Гаррі×Гаррієт

Під час наступних відвідин Гоґсміту друзі зустрілися з Сіріусом. Той повернувся з курорту в Альпах, і виглядав посвіжівшим. Мадам Розмерта приязно йому посміхнулася ставлячи замовлення.

Влаштувавшись у затишному куточку вони обговорили останні події. Дивацтва у поведінці містера Кравча, про які писали у газеті. Сірус розповів, що то саме він засадив його без суда.

— Чоловік без серця. Він навіть власного сина не пожалів.

Герміона згадала його жорстокість по відношенню до ельфи-домовички.

— Про людину багато можна дізнатися з того як вона відноситься до підлеглих, — чоловік допис своє маслопиво. — Шкода, що я пропустив і друге випробування. Та на третє я точно приїду.

Гаррієт дістала стопку фотографій з випробувань і балу.

— Ти тут така красива. Дуже схожа на маму. Тільки очі татові.

— Мене з зеленими очима професор Снейп переплутав з мамою.

— Нюніус?! Ой, — Сіріус побив себе по губам. — Дурна звичка.

— Він є у твоєму списку на вибачення? — запитала Гаррієт.

— Так, — відповів Сіріус потираючи брову. — Скажімо так — я в шкільні роки поводився з ним не найкращим чином.

— Це ще м'яко сказано. Ви перетворили його життя на пекло, — включився у розмову Гаррі. — Гаррієт іноді уловлює як йому «болить» та образа. Доведеться постаратися, щоб заслужити прощення.

Гаррієт кивнула. Сіріус сидів присоромоений поступившись у стільницю.

— Так, а коли Снейп переплутав тебе з матір'ю? — запитав Рон, що до цього сидів мовчки. Гаррієт розповіла про те як Лаванда її мало не осліпила закляттям, що змінює колір очей, і що після цього вона пішла просити жаброслів.

— Хм, — Сірус протирав щетину. — Я звісно знав, що вони дружили. Та схоже з його боку це було щось більше. Та чому він тоді її обізвав? — бурмотів собі під носа. Почухав потилицю. — Тут на тверезу голову не розберешся, — і встав щоб замовити вогневіскі.

Лишивши хрещеного розбиратися в перипетіях стосунків давно минулих днів, Поттери разом з друзями повернулися до замку. Пішли до кухні, щоб подарувати Доббі нові шкарпетки.

— Бідолашна Вінкі, — сказала Герміона дивлячись на занедбану ельфу-домовичку, що сиділа біля комина, п'яна від маслопива, і качалася з боку в бік.

— Вона досі пробивається за містером Кравчем. Ніяк не може зрозуміти, що тепер її господар директор Дамблдор, — похитав головою Доббі.

Гаррієт повільно підійшла до домовички і присіла перед нею. Піймавши її погляд заговорила:

— Вінкі, ти знаєш, що містер Кравч нездужає?

— Ох бідолашний містер Кравч! Ніхто не подбає про нього як Вінкі, — почала причитати ельфиня розкачуючсь з боку в бік. Гаррієт взяла її за плечі припиняючи хилитання:

— Я розумію тебе, Вінкі. Ти багато років працювала у Кравча. Напевно винянчила його сина.

— Ох бідолашний молодий панич, — домовичка знову залилася сльозами.

— Так, дійсно бідолашний, — з того, що вони дізналися про сина містера Кравча — його інакше як бідолашним назвати не можна було.

— Містер Кравч лишився сам один. Як же він без Вінкі.

— То може провідаєш його?

— Що? — ельфиня від здивування перестала плакати і широко відкрила очі.

— Ти тепер вільна ельфиня, а значить можеш іти туди куди захочеш. Якщо хочеш — то можеш провідати містера Кравча, — побачивши вогники в очах домовушки Гаррієт продовжила. — Тільки ж попередь директора Дамблдора і приведи себе до ладу. Думаю містер Кравч не зрадіє якщо побачить як ти себе занедбала.

Дівчина вказала на всю ельфиню. Вінкі ніби вперше побачила побачила свою брудну сукню.

— Ой як же це я? Містер Кравч судитиметься побачивши стільки бруду, — домовичка спробувала відтерти пляму.

— Так. Тільки спочатку тобі треба виспатися і протверезіти. Думаю містер Кравч також не буде радий бачити як тебе хилитає.

Ельфиня вперше подивилася своїми банькатими очима на чарівницю.

— Ви праві міс. Вінкі має привести себе до ладу.

Гаррієт погладила її по голівці і нарешті встала.

Доббі проводжаючи до дверей все дякував дівчині.

— Панянка Гаррі Поттер надзвичайна. Добрі знав, що панич Гаррі Поттер великий чарівник, та його сестра йому не поступається.

— А чому він назвав тебе Гаррі? — запитав Рон коли вони йшли коридором.

— Ельфи ближчі до магії ніж люди. Їм не потрібен провідник у вигляді палички щоб чаклувати. А я перед магією теж Гаррі Поттер.

— Ааа. Згадав. Це ж через це ви обоє берете участь у Тричаклунському турнірі. Хоча тепер його правильніше називати Пятичаклунським.

— Угу. Добре хоч про третє завдання нам розкажуть.

У понеділок Герміона отримала «Щоденного віщуна».

— Я передплатила. Набридло дізнаватися новини від слизеринців.

Погладила свою Єлену. Перед нею почали приземлятися інші.

— Я думав ти передплатила лише одну газету, — здивувався Рон.

— Так і є, — відповіла розгублена дівчина і потягнулася до ближчої птахи. Це виявився лист з образами. Багато листів з образами.

— Давай краще я їх перегляну. Я б не хотів, щоб на тебе потрапила якась гидота, — Рон відсторонив подругу і сам взявся забирати листи. В одному з конвертів виявилася смердюча рідина. Хлопець швидко зреагував і вона вилилася на стіл де зашипіла випалюючи стільницю. Чотири пари очей втопилися у чорну пляму від якої піднімався димок.

— Оце реакція! — першим заговорив Гаррі.

— Живучи з Фредом і Джорджем постійно треба бути насторожі. Постійна пильність! Як каже професор Муді. Я так все життя живу.

Рон про щось подумав.

— Може тоді візьмеш мене воротарем у команду?

— Матиму тебе на увазі. Та все ж доведеться проводити відбір.

— Зрозуміло, — трохи скис рудий.

Герміона отримувала такі листи весь тиждень. Рон взяв на себе розбір кореспонденції. Навіть знайшов у бібліотеці закляття, що допомагає визначати відправника і записував імена у список.

— Нащо ти це робиш? — запитав його Гаррі.

— Напишу їм відповідь. Жодна гидота не має лишатися без відповіді. Герміона не заслужила на всі ці образи, — похмуро пробубонів хлопець, і записав чергове ім’я. Потім дістав паличку і знищив, ще одного ревуна, поки той не вибухнув викрикуючи образи. Сусіди по столу вже давно припинили звертати увагу на шум і дим.

— Роне, припини, — сказала Герміона, нарізаючи картоплю на тарілці. Хлопець послухався, та все ж записав останнє ім'я і акуратно прибрав блокнот до кишені.

— Якщо не звертати увагу, людям скоро набридне. Це все через ту Скітерку! — дівчина роздратовано поклала столові прибори на стіл, і підперши голову кулаком повернула обличчя до друзів.

— Ну от як вона дізнається, що в нас тут відбувається? Це не плащ невидимка. Тоді як?

— Може підкинула жучок? — Гаррієт потисла плечима запихуючи до рота залишки капусти.

— Я що одна читала «Історію Гоґвортсу»? Жодні маґлівські прилади не працюють на території школи.

— Через надмірну кількість магії в повітрі. Знаю, знаю. Я теж читала, — перебила нотацію Гаррієт. — Ба більше, я відчуваю всю цю магію навколо.

— І як вона відчуваєтся?

— Ніби вовняна ковдра, з якої можна насмикати ниток, щоб створити закляття. Без неї серед маґлів трохи зимно. Не знаю як ще описати це відчуття.

— Хотіла б я теж так вміти, — зітхнула Герміона.

— Повір, краще не треба. Без магічної ковдри я можу втратити свідомість від перебування у натовпі. Емоції сторонніх бомбардують ніби снаряди. Я мабуть після школи піду працювати помічницею Геґріда. З тваринами воно якось легше ніж з людьми.

— Але ж ти дівчина, — здивувався Гаррі. Раніше сестра якось не згадувала про свої плани на майбутню професію.

— І що?

— Ти така тендітна.

— Ньют Скамандер теж досить худорлявий. Геґрід якось його бачив на власні очі.

Герміона тим часом закінчила зі сніданком і рішуче встала.

— Я маю з'ясувати як Скітер дістає інформацію. Ви зі мною?

— Я з тобою, — піднявся Рон закидаючи рештки сніданку до рота.

І вони разом пішли до бібліотеки.

За кілька тижнів Рон сказав:

— А Крум нічого так. Нормальний хлопець.

— Та невже? — зіронізував Гаррі.

— Правда! — рудий не зрозумів іронії. — І чому це я був налаштований до нього вороже?

Поттер перезирнулися.

— Може тому, що він залицявся до Герміони? — обережно запитала Гаррієт.

Рон насупився і нічого не відповів утупившись у книгу.

Підійшла Герміона.

— Гаррієт, ти ходила на кухню? Як там Вінкі?

— А! Так! Забула розказати. Вона ж ходила до Кравча. Той сидить вдома і виглядає так собі. Прогнав коли хтось прийшов. Та вона налаштована знову до нього прийти. Зараз сумна, та хоч не напивається і працювати почала.

— Це добре. А я ж нарешті відредагувала петицію на повернення Люпина, — і простягнула стопку пергаменту. Гаррієт ознайомилася з написаним.

— Угу. Угу. З цим можна працювати, — дістала перо і лишила свій підпис на останній сторінці. Передала сторінки брату. Той теж підписав.

Збір підписів тривав досить довго. Навіть деяких ґрифіндорців довелося довго вмовляти. Все ж сильними були упередження проти вовкулак. До кінця року треба було ще зробити і роздати листівки, щоб учні ще переконали батьків підписати.

На початку травня чемпіонів зібрали, щоб розповісти про третє випробування. Весь стадіон для гри у квідич був засіяний кущами.

— Не хвилюйтеся, після випробування ваше поле знову буде як було, — заспокоїв Людо Беґмен гоґвортських ловців, що мало не хапалися за серце.

Після пояснень про лабіринт, чоловік відкликав Гаррі.

— Що він хотів? — запитала Гаррієт.

— Знову пропонував допомогу.

— Сподіваюся ти відмовився?

— Звісно!

— У нього явно є якісь приховані мотиви.

— Гаррі можна тебе? — підійшов Віктор Крум.

— Так, звісно, — повернувся до сестри. — Йди без мене. Я підійду пізніше.

Гаррієт пішла до замку. Біля входу в ґрифіндорську вітальню її перехопила Вінкі. Домовушка була в істериці і кидалася в ноги дівчині.

— Панянко Гаррі Поттер, з містером Кравчем біда! — і залилася сльозами.

Гаррієт знадобилося хвилин двадцять, щоб заспокоїти ельфу і зрозуміти, що сталося.

— Тримай носовичок.

— Дякую панянко — Вінкі шморгнула носом і витирала сльози.

— Отже ти відвідала містера Кравча, та його не було вдома. І скрізь розгардіяш.

— Так, — схлипнула домовушка.

— Ходімо до Дамблдора.

Гаргуйль перед входом до кабінету не відреагував на на пароль. Поруч нікого не було. Запитати ні в кого.

— І де ж його шукати? — розгубилася дівчина. Ельфиня знову почала ревіти.

— О ні, ні. Не треба знову плакати.

Гаррієт обійняла Вінкі і почала заколисувати.

— Давай зараз, відведемо тебе на кухню. Ти вип'єш чаю, заспокоїшся. Потім знайдеш директора Дамблдора і все йому розкажеш. Добре?

Та кивнула упершись у мантію. І вони разом пішли до підземелля.

Навантажена пиріжками, Гаррієт нарешті переступила поріг ґрифіндорської вітальні.

— Нарешті ти повернулася! — Герміона підхопила її під лікоть і потягнула до дивана в кутку. — Гаррі не хоче нічого розповідати без тебе.

— Кравч був тут, — почав говорити хлопець і переповів, що відбулося.

— Так ось де він подівся. Мене перехопила Вінкі, що не знайшла його вдома.

— Він бурмотів якісь нісенітниці. Казав, що Волдеморт стає сильнішим. Хотів зустрітися з Дамблдором. Поки я бігав до замку він кудись зник. Навіть Муді його не знайшов. Тільки не починай! — зупинив він сестру, що збиралась щось сказати про викладача.

— Треба написати Сіріусу, — сказала Герміона.

— Звісно, — погодився з подругою Гаррі і дістав пергамент, щоб написати лист.

До Герміони, з проханням допомогти з домашньою роботою, звернулася маґлонароджена другокурсниця. Дівчина відійшла до групки молодших учнів. Рона покликали брати.

Поттери лишились самі. Гаррієт запитала у брата:

— А що Крум хотів?

Гаррі підняв голову від листа, і криво посміхнувшись кинув погляд на Герміону, що саме показувала дітям правильні рухи паличкою.

— Питав чи є в мене щось з Герміоною. Бо вона часто про мене говорить.

— А ти що?

— Спитав чи не турбує, його що з нею постійно Рон, — кивнув у бік де той розмовляв з братами. — Ти ж знаєш, хто мені подобається.