Біла Церква
З чого б його почати…
Єєєє хоча містечком й поряд, але чомусь я там ніколи не бувала.
Випала нагода в нас поїхати реально з початком війни..
моя сусідка Тетяна, тоді займалася музичним супроводом й в якийсь день ми зіткнулися в коридорі: « о Настюха, не хочеш в Білу Церкву?»
- а чом би й ні, а шо там?
- наш фонд в Брумі робить концерт, дівчатка запрошують до себе в гості, ну буде балаган канєшно, але як є…
- добре, я проведу тоді заняття для дітей, якийсь арт майстер-клас!
- домовились?
- домовились…
Наступного дня я підхопила рюкзака й фарби, ми сіли в старого бусіка маршрутку, погрузили апаратуру й колонки з мікрофонами та рвонули в містечко поряд…
Вже почалася війна на Донбасі й концерти по всіх селах їздили часто, пекли пиріжки, проводили різні майстер класи…
Цього разу це було « За покликом серця»
В нас навіть афіша була Фемій Мустафаєв, Пані Яремчук, Тетяна, Халавко з гітарою, ді-джей й я, ну й звичайно ще « Незламна вітчизна»
Ми приїхали в місто й воно мене вразило, але часу було мало, жара несусвітня й ми захекані рванули готувати свято.
Тоді як раз з нами були хлопці з Ілловайську.. й потім Кіборги…
Це зараз вже трохи стерлося, але ж війна почалася вже давно й ми з ворогом боролися не тільки з 2022 ого року а одразу , як усе почалося.
Моє здивування дійсно було сильним коли до нас, у Брум прийшов 2 метровий білокосий детина в шапці кубанці… це було сильно…
Довго розказувати не буду, метушня, робота, настройка техніки, розкладання, складання, концерт… все по накатанній схемі, все як завжди…
Втомлені, але щасливі ми вже валилися з ніх й волонтерки зі штабу запросили нас переночувати у себе вдома.
Це був рай… звичайно балаган нас в будинку заповнив весь простір й всюди хтось спав, там матрас, там диван, там ліжко, хто куди доповз там й падав спати…
Два роки я розуміла музикантів з гастролями як ніколи….
Гостинні пані зробили нам шашлики, ми ходили й збирали трояндові пелюстки на варення, потім співали пісень під гітару біля багаття й пили глінтвейн.
Хазяїн дому показував свій крам й роботи по дереву, інструмент та майстерню…
Ми кайфували, вдихали запахи літа й троянд й музики у повітрі…..
************
Ми поіхали похабцем. Якось так з рюкзаком й спонтанно, в нас таке буває іноді.
Просто взяли й рвонули, взявши наплічники й сівши на найближчу маршрутку…
Всі рази коли я була я бачила людей, дуже багато людей, але не місто, й мені дуже хотілося його побачити в живу…
Трошки з історії
За одними данними його заснували як фортецю в 1032 ому році князь Ярослав Мудрий…
У 1050 ому там було побудовано першу епископську церкву в місті, церкву називали білою, й коли навала татар зпалила місто на честь неї й назвали Білою Церквою.
Основна й найвідоміша цікавила це Ботанічний сад Олександрія, на березі Росі на 300 га землі.
1362 року місто було Литовським, потім належало Речі Посполитій.
У 1589 році Сигизмунд 3 надав місту статус Магдебурзького Права.
1651 року Богдан Хмельницький аби примиритися з козаками підписує мирний договір, там довго й царював Богдан.
Іван Мазепа також народився недалеко, в селі Мазепинці. 1703 року він оселився в місті, й правив.
1743 року Яблонський будує костел й храм іезуітів…
Місто просто наповнене церквами, й там й досі ведуть археологічні дослідження.
З приходом Росії 1793 це було графство й породило Браницьких.
Катерина 2 наказала зруйнувати палац й перевести воєводство до Василькова.
З появою залізниці 1830 почали працювати й заводи, 5 цегляних, 6 шкіромануфактур, свічковий, 2 цукрових, 4 милуванні, 2 медоварні, США машинобудування,
1918 там стояли загони Січових стрільців.
До речі заводи вправно працювали аж до повномасштабного вторгнення, поки русня не приперлася.
В місті був Голодомор, 1930-1933, близько третини населення не переживають ці роки.
Місто відродилося лише після Великоі Вітчизняної Війни з новою промисловістю.
************
Отже трохи з історії нам розказували місцеві жителі, щось ми читали в блозі коливалися, тому трошки про те де що ми вже знали
Й куди піти теж знали план.
Перша локація куди ми по приїзду чкурнула то була звичайно Біла Церква… велична споруда з куполом що підноситься аж у небо, трояндовий парк, величезні різьблені двері, що відкривають у храм.
Розкіш вражає, мармурові золочені колони й стелі що розписані вручну, лазер й мармур.
Виявилося там ще й відділення мого універу було, про яке я чесно не знала, й зустріла будівлю наче стару добру собаку з радістю
- ну шо? Куда далі? - запитую у Свєткі
- мапа каже в капітолій…
- ну ок
Я так багато по церквах в одному місті давно не ходила, їх просто дуже, дуже багато й всі вони древні, одним 500 років, іншим більше, є й сторічні, історія на кожному кроці….
Зупиняємося на мосту…
Над дорогою дві церкви
Велика й маленька
В парку видніється Колесо…
Повільно гуляємо містом
Неквапно прогулюємося вулицями й раптом помічаємо під ялинкою пам’ятник Бандуристу з маленьким хлопчиком…
На горизонті бачимо якись страшний обвішаний плакатами реклами совковий дім, виявилося Палац Культури….
Біля фонтану бігають діти.
Всі будиночки у місті дуже красиві, охайні й наче причепурені.. й всі маленькі висоток в центрі не видно….
Обійшовши майже всі красівості дочимкуємо до парку.
- Уффффф, я втомлена, як коняка на переправі, може трохи в парку відпочинемо?
- давай…
Заходимо в Дендропарк.
То тут то там виринають маленькі й великі скульптури з білого каменю та металу, серед хащів, наче сховок у них там потаємний…
Птахи заливаються піснею а їх там так багато й одна одну переспівують.
Знімаємо взуття й босими йдемо повз вікові дерева.
Тут можна себе уявити гобіттом з Володаря перснів, у лісі поряд з Сауроном, відчуття таке, наче вони зараз стануть й підуть, як древні Древлі…
Серед парку, наче храм Артеміди виринає альтанка з мармуровими скульптурами поряд… все пахне фарбою, й свіжим деревом…
Роботи тривають..
- а шо ото буде? Запитуємо в чоловіка в малярному фартуху.
- аааа - так то в нас реконструкція, гроші виділили от ми й робимо як раніше було - відповідає садівник, що підходить після.
Красиві Адоніс й Діоніс дивляться нам у слід…
Бачимо лавку з залишеним плащем…
Богиню світла, німф що серед вікових Ялин…
Майже у кінці парку величезний атріум жовтого кольору, він вражає….
Доходимо до Японського саду…
- даааа обійти 300га за пів дня не реально….
- це точно - уффф ноги затекли, давай качок погоуємо?
- давай)
Міст з Альтанкою й скульптури японських самураїв та пані зустрічають нас на мосту.
Сидимо й рефлексуємо біля води…
Сонце сідає й починаються вечірні сутінки….
- ой, глянь там на дереві хлопець!
- єєєє , пане а шо ви робите?
- я лікую вікові дерева. Почекайте, зараз на стропах вниз зпущуся….
Так ми дізналися про професію лікарів вікових дерев, є навіть слово таке, але я на жаль його не пам’ятаю….
Кінець парку альтанка величезних колон й водоспад…
Ми втомлені, але неймовірно довольні….
- всьо, я обьявляю забастовку, якшо ми зараз не поїмо й не вип’ємо кави, я просто здохну…
- уф, я теж
Закоулками знаходимо афігенну кафешку..
Таку про яку знають свої й хєр знайдуть не місцеві…
Плетена меблі й скляні столики, й найкращий капучіно в місті з круасанчиком… й ми натрапили на справжнє джелато з медовою крихтою…
Виявилося що там знімали « Королеву бензоколонки», «Кармелюк» « Дорога на Січ»
Письменники Грабовський, Дивов, Пушкін, Гончар й Синкевич, Булгаков й Вишня, Паустовський й Горліс Горський, Тарас Григорович Шевченко, всі вони описували це місто…
Бабуня Гофмана теж з Білої…
Там ще багато бувало, дуже довго описувати….
************
З початком війни місто дуже сильно бомблять,
Багато розрухи, але місто втрималося, були постійні авіаудари, з літаків, запускалися лєтуни й десант русні, поряд палали плацдарми у Василькові…
Частину бізнесу міста евакуювали у Чернігів,
Багато людей поїхало, багато повернулося, я зустрічала не мало Білоцерківців за кордоном, й бачила багато тих хто повернувся.
Місто живе й квітне, відроджується…
Іноді прилітає, але люди якось вже дуже звикли…
Вірять в Бога й ЗСУ
В Вільнюсі чудові два повара з Білої жили поряд зі мною, їх піцерія знаходилася прям за рогом, я на Бокшто 4 а вони на Бокшто 1…
Директорує й наливає там хазяїн кабачку, відомий музикант саксофоніст…
Часто ходили до них у гості…
Я вірю що Білу не захоплять ще раз..
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!