38
Осінь — це час, коли природа немов віддає останній прощальний погляд, опускаючи листя, яке колись було зеленим і живим. Вона розгортає перед нами палітру жовтих і червоних відтінків, ніби прагне заховати свою сумну таємницю під кольоровими покривалами. Це час, коли кожен порив вітру здається прощальним дотиком, а повітря наповнюється смутком і тихим відлунням життя. Осінь — це, як смерть природи, яка готується до зимового спокою, залишаючи за собою лише тінь минулого розквіту.
Тут нема часу, але є пори року.
Ульяна прийшла до Марка і попросила повернути їй годинник, який вона загубила на вулкані. Марк усміхнувся і сказав:
— Чому я маю віддавати тобі ці годинники? Я ж їх знайшов першим.
Ульяна, розчарована його байдужістю, спробувала пояснити:
— Це дуже важливий годинник. Мені його подарували на день народження, і він має для мене велику цінність.
Марк витягнув сигару, запалив її і з усмішкою сказав:
— Ні-ні, тут немає часу. Хоч годинники і йдуть, але вони всі зламані. Ми мертві. Який тобі час?
Закуривши сигару, він поглянув на Ульяну. Але вона не здавалася і продовжила наполягати:
— Не будь таким грубим. Віддай мені годинник.
Марк, з посмішкою на обличчі, відповів:
— Я віддам годинник, але тільки за послугу. Зробиш щось для мене, і я тобі його поверну.
- Що ти хочеш?
- Я чекаю коли піде сніг. Тоді дізнаєшся!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!