*Нотаткі з тєтрадкі*

Думаю ті хто був на Андріївському Узвозі з малечку чув цю назву...

Тепер це місце вже перебудовано й воно називається по іншому...

Але свого часу це був культовий простір, й не через кухню особливу, чи то меню, то було місце атиосфери й людей..

саме там їли усі хто працював на Андріївському від хазяіна галереї до тих в кого там був лише розкладний столик..

саме це місце описано багатьма письменниками в їх оповідях...

Одну ти точно знаєш й я знаю всіх й все хто був у тій історії і навіть ту квартиру де то почалося..

саме там зародився * Маджонг*.... й багато чого іншого...

я думаю ідея присвяти * I AM FINE* на бернінгу зародилася десь з тих нетрів....

**********

вперше я перетнула поріг цього культу 90-их десь в 5 років, оскільки вихід закладу дивиться на музей Історії й літні столики загалом то майже знаходяться майже під древеьою Липою то ж це місце дуже зручна локація для туристів...

ми завмерли з мамою на порозі

- єєєєє, ти впевнена?

-о так люба..

зал наче захаращена печера, всюди розвішені номерні знаки машин й знаки дорожного руху, якісь старі чайники, музичні інструменти... самовар на фоні Українського прапору...

відчуття затишкої захаращеної квартири нумізмата, старі фоліанти й книжки.....

проходимо в дальній зал, в кутку причаївшись грають 5 чоловік в настільну гру...

на столі стоять келихи з пивом..

Ми сідаємо за барною стійкою й мама продивляється меню...

- ну нарешті, тут ми з тобою будемо їсти..

я вже вмію читати й повільно але впевнено прочитую меню, нічого особливого...

- а тута смачно? - з сумнівом запитую

- о так, якби не смачно весь робочий персонал Андріївського навряд бт шикувався в чергу за їх пюрешкою з котлетою й салатиком - підморгує мама..

це ми й взяли, а ще мені томатний сік а мамі келих пива...

мама про шось ще говорила з барменом, а я тим часом за обидві щоки уплітала пюреху, без комочків, таку як в бабусі й котлета теж, їжа домашня домашня...

Двері відчинилися й потягнулася верениця людей, мама мені тихесенько на вушко

- дивись, ото директор музея, той з вусами відомий художник, ми проходили його майстерню тільки що, оті працюють в грузинському музеї, а ось той дядя з Андріївської церкви...

Люди все приходили й приходили... ми доїли й аби не займати місце тихенько вийшли на вулицю.

-ну що, сподобалося?

- угу, як у бабусі..

-ну й добре, нам вже час додомку..

************

якщо треба було гарно поїсти не за всі гроші світу ми приходили на обід туди, я ставши трошки старшою, носила свої роботи в кілька магазинчиків на Андріївський, в Горілчаний брендовий й у парочку меншеньких галерейок, почала розмальовувати торбинки я рано, ну й після уроків завше заходила на обід...

Місце як магніт притягувало місцевий андеграунд, й справа була не в особливості меню чи якихось незвичайних штуках...

просто там панувала якась така магічна атмосфера що всі весь час поверталися, можливо хазяїн був чарівником...

пояснити по іншому я не могла...

звичайне пиво

звичайні наливки

звичайна кухняале цей магніт притягував митців бідних й багатих, людей різного статусу й походження..

там ніколи не було безлюдно, а в пікові дні завжди на вулиці стояла черга з бажаючих там присісти...

Бармен знав все й про всіх, в обличчя, історію кожного й вподобання...

-ну шо як завжди?

- угу - присідаю за барну стійку - шо нового?

Аби дізнатися усі плітки й новини достаткьо було просто запитати й радіо та телебачення про то взнавали задовго після, усі новини народжуються в непримітних підвальчиках...

Ставить мені капучінку на стіл й починає розказувати новини...

були Топоркестра, скоро в сусідньому кабаку даватимуть концерт..

відкривається біля Дуката новенька місциночка, заглянь туди...

Триптих посварився, по моєму їх тепер буде два

Нікітін пише нову книгу

та багато всього, а ти як, щось конкретне чи так для інтересу?

- та я поки так, але думаю... тут можливо скоро нове місце в нас буде, я поки в Пар комі іноді зависаю, але часу нема, я зараз на Колу й Шейк працюю, Шейкенемо бебі....

Допиваю капучінку й їду по справах, натовп все більшає....

*************

я ганяю містом багато, між парами встигаю іноді заскочити послухати новини, жодені новини вам того не розкажуть, що знає Ольжин...

- як завжди? - бармен протирає келихи..

- нєєє, я їстиму, кароче в мене є новини... мої друзі відкривають перший благодійний магазин й в нас зявився новий сквот...

- та ти шо, а де?

- ну кароче, памятаеш майстерню на Г4б, там де мене ловив ТЄЛЄПУЗІК... Там була майстерня відомої художниці але забудовник хоче знести, намагаються знати статус памятки..

- ага- рже, феєрично

-так от ми захопили простір, тепер там буде арт центр, я зараз працюю з Капаролом й еко тусою, Робимо Україну Чистою карочє, їм відрізали воду, команда зібралася, ми віджали приміщення....

- зараз хлопці везуть фарби, ми відвоювали, завтра перший концерт й читання...

- я заскочу...

- домовились, мені пюрешку з котлеткою й салатіка

- До речі Нескафе розігрує 100 тис. подалися, здається візьмемо...

- й у нас новини, Триптих Арт , відкрився, 365 закрилася, бунтуємо бо керамістів хочуть виганяти з андріївського, інспектують пічки, сволота...

але поки відбиваємося...

- окі, тримай у курсі....

***********

я часто буваю в центрі й часто ми імо, щось закривається, щось відкривається...

Шляхом до Ласки заглядаю на капучінку...

- привітики, киваю до люду, всі свої..

- угусь, шо нового?

- у нас Ласка, ще зараз малюэмо крутимо у кабаку навпроти театрального в підвалі, скоро відкриття..

на контрактовій в гаражі нова галерейка, вчора наш старенький цитував Бродського...

були на Фріпулі...

- і в нас нове, зараз кулькова ручка, ботегга й дукат роблять проект

-будеш пиво?

- а ти пригощаєш?

-канэшно....

присідаю за столика...

в нас завтра вечірка відкриття, шашлик у парку на Кудрявського, йога на даху й у голубятні відкриття благодійного магазу...

будете?

- не впевнені але спробуємо бути...

так ми й сиділи до вечора...

***********

я довго не заходила у гості та й було не до того, робота, я ганяла як скажена білка між Новосілками, Оболонью та Центром, часу не було взагалі і от якось у вихідний я заскочила до старого друга...

бармен змінився

- я за звичкою присідаю за барну стійку

- привіт, що будеш?

- як завжди..

запитливий погляд

- вибач, звичка - посміхаюся, а ти новенький?

- так, кабак продали, господар чимось ыншим зайнятися вирішив..

- меню те саме чи ви поміняли?

-поки те саме але готуємо нове...

- ну добре, мені одне пиво світле й горішки - не ризикуючи пробувати не перевірене замовляю я...

- що чутно, є якісь цікаві новини, багато людей?

- та нє, нам казали туристичне круте місце, валом валять, щось не дуже...

- мммм зрозуміло...карма просто змінилася...

бармен з подивом дивиться на мене?

- забий, то важко пояснити, просто є місця, що притягують людей, а є люди що роблять будь яке місце магнітом, таке життя.....