7
Карма нам по гаманцю? Після всіх вчинених речей? Хто має сміливість зізнатися, що вони створили зі своїм життям?
Я починаю замислюватися про це, цієї темної і зоряної ночі, коли ніч чорна, як душі тих, хто ще не зник у цьому злощасному місці.
Вчора був непростий день, періодично з'являється ураган і все змітає. Ми його називаємо "Раптовим кінцем". З останніх підрахунків, забрало десять чоловік, він з'являється при великому скупченні людей, коли страждання душ стає більш привабливим для зла.
Як тільки ти приєднався до потоку, вважай, що ти знищений. Потік болю, пожирає тебе до останньої краплі і вибратися нереально, серед місцевих сторож є повір'я.
Звучить воно так: "Якщо хочеш вижити в зоні, потрібно триматися від скупчення подалі і менше тріпатися". Біль притягує біль.
- Ти чого вартий? – насупила брови дівчина.
- Ішла б ти, своєю дорогою. - із зневагою подивився незнайомець.
- Хто тебе так навчив спілкуватися? – підвищила тон дівчина.
– Мене? Так, не знаю, дивися, що діється, люди зникають, у всіх нерви і повір'я це. Гаразд, я не правий. - почав вибачатися хлопець.
- Ім'я маєш? – розсміялася дівчина.
- Допустимо. В нас у всіх одне ім'я на всіх. – хлопець насупився.
- Тобі не здається, що ти дуже підозрілий? - штовхнувши його в плече. Небо почало затягуватись хмарами, вітер почав підніматися.
- Потрібно ховатися! – крикнув незнайомець.
– Куди? Нам тікати нема куди. Ми в пастці.
Мости спалені, надія дихає в спину чи обдурить чи кожен сам собою? Дорогу хтось знайшов, хай назад не обертається. Сьогодні стихнуть чиїсь кроки.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!