Гаррі×Гаррієт

Під час стрільб Поттери змогли нормально поговорити з хрещеним. Гаррієт розказала про кампанію з дискредитації її брата, що вона помітила в публікаціях «Щоденного віщуна».

— Отже Фадж вирішив діяти брудно. Ну нічого. В цю гру можуть грати двоє, — сказав на це Сіріус в вирішив уважніше читати статті в газеті.

Гаррі ж цікавило, що задумав Дамблдор викликаючи союзників.

— Взагалі-то я не повинен вам про це розповідати. Ви ще діти.

Гаррі почав злитися.

— Значить як брати участь у тричаклунському турнірі так ми дорослі. Як битися з сотнею дементорів — я достатньо зрілий. Битися з василіском — найкращий вік дванадцять років! А битва з тролем це взагалі розвага на щодня для одинадцятирічки!

— Заспокойся, — зупинила хлопця сестра. — Упевнена, Сіріус нам все розкаже у всій час.

Наступної поїздки на полігон Сіріус розповів про Орден Фенікса.

— Це організація, що протистояла Волдеморту в минулому, до якої входили ваші батьки, — і він показав фотокартку з першим складом Ордену.

— О, дивись! Чомусь обличчя цієї жінки мені здається знайомим, — Гаррієт вказала на круглолицю чарівницю, що стояла в парі з чоловіком поряд з їх батьками.

— Воно й не дивно, — усміхнувся Сіріус. — Це Аліса Лонгботом, мама вашого однокласника Невіла. А обіймається вона зі своїм чоловіком Френком.

— Невіл схожий на маму, — сказала Гаррієт вдивляючись в обличчя на фото.

— А вони теж загинули як і наші? — запитав Гаррі. — Просто Невіл ніколи про них не говорив. Лише про бабусю.

Сіріус спохмурнів.

— Бувають речі страшніші за смерть.

У Гаррієт від цих слів мурахи пробігли спиною. Гаррі зреагував на реакцію сестри — даючи зрозуміти що він поряд.

— Не буду розповідати, що з ними сталось. Краще спитайте в самого Невіла.

Після другого уроку у Сіріуса почало виходити. Він навіть перевершив успіхи похресниці.

Серпень 1995 року видався напрочуд спекотним. Лише під вечір, відкривши усі вікна можна було охолодити розпечений за день будинок.

Дадлі підсів до кузини, що намагалась читати журнал про зброю, та здебільшого використовувала його у якості віяла.

— Я поговорив з батьком, щодо боксу.

— То що? Пакувати речі?

— Ні. Ти була права. Тато був засмучений ймовірністю того, що я кину бокс, та все ж обіцяв підтримати будь-який мій вибір.

Дадлі виглядав щасливим.

— Я рада за тебе, — Гаррієт поплескала кузена по коліну.

— Гей, чемпіоне! — гукнув Гаррі, що зайшов до кімнати обмахуючись альбомом в якому намагався малювати, та мозок все ще плавився після дня під пекучим сонцем на полігоні. — Гайда по морозиво!

— Гайда!

Дадлі підскочив, і разом з Гаррі помандрував у бік цілодобової крамнички.

Гаррієт вийшла на ґанок, щоб першою отримати прохолодне ласоще. Хлопці мали скоро повернутися. Вже добре стемніло. Район знайомий. Сусіди добре знають одне одного. Тому прогулянка до магазину, навіть в ночі, не повинна бути небезпечною. Та навіть за наявності великої черги вони б мали вже повернутися.

Дівчину накрила паніка. Щоб не бігати мов безголова курка, і хвилювати тітку з дядьком — вона змусила себе сісти і подумати, що вона може зробити у випадку якщо її тривога не безпідставна.

Разом з тіткою Петунією вона пройшла курс з надання першої допомоги, що проводилося однією з благодійних організацій. Було добре знати що робити у випадку якщо хтось порушить правила безпеки під час стрільби. В аптечці якраз було все необхідне для перев'язки.

Чари. Вона в теорії знала кілька лікувальних заклинань. Та не мала нагоди застосувати їх на практиці. Тож не була впевнена у результаті. Та й їй поки не можна було чаклувати поза школою.

Почувши шум — Гаррієт вибігла на вулицю. Там Гаррі волік на собі непритомного Дадлі з чарівною паличкою напоготові. Поруч дріботіла місіс Фіґ з пакетами, і постійно озиралася у пошуках небезпеки. Дівчина кинулася допомагати брату.

Дядько з тіткою відразу сполошилися. Гаррі розказав, що на них напали дементори. Гаррієт відразу дістала шоколадку зі своїх запасів прихованих в холодильнику, і змусила Дадлі згризти всю плитку. Тому відразу стало краще.

— Немає потреби везти його до лікарні. Шоколад і відпочинок — все що треба для відновлення, — заспокоїла дорослих і звернулась до брата. — Ти як?

— Я цілий, — Гаррі все ще був на взводі, трохи трусився і міцно стискав паличку, готовий щомиті відбиватися.

Місіс Фіґ лишила на ґанку пакет з покупками хлопців. Морозиво примялося, та все ще було придатне для вживання.

Не встигли жителі четвертого будинку розслабитися за морозивом, як почалося бомбардування совиною поштою. Перший лист був про виключення Гаррі зі школи. За кілька хвилин другий про те що його не виключають. Третій — повідомляв про заплановане слухання.

Гаррі відразу написав Сіріусу. У відповідь отримав коротке «Чекай». Це аж ніяк не прояснило ситуацію для Поттерів і наступні кілька днів вони провели як на голках.

Нарешті, після чергового спекотного дня, коли всі добропорядні люди вже давно лягли спати, в двері четвертого будинку на Прівіт-драйв — постукали.

Гаррі, що саме спустився попити попити води, дістав з-за пояса паличку з якою не розлучався навіть уві сні, і підійшов до входу.

— Хто там?

— Це я, Ремус Люпин. Ми прийшли щоб забрати вас з Гаррієт.

Гаррі обережно привідкрив двері і виглянув через щілину. Люпин присвітив своє обличчя люмосом, щоб хлопець переконався, що то він.

За час, що Гаррі не бачив улюбленого професора з захисту — в того побільшало шрамів на обличчі і сивини в чуприні.

— Хто там з вами?

Люпин перерахував своїх супутників, серед яких був справжній Алостор Муді.

— Скоріше заходьте, — хлопець широко відкрив двері впускаючи опівнічних візитерів. З паличкою на готові оглянув вулицю і закрив двері.

У маленькому передпокої стало дуже тісно. Фіолетововолоса чарівниця штурнула тумбочку. На шум відразу спустився дядько Вернон з крикетною битою. Одразу почав кричати що викличе поліцію.

— Не треба поліцію, — Гаррі протиснувся між чарівників і кинувся заспокоювати дядька. — Це по нас з Гаррієт.

Чоловік опустив биту, та не перестав супитися. Він знав, що з дня на день по племінників приїдуть. Та все ж сподівався що це станеться в нормальний час, а не серед ночі. Дружина підійшла ззаду і в заспокійливому жесті поклала руку на плече.

На шум також вийшли Гаррієт з паличкою напоготові, та Дадлі, що сонно тер очі.

Гаррі швидко пояснив, що тут роблять сторонні.

— Вітаю Петуніє, — привітався Люпин. — Я дружив з Лілі під час навчання.

Жінка з підозрою подивилася на пошрамованого сивого чоловіка. Поруч стояв ще більш скалічений старший чоловік. Племінниця тронула за плече.

— Тітко Петуніє, це професор Люпин. Він позаминулого року навчав нас з Гаррі. Я розповідала вам.

— А. Пам'ятаю.

Нагорі заплакала маленька Дейзі, і жінка поспішила заспокоїти дочку.

— Так! Збирайте речі! — скомандував Муді, що був за старшого в групі. Дістав годинник. — За п'ятнадцять хвилин буде безпечно вилітати. Швидше! — прикрикнув чарівник. Поттери відразу кинулися до кімнати збирати речі. Гаррієт спало на думку перебрати скрині, тож тепер доводилося похапцем скидати все необхідне назад.

— Я їм допоможу, — Дадлі пішов за кузенами лишивши батька наодинці з візитерами.

Повисла незручна мовчанка. Дядько Вернон стоячи на сходах глипав на чарівників у напівтемряві. Ті дивились на нього. Хто був подалі перешіптувалися.

Чоловік чув як позаду гримлять племінники своїми скринями. Як заговорила дружина, що принесла їм виправну білизну.

Люди внизу почали переминатися з ноги на ногу. Вернон згадав, що він все-таки гостинний хазяїн.

— Може води?

— Ні, дякую. Ми поспішаємо, — відмовився старший чоловік, що постійно поглядав на годинник.

Нарешті в коридорі заторхкотіли скрині. Гаррі тягнув тягнув свою, Дадлі Гаррієтину, а та несла порожню клітку і переносу з котом, затиснувши Вогнеблискавку під пахвою. Гурт вийшов на заднє подвір'я. Дорослі чарівники ременями причепили між мітлами скрині. Дурслі вийшли попрощатися. Поттери по черзі обняли родичів. Дейзі почала пхинькати на руках матері, коли зрозуміла, що улюблені кузени кудись йдуть.

— Ну не плач маленька. Ми обов'язково повернемося, — Гаррієт поцілувала дівчинку і погладила по голівці. Та прихилилася до грудей матері і почала смоктати пальця.

— Не забувай нас, — наказала кузина і відійшла до брата, що залазив на мітлу.

Дурслі спостерігали як чарівники вишукувалися в клин. Найстарший чарівник промовив заклинання і всі зникли. Було чутно шурхіт одягу, і все стихло. Лише зірки сяяли у холодному небі.

Впевнившись, що Поттер вже відбули — Дурслі повернулися у ліжка.

Нічний політ на мітлі чудово освіжив. Для приземлення знайшли непримітний провулок у Лондоні. Далі треба було пройти трохи пішки. Муді вручив Поттерам лист в якому знайомим почерком з завитками було написано: «Штаб-квартиру Ордена Фенікса можна знайти за адресою площа Гримо 12, Лондон».

Жителі площі Гримо давно звикли, що через чиюсь помилку, в них після одинадцятого будинку відразу йшов тринадцятий. Та варто було Поттерам минути одинадцятий будинок як ніби нізвідки виріс дванадцятий. Сіріус нетерпляче виглядав похресників стоячи на ґанку.

— Єдине хороше, що зробили мої предки — це наклали всі можливі захисні чари будинок. Тому це ідеальне місце для штаб-квартири Ордену Фенікса. Тільки не шуміть в передпокої. Там портрет моєї матінки, — чоловік скривився від згадки про матір і понизив голос заходячи всередину. — Вона не дуже рада компанії що підібралася.

Трохи схвильований чоловік провів швидку екскурсію.

— А ось тут ви будете жити, — Сіріус відкрив двері пропускаючи дітей в одну зі спалень на другому поверсі. На Поттерів налетів вихор сплутаного каштанового волосся.

— Я так рада, що ви безпечно дісталися, — Герміона міцно обійняла близнюків. Рон, що ще більше витягнувся за час, що вони його не бачили, хотів було приєднатися до обіймів, та передумав і лише махнув рукою.

— Облаштовуйтесь. Я піду на збори.

Знизу почувся шум і несамовитий вереск.

— Ох Тонкс! Знову перечепился через ногу троля з парасольками.

Чоловік поспішив вниз втихомирювати портрет, лишив дітей самих.

В кутку на шафі ухнула Гедвіга, що прилетіла раніше за своїх господарів. Разом з нею чекали на ласощі Ронова Левконія, та Герміонина Єлена.

— І давно ви тут? — суворо запитав запитав Гаррі друзів склавши руки на грудях, поки сестра випускала Криволапика і годувала сову, перш ніж відправити її назад до Дурслів з запискою.

— Давненько, — відповів Рон.

— І ви нічого про це не написали?! — обурився Поттер махнувш рукою, маючи на увазі організацію Ордену.

— Ми не могли, — Герміона заламувала руки.

Гаррі відвернувся втупившись в узор потертого килима на підлозі.

— Ви сердитесь? — дівчина переводила погляд з одного Поттера на іншу.

— Ми не сердимось, — заспокоїла подругу Гаррієт. Підійшла і обійняла її. — Крім того Сіріус нам розказав про Орден.

— Хоча ви могли й раніше про це написати, — буркнув Гаррі.

— Дамблдор змусив нас поклястися.

Герміона зіщулилась очікуючи на спалах гніву і лавину докорів. Але Гаррі лише повільно видихнув, повернувся до друзів і почав розпитувати про те що їм вдалося дізнатися про діяльність Ордену пори те, що їх як неповнолітніх не допускали до жодної інформації. Попередили про Крітчера. Герміона його було шкода. Розказали про зраду Персі, що засліплений запаморочливим просуванням по кар'єрі вирішив вірити Фаджу, а не рідному батьку.

Фред з Джорджем з ляскотом явилися у кімнаті. І запропонували підслухати дорослих за допомогою видовжених вух. До них приєдналася і Джіні. На жаль магічний винахід мало чим допоміг. Збори вже закінчилися і члени Ордену розходилися. Сіріус покликав малих Візлів-Поттерів-Грейнджер, що виглядали зі сходового майданчику.

Молі Візлі була категорично проти того, щоб ЇЇ дітей (до яких вона за замовчуванням включала і Поттерів) допускали до справ Ордену Фенікса. Сіріус вислухав аргументи жінки і ненадовго замовк.

— Я розумію тебе Моллі, і поділяю твої почуття. Бажання захистити дітей цілком природне для батьків.

Місіс Візлі кивала згодна з кожним словом.

— Але, — жінка перестала кивати. — Не можна загорнути дітей у вату мов скляну прикрасу, і сховати у скриню. Життя жорстоке, і може будь-якої миті завдати удару. Тож краще буде розказати їм, що відбувається, аби вони були готові до несподіванок.

Місіс Візлі все ще хмурилася і незадоволено піджимала губи. Сіріус продовжив:

— Твій молодший син, ще на першому курсі виграв партію з магічними шахами, зачарованими самою професоркою Макґогеґел. Герміона не даремно має титул найрозумнішої відьми свого покоління. І вони обоє завжди підтримують моїх похресників у всіх пригодах. Відкриття таємної кімнати. Знайомство зі мною, — чоловік криво посміхнувся. — Півтора місяці тому закінчився Тричаклунський турнір в якому Гаррі і Гаррієт були чемпіонами. Звісно ж вони не справилися без підтримки друзів.

Близнюки Поттер активно кивали.

Чоло місіс Візлі потроху розгладилося. І зрештою вона дала добро. А от Джіні погнала спати, попри всі протести.

Вся робота Ордену Фенікса зводилася до намагань переконати якомога більшу кількість чарівників у тому, що Волдеморт повернувся, бо Міністерство продовжує заперечувати цей факт. Сам Темний Лорд затаївся, збираючи свою армію. Як і минулого разу.

З'ївши пізню вечерю всі полягали спати.

Гаррі думав, що через такий насичений вечір не зможе заснути. Здавалось він лише поклав голову на подушку, як Фред почав репутувати піднімаючи всіх до сніданку.

Почалися будні наповнені прибиранням. За роки запустіння будинок Блеків став непридатним для проживанням. У різних закутках позаводилися всілякі чарівні шкідники. А ще ціла купа речей з родинним гербом. Сіріус був ладний позбутися всього, що пов'язане з ненависною родиною. Крічер постійно намагався щось забрати собі, чим неймовірно дратував господаря. Гаррієт попросила хрещеного дозволити старому ельфу збирати пам'ятні для нього речі.

— Хай робить, що хоче. Принаймні не буде нам заважати, — підтримав Гаррі сестру.

Чоловік махнув рукою і дав дозвіл зайняти горище.

Дівчинка дістала столове срібло з мішка і пішла шукати ельфа-домовика. Той копався в буфеті щось буромочучи під носа.

— Крічере, — ельф завмер та не повернувся. Це було грубим порушенням етикету слуги по відношенню до чарівника. — Господар дозволив тобі забрати, все що хочеш і зберігати це на горищі. Якщо наведеш там порядок. Тримай.

Домовик вихопив срібло і подріботів геть. Гаррієт за ним. Вона почала ходити слідом і розпитувати про кожен предмет. Крічер почав розповідати. В якийсь момент вони опинилися перед гобеленом з сімейним деревом і Гаррієт уважно слухала історію шляхетного і давнього роду Блеків.

Увечері Гаррі запитав у осоловілої сестри.

— Ти як?

— Трошки забагато інформації. Крічеру роками не вистачало живого співбесідника, — відповіла дівчина масажуючи скроні. — А ти як? — поклала руку на долоню брату. Той трошки помовчав.

— Поки був зайнятий роботою — ще нічого. А зараз тривога знову підіймає голову. А що якщо мене відрахують? — він запитально подивився у очі сестрі. Та міцно обійняла його, намагаючись через дотик передати свою підтримку. Той тяжко зітхнув і обійняв у відповідь.

Так за роботою минали дні. Члени Ордену приходили і йшли.

Гаррі разом з друзями, під чутким керівництвом місіс Візлі, наводив лад у кімнатах внизу. Гаррієт нагорі ганяла павуків у компанії Крічера, і вислуховувала його історії. Сіріус хоч і був виправданий, та не міг виконувати завдання Ордену Фенікса. Бо варто було покинути стіни захищеного дому (хоч у людському, хоч у собачому вигляді) — як на хвіст сідав наглядач, що мав доповідати в Міністерство про його пересування. Тож чоловік волів сидіти вдома і приносити користь роблячи штаб-квартиру придатною для життя.

Одного вечора за вечерею місіс Візлі сказала.

— Гаррі, я випрасувала твій найкращий одяг. Вимий голову. Приємне перше враження може допомогти.

Всі завмерли.

— Ну нарешті, — полегшено зітхнула Гаррієт.

— А як я дістануся на слухання?

— Артур візьме тебе з собою на роботу.

— Я піду з тобою, — Сіріус стис плече похресника. Той вдячно посміхнувся.

Наступного ранку Гаррієт взялася за гребінець. Як могла привела до ладу непокірну чуприну брата. Зробила що могла. І Гаррі в компанії дорослих чарівників відправився до міністерства.

Весь день пройшов як на голках. Не здатна вислуховувати історії Крічера — Гаррієт приєдналася до друзів, що розбирали одну з шаф. Одна з фіолетових сорочок мало не задушила Рона. Нещастя нагодився злодійкуватий Мандуґас Флетчер, що врятував хлопця.

Гаррі повернувся разом з Сіріусом, що з купою паперів поспішив замкнутися у своїй кімнаті щось бурмочучи про клятих бюрократів.

Найперше перше, що розповів Гаррі — це те, що його виправдали.

— Вони перенесли слухання на раніший час. Добре, що ми прибули завчасно. Ще Сіріус був здивований тим, що для справи про чаклування неповнолітнього поза Гоґворсом, що прирівнюється до звичайного дрібного хуліганства, зібрали всіх членів Візенгамоту яке очолював сам міністр магії. І слухання проходило в тому ж залі де свого часу судили смертожерів. Там для підсудного крісло з ланцюгами.

Друзі були вражені. Сестра попросила продовжити. Хлопець розповів, що Дамблдор виступив захисником і не дав потопити справу у бюрократичних придирках. А також привів місіс Фіґ у якості свідка.

— Дадлі ж не міг бачити дементора. А вона підтвердила, що я не з прихоті чаклував. Словом більшість суддів проголосували за моє виправдання. Та найцікавіше почалося після, — Гаррі зло посміхнувся. — Не встигли судді покинути свої місця як виступив Сіріус. Він почав вимагати провести розслідування стосовно того, що два дементори робили у маґлівському передмісті. Наполягав на своєму праві на справедливість як останній представник шляхетного і давнього роду Блеків. Навіть згадав відомих представників своєї родини, що засідали у Візенгамоті.

— О як! Схоже Сіріус вирішив не відмовлятися від привілегіїв, що надає чистокровна родина, — прокоментувала Гаррієт.

— І правильно робить, — погодилася Герміона. Рон просто кивнув.

— Бачили б ви як скривився містер Фадж. Більшість суддів недобре на нього позирали. Думаю мало хто буде радий якщо його зірвати на роботу в суботу. Та одна тьотка схожа на жабу, активно погоджувалася з міністром, і завалила Сіріуса цілою купою бланків і заяв для заповнення.

— Гаррі, не можна називати людей жабами, — дорікнула Гаррієт брату.

— Повір, якби ти її побачила то погодилась би зі мною.

— А мене от, що турбує, — заговорила Герміона.

— Що? — поцікавився Рон.

— А чи був взагалі злочин?

— Що ти маєш на увазі?

— Порушення Статуту секретності. Гаррі чаклував при маґлі. Своєму кузені. Найближчому члену сім'ї який і так зна що він чарівник.

Всі задумались над цим.

— А й правда. На маґлівських членів сім'ї статут не поширюється. Бо довелося б пересадити половину дорослих чарівників, що чаклують при своїх маґлівських родичах, — промовив Рон.

— Містеру Фаджу було б краще аби мене той дементор поцілував мене! — з розпачем сказав Гаррі. — Ніхто б не говорив незручну правду.

— Ну не треба так говорити, — сестра заспокійливо погладила по плечу. — Інакше хто б тоді бився з Волдемортом. Один раз зміг, зможеш і вдруге. Зможемо. Я буду з тобою, — Гаррієт обійняла брата. Той стис у відповідь. Добре коли є хтось, хто розділяє твій тягар. Стає трошечки легше.

Попри всі захисні чари накладені на резиденцію Блеків — сови все одно знаходили її. Всі юні жителі дванадцятого будинку на площі Гримо отримали листи зі школи. З Ронового конверт випав ще значок старости. Те, що Герміона його отримала — було цілком очевидним розвитком подій. Фред з Джорждем відразу почали підтрунювати над братом. Місіс Візлі мало не розплакалася від гордості. Ще один староста в сім'ї. Рон попросив купити йому нову мітлу. Він розумів фінансове становище своєї сім'ї і не просив чогось екстраординарного. Новенький Чистомет буде в самий раз. Сіріус прийшов на шум, і коли дізнався з якого приводу ґвалт — відразу запропонував внести свій вклад в покупку подарунку. Місіс Візлі відразу почала відмовлятися. Вони хоч і жили скоромно, та ніколи не ходили з простягнутою рукою.

Сіріус наполіг:

— Зрештою Рон кращий друг мого похресника, майбутній товариш по грі в квідич. А для перемоги ґрифіндору потрібно щоб не лише в одного ловця була хороша мітла.