Гаррі×Гаррієт

У гуртожитській вітальні з'явилися брошури про різні професії в магічному світі. Гаррієт давно визначилась, що хоче працювати з тваринами.

У майбутньому.

Якщо вони здолають Того-Кого-Не-Можна-Називати, бо він їм точно життя не дасть.

А Гаррі не був впевненим чим зайнятися. Спілкування з Дикозором (хоч то був і несправжній) надихнуло обрати професію аврора. Як не вийде – може заробляти на життя малюючи портрети туристів у якомусь курортному місті. Сіріус розповідав про таких митців, що пропонували свої послуги на узбережжі Адріатики. Та й оповіді про залиті сонцем пейзажі викликали зуд у пальцях. Тільки треба було все те побачити на власні очі.

Герміона розкреслила графік повторення тем:

— Щоб потім не сидіти ночами намагаючись зазубрити великий об'єм інформації.

Рона ж хвилював останній матч з квідичу. Якщо Ґрифіндор переможе Рейвенклов — то кубок буде їхнім.

Зібрання ДА ніхто припиняти не збирався. Це чудова нагода повторити заклинання для практичної частини екзаменів. Інквизиторська дружина патрулювала біля кімнати на вимогу. Довелося піти в ще глибше підпілля. Займатися маленькими групками у гуртожитках. З ґрифіндорцями було все просто — ніхто не міг заборонити збиратися у власній вітальні. А от присутність Поттерів в інших гуртожитках могла викликати питання. Та Амбридж була така заклопотана, бігаючи з кабінета в кабінет через різні дрібниці, які вчителі ніяк не могли вирішити самостійно — що могла й не звернути увагу, що «головні порушники порядку» ходять в гості.

Одного дня, йдучи до гафелпафської вітальні Гаррієт зіткнулася з Ґойлом. Гуртожиток Слізерин був глибше в підземеллі. Дівчина злякалась, що він зараз її зупинить і поведе до Амбридж. Та той лише сумно посміхнувся, кивнув і пішов далі. Значка на ньому не було.

Наступного дня Гаррієт придивилася до слизеринського столу. Зазвичай Креб, Ґойл та Мелфой трималися разом. Та Ґреґорі сидів окремо. Навіть йдучи на уроки тримався трохи осторонь від однокласників. Підсівши до нього в бібліотеці Гаррієт намагалася розпитати, що сталося. Та хлопець мовчав, а на спроби розговорити ще більше закривався у собі. Тож ґрифіндорка відступила, сказавши, що зачекає коли він захоче поговорити. І в той же вечір жалілася брату:

— І він так і не сказав що сталося!

— Може вони посварилися, — зробив припущення Гаррі відкладаючи підручник з трансфігурації. Він як і решта пятикурсників готувався до СОВ. Поруч займалася Герміона. Рон сидів на підлозі й підкидав у вогонь різні трави, намагаючись в димі побачити результати гри в квідич. Друзі зайняли улюблений диван біля каміна.

— Але ж не настільки щоб повністю ігнорувати людину. От ти можеш уявити, щоб Рон з тобою посварився і тижнями не розмовляв?

Гаррі подивився на руду потилицю друга і похитав головою.

— Ну от! Слізеринці зазвичай згуртованіші. Не через якісь теплі почуття. Холодний розрахунок триматися разом, бо їх ненавидить решта гуртожитків. А тут з'явився відщепенець.

Герміона виглянула з-за стопки книг і примружилася дивлячись на Гаррієт.

— Щось ти сильно за нього переживаєш. Може він тобі подобається?

Гаррі пожвавішав і з підозрою подивився на сестру.

— Не верзи несінітниці. «Ми відповідальні за тих кого приручили», — процитувала дівчина «Маленького принца». — Я ж привчила його до маґлівської літератури. От і хвилююсь, що через це в нього можуть бути неприємності серед поборників чистоти крові.

Герміона все, ще з підозрою дивилася на подругу.

— Ой! — Гаррієт змахнула рукою. — Краще слідкуй за своїм напарником, — вказала на Рона, що мало не носом тикався у вогонь.

Герміона вчасно відтягнула його від каміну — там щось пихнуло.

Друзі схилилися над Роном, що лежав долілиць. Різкий удар об підлогу вибив з нього весь дух.

— Дякую, — хрипко сказав він сфокусувавши погляд на рятівниці. — Ти врятувала мої брови.

А чуб був трохи обсмаленим. Друзі допомогли йому сісти на диван.

— Ну що там. Який рахунок? — нетерпляче запитав Гаррі.

— Не знаю. Все таке не тривке. Зате погода буде прекрасною.

На дошці оголошень вивісили розклад консультацій з працевлаштування для пятикурсників.

— Ця Амбридж якась пришилепкувата, — ділилася враженнями Герміона після її зустрічі з профорієнтації. — Вона подивилася на мене як на божевільну, і почала відмовляти коли я сказала, що хочу боротися за права ельфів-домовиків.

— Схоже спілкування з Доббі справило незабутнє враження, — реготнула Гаррієт і пояснила, що попросила ельфа-домовика подбати про виконуючу обов'язки директора школи.

— Вінкі, доречі, вже трохи оговталася. Смерть колишнього господаря її підкосила. А факт, що вона винянчила психа, що закатував сім'ю її не збентежив. Розуміння добра і зла у ельфів-домовиків дещо спецефічні.

Дівчина похитала головою.

— А як твоя консультація пройшла? — запитала її подруга.

— Спочатку довелося пояснювати Амбриджіхі чому я Гаррі Поттер. Потім просто сказала, що хотіла б працювати з тваринами. Ну люблю я котиків, — почухала животик Криволапика, що вилігся на колінах. — Песиків, жаб. Тільки смажених. Здається я її налякала. Жабиха верескнула, кинула блокнот і вибігла з кабінету, — з посмішкою закінчила Гаррієт.

— А ти справді куштувала жаб?

— Та ні, — відповів за сестру Гаррі. — Ми просто на Різдво у французькому ресторані були, там за сусіднім столиком таку страву замовляли.

— І їм дуже смакувало, — підсумувала його сестра. — А як в тебе було?

— Не без суперечок. Сказав, що хочу стати аврором. Амбридж почала заперечувати, що я злочинець. Макґонеґел заступилася, і поклялися, що зробить з мене аврора. Тепер доведеться ставати.

Рон мав йти на консультацію одним з останніх.

— Я напевно теж скажу, що хочу стати аврором. А потім видно буде.

Знесилена розмовами з дітьми — Амбридж нічого не сказала про перспективу появи, ще одного аврора-порушника правил.

Ворожіння молодшого з братів Візлі справдилося — в день останньої гри в квідич стояла сонячна погода. Вся школа висипала на стадіон.

Гра почалася.

Геґрід знайшов на трибунах Поттерів та Герміону, і повів їх до лісу.

Глибоко в гущавині, прив'язаний до могутніх дерев, лежав велетень.

— Це мій братик. По матері. Ґроп.

Чоловік пояснив, що знайшов його серед велетнів, і не міг кинути, бо він був найменшеньким.

— Без Дамблдора, Амбридж знайде привід, щоб і мене вигнати. Ви тоді приходьте і розмовляйте з ним. Добре?

Друзі перезирнулися і нехотя дали згоду.

— Сподіваюся цього не станеться.

Геґрід провів дітей назад до замку, розповідаючи, що йому вдалося навчити братика манерам.

Гра закінчилася.

Ґрифіндор виграв кубок.

Рон звісно засмутився, що друзі не бачили його фінтів перед кільцями.

Та почувши причину їх відсутності — став серйозним.

— На ще одне небезпечне створіння в Забороненому лісі стало більше.