*Нотаткі з тєтрадкі*

В кожному місті є свої фавелли, скажімо в Одесі то Молдаванка, а в нас їх кілька, ДВРЗ, Борщагівка ну й Нивки…

Вперше туди я приїхала до бабусі, мені було десь 5. Поряд з парком вуличками проходимо до Посольства Литва й Америка, я малою чалапаю повз маленькі будиночки аж до парку.

- дивись тута була найстаріша аптека музей, там на стелі мозаїки відомих художників.

- а там через дорогу працювали бабусі, там завод Антонова, літачки пам’ятаєш ми на такому літали до Египту, так ось там їх будують й ремонтують.

Йдемо вздовж дороги.

Поряд велике озеро, виходимо на дитячий майданчик, посередині нього Великий дракон, в пащу якого вся малеча залазить аби вилізти через якийсь з отворів в його пузі збоку.

- мам, пап, дивіться катамаран….

На березі озерця плавають катамарани, товари продають солодку вату, грає музика..

Дяді в костюмах біля зколоченоі дерев’яної сцени грають музику, лунає вальс.

Я недавно подивилася Меррі Попінс й уявляла, що от ми з нею вийшли на післяобідню прогулянку у парк.

Тоді я ще не знала про те, що ця роль стане однією з основних в моєму житті, хоча й не головною…

На іншій стороні стоїть парк розваг, хлопці водять поні й конячку…

Я з захопленням біжу до коней, в мене є друг кінь, на Чернігівщині й його звуть Арбат.

- мам, а це братів Арбата? Можна я його погодую?

- добре - мама простягає мені шмат хліба, що ми купили в магазині, й чомусь солить. - на, дай йому з долоньки, тільки обережненько, вони таке люблять…

- А морозиво буде? - показую на кафешку на кораблику - дивись там морозиво, біжу похапцем.

Я люблю кораблі, вони якісь такі свої.

Цей корабель маленький, але все справжнє. Забігаю на терасу, й сідаю біля води на диванчика. Мама з татом підходять.

Гарне місце, ти нам зайняла?

Да, я чатую…..

**************

Довго мене доля туди знову не заносила, якось не до того було, але я пішла на роботу в Страхову, підробляти після пар й мене туди знову занесло, до величезного салону з продажу машин..

місто почало розбудовуватися, прийшов новий якийсь голова й парк було не впізнати.

покошена трава, нові дитячі майданчики, запах нових Сакур...

Інтеграл почав будувати нові фішинебельні будинки, МакДак й навколо старого колледжу почало розростатися нормальне місто - з одного боку наші старенькі Хрушовки з іншого файні тауни.

забігаючи вперед скажу одне під час відключення світла ц бомбордування всі та фвйні тауни стоять без води й опалення, а електрики вистачає хіба шо на мобілку, ну й звичайно на поверхи втще 8 не ведуть а ні газ а ні ніфт... а під час обстрілів там можна просто обаісяться від страху, якщо чесно, але то зараз.

тоді кожен звичайно хотів собі вікна з скла у підлогу, кухню студію й вид на місто без перекриття обзору сусідніми будинками...

У авпку відкриася музей Цирку.

й великий новий Цирк Шапіто.

поряд розгорнули крила дитячі атрактціони.

Порівняно з тою картинкою що була у мене в памяті успіхи були більщ ніж разючі..

я навіть з друзями пару разів приїздила потусити на пікнік й сходити а музей.

До речі про музей - він чудовий, в ізбушкє на куаячих ніжках розгорнулася експозиція, наче у кібітці циркачів ( я тоді була закохана до бестями у Кобзов)

я навіть думала втекти з труппою, але мама мене відмовила, сказала мпочатку здати на диплом й я погодилася...

Три величезні кімнати з афішами, костюмами, фарбами та інвертарним обладнянням. Ніче зайшла до коханого в гості.

враження були прекрасні, а поряд ще й пара ресторацій що додавали шику такі як Тарас, що весь є трошки витаором мистецтва....

потім я закрутилася й довго не була, останні рази мене пригнітили сильно

*************

коли я приїхала наступного разу зміни мене вразили до глибин дущі.

Чомусь голову що відповідав за парк заарештували й все що він почав по тороху почало перетворюватися на пустку.

знаєте, це десь те відчуття коли ти приїздиш добабусі на дачу де вона усе життя поралася а потім там роік 5 нікого не було.

магазинчик мого бувшого Дешевшенет закриася, а починали вони зі складу й вєліка й розрісся до неаимомних розмврва, тепер на тому місці старий заброшений склад

заболочене озеро брлото пішло пусткою, дитячі майданчики повністю заросли травою.

на вихідних був сильний прильот впоряд з мостом й розбомбило автопарк з тільки привезеними машинами.

навколо входу до парку виросли жахливі й уродліві кіоски.

товарки платять бандитам й сидять у переходах продаючи всякий крам..

потім помічаю їх на кассах в магазинах.

дівчатка іноді торгують собою, хлопці карманниками...

після останнього рейду тцк частину забрали в армію..

бабусі на лавці розказують історії місцквих

- он бачиш оту, шо з каляскою, її мамка одправила на картоплю, бо внуків хотіла, й вона хлопа схожого собі знайшла, щоб народити, сувара а неї свекруха...

- а ту бачиш, он та, в них снохачєство, ну що ще од русні очікувать...

я не зрозумвла лмше потім загуглила....

- а он та мамі сврїй тарілки об голову бє, в них так у родині прийнято...

- а он ті мумульмани, в нього 4 дружини й він кожній по квартиоі купив й дітей вони оазом ростять, артьол мужчина...

- а он ті глянь у кінці стоять, рті з родини глухонімих, діти нормальні вийшли, а вони не чують й не говорять...

- а он та, та воровка, її тута усі знвють, карманники вони - показує на маоеньку чорняву жінку дівчину - але вони в основному бєзобідні, от кіллер тут є, от він працює вже багато років у саецслужбах, профі - на нього жодна собака не тяфкне -Ліон Кіллер місцевий.....

- а бачиш оту зграйку -то театрали з Лівого берега, шкода хлорців, такі файні , а в Тцк все таки забрали, гарні вони, ми до них на виставу ходили...

а он наші подружки, вони працюють на заводі Антонова, з бабусею твоєю дружили - махають мені рукою...

це Настя, ти помніш, то вони нам площідку у дворі розмальовували з художниками й весь першвй поверх.....

повз проходить дівчина, вловлюю частину розмови смльний руський акцент : * Галю приїзди, я тут мужика нашла, вже йому народила, дурний, але бабла багато, приїзди і тєбя устроим, тут много с квартирами а трахатся нє скем...*

Сиджу афігєваю

- о то ще не сама погана - каже бабуся, - тута такого понаїхало навіть бандити в шоці...

пара попрошаєк з їх королем чатують поряд, аипрошуючи крпійчину на прожиток, колісний дідусь живе не далеко й купа мілкотні його візок возять, завжди від нього погано пахне, малі йому збирають на хліб.

в переходах та навколо кишить бездомними собаками, а старенькі що раніше працювали на трьох заводах виживають, якби не онуки давно б ласти склеїли.

пару раз ловила стареньких після наливайки, доводила до траліка...

Парк нагадує пустку, сцену розібрано, вже не чутно музикантів, нема ярмарок й смаколиків.

жодного катамарана, а корабель перетворився на іржавого гіганта що ось ось потоне в старому болоті.

Підійсаюся по сходах до Цирку, цирк зачинено як й музей. запитую в прохожих

- В давно не працює?

- так вже десь два роки, там пустка, іноді бомжі ночують.... Частина труппи служить в ЗСУ...

Виходжу до Дракона...

едине що змінилося це парк скульптур. Він поповнився елементами казок й посеред них велика дереаяна КВІТКА.

я чуть не падаю, квітка така сама, як у моїй казці про ЛІЛІЮ...

я тепер теж елемент долини Казок, магія....

мені подихом мормького вітру нагадує Ялту й Долину Казок не далеко від Узбережжя...

Працює Муза..

Через 8 днів після того був ще один прильот, поряд з галявиною, але старі вікові Дуби встояли....