Гаррі×Гаррієт

Після балу, Гаррі не бачив сестру до самого вечора наступного дня.

— Щось ти заспалася.

— Я протанцювала три години поспіль. І наспілкувалася на кілька тижнів наперед. І ще б поспалаааа, — останнє слово потонуло в позіханні.

— Так чому ж встала?

— Голодна. Не лише ти ростеш.

— Ну вечерю ти вже пропустила. Ходімо на кухню.

Йдучи коридором Гаррі розповів Гаррієті про підслухану розмову Геґріда та мадам Максім.

— Оце так новини. Я тепер остаточно прокинулася. Це ж треба. Наш Геґрід напіввелет. Я думала він просто в якомусь зіллі росту в дитинстві скупався.

— А ще Каркаров намагався у чомусь переконати Снейпа. Здається вони давно знайомі.

— Ну вони обидва працюють у сфері магічної освіти.

— Ні. Тут щось інше. Каркаров був якийсь стурбований. Снейп запропонував йому тікати.

— Ну це їхні справи. Сподіваюся нас вони не стосуватимуться. І де та грушка яку потрібно лоскотати?

На кухні ельфи-домовики відразу кинулися збирати паничу і панянці наїдків. Доббі дуже зрадів приходу друзів, і намагався найпершим принести їм смаколики.

Навантажені купою страв Поттери почимчикували назад до вітальні.

— Що там Рон з Герміною? Не помирилися?

— Вони уклали мовчазну угоду не згадувати вчорашню сварку і поводяться одне з одним підкреслено офіційно.

— Цікаво. Коли Рон дозріє до вибачень?

— Думаю ніколи.

— Поб'ємося об заклад?

— Згода! Тільки без виховних розмов.

— Добре. Я й так вже достатньо попрацювала над його самосвідомістю.

У останній вечір року ґрифіндорці влаштували вечірку. Вітальнею літали зачаровані феєрверки, вибухали хлопавки, по радіо передавали святкові мелодії. Всі розважалися наскільки вистачало фантазії.

Незадовго до опівночі, Рон, що весь вечір здавався якимось знервованим і постійно бурмотів щось під носа — підійшов до Герміони. Та сиділа у кріслі біля каміна, трохи осторонь від розваг. Присів перед нею і без довгих передмов випалив:

— Герміоно, пробач мене! Я повівся як справжній бовдур, — він взяв дівчину за руки і заглянув у очі. — Ти була права. Я мав першим запросити тебе на бал, а не як останній варіант. Я дуже шкодую про втрачену можливість потанцювати з найчарівнішою дівчиною у залі. Побач мені будь ласка.

Герміона дивилася на хлопця, що майже стояв перед нею на колінах.

— Т-так. Я пробачаю тобі, — трохи затнувшись відповіла дівчина.

Хлопець широко посміхнувся. Годинник почав відбивати північ і він потягнувся поцілувати дівчину. Цілився у губи, та на мить завмер і клюнув у щоку. Потім зробив вигляд, що його покликав Джордж, і втік. По Рону через ластовиння було не зрозуміло то він почервонів, чи то просто так камін освітив його обличчя.

Герміона ж лишилася сидіти на місці. Збентежена. З червоними щічками. Торкалася місця незграбного поцілунку.

Близнюки Поттер були єдиними свідками цієї сцени.

— Я виграла парі! — Гаррієта штурхнула брата ліктем.

— Чесно кажучи, я приємно здивований. Що ти від мене хочеш?

— Я про це не думала. Давай поки що просто відпочивати.

Новий рік розпочався зі скандальної статті у «Щоденному віщуні».

— І звідки лише ця Скітер дізналася про батьків Геґріда?! — обурився Гаррі відкидаючи газету.

— Так, — підтвердив Рон відірвавшись від сніданку. — У тих кущах були лише ми, а більше підходящих схованок не було у радіусі п'ятидесяти футів.

— Краще б вони зробили фоторепортаж про бал. Ось подивись який вдалий ракурс, — сказала Гаррієт показуючи Герміоні одну з фотографій. Колін проявив усі плівки і віддав їй цілу стопку.

На уроці догляду за магічними тваринами четверкурсників зустріла професорка Граблі-Планка. Звісно цікаво було для різноманіття мати справу з єдинорогами, а не вибухозадими скрутами. Та відсутність Геґріда не могла не хвилювати.

В обід Гаррі, Гаррієт і Рон з Герміоною прийшли до хатинки лісника. Та він не відкрив. Було чутно як шкребеться Іклань.

— Я за нього хвилююся, — сказала Гаррієт намагаючись заглянути у віконечко.

Гаррі посмикав за клямку дверей.

— Думаєте він бачив статтю? — запитала Герміона намагаючись заглянути в інше вікно.

— Однозначно, — відповів їй Рон, підняв з землі біля ґанку клаптик газети, на якому було видно частину фото зі статті.

Друзі перезирнулися.

— Думаю йому треба дати час. Ходімо на наступний урок, — запропонувала Гаррієт.

— Ще ввечері заглянемо, — додав Гаррі.

Та й увечері їм ніхто не відкрив.

Геґрід не з'являвся на очі цілий тиждень.

— Геґріде! Виходь! — волав Рон грюкаючи у двері хатинки суботнього ранку.

— Ми знаємо, що ти вдома! — долучився Гаррі. — Ми чуємо як шкребеться Іклань.

Жодної відповіді.

— Ходімо до Гоґсміту. Купимо щось смачненьке. Може тоді відкриє, — запропонувала Гаррієт.

Проходячи повз озеро, вони побачили як Крум пірнає у воду.

— І як йому не холодно? — здригнувся Рон.

— Там звідки він приїхав значно холодніше, — пояснила Герміона і підійшла щоб привітатися.

Болгарин виліз з води. Рон став за плечем Герміони і спідлоба дивився на мокрого чемпіона. Гаррі висловив своє захоплення його фінту Вронського.

— Ми були на фіналі чемпіонату з квідичу, — пояснила Герміона. — Доречі, Гаррі ж в нас теж ловець.

Вони домовилися, що в неділю зіграють товариський матч.

У «Трьох мітлах» вони зустріли Людо Беґмена. Він щось намагався пояснити гоблінам. Потім помітив Поттерів.

Гаррієт не подобався цей чоловік. Якийсь слизький тип, і не хотілося приймати від нього жодної допомоги. До закладу увійшла Ріта Скітер разом з віщунським фотографом, і Беґмена ніби вітром здуло.

Журналістці заборонили проходити на територію Гоґвортсу, проте у Гоґсміті вона могла рознюхувати. І звісно ж накинулася на присутніх чемпіонів.

Герміона збісилася від спроби Скітер накопати інформацію для нової статті про Геґріда. Накричала на неї і вискочила надвір.

— Я її знищу! — лютувала дівчина.

— Герміоно, краще не псувати стосунки зі Скітер, — Рон намагався урезонити подругу.

— А мені все одно! Мої батьки не читають «Віщуна». Я від неї не ховатимусь. І Геґрід теж!

Не забавляючи темп, дівчина домчала до хатинки Геґріда і затарабанила. Двері відчинив директор Дамблдор.

— Геґріде, твої друзі за тебе сильно переживають, — сказав він пропускаючи дітей до хатини.

— Геґріде, як ти міг подумати, що ми перестанемо з тобою знатися через те, що понаписували та жінка! — вигукнула Герміона.

— Так! І кому яке діло ким була твоя матір, — підтримав Гаррі.

— Ми любимо тебе не залежно від того ким були твої батьки, — додала Гаррієт.

Рон лише кивнув.

— Ось бачиш, Геґріде, це те про що я тобі казав, — сказав Дамблдор. — Я ж показував тобі незліченні листи від батьків, що пам'ятають тебе зі своїх шкільних років. І вони однозначно пишуть, що якби я тебе вигнав вони б це не схвалили.

— Геґріде, повертайся і навчай нас, — попросила Герміона.

— Ми за тобою скучили, — додала Гаррієт.

Геґрід схлипнув. Дамблдор підвівся.

— Я відмовляюся прийняти твою заяву на звільнення. І чекаю на роботі в понеділок. На все добре.

Геґрід ще трохи поридав нахвалюючи Дамблдора. Потім розказав про свого батька.

— Він же помер коли я був на другому курсі. З тих пір про мене лише Дамблдор дбав. Призначив лісником. Він довіряє людям. І дає другий шанс. Приймає до Гоґвортсу всіх хто має талант, — він витер сльози і подивився на Поттерів. — Я б хотів, щоб хтось з вас переміг у турнірі. Не чистокровні чарівники. Тоді всі зрозуміють, що Дамблдор робить все правильно. Сподіваюся ви ж розгадали загадку яйця?

Близнюки швидко перезирнулися і синхронно закривали.

Товариський матч з квідичу поступово перетворився на масовий захід. Спочатку на поле вийшли ґрифіндорці, та кілька дурмстренґців, що прийшли підтримати Віктора Крума. Хтось помітив, що до стадіона йдуть учні з мітлами. Потрохи трибуни наповнилися глядачами. Серед бобатонців теж знайшлися квідичисти, що хотіли політати.

Лі Джордан як зазвичай намагався коментувати матч, та мікрофон в нього постійно виривала француженка, яка доволі експресивно описувала події. Попри мовний бар'єр вони змогли порозумітися. Хлопець навіть примудрився запросити її на прогулянку біля озера.

Колін Кріві наробив купу фотографій. Як і більшість маглонароджених він не дуже любив польоти, та заради вдалого кадру подолав свій страх. Рон погодився політати з ним на одній зі шкільних мітел.

— Гаррі просто неймовірний літун! Він нічим не уступає Круму! І так природно тримається у повітрі!

— Це тому, що він літати навчився раніше ніж ходити. Нам хрещений на перший день народження подарував дитячу мітлу, — пояснила Гаррієт. — А тепер давай тебе відчепимо від Рона. Думаю він теж хоче пограти, — вона допомогла хлопчику розігнути пальці і звільнти мантію старшого товариша.

Склад команд постійно змінювався. Гра затягнулася до самого вечора. У великій залі панувала дружня атмосфера. Навіть Флер Делякур, що постійно все критикувала в Гоґвортсі — пройнялася настроєм і весело співала разом з однокласниками. Дамблдор за вчительським столом таємничо посміхався у бороду.

— Ось заради цього і проводиться турнір — сказав він іншим директорам. Мадам Максім погодилася пригублюючи гарбузовий сік. Каркаров, щось невдоволено буркнув і втупився у тарілку. Більшість вчителів за столом радісно дивилися на учнів.

Хоч як добре пройшла неділя, настав понеділок і Гаррієт підняла не приємну тему:

— До другого випробування все менше часу. В тебе є якісь ідеї, що можуть означати ці пилки, — вона вказала на два золоті яйця на ліжку Гаррі. Той сидів в узголівї підклавши подушку під спину, доки сестра ходила туди-сюди. Зупинилася уважно подивившись на брата.

— Ти щось знаєш, — дівчинка примружилася уважно вглядаючись в обличчя.

— Ну Седрік дав мені підказку.

— Що за підказка? — Гаррієт підсіла до брата.

— Та ну! — Гаррі відводив очі.

— Кажи вже.

— Гаразд. Він сказав опустити яйце у воду. І дав пароль від ванни для старост.

— Тоді підеш вночі. Варіантів інших я не бачу.

— Чому я?!

— Бо я виграла парі.

— Тц.

— Вдягнеш плащ-невидимку, візьмеш карту мародера і все буде з тобою добре.

Випроводивши брата Гаррієт лишилася чекати у вітальні.

Через годину пошкодувала.

— Треба було піти разом з ним, — дівчина корокувала вітальнею кусаючи ніготь великого пальця.

Ще за пів години двері вітальні скрипнули.

— Ну нарешті! — Гаррієт кинулася до хлопця. — Чому так довго?

— Мене мало не піймав Снейп з Філчем. Я потрапив у пастку зникаючої сходинки. Муді врятував мене. Він сказав, що з мене вийшов би хороший аврор.

Гаррієт насупилася.

— Краще з ним зайвий раз не контактуй.

— Ну чому він тобі не подобається?

— Не знаю я! — роздратовано відповіла Гаррієт і відійшла схопившись за голову. — Він здається не тим за кого себе видає.

Дівчина походила туди-сюди заспокоюючись. Попри роки тренувань, їй не завжди вдавалося чітко визначити причину своїх відчуттів.

— Так, що там з яйцем?

— А так! Це запис співу русалок з чорного озера. Нам треба буде провести годину під водою, щоб повернути якийсь скарб.

— Тепер нам треба з'ясувати як не дихати під водою цілу годину.

Це виявилося не простим завданням. Друзі перерили всю бібліотеку. Гаррієт навіть отримала від Макґонеґел дозвіл на використання забороненої секції.

Нічого.

Після чергової невдачі, Герміона зітхнула:

— Ніколи б не подумала, що розчаруюся в бібліотеці.

— Хто ти? І що зробила з нашою Герміоною? — зробив великі очі Рон відриваючись від книги про найвеличніші магічні битви.

Дівчина замахнулася книжкою, хлопець закрився своєю. І вони обидва розсміялися.

— Схоже нам лишається лише одне, — сказала Гаррієт поставивши стопку стопку переглянутих книг, яку збиралася розставити на поличках.

— Що? — запитав Гаррі, що саме втомлено масажувати перенісся знявши окуляри.

— Попросити допомоги у дорослих.

— Але ж… — спробувала заперечити Герміона.

— Я уважно перечитала правила. Завдання чемпіони мають виконувати самостійно. Там нічого не сказано про те, що не можна просити допомоги в процесі підготовки. Крім того, ти ж допомагала Гаррі освоїти заклинання-викликання перед першим завданням. І ніякого покарання від магічного контракту не було.

Професор Флитвік розказав про бульбашкоголові чари, що утворюють навколо голови бульбашку з повітрям. Нажаль, багато часу ґрифіндорським чемпіонам викладач чарів приділити не міг. Його рейвенкловці примудрилися затопити свою башту, і треба було спішити поки вода не дісталася до підземелля. Там кухня. Вітальня Слизерину і Гафелпафу. Та хоч яким роздратованим від надмірної вологи міг бути Северус Снейп, найбільше Філіус Флітвик боявся гніву Помони Спраут. Викладачка гебрології вітала вологу на грядках, а не у вітальні.

Поттери запевнили, що тепер вони впораються самостійно.

Звісно Герміона не проґавила можливість навчитися новому. Бульбашкоголові чари були досить корисним заклинанням. Першим його освоїла Герміона. Потім у Гаррієт вийшло утворити сферу навколо голови. Навіть Рону вдалося утворити такий сякий респіратор. А от Гаррі закляття не давалося. Він психував і нервувався.

— Так! Все, досить. Нам треба відпочити, — сказала Гаррієт відбираючи в брата чарівну паличку, якою той несамовито розмахував після чергового провалу. Повернувшись до вітальні, висадила брата у крісло і дала альбом, щоб заспокоївся малюючи.

До другого випробування лишалося все менше часу, Гаррі все більше хвилювався і злився на себе через невдачі з заклинанням. Ще й Ріта Скітер випустила чергову сенсаційну статтю про «занадто тісні стосунки двійнят Поттерів». І фото як Гаррієт ховається за спину Гаррі під час тієї зустрічі в «Трьох мітлах». Деякі особливо настирливі індивіди зі Слизерину, своїми натяками заробили «Кажанячі шмарклі» прямо в писок.

Ні на що не сподіваючись, Гаррієт звернулася до Невіла, що сидів поруч на дивані.

— Невіле!

— Що? — відволікся він від читання якоїсь потріпаної книги.

— Ти випадково не знаєш спосіб дихати під водою цілу годину, що не потребує використання чарів?

Лонґботом зробив великі очі. Гаррієт вже хотіла сказати йому забути, та він перебив:

— Взагалі то знаю.

Настала черга Гаррієт робити великі очі. Прогорнувши кілька розділів назад — хлопець показав сторінку:

— Ось дивись, жаброслі. Дозволяють дихати під водою відростивши жабри.

— А скільки треба з'їсти, щоб вистачило на годину?

Після деяких підрахунків було визначено, що на годину ефекту, Гаррі з його вагою, треба з'їсти дві унції.

— Тепер найголовніше питання — де їх взяти?

— Ну в теплицях вони точно не ростуть. Спецефічний товар. Може він є в кабінеті зіллєваріння?

— Хм.

— Спитай у Снейпа. Тобі він не відмовить.

— Він від мене сахається. Треба ще постаратися його впіймати.

За день до другого випробування, Поттер, озброївшись картою мародерів, спустились у підземелля. Цятка підписана «Северус Снейп» знаходилася в кабінеті зіллєваріння.

Гаррієт оступилася. Від неминучої зустрічі з кам'яною підлогою її врятував Гаррі.

— Ти як? Як очі?

Дівчина примружилася вдивляючись у підлогу перед собою.

— Все ще розмито. Мадам Помфрі казала, що до завтра все нормалізується.

— І що лише Лаванда думала? Використовувати невідоме заклинання з сумнівного журналу, щоб змінити колір очей. Вона ще промазала і влучила по тобі.

— Коли це ти став таким правильним? Постійно ж порушуєш правила.

— Вона мало не позбавила тебе зору!

— Заспокойся. Макґонеґел і так суворо її покарала. І ми мали б вже прийти.

— Так. Он двері. І… — Гаррі перевірив карту. — Снейп досі там. Схоже перевіряє наші есе. Ти його не пропустиш. Велика чорна пляма за столом.

Гаррі вдивився в обличчя сестри.

— У тебе очі колір змінився.

— І які вони тепер?

— Зелені. Як і в мене.

— Хм. Значить я зараз точно як мама в нашому віці. Сподіваюся не станеться нічого дивного.

Гаррієт намацала клямку дверей.

— Ну я пішла.

— Удачі.

Дівчинка прошмигнула до кабінету. Гаррі лишився чекати у коридорі. Намагався підслухати. Та марно. Двері дуже щільно прилягали до одвірка. Цятка сестри знаходилася поруч з цяткою Снейпа на карті.

Нарешті Гаррієт вийшла. Бліда і з очима на пів обличчя.

— Що сталося?! — стривожився Гаррі кидаючись до неї.

— Він плакав.

Хлопець здивувався. Викладач зіллєваріння справляв враження людини, що не проронить сльозинки навіть якщо його різати. Хоча сестра розповідала, що бачила як в його очах бринять сльози.

— Він впав на коліна і почав молити про прощення. Говорив, що йому дуже шкода. Називав мене Лілі, — почала белькотіти Гаррієт і по щокам мимоволі покотилися сльози. Так вже бувало якщо хтось плакав при ній.

У кабінеті щось бахнуло.

— Думаю нам варто піти звідси геть, — Гаррі взяв під лікоть сестру і потягнув нагору.

— Він так ридав чіпляючись за мене, — продовжила розповідати Гаррієт.

На півдорозі до вітальні Гаррі згадав причину, через яку вони взагалі спускалися до підземелля.

— Що там з жаброслями?

Гаррієт гикнула і витерла обличчя.

— Ось, — вона показала бляшанку, що притискала до грудей. — Він сказав, що зробить для мене, що завгодно. Я сказала, що мені потрібні жаброслі. Тут пів фунта. Так що тобі треба з'їсти чверть.

Наступного ранку Герміона ледве розбудила Гаррієт. Для учасників турніру ніхто уроки скасовувати не збирався.

— Краще б ти дала їй виспатися, — сказав Гаррі Герміоні підтримуючи сестру, що мало не клюнула носом у тарілку з вівсянкою. — Завтра випробування.

— Я вже не сплю! — вигукнула Гаррієт і поплескала себе по щокам. Залпом випила міцного чаю. — Не хвилюйся, Гаррі. Я сьогодні раніше ляжу і завтра буду в порядку.

— Ну дивись.

Хлопець недовірливо подивився на сестру.

Та побоювання не справдилися.

Після ромашкового чаю перед сном Гаррієт доволі швидко заснула і прокинулася рано. Сусідки, ще сопіли, тож дівчина пішла будити брата, щоб потренуватися і помедитувати.

Навіть після розслаблюючих вправ Гаррі не вдалося застосувати бульбашкоголові чари.

— Що ж, доведеться тобі їсти жаброслі, — підсумувала Гаррієт і потягла Гаррі на сніданок. Хоч уроки сьогодні і скасували — та треба було набратися сил.

— А де Рон? — запитала Гаррієт коли не побачила на звичному місці рудого товариша.

— Не знаю. Його не було в спальні — відповів Гаррі накладаючи собі яєшню.

— Герміона теж не ночувала в кімнаті. Я їх з учора не бачила, — дівчина повільно розмішувала цукор у чаї. — Щось я не бачу Коліна. Він обіцяв і сьогодні робити фотографії. Он його брат Дені. Якийсь він розгублений. О. А ось бобатонці. Флер теж якась схвильована.

Тон яким говорила сестра насторожив Гаррі.

— Ти як? — він стис плече Гаррієт. Та ніби вийшла з трансу і припинила цокати ложечкою об чашку.

— А так! Все гаразд, — витягла ложечку і зтрусила чай. — Я тепер можу відчувати емоції чималого натовпу без шкоди для себе. Ніби дивлюся на все це сидячи у високій башті, — відпила напій.

— Ти давай не захоплюйся цією баштою. Бо ти виглядала ніби відірвана від світу.

— Я постараюсь не випадати з реальності. Давай доїдай і сходимо до Геґріда. В нього мали вийти зі сплячки саламандри.

Гаррі застогнав. Як Гаррієт була змушена вислуховувати, його розмови про квідич, так і він терпів її балачки про звірів.

За підкиданням сухих гілочок у комин, де у вогні стрибали півдюжини молодих саламандр Поттерів застав Доббі.

— Панич Гаррі Поттер має спішити. Змагання за 20 хвилин.

— Привіт Доббі, — Гаррієт виглянула з-за брата.

— І панянка Гаррієт теж має йти.

— А котра година? — дівчина знайшла очима годинник який подарувала Геґріду на Різдво. — Ой! Нам вже час.

Увійшов хазяїн хатини.

— Геґріде! Ми вже побігли.

Велетень теж подивився на годинник.

— Йой! Біжіть скоріше. Я лишень закрию цих малюків, щоб не наробили лиха.

Поттери зібралися.

— Ти щось хотів Доббі? — запитав Гаррі бачучи, що той тупцяє на місці. Ельф дістав дуже знайому бляшанку.

— Це жаброслі. Вони допоможуть паничу Гаррі Поттеру забрати у русалок та водяників свого Візі.

Поттери перезирнулися. Ось про який «скарб» співалося у пісні. А хто ж тоді у Гаррієт?

Дівчинка присіла присіла, і запитала:

— Доббі, милий, скажи хто сказав тобі нас шукати?

— Професор Аластор Муді міс. Він сильно хвилюється за панича Гаррі Поттера.

Гаррієт кинула на брата погляд говорячи ним «я ж казала він підозрілий».

— А де ти взяв жаброслі?

— У комірчині кабінету зіллєваріння, — без задньої думки відповів Доббі. Він не бачив у цьому нічого поганого.

— Будь ласкавий, поверни назад. У нас вже є, — дівчинка дістала з кишені свою бляшанку.

— О! — очі ельфа стали надзвичайно великим. — Панянка така розумна. Доббі такий дурний, що подумав ніби може допомогти таким великим чаклунам, — він спробував побитися головою об стіл.