Гаррі×Гаррієт

Нарешті настав день останнього змагання. Приїхав Сіріус щоб вболівати за похресників. Він швидко знайшов спільну мову з Біллом Візлі. Його стиль в одязі нагадав буремну молодість.

Гаррі та Гаррієт входили у лабіринт окремо — та все ж домовилися триматися разом. Вони ж не конкуренти. І навіть якщо б хтось з них перший дістався до центру то переможцем все одно був би Поттер.

— Якось все це дуже підозріло, — пробурмотіла Гаррієт озираючись назад.

— Ти про що? — запитав Гаррі, що саме вдивлявся вперед.

— Дуже прості перешкоди. Ховчик, одна єдина пастка і сфінкс з доволі простою загадкою. Он навіть Седрік ледве втік від вибухозадих скрутів.

— Тобі їх на уроках не вистачило?

— Просто це ніби все підлаштовано. Ніби хтось розчистив шлях для нас.

Деякий час йшли мовчки.

— Знаєш, вся ця історія з нашою участю з самого початку виглядає як чийсь злий умисел, — почав було Гаррі та його обірвав крик попереду. Близнюки перезирнулися. Червоних іскор все не було і вони поспішили вперед.

Звернувши у черговий коридор, мало не наступили на бобатонку. Гаррієт впала на коліна і почала перевіряти пульс.

— Жива, — полегшено сказала дівчина.

— Вікторе? — Гаррі дивився на постать попереду. — Закляктус!

— Що сталося? — Гаррієт підняла голову до брата.

— Він збирався напасти на тебе.

— На мене? Чому не на тебе? Я на нього навіть не дивилася.

— Не знаю. Здається він був не при собі.

— Угу. Випускай іскри щоб їх забрали, доки не нагодився хтось, хто може їх зжерти. Треба скоріше пройти цей клятий лабіринт, — Гаррієт суворо оглянула стіни лабіринту що височіли над ними.

— Я так втомилася від всього цього, — занила дівчина ховаючи обличчя в долонях. — Хочу в ліжечкооо, — капризно протягнула. Потім розтерла лице і взяла себе в руки. Дістала паличку і пішла вперед.

— Ходімо. Центр має бути вже не далеко.

Гаррі не став нічого говорити, ні коментувати хвилину слабкості сестри. Сам цілком поділяв її почуття. Випустив червоні іскри і поспішив наздогнати близнючку.

З правого проходу вискочив підсмалений Седрик.

— Туди не ходіть, — попередив він Потрерів і пірнув у лівий прохід.

З-за кущів виповз вубухозадий скрут, і поспішив за гафелпафцем.

— Ну от тобі й вибухозаді скрути, — Гаррі кивнув у слід бестії.

— Це ж Люсі! Він сам з нею не впорається! — Гаррієт потягнула брата у лівий прохід. Той не заперечував і лише на ходу запитав:

— Люсі? Серйозно?

— Геґрід назвав триголового собацюру Флафі. Чого ти ще від нього очікував? Для нього чим страшніший звір тим миліше ім'я.

Поттери нагодилися саме вчасно — вибухозада скрутиха затисла бідолашного Сердрика у тупику. Закляття відскакували від неї.

Спільними зусиллями їм вдалося відбитися.

Центр лабіринту вився за наступним поворотом. Чемпіонський кубок стояв на постаменті. Світився синім кольором і ніби манив доторкнутися.

Гаррі благородно запропонував Седрику разом доторкнутися до кубка.

— Не чіпайте! — Гаррієт зупинила хлопців, що вже тяглися до артефакта.

— Мені все це дуже не подобається.

— Чому? — запитав Седрик. Гаррі ж побачивши напружене обличчя сестри, про всяк випадок прибрав руки за спину.

— Він якось підозріло світиться, — дівчина зітхнула і потерла скроні. — Перемога все одно за Гоґвортсом, тож давайте повернемося так як прийшли.

Закляттям левітації Гаррієт підняла кубок і пішла до проходу з якого вони прийшли. Седрик все ще не розумів що відбувається.

— Повір мені, якщо Гаррієт каже щось — то краще робити точно так.

Гаррі поплескав старшого товариша по плечу і поспішив випередити сестру, щоб вберегти від усіляких випробувань лабіринту. Гафелпафцю не лишалося нічого окрім як йти останнім і прикривати тили.

До виходу лишалося кілька поворотів. Гаррієт почула зойк і обернувшись встигла побачити як падає Седрик, а тоді і її засліпило закляття.

До тями прийшла від того що її торсав гафелпафець.

— Гей! Прокидайся!

— Що сталося? Ой! — дівчина вдарилась ліктем намагаючись сісти.

— Нас вирубили.

— Де Гаррі?

Та ні брата, ні кубка ніде не було.

— Давай вибиратися, — Седрик допоміг стати на ноги. — Я вже чую шум натовпу. Там нам допоможуть.

Підтримуючи одне одного вони дошкандибали до виходу.

Вболівальники відразу кинулися поздоровляти переможця. Не до кінця розуміючи хто саме Діґорі чи Поттер. Гоґвортцям для щастя було досить того що це представник їх школи.

Гаррієт намагалася знайти у натовпі брата. До неї пробився Сіріус з поздоровленнями. Обійняв. Зазирнув у лабіринт і нахмурившись спитав:

— А де Гаррі?

— Я б сама хотіла це знати.

До спантеличених чемпіонів продерся Персі Візлі, як представник організаторів. Поправивши окуляри він спантеличено запитав:

— А де кубок?

Не отримавши відповідь він пояснив:

— Кубок це летиключ що мав перенести першого хто до нього торкнувся на майданчик, — махнув рукою на пятачок перед лабіринтом.

— Ми разом з Поттерами одночасно його знайшли. Вирішили не чіпати, так як все одно чемпіон з Гоґвортсу, — відповів Седрик.

— То ви що лишили його в лабіринті?

— Ні. Гаррієт його левітувала, — хлопець повернувся до дівчини.

— Де мій брат?

Запитання «Де Гаррі Поттер?» покотилося натовпом. Всі почали озиратися в пошуках третього гоґвортського чемпіона.

Седрик продовжив розповідати що з ними сталося:

— Ми йшли одне за одним. Нас приголомшили буквально за кілька кроків від виходу. Коли я отямився то була лише непритомна Гаррієт. Ні Гаррі ні кубка ніде не було.

Спалах телепортації. Чийсь крик:

— Ось він!

І крик Гаррі:

— Він повернувся! Волдеморт повернувся!

Почалася паніка. Навіть через скільки років, одна згадка імені Темного Лорда — змушувала чарівників тікати від жаху.

Гаррієт пробилась до брата. Та на місці терепортації валявся лише згаслий кубок.

— Де мій брат?! — з усіх сил заверещала дівчина. В неї починалася істерика. Гаррієт волала щоб негайно повернули їй брата. Все її єство волало про те що брат в смертельній небезпеці.

Підійшов директор Дамблдор. Седрик знову переказав що з ними сталося у лабіринті, поки дівчина ридала в обіймах хрещеного. Директор уважно оглянув вчителів що повернулися після патрулювання кордонами лабіринту.

— А де професор Муді? — Дамблдор перезирнувся зі своїми підлеглими. — Міневро, Северус, за мною в кабінет захисту від темних мистецтв.

Тримаючи палички напоготові вони поспішили до замку.

Мадам Помфрі, що саме закінчила клопотатися над непритомними Флер та Віктором, взялася за Гаррієт. Довелося влити три пляшечки заспокійливого перш ніж дівчина перестала ридати чіпляючись за хрещеного.

Всіх чемпіонів перенесли до лікарняного крила. Куди ж через деякий час привели і Гаррі.

Довелося зсунути два ліжка, бо Гаррієт вчепилася в руку брата і навідріз відмовлялася відпускати.

Поки Сіріус разом з Моллі Візлі про щось розмовляли з мадам Помфрі, Гаррі коротко розповів напівпритомній сестрі про те що сталося після того як він торкнувся кубка.

— Отже Муді виявився смертожером під оборотним зіллям. Він мені ніколи не подобався.

Пробурмотіла Гаррієт і заснула поклавши голову на плече брату, міцно обіймаючи його руку.

Прокинулася через деякий час через крики.

— Що сталося? — запитала протираючи очі. Гаррі глибоко дихав і зло дивився на двері.

— Містер Фадж! — процідив крізь зуби.

— Так, давай ти заспокоїшся і нормально розкажеш. Давай довгий вдих, затримав дихання. Повільний видих, затримав дихання.

Гаррі виконав вказівки сестри і потроху його лють вщухла.

— Барті Кравч мертвий. Шановний, — прошипів хлопець.— містер Фадж так переживав за свою безпеку, що притягнув з собою дементора, який відразу виконав цілунок по відношенню до колишнього в'язня Азкабану.

Гаррі подивився в очі сестрі.

— Він мені не повірив. Не повірив, що Волдеморт повернувся. І все через побрехеньки тієї клятої Скітерки! — хлопець знову розлютився і стукнув кулаком по ліжку.

— І що ж тепер буде?

— Дамблдор не збирається відсиджуватися. Він відразу відклав розпорядження зібрати прибічників.

— Зрозуміло.

— І це все?

— Що все?

— Вся твоя реакція. Я думав ти відреагуєш більш емоційно.

— Я по самі очі залита заспокійливим. Явись Волдеморт посеред палати власною персоною — я б і бровою не повела. Дивовижно що взагалі прокинулася.

Гаррі відкинувся на подушку і помасажував перенісся під окулярами.

— Мене доречі оголосили переможцем, — махнув рукою на тумбочку де лежав мішечок з тисячною галеонів. — Так як саме я торкнувся кубка.

— Персі щось таке говорив.

Промовчали.

— Знаєш що я зрозуміти не можу?

— Що?

— Серед людей з якими треба зв'язатися, Дамбдлдор назвав ім'я нашої сусідки.

— Місіс Фіґ?

— Ага.

— Арабели Фіґ? — не могла повірити Гаррієт.

— Саме її.

— Хм… — дівчина підперла підборіддя кулаком. — Знаєш, її печиво нагадало мені те яке готують гоґвортсткі ельфи. Я якось запитала чи не чарівниця вона. Вона дивно відреагувала і я поспішила перевести все на жарт. Може й справді має відношення до магічного світу?

— Може, — погодився Гаррі і зітхнувши запитав. — А що ж нам тепер робити.

— Зараз — спати, — відповіла йому сестра взбиваючи свою подушку. — А вранці видніше буде.

Про переможця «Тричаклунського турніру» оголосили лише за два дні, маленькою заміткою на третій сторінці «Щоденного віщуна».

— Це якось розчаровує, — сказала Гаррієт відкладаючи газету. — Це все-таки був захід міжнародного масштабу, на організацію якого пішло багато сил і ресурсів. А стаття про фінал менша ніж оголошення про продаж старих казанів.

Дівчина взялася намащувати тост джемом. Гаррі взяв газету і сам почав поглядати статті.

— А я все ж сподівався, що попередять про Волдеморта, — хлопець роздратовано зімяв газету, і відкинув.

— А вам не здається, що слизеринці якісь підозріло тихі? — запитав Рон дивлячись на стіл зміїного гуртожитку. Гаррі, Гаррієт та Герміона обернулися до сусіднього столу. Слізеринці швидко снідали у мовчанні, і спішили покинути загальну залу.

— Воно й не дивно, — сказала Гаррієт і повернулася до своєї тарілки. — Мабуть отримали з дому листи про те що треба бути обережними. Гаррі, хто ти казав явився на виклик Волдеморта.

Брат тихо повторив прізвища.

— Он дивіться, — Гаррієт вказала на Мелфоя, що зтискав конверт і спішив покинути залу у супроводі з Кребом та Ґойлом.

Друзі знову повернулися до сніданку.

— Дивно, що Скітерка нічого не понаписувала, — прокоментував Рон переглядаючи «Щоденний віщун».

Герміона лише таємниче посміхалася допиваючи чай.

Хоч чемпіонів і звільнили від річних екзаменів — Гаррієт не дозволила брату впадати в апатію. Припахала його копіювати листівки з петицією за повернення Люпина на посаду викладача Захисту від темних мистецтв. Бо хто краще навчиться захищатися від вовкулаки за вовкулаку. Листівки розмножувалися і розповсюджувалися серед учнів перших-шостих курсів, щоб їх підписали батьки. Семикурсники у вересні до школи не повернуться.

Текст розробили Герміона з Гаррієт, що протягом року вивчали право розумних магічних істот. З ельфами все було сумно — вони були у повній владі господарів (більш древні записи про них були староанглійською яку жодна з дівчат не знала). Гобліни допомоги не потребували, і активно боролися за свої права, про що свідчили численні повстання відомі з уроків професора Бінса. Кентаврами було все одно. Вони жили своєю громадою не потикаючись у магічне суспільство. А от вовкулаки були паріями. А все через агресивних представників як Фенрір Грейбек, що нападав на дітей. Ще й хтось з ініціалами А. Д. просунув в Міністерстві черговий антивовкулацький закон. По суті повільна смерть від голоду для заражених лікантропією.

До тексту додали характеристику від Сіріуса Блека, що навчався разом з Люпином, а також коментарі від шестикурсників яким він допоміг успішно скласти СОВи. З минулорічними випускниками, що здавали НОЧІ було проблематично зв'язатися (до Персі звертатися не хотілося).

А ще Поттери тренувалися:

— У нас на носі війна. Дорослі звісно намагатимуться відгородити нас, та битв на всіх вистачить. Треба тренуватися поки є можливість. У Дурслів ми чаклувати не зможемо. Так що давай вставай.

Знайшовши один з порожніх класів Поттер почали відпрацьовувати заклинання яких їх вчив професор Флитвик. Заклинання-викликання Гаррі освоїв готуючись до першого випробування, тому лише Гаррієт тренувала його. Дівчині також вдалося вперше вичаклувати тілесного патронуса — кота.

— Ти диви! Він на Криволапика схожий! — прокоментував Гаррі дивлячись як сріблястий захисник сестри бігає навколо ніг його оленя.

— А й справді.

Екзамени були здані. Гості роз'їхалися. Дурмстренгці лишились без директора, який кудись втік після фіналу.

Перед посадкою на потяг Герміона нарешті розповіла, що зробила зі Скітер.

— Так вона теж анімаг? — сказала Гаррієт взявши в руки банку з жуком.

— Незареєстрований, — додав Гаррі й собі беручи склянку до рук.

— Невже це так просто? І хто завгодно може стати анімагом? Може й мені стати? — запитав Рон трясучи банку. Герміона поспішила забрати тюрму репортерки і поставила її на стіл. Жучок всередині лежав на спині і дригав лапками.

— Не мучай її зайвий раз.

— Ну враховуючи, що наш батько в часи учнівства зміг — думаю немає нічого неможливого. І Сіріус погодиться поділитись досвідом. Крім того професор Макґонеґел майстер трансфігурації буде рада твоєму інтересу. — відповіла Гаррієт беручи кота на руки.

Рон серйозно задумався.

— Я запитаю у неї.

— А що ти збираєшся з нею робити? — запитав Гаррі в Герміони, вказавши на банку. Він якраз дістав альбом та олівець, планував дорогою до Лондона трохи помалювати. Банка з жуком і кількома листочками була оптимальним об'єктом.

— Відпущу попередньо взявши обітницю, щоб вона більше не писала таких статей.

— А ще зобовяжи її ознайомитися з подіями в Руанді, — додала Гаррієт нагладжуючи кота. — Це країна в Африці. В новинах минулого літа про це багато розповідали. Там вбили тисячі людей. І не останню роль в цьому відіграли журналісти. Такі як вона.

Жучок в банці здавалось здивовано дивився на ґрифіндорку.

— Так, так. Такі як ви пані Скітер. Ви маєте нарешті зрозуміти наслідки своїх дій, коли берете перо до рук, бо можете не просто зіпсувати життя якомусь підлітку, а й відібрати життя.

У купе повисла тиша.

Гаррі обійняв Гаррієт і пригорнув до себе. Він теж пам'ятав той випуск новин, і яким блідим було лице сестри після сюжету. І як вона кілька днів була дуже тиха, і почала уникати телевізора. У світі завжди відбуваються різні жахливі речі. І з поверненням Волондеморта їх стане ще більше.

— Здається я теж чула про ту трагедію, — сказала Герміона після деяких роздумів.

— Та про що ви? — Рон єдиний не мав доступу до маґлівських засобів масової інформації.

— Я знайду статтю і пришлю тобі. Вам теж міс Скітер, — сказала Герміона і дістала записник, щоб записати про плани на похід до бібліотеки.

Решта шляху до Лондона пройшла у менш похмурій обстановці.