*Нотаткі з тєтрадкі*

Перша наша зустріч з миколаєвом була ще у дитинстві...

я займалася вітрильним спортом й по обміну нас возили в дружні Локації. Одного разу в Очаків, зі школою й яхт клубом, а одного разу в Миклаїв.

Красиве зелене місто, Величезний й красивий зоопарк, набережна й багато багато кораблів..

Ходили в музей Офіцкрів Морського Флоту...

памятаю погано, але тєльняшка й кєпка там завжди були всюди й гордістю...

також там були й Цукрові магнати, але на той час нам того було не цікаво бо море й парус кликали на збори...

табір тривав тиждень...

***********

Вже потім через десь років 10 я знову потрапила до Миколаєва, цього разу нас запросили літератори до себе, чарівна пані з бібліотеки юнацької оселила нас в себе вдома, ми повинні були вести там уроки в місцевому літературному просторі.

- о привіт дівчатка, одразу видно що ви не місцеві! - вигукнула вона махаючи нам з натовпу біля потягу

- Чому?

- а ти глянь, у нас же в моді спортивки - сміється

Ми озираємося, а точно ж...

місто причепурилося але видно що ремонгу й побілки стін йому б не завадило, але парки, й набережна робили цей контраст не таким помітним...

Виходимо на Набережну

Ой я тут була- тепер наче у криму, кафешки, красивий парк, фонтан..

Ой залізна квітка!

- А яхт клуб працює?

- так, й училище, й школа, Сходіть в музей Офіцерського Флоту....

Добре що ми сходили, тепер його зруйновано вщент, але це вже потім...

зараз ми гуляємо містом й вдихаємо морське повітря, сіли попити каіи на набережній, повз проходять плином Вітрильники...

**********

наступного дня ми працювали до обіду з двома класами діточок в бібліотеці, а потім нас повели в Зоопарк.

Ось це була дійсно краса, він величезний, перлина тваринного світу. Мені він нагадав німецькі зоопарки де у тварин багато місця, від них не пахне й зоопарк скоріше нагадує парк для прогулянок з відкритими вольерами..

ох кого там тільки не було, й леви, й панткри, й бегемоти, й птахів яких хочеш купа, й рептилій ціла гора...

я б могла там провести пару тижнів лазячи по вольерах й роздивляючись усю ту чудову дивину, але на жаль ввечері в нас був поїзд й часу було замало.

ми похабцем пішли далі, ходили містом, вздовж маленьких двоповерхових чепурних будиночків, дихали й грілися на сонечку.

в середині міста паркан розмалювали сюжетами з книг Пушкіна, ох вони зараз мабуть жалкують....

************

2025 рік весна, так зване Російське перемир*я

У ЧЕРВОНІЙ Долині розбомблено ліцей, зараз тривають розгрібання завалів.

54 багатоповерхівки постраждали від обстрілів.

Досі триває відновлення водогону, а акваторія Очаківської громади весь час під обстрілами.

По вьому місту облаштовані пункти видачі питної води..

У селі Снігурівка за для того аби попрати речі могли люди зробтлт безкоштовну соціальну пральню.

В інштх селах де нема водопостачання й світла а по інших селах їздить перероблений в баню й пральню пересувний штаб, залишаючись у селах по 3-4 дні аби люди могли помитися та попрати речі... Записуватися треба через інтернет а як то робити без світла досить цікаво

громадський електричний транспорт через постійне відключення світла не працює досить часто.

Панченко розказує про Цукровий завод що невпинно працював 60 років, давав роботу й хліб величезній частині навколишнього населення.

Через вторгнення Росії завод було знащено на 80 відсотків й він потребує допомоги, а до того він переробляв й поставляв Цукор 60 років й був одним з найбільших в Україні....

В селах поряд знищено три вулиці де жили автодорівці...

Місто без світла й води гордо тримає голову, але бути на межі їм дійсно не просто