*Нотаткі з тєтрадкі*

Чому Севастополь, бо це моє то поперше, а по друге першими йде те що ми втратили... Добити кілків осикових в серце всяким там гидотам....

Перша наша зустріч з Севастополем була ще коли я не знала хто я…

Мій тато мав зв’язок й працював на ЧАЕС..

Ранком, це я взнала забагато після й від мами, пролуна дзвінок:

- Ларка, закривай квартиру, хапай речі й швидко на поїзд, квитки я забронював…

- що сталося?

- не можу довго, радіація….

Мама похабцем збирає речі, рюкзак, чумудан невеличкий й трошки їжі, закриває квартиру….

Тим часом усі по вєлікой й могучєй готуються до святкування * мір труд май*

Тим часом люди згорають, від радіації намагаючись тушити пожежу….

В країнах ЕС й навіть в Америці фіксують сильний викид радіаціі, лічильники шкалять….

Мирні процесії й паради виходять на вулиці, влада мовчить….

Ми в дурному вагоні ідемо в Херсон… далі до Севастополя…..

***********

Три роки навіть майже 4 ми подорожуємо Кримом, мама працює й вожатого в якомусь дитячому таборі Ялти, живемо в її знайомих…

Кок готує мені пиріжки…

Мене там усі люблять…

Й от наш шлях доходить до Севастополя….

На околиці міста, десь між Парком Перемоги й Омегою нас зустрічає родина бабусі й дідуся…

Вони нам не рідні, але стали як рідні задовго до всіх подій…

В бабусі видно караїмську кров, лице смугле…

Діда відставний моряк….

Мама втомлена але щаслива, доїхали….

бабуся на порозі зустрічає..

- став клумаки сюда, вєщі кидай й швидко на пляж змивати пил дороги....

ніщо доню не лікує так як наше море...

жили там ми 3 роки...

я пішла в місцев яслі, мама працювала...

бабуня нас познайомила зі своєю родиною, до дідуся весь час приходили якісь його тітки й брати, були й діти... онук й онучка...

я дуже полюбила місцеві смакрлики пахлаву медову та безалкогольне ігрмсте вино.... а мама казала що краще ніж чорний доктор, який вона купувала в товарок на риночку десь у самому кінці Омеги вона ніколи не пила....

ми обожнювали величезні персики, виноград наповнений сонцем, кавуни, справжні й солодкі....

мене причаровували вечори, запах кипарисів й моря та квітучого тютюну, можевелові зарості й море, море, море....

усі пляжі то галька... мілка й велика, окатана й не дуже...

й рапани...

Рапан то король кухні міста, чомусь вони є тільки там й більше ніде...

ввечері на балконі у повитому виноградом ми сиділи й дивилися на зірки..

- диви, що то?

навпроти балкона на відстані витягнутої руки зависло в повітрі три маленьких вогника...

вони мерехтіли й переливалися... ні шуму, ні свисту, ні підвісу видно не було..

мама зачаровано простягла руку й один з світлячків повільно поплив до неї..

ззаду ахнула бабуся....

світлячки полохливо закрутилися й полетіли вгору...

- ти єєє обережно з ними, не чіпай, ніхто не знає які наслідки воно матиме...

- Галка з сусіднього підїзду такий у себе на балконі вночі побачила, взяла в руки роздивилася й відпустила... так їй зір повернувся - а була майже не зряча. А от сусід через будинок, дід Василь такий ухопив по пяні й помер наступного дня....

- це шо, НЛО?

- да, а у вас шо нема? у нас такого всякого ще коли я мала була багато було й зараз часто бачимо... вже ніхто не дивується....

в туалет я потім ходила з мамою, опасалася....

*********

ми щороку їздили до бабусі в гості й я росла в Криму...

я знала кожну шпариночку й кожну кочку Севастополя...

ми їздили до друзів у Ялту й Форос, були на Фіоленті, у Воронцовському палаці та Лівадійському, їздили на дачу до маминих друзів музикантів, часто бували на кораблях...

У Гурзуфі біля розвалин навтроти напівзруйнованого Палацу зніходилася база підводних човнів..

мамин друг працював на підлодці й ми ходили подиитися яка ж ота підводка в житті...

Винні погреби Севастополя виробляли свої сортові вина... й кілька своїх марок було й у Севастополі, загалом Массандра й кілька інших...

Морське училище щороку випускало файних красивих хлопців моряків й я завжди любила гуляти містом з мамою й всюди, куди не кинь оком ми бачили тельняшки й білі кітелі...

також багато було каріїмів й турків...

Я обожнювала Мечеть, красива споруда часів османської імперії як величезний Мінарет оберігала місто...

якось мама взяла мене з собою на екскурсію містом й ми пішли до мечеті, це було в перше й я дуже ніяковіла... Східна культура мені була ще не відома, але я точно знала, що вона древня й Скіфи й Гуени як й срмати та Турецькі хани були спокон віку справжніми господарами півострова...

Саме в той час я дочититувала Одіссею й точно знала що залишки міст, які тут були - це залишки саме тих часів, часів Греції...

бабуся порадила нам приїхати до музея моря й у Херсонес...

ми так й зробили...

Музей моря по своєму унікальне місце, там були зібрані усі риби, як великі так й малі, й навіть глибоководні... Такого музею я не зустрічала більше ніде... Такого великого й наповненного....

всі стіни то були акваріуми. в басейні посеред музею плавали маленькі дельфіни й якась величезна риба, яку мені дозволили поглидити... чого там тільки не було, й скати, й Осетри, й вугрі... біля акваріумів з глибоководними рибами я могла стояти довго, як й біля медуз... в повній темряві, через маленькі віконечка ми бачили світлячки риб, тіла деяких з них світилися повністю, а деякі мали лише маленького ліхтарика на кінчику свого вусика...

Потрапивши туди ти наче знаходишся в царстві капітана Немо й мене не могли звідти витягти...

малою я мріяла там жити й поїхати навкрло світу з Івом Кусто..

То була блакитна дитяча мрія й музей був саме тим місцем де уявити її можна було повністю....

- Насть, та ходім уже, ми тут вже 5 годин, скільки можна...

- дідусь уже чебуреки замісив, свої, фірмові...

- ну маааа ну ще трошечки...

- нє, всьо, пішли...

я позіхнула..

- ну добре....

ми вийшли на захід Сонця....

- уффф, нарешті стало трошки прохолодніше, жара неможлива...

- Хочеш морозивка

- Дааааа, при слові морозивко я переключилася...

- Я буду оте лимонне й оте бабл гум - тикю пальцем вибираючи...

- Ми не встигаємо, давай до музею завтра?

-Угу...

ми на топіку доїхали додому, чомусь в Севастополі маршрутку усі називають Топіком...

Дідусь вже вимішував тісто..

- І так Анастасія Ягужінская.. Беремо тісто, й вимішуємо, тісто любить чоловічі руки, як й чєбуреки, жінкам то не їх робота...

дивись - я дивлюся уважно й записую рецепта у блокнотика - борошно, яйце, трошки того й трошки цього й обовязково секретний інгрідієнт... перевертає чтопочку розчину...

- ти можеш допомогти бабусі з начинками..

- угу

я стаю до столу й починаю нарізати великим кухонним ножем сир й гливи...

найбільше я люблю чебуреки з сиром або з грибами, але свіжі, щоб сік з них крапав...

у дворі стоїть велика альтанка повита виноградною лозою...

Дідусь втносить тарелю у двір й зве сусідів....

я таке бачила лише в кіно про італію... Так от у Криму мого дитинства було так само... Двір, усі сусіди знайомі й всі збираються за столом їсти чебуреки...

- передай мені келиха, я вина піділлю...

- а з чим ці, мені з мясом..

- а мені з грибами...

- а ці хто побив маленькі?

- то я ліпила..- уплітаючи чебурека з домашньою бринзою лапкою махаю з за столу....

так ми й сиділи за розмовамми й байками, з піснею, під музику цикад до пізнього вечора..

ці посиденьки були дуже частими в дворі бабусі й дідуся...

***********

Наступного літа я вже приїхала подорослівшою... я вимахала й вже почала задивлятися на коктейлі й дискотеки... морозивом й музеєм мене вже не так легко було здивувати...

мама вирішила звозити нас в Херсонес й на Фіолент...

Ми бачили літак, одразу біля фіоленту знаходилась якась база й там весь час гуло...

ми стали на краю й глянули вниз... в мене закрутилося в голові...

- і це сходинки? - вниз, як у книзі Желязни вели сходинки без поручнів, як ото сходи на Крлвір...

я з жахом вдихнула...

- а ми не зірвемося?

- ну дівчата з ВіаГри ж не зірвалися, й вказує знизу на жінок, що з Грузином позують перед камерами - о диви нам махає літачок...

повз нас майже над водою пролітає літак й махає крилами....

- мам, це ж небезпечно, він же розібється!

- нє, не турбуйся це аси, вони тут тренуються...

я затамовую подих й вчіпившись у скелю бочком починаю спуск до берегу.

мені здавалося пройшла вічність..

ступивши на пляж я з захватом роззираюся...

- мам це неймовірно... яка краса й море як лазур, чисте чисте, я к в Італії...

- ага, але це в нас... сюди часто приїздять кліпи й кіно знімати, побігли купатися?

Ми з реготом біжимо до великого каменю, я пірнаю... плаваю я як дельфін, й мама весь час жаліється що я перетворюся на водну німфу, якщо не вилізу з моря... я можу плавати години зо три без передиху, пірнати та гратися з хвилями.... вилажу на каменя й розпластуюся гріючись під сонечком... поряд лежить мама...

- мам, а нам прийдеться тепер дертися знову на гору?

- нє - лукаво підморгує мені - я домовилася нас на катері підвезуть.....

********

У Херсонесі працювали мамині друзі, проводили археологічні розкопки, й нам запропонували їм допомогти...

не далеко від імітованої колокольні з купою дзвіночків ми побачили старовинну мозаїку....

- ми тільки її знайшли, інші зараз отам, біля прок копають, кажуть що там скіфські прикраси надибали - вручає нам пензлі, перчатки й маски та лишає під дашком з командою хлопців...

пів дня ми ретельно відчищаємо полотно від бруду й грязюки, обережно, шар за шаром зіскрібуючи слої землі й каменю...

- а це важко - констатую я втираючи під з лоба..

- нічо, ще трошки й підемо пирувати - відповідає мама...

коли сонце вже котилося й стало трошки прохолодніше нас покликали всередину музею...

я ходила й роздивлялася скіфські пекторалі, старовинні прикраси з золота й срібла, купа купенна амфор й застібок, величезні глеки з вином, деревяні дошки, якісь скрині, мармурові статуетки......

- й це все знайдено тут?

- Так спочатку тут жили Скіфи, кочові племена, потім Татари й Турки, потім Греки.... Основні будівлі й амфітеатр було побудовано в грецьку пору. Ось там була сцена й проходив театр...

а ось там ти можеш побачити частину портового муру, сюди на своїх кораблях приїздили древні греки....

Музейники накрили археологам шикарного стола, а ми побігли в море, змити пилюку з себе....

- Боже, яке ж воно чисте... прозоре як сльоза, й пахне файно...

- ага тут воно одне з найчистіших - вдоволена відповідає мама - довго не плавай, я їсти хочу..

- добре.

ми пішли їсти, чого тільки там не було на столі, й фрукти, й солодощі, й риба, й великі хліби, й лаваші й сири, й домашнє вино.....

- їж, ми чесно заробили, ну й мені тут дещо подарували - вона дістала з кишені неймовірної краси старовинну застібку на одяг...

мені ж музейники винесли заcтигшого в камені равлика...

*************

щоліта ми приїздили до Севастополя й дідусь та бабуся іноді навідувалися до нас, й онуки їх також... я росла з морем... той запах не можна переплутати ні з чим.. ті зорі, ті літні табори, ті виноградники й пісні моря, ті теплі вечори й запахи... Графська пристань з її величним деревяним Фрегатом, відкриті пляжі з гальки, Парки розваг, маленькі вулички й фонтани всям містом...

й звичайно нічні клуби...

цей рік я вже їхала з группою дівчаток, нас їхало 5...

всі мої однокласниці...

ми заїхали до бабуні, але стало не зручно її турбувати, діда прихворів й наш балаган був трохи не доречним..

Ми переночували одну ніч й з полегшенням. бо не хотіли створювати незручності, поселилися в їх сусідньому будинку...

архітектура тих районів нагадує великі квадрати... ми орієнтувалися лише по смітнику, який хтось перевернув.. Ржали, аби не він, ми б точно будинки плутали...

я заскокувала до бабусі кілька разів, але ж дискотеки й екскурсії вже починали займати наші голови...

-так, харе киснути, давайте завтра на екскурсію

- а я не хочу, я хочу на пляж

- ну добре давайте поділимося ті хто на пляж в одну купу, ті хто на екскурсію в другу...

- компроміс - вигукую я

-ти не правильно вариш яйця

- не ти не правильно

-не ти

- вона не правильно варить яйця вони їх кладе в холодну воду

- а вона в гарячу

- так стоп, мені пофіг хто в яку я хочу жерти, доварюйте вже - я не витримую й йду курити на балкона

- й все таки ти не правильно вариш яйця

-сиджу ржу, дівки давайте краще сходимо на дискотеку... я коли вдень гуляла, на Омезі біля дитячого табору є паб Повний Барсук, я думаю нам варто туди

Наступного дня ми пішли на дискотеку, але перед тим звичайно ж ми не проминули й заскочили на рапани..

- я тобі казала що відбивні з рапанів є лише в Севастополі?

- нє

- так от - ми присіли за столиком в східнлму стилі на подушечках - чомусь ці равлики живуть лише тут, це загадка природи, але більше ніде у Криму ти їх не скуштуєш.

ми замовляємо відбивні з рапанів й по келиху місцевого вина...

- блже, як же це смачно...

- угу

сідає сонце, ми в легких довгих суконьках йдемо до БарСука...

сьогодні пінна вечірка. Подруга бачить знайомого бармена, вони з дівчиною працюють тут щороку..

- що будете дівчатка?

- куба лібре з темним ромом -замовляю я

- а мнеі Лонг Айленд

хтось бере Космополітан...

примостившись за барною стійкою поглядаємо як відпочиває люд..

- тут можна танцювати на барній стійці, якшо шо, а он там ходять наші піджейки -показує нам на дівчаток в коротких спідничках що ходять з пляшками ігристого й напоюють натовп...

- а я тута в таборі працювала недалечко - відповідаю я

- угу, знаю, на тому березі біля Інкермана..

- угу

ми вилазимо на барну стійку й плигаємо в піну...

наступного ранку фотки з нами такими красунями потрапили на сайт Борсука. Ми його обожнювали. щодня там змінювалася программа й діджеї, й ніколи не було нудно.

відпочинок щодня приносив щось цікаве..

ми познайомилися з караїмами й нас водили містом по усіх потаємних місцинах. поки дівчатка загоряли на пляжі ми встигали облазити половину міста, й вже під вечір приходили отримати свою порцію сонечка.

шкіра в мене біла й я швидко згоряю, тому аби відпочинок був файний я не ризикую лишатися в палюче сонце..Дівчатка обгоріли...

Дупку однієї ми навіть зафоткали, вона була червона як рак й ми всю ніч носили їй сметану, на пляж вона не виходила десь тиждень, лише купатися й долучалася до нас на екскурсії...

я ганяла ще й своїми тропами, їх у мене було не мало, й поки мої ходили офіційними тропами, я встигала й до діда на завода заскочити й приховати для мами пару банячків з ікрою, й до морських засунути носа й погладити рибу, й до бабусі на чебуреки встигнути...

*********

Ми дали контакти родичам й ті завжди приїздили до бабуні у гості, бо то ж Ларкіні...

Дідусь невдовзі сильно захворів й його унесла хвороба, весь двір проводжав його , ми приїздили до бабуні всі разом тоді останнього разу...

ЇЇ онук поступив на воєнну кафедру в Університеті й бував у нас частим гостем у Києві, ми весь час листувалися..

Друзі моряки, працівники музеїв. таборів, археологічних центрів та місцевих просторів, винних погребів, всіх було багато й знали ми один одного з дитинства...

коли туди прийшли зомбі в нас щось обірвалося... всі кого ми знали тікали, навіть люди зі скельного Храму який я обожнювала й він був домом для багатьох, неймовірної краси Церква була вбудована в Скелю, а за нею ціле величезне місто з печер ще доісторичної доби де жили люди...

мама й туди мене водила, в гості до однієї своєї подруги..

я ходила тими лабіринтами й згадувала міфи про Мінотавра....

*************

багато людей з приїздом туди росії взяли свої речі й поїхали, але наші лишилися... весь інтернет обійшло відео про тітоньку, шо плакала через два роки після анексії як жє ей тяжело все бросать і ехать в свою кастраму... такое все радное....

я готова була пішки прийти й відкусити їй голову...

усі мрї старенькі лишилися й я не знаю чи побачу їх колись. У поважному віці лишати рідний дім важко, іноді не можливо.

весь двір й усі сусіди, рідна школа, садочок, завод й фабрика.....

Місцеві хто лишився, особливо персонали музеїв плачуть як й робітникі заводів...

Херсонес забудовано, там провели світло, поставили лавки й поклали доріжки, ТЄПЄРЬ ТУТ КАК В ДУБАЯХ дивлюся блог однієї з руснявих Кримчанок й плачу, замість древньої Греції й розкопок старовинного міста тепер як у Дубаях......

частину виноградників вирізали й тепер там вонючі заводи що копіттю заповнили частину міста

Туристів мало й готелі стоять пустими, на пляхах де не де видно людей...

росіяни хочуть відпочивати в Европах та на Европейських та Східних пляжах...

майже весь туризм в мінусі....

виноградники, через нестачу води висохли, як за Хрущова й Лозі ще років 20-30 треба буде рости, в заповіднику відстрілюють червонокнижних тварин - полюваннячко в них таке...

Все частіше відключають воду.

Музейні коллекції вивезено до рф... Азвазовського, музеї всього Криму...

Дороги, дороги, вонючі заводи...

картинка для Путіна й лише...

Пусті пляжі, не працюючі Університети, знищені Воронцовський й розстріли караїмів та представників кримсько татарської церкви, катування...

по суті то їх земля, й греків...

до бабусі приходять люди з гвинтівками, ось такий він референдум правди..

Мусульман зтирають як вид, їх тут не було, переписуючи історію під себе...

ось такий він тепер Севастопіль.

усіх чатують чоловічки біля входу у мечєть...

Дякуємо що врятували від життя.

-