15
Серед холоду та мороку прорізався промінь світла. Народ почав прокидатися від напівтемряви, і температура почала підвищуватися.
- Що відбувається? - сонним голосом сказала Уляна.
- Душа відійшла.
- Так, і що тепер?
- Тепер буде тепліше, поки не станеться це знову.
- Ти вважаєш, що це відбуватиметься завжди?
– Завжди.
- А я так не думаю, треба, щоб цього місця не було. Ми стали усі вільні. Якщо хтось чи щось створило це місце, значить, ми маємо можливість у цьому розібратися. Тим більше ми бачили стару лабораторію.
- Так, я пам'ятаю це місце. Нам заборонено ходити туди. Ти хоч знаєш, що буває з тими, кого вони зловлять?
– Що? – підвелася Уляна з колін.
– Їх знищують.
– Що? – обурилася дівчина.
- Утилізація, знищення, як хочеш, можеш це назвати.
- Я там була, але мене не пропустили далі.
- Тобі пощастило…
- Не знаю, вони мене не чіпали. Ти мене дуже здивував, я не знала, що вони можуть бути небезпечними.
- Ми наче експеримент.
- Який ще експеримент?
- Треба розбиратися, але дуже обережно. Щоб не спричинити холодів. Адже, що згодом ніхто не знає. Говорять, що ти зникаєш назавжди. Може хтось втомлюється від цього поневіряння і робить це навмисно.
- Можливо. Нам час іти звідси. Нині всі почнуть збиратися. Бракувало, щоб задавали. – Дем'ян узяв за руку Уляну.
- Ходімо.
- Ходімо, скоріше! – Уляна злякалася.
Парочка пішла у бік покинутого магазину.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!