Ми всі живемо під єдиним небом,
Хоч шлях і різний маємо, та прагнення одне.
Усе життя нести любов і віру,
Яка в середині у кожного росте.
І ці два слова зовсім не роздільні,
Хоч йдеш до церкви, хоч на капище ідеш.
Тут не важливі ні обряди і не книги,
Важливо лиш, що в серці ти несеш.
Будь Християнином, чи може Рідновіром,
Це лиш розділення світогляду й думок.
Усіх об'єднує одне ," ЩО ТИ ЛЮДИНА".
Віра не терпить лайок й балачок .
Віра живе там де відкрите серце,
Де світло, мудрість, сяють навкруги.
Хтось молиться у храмі, хтось у лісі,
Комусь ікони ближчі, а комусь дуби.
І якщо серце чисте та відкрите,
Не має бути для конфлікту меж.
Не сперечаймося чия віра сильніша,
Хто знає істину, та хто створив усе?
Віра й духовність, це вам не змагання,
Де буде приз гармонія для всіх.
Це шлях любові, єдності й творіння,
Вона живе в думках, у вчинках, у тобі.
Не в зовнішньому блиску і обрядах,
Не в ворожнечі тисячі років.
А в тому щоб уміли поважати,
Людина вільна в виборі своїм.
Сталося так що розділився погляд,
Хтось вірить в Бога, ну а хтось в Богів.
Та це не повод бути ворогами,
Щось намагатися насильно довести.
Бо кожен носить світло свого серця,
Яке підсвітить іншому в пітьмі.
Шукаємо баланс й душевний спокій,
Щоб стати кращими і зрілими в житті
Не треба доводів хто правий і хто винен,
Не лайтеся до кого ближчий Бог.
Боги, природа, це одне єдине,
Кожен по різному до них колись прийшов.
Якщо відчути єдність і підтримку,
Побачити любов і доброту.
То всі обряди і слова, то лише мова,
А не підстава розпочать війну.
Давайте слухати не вухом, а серцями,
Дивитись в очі аж до самої душі.
Немає там "чужого", "зла бажання".
Є спільний шлях до вищої мети.
Є спільні цінності, як співчуття і правда,
Шлях розуміння світу і себе.
Вони сильніші за книжки й ікони,
Слова обрядів, які вітер понесе.
Ми можемо молитись й прославляти,
Учитись слухати природу, вітер, дзвін.
Оці всі звуки можуть поряд існувати ,
Без ворожнечі, в кожного свої.
Вірі не треба виступи на людях,
Не треба розголос про віри чудеса.
Вона проявиться у спокої і тиші,
В бажанні руку помочі подать.
В житті усі ми маємо дружити,
Будь Християн ти, а хочеш Рідновір.
Обмінюватися досвідом й думками,
Бо правда внутрішня вона одна для всіх.
Ми дихаємо всі одним повітрям,
І відчуваємо коли у інших біль.
Коли не дивлячись на віру серце чисте,
Конфлікти не торкаються душі.
Не важні атрибути, темні ряси,
Не ділять різні символи святі.
А головне духовність відчувати,
Творити разом світло навкруги.
Разом ми можемо дивитися на зорі,
Слухати вітер в дзвоні куполів.
У цій ідилії єднаються серцями,
Не дивлячись на віру і Богів.
Ми всі живемо на одній планеті,
Без стін, без меж, без гніву і страху.
А всі обмеження ми створюємо самі,
Впустивши заздрість, жадібність, брехню.
Отож хоча нас розділяє віра,
Але не треба із-за цього фанатіть.
Ми можемо всі існувати мирно,
Під одним небом, з вірою в собі.
Верещако Сергій.
Valeriia.UA
