Гаррі×Гаррієт

Після виходу інтерв'ю Гаррі Поттера — інтерес до його персони зріс. Він втомився раз по раз повторювати одне те саме відповідаючи на питання. Сестра заспокоювала коли він дратувався.

— Ти робиш роботу дорослих членів Ордену. Учні напишуть своїм батькам, ті розкажуть друзям, ті своїм родичам і так далі. Ось дивись це листи тих хто тобі повірив, — дівчинка потрясла стопкою конвертів отриманих з ранковою поштою. Інша стопка з листами від ненависників дограла в каміні гуртожитської вітальні. Брат щось буркнув, відклав своє завдання з астрономії і дістав альбом. Без квідичу з'явилося більше часу для малювання і він значно покращив свої навички.

— Як пройшов урок у Снейпа?

— Жахливо, — Гаррі підняв окуляри на чоло і почав масажувати перенісся.

— Все так погано?

— Він раз за разом випотрошує мені мозок і змушує згадувати не найприємніші моменти з життя. — хлопець застогнав і відкинувся на спинку крісла.

— Що таке? — стурбовано запитала Гаррієт.

— Сьогодні згадав як Ріпер загнав мене на дерево.

Дівчина приснула.

— Не смійся! — обурився хлопець. — Я тоді сильно злякався!

— Він же просто грався, — крізь сміх відповіла сестра. — крім того за годину ви разом валялися на килимі і він облизував тебе.

Згадавши чим закінчився той вечір Гаррі теж засміявся. Вони з Гаррієт ще трохи попрацювали над домашніми завданнями і розійшлися по кімнатам.

— Не забудь очистити розум перед сном.

Гаррі закотив очі. Гаррієт щодня нагадувала про вправи з блокології. Сама вона зрозуміла, що їй ця наука більше ні до чого, бо емоції це інше.

— Звісно не забуду.

Серед ночі Гаррієт примчалася до хлопчачої спальні. Разом з Роном вони розбудили Гаррі що заплутався у простирадлах. Уві сні він побачив як Волдеморт лаяв підлеглого за те що вони ніяк не можуть щось дістати. Гаррієт лишилася з братом поки той не заспокоївся і не заснув.

— Щось такі випадки почащали, — промовила дівчина повертаючись до дівчаток спальні.

І хоч як Поттер намагалася бути тихою все одно розбудила Герміону.

— Що таке.

— Гаррі знову наснилося всяке. Вранці розкажу.

Однокласниця мугикнула, і перевернувшись знову засопіла.

Зранку Гаррієт розповіла що сталось. За сніданком Гаррі розказав деталі.

— А хіба уроки Блокології не для того щоб ти це не бачив? — насупилася Герміона.

— Здається у Снейпа протилежні наміри, — роздратовано відповів Гаррі настромляючи на виделку шматочок сосиски.

— Вирішено! — Гаррієт покарала столові прибори на стіл. — Я піду на заняття з тобою!

— Так він же тебе не пускає.

— Настав час скористатися батьковим спадком.

На «додатковому занятті з настоянок» Гаррі відчував себе більш впевненим знаючи, що поряд його близнючка закутана в плащ-невидимку. Йому навіть вдалося відбити вторгнення в розум. Від допиту стосовно спогадів про волдемортівський сон — врятував шум у вестибюлі замку.

Професорка Амбридж, упиваючись владою наданою міністром магії — виганяла викладачку віщування. Директор Дамблдор припинив виставу, лишив професору Трелоні у замку, і відрекомендував нового викладача — кентавра Фіренце.

— Клята жаба! — буркнула Гаррієт. В натовпі їй вдалося непомітно зняти плащ.

— А наступним вона почне Геґріда виживати, — підсумував Гаррі.

Гаррієт пихтіла запихуючи мантію в кишеню.

— Слухай! Я тільки зараз зрозуміла, що автор того антивовкулацького закону, той клятий АД — це Амбридж Долорес!

— Точно! А ти бачила як вона скривилася побачивши Фіренце?

— Угу. Наче лимон з'їла. В неї якась ненависть до не зовсім людей. Цікаво як швидко вона оскаженіє якщо попросити Доббі про неї подбати?

Натовп почав розходитися. Дехто здивувався побачивши Гаррієт, та подумали що не помітили бо вона ховалась за спиною брата.

— Я мабуть провідаю Трелоні, — сказала дівчина побачивши як Лаванда та Парваті йдуть за професорами, що проводили колишню колегу.

Гаррієт завжди було трохи шкода жінку, що жила у тіні талановитої родички. Цим трохи нагадувала тітку Петунію. Сивілу Трелоні напоїли чаєм з заспокійливим і вклали спати. Тож не було сенсу заходити до неї. Того ж вечора Гаррієт попросила у листі тітку вислати її книги про самопоміч.

На ранок, стомлена Гедвіга скинула перед дівчинкою пакунок з книгами.

— Це для Трелоні? — запитав Гаррі дивлячись як сестра оглядає потріпані книги, підклеєні звичайним скотчем. Бо їх часто перечитували. Та лише кивнула.

Парваті з Лавандою вже встигли забути про улюблену вчительку віщування і активно готувалися до уроку з новим викладачем. Навички отримані перед Святочним балом не були забуті. Косметичні чари діяли безвідмовно.

Кентавр проводив своє заняття у кабінеті на першому поверсі, що був спеціально зачарований Дамблдором й імітував ліс. Фіренц розповідав про те, що немає нічого наперед визначеного, все тривке і не постійне. Пів уроку вони спалювали трави і намагалися в димі розгледіти знаки.

Післся, Гаррієт підійшла до Рона, що під кінець уроку зумів розгледіти в диму щось:

— То може ти все таки станеш пророком?

Рудий задумався.

— Знаєш, те про що розповідала Трелоні це повна дурня. А от в тому що робить Фіренце щось є.

— Ну ти подумай. Провидець, що може передбачити результати операції — буде дуже корисним у роботі аврора. А ми поки підемо.

Гаррі ж звісно пішов з сестрою. Він ще з обіду приберіг солодку булочку, бо знав що сили сестрі знадобляться.

Професорку Трелоні вони знайшли в кабінеті. Було видно що вона плакала і ховала щось під столом. У задушливій кімнаті відчутно штиняло алкоголем. Близнюки перезирнулись. Гаррі відразу пішов відчиняти вікно, а Гаррієт присіла до жінки.

Хлопець краєм вуха прислухався до розмови прибираючи розкидані речі. Сестра спочатку втішала жінку, потім почала лаяти Амбридж. За цим почався вже сеанс психоаналізу. Трелоні, спочатку не охоче відповідала, та ґрифіндорці вдалося її розговорити. Закінчилося все тим, що жінка ридала на плечі учениці. Закутана в кольорові шалі здавалася такою тендітною. Знесилену викладачку віщування вклали в ліжко за ширмою.

Дівчина лишила на столі одну з книг по самопомочі. Направила паличку під стіл. І там дзенькнуло.

Гаррі підхопив сестру, що мало не впала з останнього щябля драбини.

— Дякую, — сказала вона стаючи на ноги. Її помітно хилитало. Брат дістав з кишені шоколадну жабку і змусив з'їсти. Дівчина знову подякувала.

— Ну що вона? — запитав киваючи на люк в стелі.

— Засмучена. Розбита. Думаю деякий час не виходитиме з кімнати. Аби тільки не полізла в пляшку. Вона єдина хто може допомогти собі.

Гаррі буквально доніс сестру до ґрифіндорської вітальні. Передав Герміоні з наказом вкласти в ліжко.

Гаррієт ще кілька разів навідувала професорку. Перетягала решту тітчиних книжок. Навіть спонукала Лаванду з Парваті навідати її, розповісти, що в школі відбувається. Звісно опустивши уроки Фіренце (щоб не засмучувати) і їх заняття в ДА (задля безпеки).

Заняття у Кімнаті на вимогу проходило досить успішно. Багато кому вдалося вичаклувати тілесного патронуса. Поки кімнатою шмигали створені зі світла тваринки — прийшов Доббі, щоб попередити про облаву Амбридж. Здійнялася паніка. Всі побігли до виходу.

— Зупиніться! — крикнула Гаррієт посиливши свій голос Сонором. Учні завмерли і повернулися до неї. — Паніка нам ні до чого. Всі розбийтеся на пари по факультетам.

Рон з Герміоною як старости почали організовувати натовп. Заодно виявилося, що не вистачає Маррієти Єджиком. Гаррієт тим часом торкнулася стіни кімнати, думаючи про те, що їм потрібен прохід до безпечного місця. В стіні поступили маленькі дверцята. За ними вузькі сходи. Дівчина наказала першій парі спускатися і в жодному разі не бігти, щоб не привертати увагу. Щоразу сходи за дверима вели в іншому напрямку. Передостанніми вийшли Рон з Герміоною. Гаррієт окинула кімнату прискіпливим поглядом. Знищила записи з прогресом учнів. Зняла зі стіни список учасників і запхала все собі за пазуху. На запитливий погляд братам відповіла:

— У мене якесь паскудне передчуття. Краще не лишати жодних доказів проти нас.

Таємний прохід вививі Поттерів у сусідній коридор, де їх нагнали представники новоствореної дружини інквізиторів. Гаррієт з сумом для себе побачила Ґрегорі в їх рядах. Хлопець соромився дивитись їй в очі. Підбігла запихана Амбридж. Наказала обшукати ґрифіндопців. Гаррієт пригрозила Пенсі Паркінсон летючемишиним прокльоном і не дала до себе доторкнутися. Гаррі ж довелося витримати обмацування Креба з Мелфоєм.

Амбридж повела дітей до директора.

Переповідаючи Рону та Герміоні події в кабінеті Дамблдора, що завершилися епічною втечею директора — Гаррієт шкодувала про одне — що не прокляла Амбриджиху, коли та вихопила в неї аркуш зі списком учасників ДА, що стирчав з під коміра. Бо без нього в них були лише слова, тепер навіки прищавої, Маррієтти.

Гаррі продовжував намагатися навчатися блокології. На чергове заняття прийшов трохи раніше і застав Снейпа схиленим над ситом спогадів. Поки чоловік квапливо прибирав артефакт до шафи — Гаррієт під плащем-невидимкою проскочила і стала в кутку кімнати.

Декан Слизерина не приховував свою неприязнь, обзиваючи Гаррі нездарою та ледарем. Гаррієт ледве стримувалася щоб не заступитися за брата. Вона знала як він старається. Та сни про коридор у відділі таємниць не припинялися. І можливо причиною цьому була саме вона.

Снейп застосував заклинання. Гаррі контратакував і вони завмерли на деякий час. Чоловік нарешті виштовхнув хлопця зі своєї свідомості й вигнав геть. Гаррі вибіг. Гаррієт слідом. Вона ще почула як в кабінеті щось розбилося.

Наступного дня зіллєвар ігнорував сам факт існування Гаррі Поттера, а коли той підійшов запитати про наступний урок — холодно відповів, що їх більше не буде. При цьому зламав перо.

Хлопець не розказав сестрі про те що побачив у спогадах професора. Та дівчина й сама здогадалась:

— Знущання від нашого батька?

— І Сіріуса, — Гаррі сховав обличчя в долонях. — Це було так принизливо! — він тяжко зітхнув, ніби те, що він побачив відбувалося з ним.

Гаррієт погладила брата, намагаючись заспокоїти.

— Складний випадок. Я з ним поговорю.

— Як з Трелоні, що мені потім доведеться нести тебе на собі?

— Можливо, — Гаррієт посміхнулася кутиком рота, радіючи що брат нарешті припинив переживати чуже приниження як своє.

Щоб поговорити довелось чекати кілька днів. Коли Снейп отримав черговий пакунок, і у передчутті спішив до своєї лабораторії — Гаррієт перехопила його:

— Професоре, я маю поговорити з вами про відправника посилки.

Снейп як завжди закляк побачивши перед собою міні версію Лілі. Кивком дав згоду, і дівчина жестом підкликала брата. Втрьох вони зайшли до кабінету зіллєваріння. Гаррі зачинив двері. Господар кабінету, сів за стіл, а дівчинка стала перед ним.

— Ми знаємо про ваші шкільні роки.

Чоловік кинув на дівчинку гострий погляд, та знову заховав очі. Гаррієт продовжила стараючись говорити якомога м'якше. З жертвами насилля треба поводитися якомога делікатніше.

— Я щиро співчуваю вам і прошу вибачення за батька. Його поведінка по відношенню до вас — була не припустимою.

— Я теж прошу пробачення, — Гаррі підійшов ближче і став за сестрою.

— Гаррі розуміє вас як ніхто інший. Ви ж бачили його спогади. В початкових класах він був жертвою хуліганів. А мене просто ігнорували.

Дівчина гірко посміхнулася. Брат поклав руку їй на плече. Вона на мить прихилилася до нього у пошуках підтримки — і знову продовжила.

— А ще нам відомо про ситуацію у вашій родині. Тітка Петунія розповідала.

Снейп знову метнув погляд на дівчину.

— У цьому ви дещо схожі з Сіріусом, — чоловік перед нею сіпнувся. Не очікував, що його порівнюють зі старим недругом. — Ви ж бачили портрет його матері. Зараз вона може лише кричати і сипати прокльонами. Та за життя була кошмаром для рідного сина. В нього на долонях є тонкі шрами, на згадку про материнське виховання.

Гаррієт на мить замовкла, щоб перевести подих. Брат взяв її за руку і став поряд.

— Звісно поведінці нашого батька немає виправдань, тому ми смиренно просимо пробачення за нього.

Поттери разом схилили голову перед Снейпом. Той відкинувся на спинку стільця. В нього ще ніколи ніхто щиро не просив пробачення. Це було незвичне відчуття.

— Підніміться. Ви маєте ще щось сказати?

— Так! — Гаррієт швидко поглянула на брата і продовжила. — Здається через мене Гаррі не може опанувати блокологію.

Вона розповіла про свої здібності, і про те що брат став її якорем який не дає їй бути поглинутою виром емоцій інших людей. Снейп був вражений. Він навіть не міг уявити, що таке може бути. Він ніби перший раз подивився на близнюків — і нарешті побачив не копії свого шкільного ворога та єдиної подруги, а абсолютно інших, самодостатніх особистостей.

Кивнув приймаючи пояснення. Жестом дав зрозуміти, що діти мають піти.

Біля дверей Гаррієт знову заговорила:

— І ще одне. Не уникайте Сіріуса. Він щиро кається у своїй поведінці й намагається попросити пробачення. Ці посилки — це його спосіб вас задобрити.

Наступних вихідних, Поттери супроводжували професора Снейпа.

— Куди це ви? — перехопила Амбридж близнюків. — Вам заборонено відвідувати Гоґсміт! — верескнула вона.

Підійшов зіллєвар.

— Вони зі мною, — ліниво промовив він, зверхньо дивлячись на жінку. Чи то через зріст, чи через зневагу до виконуючої обов'язки директора школи. — Це частина їх покарання — принести партію флобревяків, там нарізати їх. Є заперечення? Я так і думав. За мною! — скомандував він, і обійшов любительку рожевого, зачепивши полами своєї чорної мантії. Діти поспішили слідом.

— Сер, а нам справді доведеться нарізати флобревяків? — обережно запитав Гаррі.

— Тепер так, — відповів чоловік і прискорився.

У «Трьох мітлах» на них чекав Сіріус. Він не знав як вчинити, чи обійняти Снейпа, що нарешті прийшов до нього, чи потиснути руку. Зрештою просто помахав.

Гаррієт шепнула брату, що буквально бачить як хрещений нетерпляче мотиляє хвостом.

Чоловіки вийшли у окрему кімнату, щоб поговорити віч-на-віч. Діти лишились у загальному залі і замовили собі по маслопиву. Бо чому ж марнувати нагоду. На непримітному столику у кутку, стояв кухоль який не спішили прибирати. І взагалі туди ніхто зайвий раз намагався не дивитися. Нагляд з Сіріуса все ще не був знятий.

Після розмови Сіріус сяяв мов новий галеон. Плечі розправлені, ніби скинули якийсь важкий тягар. Снейп був зануреним у власні думки. Та на превеликий жаль для Поттерів — про флобревяків не забув.