30
Льодова печера вічної мерзлоти.
Уляна стурбовано думала про Дем'яна і вирішила вирушити до бару. Там вона зустріла Емму, яка розповіла, що вони разом з Марком пішли і більше їх ніхто не бачив. Емма запропонувала вирушити їх шукати.
Дівчата вийшли з бару, і раптом розпочався лютий холод. Через півгодини вони знайшли печеру і вирішили, що там можуть бути хлопці, і увійшли всередину.
Вхід в печеру був несподівано вузьким, але після кількох метрів глибоко всередину, вони відкрили величезний зал з величезним сводом. Лід тут був кришталево чистий, а атмосфера наповнена таємничістю. Дівчата переступали через льодові сталактити, обережно вникаючи в глибини печери, де звуки металу ставали ще виразнішими.
Знаходячись в цьому унікальному просторі, Уляна і Емма відчували себе не вперше, занурюючись у світ природної краси та таємниці льодових глибин.
Мікроклімат змінився, стало холодніше, висота була іншою, Ульяна не могла йти в повний зріст. Далі був видно провал. Можна було побачити щілину, саме там був "холодник".
- Емма, подивися, як він блищить, - сказала Уляна. Вони почали влізати в щілину, гострі камені врізалися в їхні коліна.
Далі було видно, як все тануло; цей тунель підтримував свод. Звук металу був в цих тунелях, але зараз його не було. І немає льодового гірськоліжки.
- Під нами танучий лід і сосульки. Тихо-тихо, чуєш це? - сказала Емма.
- Це тріщить деревина! - закричала Уляна. Тріск чувся, оскільки обвал може статися в будь-який момент. - Йдемо назад! Чуєш це? Повзи!
- Ми тут загинемо, - заплакала Емма.
Уляна і Емма доповзли до більш безпечного місця.
- Отже, я чую! - сказала Уляна. Уляна почала слухати. - Мені здається, що під льодом тече потік талої води. Далеко ж обвал. Що це було?
- Мов пружинка! - витерла сльози Емма.
- Це чути... тихо! Це серце породи. Це дивно!
- Я чую, наче по металевій банці.
- Там жодної фабрики!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!