*Нотаткі з тєтрадкі*

вперше шлях привів нас до Бердянська проїздом

Мама везла группу туристів в місцеву гавань й ми приїхали на два дня...

мені було приблизно десь 5 років...

- мам а чому тут таке море мілке? - запитую я з подивом, до того я була лише в Египті та на Чорному морі і не могла уявити шо по морю можна ходити...

- тут море таке, довго мілке, а потім одразу глибоке....

я заходжу намочити ноги... вода тепла й пахне море добре, дуже багато людей на пляжі, на кожному шматочку хтось лежить.. місця майже нема...

- мам тут надто багато людей, а я там бачила персики тьотя продавала...

- ну добре, пішли на ринок..

ми йдемо з пляжа, не далеко видніється маленьки ринок з купою палаточок..

- вино домашнє, купуй вино домашнє..

- свіжі персики

- кому кавуни, в нас найсмачніші кавуни....

Мама зупиняється біля повненької жіночки з персиками...

- ми в Колонії зупинилися, а це Лиска якщо я не помиляюся?

- так, вірно, якшо шукаєш кімнатку в мене сусідка здає, не дорого, на Лисці....

- дайте контакта, зараз ми на пару днів, группу привезли й їдемо, але на майбутнє дякую - мама посміхається й записує номер телефону жінки в свій запимничок..

- а що тут щє цікавого?

- центр, Маяк, Лиска там пляж дикий, ну є ще Центр...

- дякую, мама бере персики й ми йдемо далі..

-Мам давай на Маяк сходимо - в нас була така традиція в кожному місті куди ми приїздимо обовязково йти на Маяк, це наша окрема тільки між нею й мною секретна пристрасть...

Маму й мене мабуть знали усі Маяки України бо майже у кожному ми побували, старі й молоді маяки радо відчиняли нам двері й ми завжди заходили в середину, пили чай або мама щось крепкіше й довго слухали неймовірні оповідки хранителів Маяка.

Цей раз був не винятком.. Мама замовила таксі й ми поїхали до маяка..

Маяк величезний, але не найбільший де ми були, пахне морем, привітний дядько з сивим волоссям з вигуком * ой Ларка скільки років* біжить нам на зустріч, підхоплює маму наче пірїнку й крутить на руках....

- ти нарешті до нас доїхала, як же я давно тебе не бачив? По справах чи відпочивати? а це в нас хто? Твоя мала?

питання сипляться як горіхи з грушки, мама заспокійливо посміхається

- тихше, тихше, роздавиш мене. Може запросиш в свої пєнати, а я тобі улюбленого кубинського пару пляшок привезла ну й від пацанів наших там пакуночок - він засуєтився й похабцем провів нас всередину

- в мене скромно, але мені тут подобається - відповідає, а я роззираюся, кімнатка всередині нагадує каюту корабля, всюди мапи, транспоранти, якісь начерки, й сходи нагору....

- а можна на дах? - не можна але тебе проведу, потім як стемніє, ти такого точно ще не бачила...

він збирає речі й робить нам з мамою ліжко, стелить не нові але чисті й вибілені морем простирадла, мама тим часом дістає з сумки гостинці....

- оце тобі пацани з баркаса передали, це від мамки, це від Ленки, це від наших з фірми привезли, а ось це тобі від мене - ставить на стіл дві пляшки справжнього Кубінського рому....

- не треба ьуло - ніяковіє Морський Вовк - я ж так, завжди радий вас бачити..

- ааа не парся, мене б зїли наші якби я не заїхала й все тобі не передала...

Ну як тут у тебе, розказуй....

Так вони сиділи й теревенили до пів ночі, а я втомившись й набігавшись, ще й після купання втомлено заснула під їх розмову в куточку на простирадлах...

- вставай, час настав - хтось тріпає мене за плече - пішли, бо спізнимося...

я швидко зриваюся з ліжка й ми драбиною ліземо на гору...

Ми сходами повільно підіймаємося на дах...

- Дивись, скільки зірок на небі, я підіймаю голову й заворожено дивлюся на зоряне небо, здається можна рукою дотягнутися до Молочного шляху...

- а тепер уважно, зараз він засвітить Маяк - секунда, й промінь яскравого світла лине в морську темряву....

************

років 5 ми не приїздили, і ось табір дитячий, з яким мене відправила мама повернув мене знову до Бердянська...

Прості літні будиночки, не далеко від узбережжя, скоріше літні дачні будиночки одного типу, ніж санаторні приміщення до яких я звикла...

База відпочинку знаходилася на околиці, біля моря, зовсім в іншій частині міста, ніж Порт де ми були до того...

- Так, всі взялися за руки, ми йдемо на екскурсію у Центр, потім на Лиску на пляж. Не розбігатися, тримаємося за руки по два... Льоша не по три а по два, знайди собі пару.. Женя шо ти там знайшов, а жук рогач, відпусти його він червонокнижний...

Ми шеренгою йдемо за високою вожатою в морвькій тельняшці й з синьою хусточкою, нам повязали такі самі аби не загубити нас в натовпі відпочиваючих...

- і так, місто складається з кількох районів, ми в районі Лиска, ще є Центр (, Колонія, Макорти та дальні Макорти (це продовження вулиці Рудєвої, яка простягається через заповідну зону до селища Новопетрівка, 3 століття тому це була основна дорога до Новопетрівській фортеці), рибальські прибережні райони Ліски та Слобідка, Прои зона на горі та звичайно ж Коса..

- а ми жили в Колонії - кажу я - а ми поїдемо на Косу?

- Так, але пізніше сонечко - відповідає вожата...

- за одними з данних в 1653 році було засновано це місто вільними козаками, потім у 1830 му році відкрито було перший порт й місто почало зростати. Ось там, бачите в далині ми бачимо верфі, це серце й життя міста, порт приймає за день від 350 ти до 450 суден за день... там було засновано перший завод рибки *Матіас*

- Ось там знаходиться завод мазуту Грієвза, мій дідусь там працює - з гордістю вона каже - а ось там Азовкабель, теж великий завод - ми повільно гуляємо містом слухаючи вожату..

- он там ви бачите відому Косу, ще в нас є величезний Аквапарк, але туди ми поідемо вже в кінці зміни, там найбільші гірки в Україні - всі з захватом заплигали - ура, ура, Аквапарк....

- там далі райони АЗМОЛ, 8 Березня, Скловолокно, АКЗ, Сільгосптехніка, Військове містечко там працює більшість людей міста, а далі санаторно курортна зона де всі відпочивають...

Ми виходимо на центральну вулицю, маленькі двоповерхові будиночки складають основну вулицю... Всі чепурненькі, прикрашені й пофарбовані різними кольорами...

- Ми знаходимося на Азовському проспекті, можете походити подивитися, тільки далеко не відходьте, ми скоро йдемо в музей...

ми розбігаємося, в далині видно лоток з ватою й морозивом, наші стають у чергу, а я лишаюся поряд з вожатою...

- ти чого не біжиш за морозивком? - питає вона - та я минулого разу була, а в черзі стояти я не хочу, я кразще вас послухаю, бо ми були у порту й на маяку, ще на Косі, а тут я вперше....

*************

наступного дня ми ходили містом й я запамятала величезного корабля на постаменті, памятник на Честь загиблих моряків - Величний красивий корабель зеленого кольору на постаменті...

- в нас багато памяток культури й різних споруд

Парк імені Шмідта

Острови Великий Дзензик, Малий Дзензик та архіпелаг Астапіха

Ландшафтний заказник «Заплава річки Берда»

Ландшафтний заказник «Оголовок Бердянської коси»

«Дальні Макорти»

Вікове дерево горіху грецького

Бердянський краєзнавчий музей

Філія Бердянського краєзнавчого музею — музей «Подвиг»

Філія Бердянського краєзнавчого музею — меморіальний будинок-музей П. П. Шмідта

Філія Бердянського краєзнавчого музею — Музей історії міста Бердянська

Бердянський художній музей імені І. І. Бродського

Бердянська міська централізована бібліотечна система

Бердянський міський Палац культури імені Т. Г. Шевченка

Бердянський підлітковий зоологічний клуб «Неон»

Бердянський центр культури і мистецтв

Бердянський центр культури і дозвілля «Софіт»

- і ми в усі підемо? - хтось з жахом вигукує з натовпу

- нєєє - сміється вожата - ми на пляж підемо, але завтра ми точно сходимо в парк й в гості до Бродського та Шмідта...

- а тепер швиденько переодягатися й на пляж, ми їдемо на Косу...

ми виходимо на Косу

довга довга частинка берегу на якій купа різних готелів й готельчиків, санаторіїв й старих баркасів...

- а ми з намою були в Бригантині - кажу, я її памятаю...

- на тому кінці коси Аквапарк, ми туди завтра підемо й поплавати з дельфінами у Немо, тільки шоу ми дивитися можемо, а за те, щоб з дельфінами поплавати треба буде окремо платити, питайте в батьків, добре?

-угу

ми юрбою доходимо до пляжу поряд з якимось готелем й з візгами та криками пірнаємо в море...

я плаваю години дві, пірнаючи я знайшла ракушки, й тепер юрба навколо мене перебирає мій скарб...

- о, русалка з уловом повернулася - сміється вожата...- добре, не товпимося, обсихаємо й гуртуємося нам ще в Аквапарк треба встигнути й до Дельфінів..

*************

Аквапарк дійсно один з найбільших у якому я була, кручені гірки й найкраща гірка у море, я була в багатьох й цей їм не поступався, заходів 20 ми на гірках зробили, в мене вже не вистачало сил задиратися на гірки, але все одно хотілося захопити щонайбільше враженнь...

- так, ну що накупалися?

- угу - натовп втомлено але довольно позіхає

- ото ви добре сьогодня спатимете - сміється - так, не забуваємо свої речі й гуртуємося, нам тут не далечко пройтися.....

ми збираємося й купкою переходимо в будівлю недалечко, дельфінарій НЕМО...

Я вперше бачила дельфінів так близько... то був захват, останнього разу в мене був такий цуценячий захват коли я в цирку годувала величного Жирафа з руки..

дельфіни стрибають й бавляться в басейні, за командою дресирувальниці вони стрибають через кільця, під музику плавають колами, обливаючи натовп бризками солоної води...

Поки всі з захватом спостерігають шоу я прошуся до туалету й мене відпускають...

як розуна дитина я йду вниз, дві працівниці не далеко від басейну посміхаючись до мене запитують

- ну шо, хочен погодувати дельфіна, ми як раз рибку їм несемо - підморгує - я дозволю тобі його погладити

мій писк захвату викликає в них сміх, беручи відерко за ручку, а дресирувальницю за руку я виходжу до басейну..

на горі чутно крик подиву вожатої, тупіт ніг по сходинках...

мені дають ридку й я на витягнутій руці простягаю її над водою, дельфін одним стрибком зїдає рибку...

- а тепер повільно, без різких рухів опусти руку у воду й трошки потіліпай воду - каже вожата. Я так й роблю...

він припливає одразу, витягує мордочку з води й пищить, я простягаю руку й гладжу, шкіра гладка й тепла...

- він посміхається мені - з захватом кажу дресирувальниці, вона сміється...

- Насть, ми тебе обшукалися, ти чому пішла без дозволу - підбігає перелякана вожата

- я з дозволу, я попісять ходила, а потім їх зустріла й пішла годувати дельфіна - кажу я махаючи на прощання красивим дівчаткам в костюмах й посміхаючомуся дельфіну

***********

.Ми довго не приїздили й наступного разу я вже була з подругами й часними гостями в місті.

Звичайно дорослий погляд дуже відрізняється від дитячого, й тепер вже цікавили дискотеки, море й смачна їжа та файні хлопці...

Ми селимося в маленький готельчик на Косі, назва була як в лицарів круглого столу...

готельний номер на 4 людини й море з обох боків, що ще потрібно для дівчат, що приїхали на тиждень відпочити на море...

Скажу чесно, ми навіть ой і ах не доїхали до центру, весь час ми купалися, ходили ввечері на дискотеку в сусідній клуб або Санаторій, плясали до ранку, а вдень спали на пляжі, періодично купаючись у морі...

- Пахлава медова, вода газована, вино доманє, варена кукурудза - жіночка з величезною торбою носить їжу пляжем...

- може хочете татуювання хною? - до нас підходить дівчмнка й пропонує малюнки татту хною, я погоджуюсь

- давай мені отого птаха й Корабель..

вона вправно дістає пакуночки з еольоровою хною й через годину я вже була з татухою...

поряд художник малює портрети відвідувачів, моя подруга замовляє замальовку...

Сутеніє...

до пляжу підходить вітрильник, хлопці похабцев вискакують на берег, один з них підходить до нас..

- не хочете покататися дівчатка?

ми переглядаємося й трохи ніяковіємо..

- та не бійтеся, ми вас повернемо на берег, ти шо мене не памятаєш? ит ж вчора познайомилися на дискотеці, ви з нами за столиком сиділи...

Дівчата регочуть - ми вчора після 3 Куба Лібре вже погано шо памятали, але до готельного номеру гурьбою добралися без втрат..

на фоні лунає гучний регіт команди...

ми погоджуємося...

Ми каталися години три чотири...

на морі зоряне небо виглядає по іншому, а ще нам повезло побачити рідкісне явище, свтлий планктон...

корабель прорізаючи хвилі потрапив в поле флюорисцентного планктону й ми пливли у підвіченому морі під нічним небом...

опускаю руки в воду й ловлю воду...

- мабуть так собі уявляли чари сорського короля в древні часи, це диво ! - заворожено тримаю воду в руках...

це був один з наймагічніших вечорів в моєму житті..

Наступного дня ми поїхали, але світле море й бригантина теплом зігрівають мою юність й спогади про Бердянськ...

**********

наш друг з бердянська й частинку кумедного я записувала з його слів, частинку з своїх враженнь..

- уяви, ми приїхали до батьків й от картина маслом, наш друг, місцевий, так налакався що заснув підвішеним на заборі..

ми полізли до тітки за персиками, але були вже трошки того, ну й він зачіпився курткою за забора, й вирубився...

ми тікали швидко, аби тітка не побачила ну й не помітили, прибігли додому завалилися спати, а ранком зирк, а його нема...

ми його так й знайшли сплячим ранком на заборі...

сидимо ржемо..

- а ще в нас є потаємне місце, загалом то воно виглядає як Монастир, ну й ми вирішили якось, зайти - лйкаво посміхається - розумієш наша допитлива душа прагне пригод й всюди що нове нам кортить побувати, ну всі ж свої, а тута шось незвичайне..

- ну ми й полізли, зовнішньо все так й виглядає , церква, дівчатка в рясах й платках, але то виявився притон - ми заливаємося реготом - прикинь, реально притон, всі ті монашки виявилися шмарами. Правда ця вилазка була ризикованою, нас ледь не піймали, але фоточки вийшои шикарні...

************

Подруга пропонує заплести африканські коси й розповідає відривчасто

- нууу ми були з не багатої родини, лише курортний сезон й був нам годівником - веде свою оповідку вона - мама працювала на фабриці, а я влітку виходила малювати на пляжі... ну й фрукти звичайно продавати - ми жили в Рибацькому поселенні, ох і пахне ж там море, там й школа моя, й родичі... коли я їх побачу не знаю - мовить з сумом...

**********

Під час російського вторгнення в Україну 2022 року війська країни-агресора увійшли до Бердянську 27 лютого 2022 року.

Мешканці Бердянська вийшли на протест проти російської окупації.

24 березня ударом українських сил було потоплено російський десантний корабель «Саратов».

тут трошки розлогіше

Бердянськ відбивався як лев

Атака в порту Бердянська — Великий десантний корабель «Саратов» був знищений і два великі десантні кораблі проєкту 775 отримали пошкодження, але змогли залишити порт. «Саратов» був найбільшим військовим кораблем, затопленим у бою з 1982 року. Це одна з найтяжчих морських втрат, яку зазнала Росія з початку вторгнення, і один із найзначніших успіхів України

19 квітня 2022 року окупанти призначили «заступником мера» місцевого двірника, який працював в КП «БердянськЕкоТранс». Вибори були звичайно ж чесними й не упередженими звичайно ж....

Тож у Бердянську російська окупаційна адміністрація створила фейкову «нову владу» з двірників та вантажників.

Жоден керівник бюджетної установи чи комунального підприємства у Бердянську не перейшов на бік окупантів, тому вони вирішили створити т.зв. «мерію» зі слюсарів, прибиральників та представників інших робітничих професій.

У 2024 року, мешканці міста, які з різних причин не покинули тимчасово окуповану територію, зіткнулися з катастрофічною ситуацією стосовно відсутності необхідних житлово-комунальних послуг, зокрема водопостачання, централізованого теплопостачання та інших

ситуація й зараз є патовою..

2025 покращень з водопостачанням та інфраструктурою як не було так й не спостерігається, нормально себе почувають лише незалежні господарства й часні будинки

як пишуть місцеві

- усі картки зараз привязують до паспорта аби вони були в базі

- Русня використовує для фейків Загін Пушкаря з військовополоненних,

Увідкритих джерелах та на проросійських платформах цей підрозділ подається як добровольче формування, яке нібито «бореться за мир і свободу Запоріжжя».

На опублікованих відео видно лише 4 людей, зовнішній вигляд яких більше нагадує полонених, а не бойовий підрозділ.

Всі відео мають постановочний характер і, вірогідно, зняті під психологічним або фізичним тиском. Чоловіки не складно намагаються вимовити головні російські наративи про війну. 90% публікацій в каналі – це низькоякісні російські фейки про українську владу.

Пиздять там канкрєтно

Як повідомляє російське агентство ТАСС , рішенням окупаційного міністерства агропромислового комплексу та продовольчої безпеки у регіоні було створено комісії для запровадження режиму надзвичайної ситуації через пошкодження посівів.

По муніципальним округам створено комісії з визначення обсягів пошкоджених посівів для введення спочатку внутрішньорегіонального НС, - заявив так званий міністр АПК захопленого регіону Андрій Сігута.

За його словами остаточне рішення про ведення режиму НС буде приймати гауляйтер Балицький.

Раніше Сігута повідомляв, що внаслідок заморозків на окупованій частині Запорізької області була втрачена значна частина врожаю ранньої черешні.

Нагадаємо, що окупаційна влада неодноразово робила заяви про наміри значно збільшити показники збору врожаю на захопленій території Запорізької області в 2025 році.

На ці цілі з бюджету рф виділялися значні суми дотацій, щоправда до аграріїв на ТОТ вони майже не доходили, через що постійно виникали скандали. Вірогідно, що оголошення про наміри ввести режим надзвичайної ситуації викликано бажанням колаборантів виправдатися за провалені плани по збору врожаю.