Гаррі×Гаррієт

Попри війну — життя триває.

Люди закохуються, одружуються і народжують дітей.

От і молоде подружжя Поттерів стало батьками.

Першим народився хлопчик. Дівчинка, що з'явилася на світ за кілька хвилин — стала великою несподіванкою.

Поки новоспечена мати відпочивала — батько святкував.

— Ти лише вдумайся! Я тепер тато, — п’яно белькотів Джеймс обіймаючи Сіріуса. Той підтакував і прикладався до пляшки вогневіскі. За правилами лікарні святого Мунго проносити алкоголь заборонялося — тож татусям доводилося відмічати у найближчій підворотні.

— Як назвеш?

— Хлопчика ми думали назвати Гаррі, — відібрав пляшку і добряче хильнув.

— А другу дитину як? Їх же в тебе двоє.

— Треба подумати, — Джеймс почав чухати голову, наводячи ще більший безлад у зачісці. Сіріус забрав пляшку і знову приклався.

— А давай і другу дитину назвемо Гаррі! — осяяло майбутнього хрещеного. — Ти тільки уяви покличеш одного, а прибіжать обоє. Ото сміху буде.

Очі молодого батька за скельцями спалахнули ентузіазмом. І ще по разу приклавшись до міцного напою — вони пішли втілювати задумане.

Медвідьма працювала третю зміну поспіль, і наклала на себе вже десяте підбадьорливе заклинання. Знала, що це шкідливо, та залишалося протриматися лише кілька години. Назбиралася велика купа документів які треба було посортувати. Добре що бланки відрізняються кольором і не потрібно сильно концентруватися, щоб зрозуміти в яку папку що покласти.

Підійшло двоє молодих чоловіків. Вони про щось перешіптувались, хихотіли і явно були на підпитку. Звична картина для їх відділення.

Чоловік в окулярах підійшов до столу і гречно привітався намагаючись не дихати свіжим перегаром. Його симпатичний друг підтримував його.

Містер Поттер хотів зареєструвати імена дітей.

Медвідьма знайшла заповненні метрики з вказанням зросту і ваги немовлят. Лишилося записати лише імена.

— Як записати сина?

— Гаррі, — твердо відповів чоловік.

— Дочку?

— Гаррі, — голос здригнувся.

Медвідьма записала продиктоване і завізувала документи печаткою, щоб імена з'явилися на решті документів. Потім підняла стомленні очі на новоспеченого батька. В його очах танцювали бісенята. Його друг стояв трохи схилившись, затискав рот долонями і дрібно трусився.

Закралося відчуття, що тут є якийсь підступ.

Чи нема?

Вона ж просто записала те, що їй продиктували.

Чоловіки ввічливо попрощалися, і відійшли, щоб за кілька метрів вибухнути сміхом.

Тільки медвідьма їх вже не почула.

Підбадьорливе заклинання перестало діяти і вона відключилася. Останньою думкою в згасаючому розумі було те — що треба нарешті навчитися відмовляти.

Жарт розкрився коли близнюків принесли на перше годування.

Юна матір сяяла від щастя. Нянечка вчила як тримати немовлят і прикладати до грудей.

Заговорили про імена.

— То як думаєте назвати малюків?

— Хлопчика Гаррі. А дівчинку не придумали. У чоловіка в роду вже багато поколінь народжувалося по одному хлопчику. Так, що це золотце наш неочікуваний скарб, — Лілі ніжно пригорнула доньку, що саме закінчила їсти.

Нянечка покивала головою. Звичне явище для більшості магічних сімей. Не без винятків. Он Моллі Візлі навесні народила вже шостого сина, але обов'язково хотіла дочку.

Нянечка взяла дівчинку, щоб покласти в колиску, і звернула увагу на бірку на маленькій ручці.

— Схоже ваш чоловік вже подбав про імена.

Лілі здивувалася і потяглася подивитися. На бірці було написано: “Поттер Гаррі (Д)”, дата народження, зріст і вага. Друга дитина була трохи важчою і замість (Д) стояла (Х).

Нянечка пішла з'ясовувати як так сталося.

Старша медвідьма, що щойно прийшла на роботу, почала шукати відповідального за цей інцидент.

На зміні мала бути досить легковажна особа. І як виявилося вона заради чергового побачення умовила колегу підмінити її. Та була на гарному рахунку. Відповідальна, педантична, завжди готова допомогти. Тільки десь зникла. За записами — лікарню вона не покидала. Тож мусила бути десь в будівлі.

Поки персонал займався пошуком зниклої колеги — Лілі у своїй палаті лютувала, обіцяючи всілякі кари на голову свого благовірного. Нянечки і медвідьми намагалися її втішити. Навіть круглолиця Аліса Лонґботом пришкандибала дізнатися у чому справа.

Поспівчувала Лілі. А про себе раділа, що в неї була сувора свекруха, що взяла на себе всі формальності дозволивши Френку трохи пуститися берега.

Джеймса зустрів скандал. Нянечка завбачливо наклала на люльку з дітьми полог тиші. Він здивувався і не міг зрозуміти з чого здійнявся такий галас.

А потім згадав жарт запропонований Сіріусом — і пополотнів.

Чомусь раніше він здавався смішним.

Та не тепер.

Лілі з ліжка лаяла його і раптово розридалася. Джеймс впав на коліна і почав молити прощення.

— Люба, квітонька моя, ну пробач. Я що завгодно зроблю для тебе. Що ти хочеш?

—Туню. Приведи Туню, — прохникала вона і знову залилася сльозами сховавши обличчя в долонях.

Джеймс краще поцілував би флобервяка ніж мав справу з сестрою дружини. Петунія обірвала всі зв'язки, після того розгардіяжу, що він влаштував на її весіллі. Звісно він знав де вона живе (Лілі надсила листівки на свята). Та він навіть не уявляв як умовити її приїхати.

Поки горе-татко чухав потилицю, у палату в пошуках невістки зайшла Августа Лонґботом. Аліса саме намагалася заспокоїти Лілі.

— Що тут сталося? Чому матір в істериці? — запитала старша пані. Її відразу просвітили про інцидент з однаковими іменами.

— Чого вона хоче?

— Вона просить привести сестру, — відповів винуватець.

Гранд-дама лише підняла брову.

— Маґелку.

— То й що? — запитала відьма.

— Розумієте…

— Ні, не розумію! — обірвала виправдання новоспеченого батька. — Юначе, твоя дружина тільки дала життя твоїм дітям поклавши на це своє здоров'я. Тож будь ласкавий — дай їй те, що їй потрібно.

Присоромлений Джеймс опусти очі. Він почав думати як дістатися до маґлівського містечка і привезти Петунію. Мітла не варіант.

До плати увійшов Сіріус. Протверезівши, він зрозумів, що вони з Джеймсом накоїли. Тому приніс квіти. Жінки ж люблять квіти. І він сподівався вимолити прощення.

— Гультяй! — просвітлів Джеймс — Мені потрібен твій мотоцикл, — чоловік без питання віддав ключі, і ошалілий татусь кудись помчав лишивши друга на розтерзання.

Сіріус зіщулився і виставив мов щит розкішний покаянний букет. Це його не врятувало.

Петунію Дурсль забрали з дому.

Була п'ятниця, вона саме вклала сина і збиралася поласувати морозивом разом з чоловіком, що раніше повернувся додому.

У двері постукали.

— Поттер! — вилаялася вона іменем візитера і захряцнула двері перед носом.

— Хто там люба?

— Ніхто! — роздратовано кинула у вітальню і збиралася зайти на кухню коли у двері знову затарабанили. Жінка хотіла прогнати незваного гостя, та відкривши двері не побачила його.

Джеймс стояв на колінах.

Щойно відкрилися двері чоловік почав заповзати у дім молячи про прощення.

Здивована Петунія задкувала поки не вперлася в стіну. Він заповз у передпокій і почав хапати її за руки благаючи прийти до Лілі.

На шум прибіг Вернон нервово стискаючи ложку.

— Що тут відбувається?

Побачивши, що якийсь хлопець хапає його дружину за руки. Прикинув стукнути чи штрикнути столовим приладом — чим не зброя.

— Я поки не зрозуміла, — розгублено відповіла жінка.

Петунія намагалася розібратися у тому, що каже Джеймс. Це було складно бо він постійно перескакував з одного на інше. Вдалося зрозуміти, що цей придурок з не менш придурковатим дружком, щось утнули. Лілі в лікарні, і просить привести сестру.

Невже Лілі при смерті?

Вона давно забороняла собі думати про неї. Та одна справа плекати образу на сестру, що живе собі щасливо десь там у магічному світі — і зовсім інша коли вона померла.

Серце защемило від думки, що її меншої сестрички не стане, а вона навіть не попрощається через свої комплекси. Образа і заздрість, що давно жили в її душі — уступили місце любові. Попри всі розбіжності Петунія любила свою сестру.

Вони ж єдині хто лишився з родини Евансів. Батьків не стало, ще коли Лілі вчилася на останньому курсі. Була середина семестру і Петунії довелося самій займатися похороном після страшної аварії.

— Верноне, Лілі в лікарні і просить мене приїхати.

Дурсль знав, що дружина не ладнає з сестрою. Та за нахмуреними бровами і міцно стиснутими вустами — зрозумів, що що цей візит надзвичайно важливий для неї.

— Добре. Їдь. Тільки не надовго.

— Я постараюся. Наглянь за Дадлі.

— Добре.

Джеймс радісно скочив. Йому якимось дивом вдалося умовити Петунію.

— Суміш у шафці над раковиною, а підгузки у ящику пеленального столика, — давала настанови жінка поки зять волік її на вулицю.

— Зрозумів.

— Люблю тебе.

— І я тебе, — сказав Вернон у зачинені двері.

Перед будинком стояв припаркований мотоцикл. Петунія всілась у коляску, а Джеймс за кермо. Через нервове збудження йому не з першого разу вдалося завести мотор. Вони поволі поїхали. Та щойно завернули за ріг чоловік натиснув якісь кнопки і пришвидшився. Світ ніби вкрила якась мряка і в якусь мить жінка зрозуміла, що мотоцикли летить. Вона міцно стулила вуста і зажмурилася вчепившись в ручку коляски.

Очі розплющила лише коли зупинилися. Джеймс допоміг вилізти. Вони були у якомусь задрипаному провулку. Чоловік попід руку повів її до вітрини якогось універмагу. Зупинився і почав говорити з манекеном.

В голові промайнула думка, що даремно вона погодилася піти з цим ненормальним. Навіть спробувала вирватися. Та чоловік міцно тримав і навіть не помітив її потуг.

Манекен повернув голову.

Вони ступили у вітрину і опинилися в просторому холі зі специфічним лікарняним запахом.

Петунія зрозуміла, що це були якісь чари.

Далі були коридори і безкінечні сходи. І ось нарешті вона побачила знайоме обличчя сестри.

Петунія кинулася до Лілі:

— Де рана? Що болить? — схопила сестру за плечі і почала оглядати.

Молода жінка ледь стримувала сльози щастя. Нарешті її мила Туня повернулася.

— Нічого не болить, — вона вивільнилась з захвату і жестом попросила подати дітей.

— Це мій синочок, — їй у руки поклали згорток з якимись чудернацькими м’ячиками. — А це донечка, — другий згорток був з нормальними квіточками. — Ти стала тіткою.

Петунія посміхнулася вслід за сестрою і замилувалася малюками. Її Дадусік теж був таким крихіткою.

— Тільки він їх однаковими іменами записав, — Лілі кивнула на чоловіка. Той стояв зіщулившись, у спробі стати якомога меншим. Поруч стояв його закадичний приятель, якого Петунія знала, ще з весілля.

Від чергової догани Джеймса врятувала старша медвідьма. Вони нарешті знайшли відповідального за однакові імена у метриках. Бідолашна працівниця так картала себе, що мало не на колінах просила пробачення за свою помилку. Їй було дуже соромно, за те, що вона заснула на робочому місці.

— А проблему з однаковими іменами можна просто вирішити. Ми допишемо до імені дівчинки “єт” і буде вона Гаррієт. А хлопчику додамо середня ім'я Джеймс, — оголосила старша медвідьма.

— Мені подобається, — посміхнулася Лілі, і поцілувала спочатку дочку, а потім сина.

Так на світ з'явилися Гаррі та Гаррієт Поттер.