Гаррі×Гаррієт

— Стоп, стоп, — Гаррієт перехопила його. — Ти нам дуже допоміг Доббі. Віднеси жаброслі назад до комірчини, а потім приходь вболівати за нас. Після озера нам будуть потрібні рушники і ковдри. Було б добре якби ти їх нам приніс.

— Справді? — з надією запитав ельф-домовик.

— Справді, — підтвердила дівчина.

— Я принесу найтепліші ковдри, — Доббі шморгнув носом і з ляскотом зник.

Дорогою до озера Гаррі запитав:

— А хіба не території Гоґвортсу можна являтися?

— Ні. Не можна. Про це написано в «Історії Гоґвортсу».

— Яку читали лише Герміона і ти.

— Так. У ельфів-домовиків магія відрізняється від людської.

Гаррієт йшла хвилину мовчки, про щось задумавшись.

— Знаєш я от думаю, що було б аби ельфи-домовики повставали як гобліни. Чарівники не мали б шансів.

Дівчинка струснула головою.

— А тепер жуй жаброслі.

Закутані у теплі ковдри, Поттери слухали свої оцінки.

— Непоганий результат, попри те, що ми прийшли останні, — сказав Гаррі.

— Ну навіщо ви так довго були під водою? Надмірне благородство позбавило вас балів. Нічого з нами б не сталося, — обурювався Рон. — І де ви взяли такі ковдри?

Гаррі простягнув йому одну.

— Ну ми не знали кого забирати. Там були ти, Герміона, Чо Чанг, і маленька Делякур. Коліна взагалі течією віднесло і ми не розуміли кого Гаррієт треба рятувати. А ковдри нам приніс Доббі.

Тим часом Гаррієт квохтала над Коліном Кріві.

— І хто лише додумався взяти малу дитину? З таким же успіхом вони могли взяти Ґреґорі чи Вінсента. Я з ними теж танцювала на балу, — бурчала вона витираючи голову молодшому ґрифіндорцю. Навколо тупотів його менший брат, Дені Кріві, що хвалився вдалими фото.

Рон тим часом підійшов до Герміони і обійняв закутавши у ковдру.

— Ти змерзла. Так тепліше, — сказав він кладучі підборіддя їй на маківку.

Дівчина відразу зашарілася. Рон цього не побачив. Зате побачив Віктор Крум, що відвів ґрифіндорку в бік і намагався про щось запитати.

— В тебе тут якийсь жук, — сказав болгарин прибираючи комаху з волосся, і відвернувся насуплений.

У понеділок на зіллєварінні слизеринки над чимось хихотіли поглядаючи на Поттерів. Ріта Скітер випустила чергову статтю у Відьомському тижневику. Про сердцеїдку Герміону Грейнджер, що не може обрати між трьома хлопцями: двома чемпіонами та рудим однокласником. А також про Гаррієт Поттер, що як виявляється любить хлопчиків помолодше.

— І звідки вона лише дізналася про те, що Віктор запросив мене до себе, — не могла зрозуміти Герміона.

— І що ти відповіла? — ревнивої запитав Рон.

— Нічого. Я намагалася зрозуміти як там решта учасників, — відмахнувся дівчина знову вчитуючись в написане. Хлопець розслаблено опустив плечі.

Підійшов професор Снейп і почав пресувати ґрифіндорців за читання журналу на уроці. Потім напосів на Гаррі звинувачуючи у вкрадені жаброслів і шкури бумсланґа.

— Я нічого не крав! Жаброслі ви самі дали, — хлопець озирнувся на сестру яку перехопали двоє слизеринців. Креб і Ґойл були не задоволені тим, що не когось з них взяли у якості «скарбу» у другому випробуванні.

— Знаєте, що тут Поттер?

— Не знаю сер.

— Це верітазерум — сироватка правди. Трьох крапель досить щоб ти розпатякав перед класом всі свої секрети.

— Та скільки можна! — роздратований Гаррі вихопив пляшечку з рук викладача і крапнув собі до рота дві краплі. Скрився і подивився прямо на Снейпа. — Я не крав жаброслі та бусленґнову шкіру. А вам варто помити голову.

— Професоре Снейпе! — Гаррієт буквально матеріалізувалася біля них, чуючи проблеми близнюка. — Я ж вам так і не подякувала за жабролі. Дякую! Тримайте. Ми не все використали.

Вона дістала бляшанку і простягнула її чоловіку. Той дивився ніби вона могла його вкусити.

— Ні ну правда! Це не нормально, що волосся так сильно жирніє. Вам треба показатися спеціалісту. І ви ж зіллєвар! Чому не зварете для себе якийсь тонік?

Гаррі не міг припинити говорити і поводився ніби п'яний.

— А що тут сталося? — запитала Гаррієт.

— Гаррі випив сироватку правди, — відповіла їй перелякана Герміона, що сиділа закривши рот руками. Рон сидів зацепенівши.

— Сестричко! — Гаррі переключився на свою близнюку. — Я маю тобі зізнатися — то я з'їв останній шматочок іменинного торту.

— І довго він таким буде? — дівчинка подивилася на викладача.

— До кінця дня, — пробурмотів чоловік ховаючи погляд. — А тепер приступайте до виконання завдання, — наказав і втік за свій стіл.

Під кінець уроку, Гаррієт так набридло нарікання брата, що вона згодувала йому свій недоторканий запас цукерок, щоб закрити рота. Виходячи з кабінету вони зіштовхнулися з Каркаровим. Директор Дурмстренґу злісно зиркнув на Поттерів і помчав до Снейпа задираючи рукав лівої руки.

— Геть! — прикрикнув хазяїн кабінету на забарившихся ґрифіндорців і захряцнув за ними двері.