25
Марк прокинувся п'яний на піску, маючи на спині відчуття молодості сім'ї, роботи та буденності. Поруч з ним спав Дем'ян, і їх долі тимчасово злилися в цьому загадковому місці.
Марк вирішив подолати свою збентеженість і рушити в пошуках виходу з печі. Однак відчути стінку скелі перед собою дало відчуття втрати і нездатності змінити свою долю. Заламавши руки, повернувся до Дем'яна.
Побачивши, що Дем'ян відпочиває, Марк вирішив приготувати ранкову страву, сповнену втоми.Він взявся за риболовлю, вловив велику рибу та розпалив вогонь, як символ нового початку. Аромат смаженої риби заповнив повітря, і це пробудило Дем'яна.
Спільний сніданок на березі моря став моментом відкритості. Під час розмови про Ульяну Марк визнав, що її відчуття до нього вже не такі, як раніше, і він більше не бажає її переповнювати. Дем'ян же виявив бажанням не ставити Марку ворогом і сказав: "Нехай Ульяна сама вирішує, з ким бути."
Золоте сонце м'яко сяяло на горизонті, розливаючи своє тепло. Вітер ніжно лащив обличчя, а море віддавало свій гомін як пісню кохання, яке ніколи не збудеться.Їхні могли би серця розцвісти від спільного ранкового досвіду і глибокого взаєморозуміння, але цього не буде.
- Що б ти хотів почути? Марк? Від неї?
- Я хотів би знати, що те, що я роблю, має сенс.
- Відпусти, те, що не належить тобі.
- Ти надто самовпевнений.
- Так, скажи ще ... що занадто молодий.
- Так, не так ти вже молодший за мене.
- Ти став дорослішим із цими подіями.
- У мене не було вибору, Марку.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!