Гаррі×Гаррієт

Моллі теж була ґрифіндоркою, і честь гуртожитку для неї багато значила. Тож вона все ж здалася і погодилася на те, що Сіріус додасть коштів на мітлу для Рона. Таким чином новоспечений староста міг розраховувати на якийсь з Німбусів. Всі поздоровляли хлопця.

Гаррієт відвела брата в бік помітивши дивний вираз, що промайнув його обличчям.

— Що сталось? — з тривогою запитала зазираючи у очі. Гаррі не став довго відпиратися.

— Ось всі поздоровляли Рона, а в мене в голові противний голосок нашіптував, що він не достойний бути старостою, — хлопець потер чоло над правим оком.

— Шрам болить? — кивок. — Воно не дивно. Це ж мітка твого зв'язку з Волдемортом. А голос якийсь пришелепкуватий. Рон старається як може.

— От-от. Я теж подумав, що якийсь дурний голос. Він ще нашіптував всілякі гадості, та я з ним не погоджувався і він замовк.

— Щось ще?

— Ще сон. Один і той самий. Кілька днів поспіль. Якийсь коридор і замкнені двері. І коридор мені здається якимось знайомим.

Гаррієт про всяк випадок заглянула у сонник. Вичитала що закриті двері у сні пророкують майбутні випробування.

— Наче ми й так не знали про них, — і захряцнувши книжку дівчина знову засунула її глибоко в скриню.

— А ти хіба не бачиш мої сни? — здивувався хлопець.

— Раніше бачила. Та тепер натренувалась навіть увісні тримати «шторку» між нами. І вирішувати коли відчувати людей довколо, а коли ні. Дуже зручно.

— О! Поздоровляю.

— Прогрес стався після твого чергового сна за участі рейвенкловської ловчині.

Гаррі зашарівся. Він не міг перестати думати про Чо, хоч і знав, що вона з Седріком.

— Повір ти теж би не хотів побачити мій кошмар, як все до чого торкаюся вимазується в червоне.

Решта літа промайнула дуже швидко. Гаррієт неодноразово писала лист тітці Петунії, повідомляючи, що вони безпечно дісталися, слухання Гаррі пройшло успішно, і що їхні друзі стали старостами. Сіріус мало не щодня ходив до Міністерства, добиваючись розслідування.

До вокзалу Кінг-Крос дісталися пішки, розбившись на групи під наглядом членів Ордену.

Рон з Герміоною відразу пошкандибали до вагону старост. А Поттери у компанії Джіні пішли шукати місця. Надибали Невіла, що мявся перед купе з однією пасажиркою. Джіні зазирнула всередину.

— Так це ж Луна Лавгуд! Моя однокласниця з Рейвенклов. Не треба її сахатися.

І юна Візлі сміливо відкрила двері.

— Привіт Луно! Не проти якщо ми тут сядемо?

Білява рейвенкловка опустила перевернутий догори дригом журнал і кивнула. Банькуваті очі надавали її погляду вічно здивованого виразу. Складалося враження, що в неї не всі вдома.

Гаррієт привітно посміхнулася і підсіла до дівчини.

— Як минуло літо?

— Добре, — односкладно відповіла Луна і знову заховалася за журналом.

— Хлопці не стійте, заносте валізи!

Гаррі з Невілом відразу заворушилися запихуючи скрині і клітки на верхню полицю. Гаррієт випустила Криволапика. Той відразу виліз на коліна господині і почав топтатися висловлюючи своє невдоволення перебуванням у переносці. Невіл про всяк випадок прибрав подалі свого жабика Тревора, і почав хвастатися кактусом, що йому подарували на день народження. Бажаючи продемонструвати властивості рослини хлопець штрикнув у один з фурункулів. Все купе вкрилося смердосоком. Зчинився ґвалт. Криволапик почав верещати і дряпатися. І саме цей момент обрала Чо Чанг щоб зайти привітатися з Гаррі. Той розчаровано зітхнув відкинувшись на спинку крісла.

Джіні дістала чарівну паличку і закляттям прибрала весь бруд.

— У тебе ще буде нагода справити враження, — підбадьорила Гаррієт брата, поглядаючи на Джіні, що очищала скрині. Дівчина сподівалася, що захоплення ловчинею мине, і Гаррі зверне увагу на сестру кращого друга, яка більше йому підходила як пара.

Криволапик видерся на багажну полицю і звідти зло поглядав на кактус роздратовано мотиляючи хвостом.

Невіл щиро вибачався перед Луною і допомагав їй розплутати волосся, щоб прибрати залишки смердючого соку.

За підтримки Гаррієт, що взяла на себе роль модератора, Луна долучилася до розмови. Показала ребуси в журналі, розгадку яких читала перевернувши його. Хоча деякі її фрази продовжували спантеличувати не підготовленого слухача.

Прийшли Рон з Герміоною. Розповіли новини про нових старост. Пообідали і пішли на патрулювання у коридорах. Гаррієт знявши свого кота з полиці пішла разом з ним, щоб розказувати першокласниками про те що їх очікує. Малюки з радістю тягнулися до випещеного котика. А заодно збирала у тих хто постарше листівки з підписаною петицією. На превеликий жаль їх виявилося зовсім мало. Та дівчина розуміла, що навіть будь їх в рази більше — Ремус не зміг би вчителювати через справи Ордена.

Замість Геґріда нових учнів зустрічала професорка Граблі-Планка, що вже раніше заміняла його. Друзі здивувалися, бо не розуміли де подівся їх друг. Та ще більше здивування у Поттерів викликало те, що між оглобель карет були запряжені чорні, кістляві, крилаті коні. Рон з Герміоною нічого не бачили. Луна запевнила, що теж їх бачить.

Сортувальний капелюх заспівав нову пісеньку закликаючи до єднання. Деякі старшокласники почали перешіптуватися.

За вчительським столом було нове обличчя.

— А що вона тут робить? — здивувався Гаррі.

— Хто?

— Он в рожевому, жінка що підтакувала Фаджу на моєму слуханні.

Директор Дамблдор представив нову викладачку захисту від темних мистецтв — професору Долорес Амбридж. Вислухавши її промову, Гаррієт сказала брату:

— Ти правий. Вона жаба.