*Нотаткі з тєтрадкі*

Для початку для тих хто не в темі

Ленда́рт — художня діяльність, об'єктом якої є реальний пейзаж, фрагмент природного середовища. Діяльність такого типу є інтеграцією в пейзаж, перетворенням його фрагменту, або використанням натуральних процесів (ерозії, атмосферних чинників) для створення художнього об'єкта.

Перші роботи були на базі звичайного садівництва й ландшафтного дизайну, але потім ситуація змінилася.

Твори цього типу з'явилися в мистецтві у 1960-х роках, а бурхливий розвиток припав на 1970-ті роки.

Це були різні за масштабом і характером проєкти: монументальні, що іноді сягали кількох кілометрів, або такі, що потребували масштабних земельних робіт (розкопи, канави), складні для знаходження навіть на відкритому просторі, або композиції, що існували лише мить, нищені вітром або припливом.

Багато творів такого типу презентовані в галереях та музеях як документальні фотографії чи фільми, нариси, карти.

Ідеологія лендарту

«Розірване коло» Роберта Смітсона (Нідерланди, 1971)

Твори лендарту різні за масштабом та обсягом бувають від окремих об'єктів у парках до просторових інсталяцій, які можна споглядати лише з віддалених точок (наприклад, з літака). Ці твори поєднує те, що вони використовують природні матеріали — каміння, дерево, зелені насадження, воду у поєднанні з фарбниками, бетоном, освітленням, металевими деталями тощо

Звродки Ленд Арту сягають ще часів Перуанських богів коли на скелях або в садах робтлтся величезні скульптури й лики богів які можна було побачити з висоти, археологічні розкопки знаходять ці стилі й у часових колах Трипілля....

Лендарт виник наприкінці 1960 — початку 1970-х років як відгалуження концептуалізму, що було реакцією західного мистецтва і культури на екологічні проблеми, стрімкий розвиток урбанізації та відірваність життя в мегаполісах від природи. Лендарт набував форм громадського руху за збереження природного довкілля.

Інсталяції зі сміття в парках ми робили й у Житомирі на тижнях екосвідомості і у Києві з Кока колою..

Рекламні агенства часто використовують цей вид мистецтва й екрактивісти та корпорації сміттєпереробники для захисту та привернення кваги до проблем довкілля

Ідеї лендарту по­­в'язані з постмодерністським етапом розвитку світової культури, де звертається увага на тільки на ландшафт як місце для споруд, а й те, як ландшафт інтерпретується з огляду на свою історію, символічність. Лендарт звертається до «філософії місця», краєвид в ньому розуміється як віддзеркаленні соціології, історії, антропології, історії культури тощо[2].

Митці, що працюють в лендарті, широко використовують стародавню символіку лабіринтів, кіл, спіралей, магічних знаків. Поширена тема в лендарті — привертання уваги до шкоди, заподіяної природному довкіллю необдуманою діяльністю людини.

Перші кроки в УКраїші почали динозаври в царині мистецтва, одними з перштх вважають Федора Тетянича..

фестиваль «Шешори» (2006)

Одним із перших до «дій у довкіллі» в Україні наприкінці 1970-х років звернувся Феодосій Тетянич. На початку 1980-х років акції у природному довкіллі проводили одеські концептуалісти Леонід Войцехов, Юрій Лейдерман, Валентин Хрущ, Ігор Чацкін та інші.

Українські художники активно звернулися до лендарту («мистецтва довкілля») з 1980-х років за доби Перебудови. Артоб'єкти в природньому середовищі створювали Олександр Бабак, Олександр Бородай, Володимир Бахтов, Сергій Якунін, Олексій Литвиненко, Петро Бевза. Фото та відео творів потім презентувалися на виставках або в каталогах[3].

В 1997-му році з появою фестивалів та симпозіумів ленд-арт став відкритим для глядачів та дослідників наживо, що сприяло його виокремленню в специфічну категорію сучасного мистецтва України. Так, в 1997-му було засновано «Простору прикордоння» (ініційований Анною Гідорою, Валерієм Шкарупою; село Могриця Сумського району) та «Весняний вітер» (Київ ; започатковано 1996 Андрієм Блудовим). В наступні роки відбувалися лендартові акції:

«Торба вітру» (Лубни, від 2002);

«Шешори» (Косівський район Івано-Франківської області; від 2003, засновники — Т. Малькова, О. Михайлюк);

«Арт-Поле» (село Уніж та Куяльницький лиман);

«Аплікація Духу» інша назва «Міфогенез» (від 2007, Немирівські Вали, Вінницька область, куратор Олександр Ни­китюк);

«Хортиця» (Запоріжжя; від 2008, О. Краснопольський, Юрій Бараннік);

«Трипільське коло» (Ржищів Київської області; від 2009, О. Журавчак);

«Трансгресії» (Хутір Сіда);

«Фортмісія» (с. Поповичі, Львівської області, куратор Влодко Кауфман)[2].

«Акти...» Артема Лук'янчука (Луцьк, 2021)

У 2013 році відкрито перший в Україні лендарт-парк у селі Миропілля Краснопільського району Сумської області[3]. В Україні творчість художників, які працюють в царині лендарту, набула форм художнього руху. Серед його учасників — Петро Бевза, Анатолій Бєлов, Мирослав Вайда, Данило Галкін, А. Гуренко, Микола Журавель, Влодко Кауфман, Наталія Кохан, Олег Кохан, Олексій Литвиненко, Олексій Малих, Ярослав Присяжнюк, Ганна Сидоренко, Ілона Сільваші, Ігор Швачунов, Володимир Яковець, Сергій Якунін.

У Луцьку в квітні 2021 року відбувався пленер «Трансформація», в рамках якого низкою волинських професійних митців і учнів мистецьких закладів створено еко-скульптури із хмизу, встановлені в парку імені Лесі Українки. Авторка і кураторка ідеї пленеру — Тетяна Мялковська.

*************

я не інцеклопедія але трохи історії дійсно не завадить.

це не дія кількох волонтерів аматорів, й не купа сміття у вас посеред парку, бо розуміння сучасного мистецтва це загалом не проста справа.

Моя історія з ленд артом закрутилася на Міфогенезі.

поки що це одна з най потужніших мистецьких Локацій мистецтва природи під відкритим небом.

Міжнародний зимовий фестиваль мистецтва довкілля в Вінницькій області заснували у 2006 році.

Никитюк розказував, а він куратор й засновник проекту, спочатку він мав назву «Аплікація духу». потім став «Міфогенезом».

- приїздять з усього світу, й митці й екоактивісти - вперше ми зустрілися в маленькій галерейці 21 в Вінниці, наступнрго року вже як учасниця Альтмана й номінант й переможець 3 місце..

Але то вже потім а зараз ми йдемо поряд на схили..

на горі стоять 3 встромлені в .аісок паруси з мачтами

далі бвчимо куби, куби якічь дуже красиві й дивні посеред води...

відображення від них кольорове.

на пагорбі розстелена тканина....

- Ці локації треба дивитися з пеаного ракурсу, так не зрозумієш - й відводить мене за руку до місця з я кого треба бачити.

- ага, тепер доперла - посміхаюся

****************

наступна зустріч з зимовим міфоренезом у нас була вже під мрстом, там як раз відкрили новий арт простір й виставка приїала з фото до нас у Київ...

коли ти бачиш це наживо й коли в галереї це трощки інше смприйняття... звичайно в живу ти відчуваєш стихію й думку , тримірність проекту, галерейний же простір трошки 2д утворюю, але по іншому перевезти проект й показати як через фото й відео неможливо, що логічно.

як на мене вони обидва чудові й зимовий й літній, але у зимовий звичайно трошки легше створювати композиції й їх фільмувати...

*************

війна боляче вдарила по Вінниці, й звичайно по мистецтву також, але відродилося звичайно

В 2022 році повномасштабна агресія рф унеможливила продовження проєкту в звичайному режимі, тому торік провели фестиваль з мінімальною кількістю учасників та змінили час його проведення з лютого на грудень. Проєкт став тоді можливим завдяки фінансової підтримки Центру культурного розвитку «Тотем» та програмі Європейського Союзу House of Europe. Створили об`єкти «ЗАХІД» художника Євгена Соломко та «Лінія Германаріха» Олександра Никитюка», - зауважив Олександр Никитюк.

в 2023 році міфогенез прийняв музей Краезнавства й експозиція все таки відбулася, хоча звичайно й не з звичайним колосальним розмахом, як загалом буває, скромно.

10 грудня 2023 року засновник Олександр на території Немирівського скіфського городища, традиційній локації фестивалю, зробив серію творів мистецтва довкілля (environmental art, англ.) під назвою «Маскування 23».

Акція проходила одноосібно.

2024 рік

багато хто з митців зараз служить в ЗСУ.

минулого року ми втратили одну з мисткинь проектку Майстренко.

я кілька разів до війни була в тій чудовій Локації й це справжня краса Природи й Мистецтва, ідеальне поєднання.

- у 2014 та 2021 роках, з причин соціально-політичної нестабільності та епідеміологічної ситуації проєкт проводився одночасно в offline та online режимах. Відгукнулось багато художників, які створювали об`єкти там, де знаходились. Це дало змогу збільшити кількість і різноманітність учасників. Дистанційний режим надав змогу участі митців з Франції, Німеччини, Ізраїлю, США.

формат online не дає можливості живого енергетичного обміну між митцями учасниками та локацією проекту, і це, на жаль, руйнує його сталу концепцію і сенс. Ми відмовились від подібних практик й чекаємо на появу можливості повноцінного творчого життя.

2025 рік на передодні фестивалю організатор дав нам знати, що фестиваль переноситься й на жаль на невизначений час.

але ми віримо що мистецтвр не вмирає, можливо його самтинку ви побачите цього року у Каунасі...