*Нотаткі з тєтрадкі*

Трошки про історію, бо щоб зрозуміти, що це за місце треба знати про нього

Істо́рико-культу́рний запові́дник «Буша́» — державний заповідник, розташований у селі Буша, що в Ямпільському районі Вінницької області України. Заповідник створено постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2000 р.

Він складається з 8 об'єктів:

4 пам'ятки археології від ІІІ тис. до н. е. до ХІІ ст. н. е.,

залишки фортеці та підземних ходів XVI–XVII ст.

міська ратуша XVI ст. (розташована на території приватної садиби)

дохристиянський та християнський скельний храм V—XVI ст. н. е. з унікальним художнім рельєфом

цвинтар XVIII—XIX ст.

На території заповідника також розташований парк історичної скульптури, де щорічно проводяться міжнародні зустрічі скульпторів-каменотесів, та музеї: археології, етнографії, оборони Буші та музей подільської кераміки.

Щорічний пленер скульпторів

З 1986 року в Буші щороку проходить кількатижневий пленер скульпторів «Подільський Оберіг», під час якого майстри з України і з-за кордону

Ресурсів там вистачає земля багата на поклади каменю-пісковика.

2015 року роботи були присвячені слов'янському язичництву,

2016 року — музиці українського композитора Миколи Леонтовича, автора всесвітньовідомого «Щедрика», який народився, виріс і працював на Поділлі. Після пленеру кілька скульптур передали в село Марківка Теплицького району, де є музей Леонтовича. Решту лишили в Буші.

Загалом за 30 років на території заповідника завдяки пленерам з'явилося 200 кам'яних фігур. Це найбільший парк скульптур в Україні та один із найбільших у Європі.

Скельний храм

Храм був відкритий у 19 ст. відомим істориком та археологом В. Антоновичем. На барельєфі зображена жінка на колінах, що нібито молиться, дерево без листя, півень на ньому, олень та загадковий квадрат над ними.

Це все сильно, окрім того митці з усього світу знвють це місце саме через пленери.

Щорічний пленер скульптури - я приїздила туди не раз з крмандою скульпторів.

Вле перша згадка динозаврів там раніше, саме туди на свята возили великі автобуси туристів і я там бувала ще років з 3 ох, разом з мамою....

***********

наступного разу ми потрапили до цієї чудової місцини вже коли мені було десь 19, саме в цій місцині проходять йога пленери.

енергетика скельного Храму там просто накриває.

Кажуть що саме там й знаходилася печера Мінотавра з якої Геракл вийшов за допомогою нитки Аріадни, але я думаю що історія там ще давніша.

Коли ми вперше приїхали до цієї місцини ми від місцевих дізналися що печери утворюють так звану піраміду навпаки й вона уходить вглиб на багато шарів, розкопана невелика частина. Дохристиянський храм є унікальним це единий храм у світі такого типу знайдений й збережений в досить задовільному стані.

Він утворює щось на кшталт піраміди Ацтеків але не вгору а під землю.

Коли ти потрапляєш на цю територію тебе наче пронизує током, там на стільки відчутна сила й концентрація енергії що навіть люди які взагалі не сприймають енергетичні потоки це відчувають.

Ті ж хто Вєдає проводять там багато часу й заряджаються. Ністрій після скельного Храму наче тебе Сонце обійняло й зарядило енергією, щось таке відчувається в Перу на величних пагорбах Храмів Вцтеків, але там пахне кровю а тут глиною, землею й древніми деревами.

це важкр передати словами, але відчуваєш ти це просто одразу й не забудеш ніколи.

Ще жива тоді - Вічна їй память, пані Надія, проводить нас печерами й розказує історію. ми слухаємо уважно.

************

Довго я не приїздила в Бушу й от покликала подруга

- Поїхали на симпозиум?

_ Поїхали

- А куди?

- В Бушу!

коли я почула це чарівне слово я одразу погодилася.

Я знала що там проходять найбільші професійні симпозиуми по Скульптурі, кераміці й розпису хат. Я побувала на всіх.

Цього разу ми їхали без палаток, учасникам виділяють приміщення, нам же повезло й одна чарівна бабуся взяла нас до себе в дім.

Звичайнісінька сільська хатиночка з вишиваними рушничками, пічкою й ікрнами на стінах.

-ну що, голодні?

- та не дуже бабусю, ми ж готувалися, купили ковбаски там хліба, супчиків у пакетиках - й вже зібралися діставати весь наш запас туриста й тушонку в банках.

- ви шо, мене образити хочете, а ну сховали мені це, в мене у пічі пиріжки достигають й картопля зі свижиною стоїть, ви хочете бабусю образити?

- Нє - ми похабцем почали складати все в рюкзаки, бабусю образити ми точно не хотіли.....

Скажу івм я так смачно їла останнього разу в бвбуні рідної у селі, й то сто років тому.

втомлені й нвїдені ми почали позіхати.

- з довгої дороги й поспати варто, вже ніч на дворі - з розумінняс поглянула на нас бабуся - беріть рушнички й умитися та спати, я вам постелила й сорочечки поклала...

ми похабцем пішли у сіни вмиватися, а водою було шкода обличчя мити така вона смачна....

Крли нас провели в кімнатку ми ахнули, уся кімнатка вбрана в домотканну й вишивану красу, від напірника й до простирадла, подущки на гусиному пуху й велика неймовірної краси різьблена скриня...

й дві сорочечки на постілі..

- лягайте спати діти, завтра багато роботи.

****************

Пані Надія зустрічає нас при вході.

- О дівчатка, ви взялм якись простий одяг? Робота буде брудна - проходимо в робочі приміщення через задні двері - а ви Бачили Янгола? якийсь час я думала що то твоя мама - повертається до мене й сміється.

- А чому ?

- ЄЄЄЄЄ спитай в неї якось сама, якщо вирішить розказати розкаже....

в дворі кипить важка робота, скульптори таскають каміння, кожен обирає собі якусь брилу, всюди пилюка, шум, гам...

- Мітя, подай мнє кайло!

- Хень, не стой мне над головой а если отпадьот?

Вирішуємо прогулятися трошки, тихенько проходимо повз величні скульптури, роздивляємося...

На Березі Бушанки знімає взуття, вода ше трошки прохолодна, але сонечко вже прігрівати починає...

Підсідає хтось з митців, я його бачила, а імя не знаю

- Уяви, тут є старовинне кладовище, а наші ще й памятник на могилу Сірка робили...

- Круто! А важко з камінням працювати? Ми просто по глині й хатах загалом, я малюю, подруга ліпить, але час був лише до вас завітати!

- Нууу кому як, якщо хочете мпробувати підходьте, я буду он там, біля того великого дерева

- Добре, прийдемо

хлорець підіймається й йде.

- А шо крисивий, як тобі?

- не знаю, але цікавий. Давай після обіду підемо, в нас всього три дні,а стільки всього ще хочеться побачити.

************

в печерах ми залилишилися на цілий день.

я не буду довго розповідати про те що там відчуваєн й як воно, цн дуже важко описати, але древнє каміння трансформує свідомість, ти проходин трансформацію на якихось мвйже недосяжних поверхах буття й виходиш звідти, не знаю, зміненим.

це не магія, а перекройка мабуть твого світогляду й енергетичного поля, можливо це так. В мене було так. Ти починаєш відчувати силу землі.

Мржливо колись там були збори Доуїдів чи Древніх Волхвів, не знаю, але це точно не просте місце.

**********

Наступні два дні ми моталися між пані що малювала хату та скульптором, ніяк не можу згадати як їх звати хоча ми подружилися й листувалися потім.

Спроба працювати з камінням це щось магічне, хлопці дали нам інструмент й невеличкі брили розміром з хорошу собаку й посіли првцювати над своїми монументами.

Я пожалкувала що не взяла з собою маску, скульптура то мильна справа.

РОздумувала про великого Мікелланджало й те як він відчував каміння й вмів його оживляти та творити дива...

моє диво вийшло трохи коцурбатим, я робила Лотос, але чесно кажучи те що вийшло було більше схоже на Троянду, в мене не виходило робити гострі кути, аони самі собою відпадали, й я зашліфовувала їх до гаденької округлості.

Трошки коцурбату я лиштла скульрторам, куди вони її потім діли я не знаю.

Впрдруги вийшов хроменький на одну лапу пес, однв лвпв не витоимала й відпала коли вона його шліфувала.

***********

У 2021 рму році пані Надія померла, запрошувала в той рік до себе, а ми весь час не мали часу, досі не можу србі вибачити що не поїхала.

Я весь час слідкувала за Бушею, багато хлопців з села пішли служивими.

Зявився проект WOIN KLOC з чудовою піснею, нещодаіно пану Олександру Михайловичу виповнилося 95 років.

Село бунтує, якісь діячі бізнесмени хочуть створити там, на залишках трипільської культури видобуток каменю.

Село бунтує й у Лисівці по плану Створення Природничого заповіднику.

Війна за Бушу триває