караїми Ялти
коли ж ми вперше приїхали до Ялти?
мабуть мені було десь років 4.
памятаю той афігенний вайб міста... довга набережна, купа каруселей, якихось ігрових автоматів та різних розважалок...
в наших друзів була величез собака українська вівчарка.
мені вона тоді здавалася величезним конем за якого я трималася руками й виходила погуляти на вулицю.
перше що мене тоді вразило це сильний й смачний запах квітучого табаку й хвойних.
коли ти лише виходиш з тролейбуса, що ходив від Севастополя й яким ми їхали вперше тебе огортає якесь таке чемне тепло й чарівний запах.
Після досить шумного й трохи пахнучого маслом й пилом міста Яла здавалася якимось чарівним зеленим садом...
- агов - махає рукою мама
- ідіть сюди, ми вас вже зачекалися - чутно низький баритон.
До нас виходить високий красивий караїм. В довгому розшитому красивому пальті і тюбітейці. Я вперше бачила караїмів. від дяді пахло спеціями, руки були теплі й шершаві.
він гостинно запрошує нас до будинка що знаходився не далеко від моря. Берег там камяний і ми проходили вздовж камянистого берегу по гальці аж до невеличкого, але чепурного будиночка. весь будинок був розмальований наче чарівна шкатулка королеви.
вікна різьблені й розмальовані чудернацькими візерунками....
у дворі знаходився маленький городик та та курник.
Вся територія була квітучою, кущики квітучого табаку, троянди та можевелові насадження. від вітру хатинку оберігав не дуже крутий але схил на якому теж розміщалися будиночки, такі само чепурненькі, що ледь вмощувалися на уступах схилу.
коли ми пройшли в дім то я ахнула,
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!