13
Люди почали збиратися біля вулкана. Це був єдиний спосіб зігрітися. Краса, жорстокість та безкарність цього місця лякала. Приваблювала вбивць, психопатів та просто випадкових перехожих.
Однак усі вони збиралися в одному місці.
- Ти певен, що нам варто туди йти?
- Уляно, чого ти боїшся? Я ж із тобою. – впевнено відповів Дем'ян.
- Не знаю, все ж таки, чула, що там небезпечно. Так, і мені здається, що я точно там зустріну Марка.
- Ти все ж таки зважилася на цю розмову?
- Ні, я не хочу. Минулого не повернути, – важко зітхнула Уляна.
- Він же за тобою прийшов. А я тебе так просто не відпущу.
- Смішний ти, – засміялася дівчина.
- Чого ж?
- Ніхто нікому не належить, ти зрозумій. Ми з тими людьми знаходимося поряд, з якими хочемо. Він може вбивати собі на думку що завгодно і як завгодно, розповідаючи тобі свої аргументи, живучи у своїй реальності. Але...
- Що «але»?
- Я ж не річ, Дем'яне! Я – людина і маю право вибрати того, з ким мені краще. І не факт, що мені буде краще з тобою.
- Це пуста розмова.
- Ти маєш рацію, так і є, - Уляна зняла куртку і повернула Дем'яну.
– Навіщо, повернула? Замерзнеш! - Накинув назад на плечі.
- Ми прийшли, дивися, скільки народу. Знайдімо для нас місце. Ця ніч буде надто довгою. Здається там буде змагання.
- Так, я чув про це в барі.
- Це буде цікаво.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!