Глава 18. Хвиля

«…встановлюється однаковим для усіх обдарованих від лоо’ткуміль і вище та безпосередньо залежить від їх звання. Імперський податок на хсіі належить обчислювати в одиницях магічної енергії - фос. Кількість фос імперського податку на хсіі для магів званням лоо’ткуміль складає три дюжини за лозу. Кількість фос імперського податку на хсіі для магів званням лоо’зі складає дев'ять дюжин за лозу. Кількість фос імперського податку на хсіі для магів званням лоо’рі складає двічі по дюжині дюжин за лозу.

Податок підлягає сплаті в імперську казну впродовж поточної лози.

Імперський податок на хсіі може бути виплачено грошима, відповідно потрійною кількістю від витрачених одиниць фос, або проведенням магічних робіт за вказівкою Імперської Канцелярії. У разі виплати імперського податку на хсіі у вигляді проведення робіт, їх магічна вартість оцінюється за погодженням між обдарованим та Імперською Канцелярією, але не може бути вищою більш ніж втричі від витраченої на них кількості одиниць фос.

У разі несвоєчасної сплати імперського податку на хсіі або неможливості обдарованого його сплатити, Імперська Канцелярія зобов'язана повідомити про це хсііпаргум.

Імперське зведення про податки. Розділ «Маги».

«…під час ритуалу? Або не під час ритуалу? Що було причиною, а що наслідком - випадок зі мною або ця дивна хвиля дикої хсіі?» - Лєміс сиділа наодинці на балконі власного помешкання у імператорському палаці та вкотре роздумувала над минулими подіями. «Яким би не були і той випадковий ритуал у катакомбах, і другий на хсіітінгі клану - навряд чи я спромоглася викликати таке. По усіх князівствах на північ від Ткету руйнування ще більші ніж у місті, а південніше смуга спустошення поширюється, проте наслідки слабкіші. Таке і декільком лоо’рі не під силу. Останній раз щось схоже відбулося під час Пісні Торону. Не даремно серед нижчих поширилися безглузді чутки про помсту ванталь».

За цілу довгу зюф після випадку під час хсіітингу, княжна полишала власні кімнати в імператорському палаці лише один раз. Лихоманка перших тче опісля ритуалу швидко вщухла, маги Життя особливих відхилень у неї не виявили і батьки заспокоїлися. Проте, усі відзначили дивне коливання сфер аури, але це було списано на нещодавній ритуал канг'торуса що, як відомо, саме ці сфери і змінював. Сама дівчина бачила причину в іншому, але обачливо мовчала. Напади магічного голоду, які загострилися після ритуалу і тієї дивної хвилі енергії, поступово стухали. Нічне безсоння двох перших тче після зборів клану, коли Лєміс боялася опритомніти із скривавленим ротом десь в палаці над трупом спів кланівця, швидко минуло, але залишило по собі гнітюче почуття неповноцінності. Тихоня не заходила вже шість тче, під час рідкісних зустрічей відбуваючись дивними фразами про матір, яка завантажила роботою в сховищі. Від боязкої спроби Лєміс відновити вранішні тренування, подруга м'яко ухилилася, пославшись на заборону княжні зайвих навантажень і власну зайнятість. «Чим вона може бути зайнята рано вранці? Скільки з Тихонею знайома, вранішнє тренування для неї - наче умивання, пропускала лише лічені рази. Знайшла собі іншого партнера? Ну і нехай. Тим більше буде здивована наступного тренування. У наслідках ритуалу багато незрозумілого, але мої швидкість і реакція значно зросли». На подругу княжна трохи ображалася, хоча і розуміла причини. Поет зробив візит за чотири тче опісля хсіітингу, але Лєміс під враженням останніх ночей поводилася скуто. Таватій майже мовчки посидів пів таса, зробив декілька спроб розвеселити дівчину і пішов, пообіцявши зайти через деякий час. Родичі поводилися непевно, батько відверто турбувався з-за можливої втрати обдарованості - тоді його плани на заміжжя Лєміс ставали хисткими. Мати виявляла більше участі, але потім в Ткет приїхав якийсь відомий співак з н’Гапутри, і вона стала більшу частину часу проводити в місті. З іншими спів кланівцями княжна близьких стосунків і раніше не підтримувала. Частіше за усіх, майже кожного тче, почала заходити Ванса. Незвично стримана красуня приносила міські новини, розповідала свіжі плітки вищого світу, брала пару уроків з мистецтва управління хсіі і йшла. Ніяких прохань про гроші або протекцію, ніяких пропозицій спільних прогулянок або відвідування балів. Княжна була вдячна і за візити, і за несподівану поміркованість. Ванса поводилася так, немов з Лєміс нічого не сталося, а це вона сама дуже змінилася. «Може, так воно і є»? - Роздумувала княжна, повільно ковзаючи поглядом внутрішніми стінами палацу, які виходять на невеликий скверик-сад. Вона напівлежала в шезлонгу, виставленому до самого краю балкона. Через невисокий кам'яний бортик було добре видно акуратні доріжки, посипані різнокольоровою дрібною галькою, і яскраво-зелені плями кущів, які чергуються з сіруватими купками химерних каменів. Знайома з дитинства картина, тут вона багато разів грала з іншими дітьми імператорського клану, тут перший раз побачила Тихоню. Дівчина потягнулася, під тонким домашнім сарі заграли м'язи молодого тіла, легкий уранішній вітерець трохи здійняв густе рудувато-коричневе волосся. Сьогодні вона прокинулася у відмінному настрої, з гострим бажанням відчувати себе безтурботною, очікуючою лише приємних новин. «Все минулося, неприємні зміни позаду, ніяк себе не виявляють. Ще трохи і все буде як раніше!» Княжна сумно зітхнула, зупиняючи безпідставні мрії. «Ні, не буде! І Серце Кланів - тому підтвердження! Можна було тішитися примарною надією лише до вчорашнього тче, але наразі вибору немає! Питання лише в тому, скільки у мене є часу. Радше сказати, скільки часу мені дасть Тихоня». У голові промайнули картинки вчорашніх подій, які так вдало забулися після сну…

* * *

…на величезному ліжку у власній спальні княжна Лєміс здригалася від гучних ридань, поруч сиділа мовчазна Тихоня і не робила ніяких спроб заспокоїти подругу. Вони тільки-но повернулися після таємної прогулянки до храму Серця Кланів, яка умить обірвала усі надії знервованої княжни. Цього разу ініціатива належала саме їй. Трохи оклигавши після дивного випадку під час канг'торусу, Лєміс умовила подругу ще раз непомітно сходити в храм. Без Тихоні, з її знанням прихованих ходів, княжна не змогла б потайки вибратися з палацу, та й справжніх причин того, що сталося, ніхто, окрім маленької лємаржки, не знав. Учора, рано вранці, накинувши непримітні плащі, дівчата вислизнули з палацу крізь таємний хід, який починався під сходами другого поверху. Вихід був на висоті трьох зростів Лєміс, прямісінько на прямовисній скелі, яка стоїть над внутрішньою річковою гаванню району Сивого Гаю. Спускатися довелося за допомогою передбачливо захопленої мотузки, на щастя нікого в цей час поруч не було. Район був порожній: раби і слуги вже почали роботу, а вищі ще не полишили своїх кімнат. На двох лємаржек-вищих, які побажали відвідати храм в цей незвичний час, ніхто з караулу Кігтів уваги не звернув. Дива не сталося - і зліпки всіх канг'торусів, і Серце Кланів поводилися точнісінько так само, як і першого відвідування. Ритуал на зборах клану нічого не змінив і не виправив - княжна мало не розридалася прямо в храмі, насилу стрималася, лише нижче насунула на очі кастовий шарф і бездумно попленталася за похмурою подругою.

Істерика почалася наприкінці таємного ходу, коли Тихоня збиралася натиснути важіль, який відсовує зовні монолітну плиту під сходами. Княжна завмерла за п'ять кроків від виходу, вперто нахиливши голову і твердо стиснувши зуби.

- Ти чого, велика? - Маленька лємаржка завмерла, підозріло вдивляючись в темний силует.

- Я не піду. - Ледве чутний шепіт змусив Тихоню здригнутися, нагадуючи здавлене шипіння.

- Чому?

- Я боюся, Тихоня. Я усю останню зюф боюся. Тебе, що розповіси про перший ритуал в сховищі! Себе, що не зможу стримати свій с'сафовський голод! Батька і матір, які намагаються позбавитися мене, видавши заміж. А якщо вони дізнаються, що зі мною насправді сталося? Вб'ють, аби уникнути ганьби! Боюся магів Життя, які оглядають мене кожен тче! Адже вони можуть про все здогадатися! Кігтів, слуг, рабів - усіх боюся! Усі ви якось підозріло дивитеся, чекаєте помилки, проявів сутності с’сафи, щоб оголосити мене лоо’таргі! Ти уявляєш, що підніметься, коли клани дізнаються про ковтаючу, яка вселилася в мене? Племінниця Імператора - лоо’таргі! У вас немає іншого способу приховати все, ніж вбити мене! Еге ж? Не намагайся мені брехати, подруго! - Очі княжни двома яскравими жаринками світилися з-під низько насунутого шарфа. У напівтемряві коридору Тихоні здалося, наче у подруги вертикальні яскраво-червоні зіниці. Маленька лємаржка мимоволі зробила крок назад і поклала долоню на рукоять кинджала. Княжна помітила рух, її поведінка різко змінилася. - Тихоня, не потрібно! Дай мені піти! Я тихо піду - і все! Ніхто більше про мене не почує!

Лєміс стисла руки перед грудьми, згорблена фігура зрівнялася зростом з Тихонею, яка стояла розгублена. У проході настала тривожна тиша, яка порушується тихими схлипами княжни.

- Припини, велика! Я не впізнаю тебе! Як ти можеш поводитися, немов рабиня? Втекти? А клан? А можливі наслідки для нас, якщо хтось тебе знайде? Ти думаєш, твоє зникнення залишиться непоміченим? Після всього, що відбулося на хсіітингу, незалежно від причини? - Тихоня промовляла з неприкритим роздратуванням. - Уся Імперія заворушилася після цієї хвилі хсіі! Потрібно розібратися, що сталося. А якщо ти сильно хвилюєшся з приводу перетворення на с'сафу, то обіцяю особисто порішити тебе, якщо помічу щось подібне! Особисто, велика! Борися, не заради себе - заради клану! Поки є шанс, я нікому нічого не скажу!

- Ти обдуриш мене! Я не вірю! - Настрій княжни знову змінився, вимогливо простягнула руку. - Дай мені свій кинджал! Віддай, якщо хочеш, аби зараз повірила в твої слова! Ну, негайно!

Тихоня неохоче розстебнула тонкий пасок з вузькими піхвами і кинула під ноги подруги. Княжна наступила на нього ногою, вправно підчепила носком черевика і перехопила рукою піхви з клинком, які злетіли догори. Тихоня тим часом прислухалася до звуків зовні, відкрила вихід і вислизнула до палацу. Вона присіла під сходами, обережно виглядаючи у бік коридору. Нікого не було чути, десь вдалині лунали притишені голоси, які віддалялися. Маленька фігурка розслабилася, дівчина озирнулася до відкритого ходу і нетерпляче махнула рукою, кваплячи подругу. З сутінку отвору вигульнуло напружене обличчя Лєміс і знову сховалося в проході.

- Швидше, велика! Поки нікого немає!

- Відійди! У тебе може бути схований ще один клинок! І тримай руки на видноті, щоб можна було побачити, якщо почнеш кастовати закляття! Відійди до повороту коридору, бо не вийду! - Голос княжни тремтів з переляку, самої не було видно. Тихоня обурено сіпнулась, але виконала наказ. З отвору повільно з'явилася Лєміс з клинком подруги в тремтячій руці, з нервово бігаючим навсібіч поглядом. Так вони і йшли до самих кімнат - Тихоня п'ятьма кроками попереду, а княжна за нею, скоцюрбившись, здригаючись від кожного шереху. У власній кімнаті Лєміс трохи заспокоїлася, страх і недовіра зникли, але їм на заміну прийшов відчай. Рухнувши на ліжко, дівчина стрясалася в риданнях, не звертаючи уваги на заспокійливий голос Тихоні. За пару ті маленька лємаржка остаточно замовкла, усвідомивши марність усіх умовлянь.

Так обох дівчат і застала Ванса, яка завітала до княжни з черговим візитом. Красуня в здивуванні зупинилася на порозі, окинула поглядом кімнату, намагаючись зрозуміти, що так схвилювало знатну подругу, потім почала розглядати непримітні плащі і сарі приятельок. Питально подивилася на Тихоню, але та лише роздратовано скривилася та відвернулася.

- Вітаю велику! - Ванса вчинила належний уклін і всілася на ліжко з іншого боку від Тихоні. - Щось трапилося?

Ні княжна, ні Тихоня не вимовили ані слова. Лєміс припинила ридати і повільно сіла з краю ложа, обернувшись до подруг спиною. У мовчанні минуло близько дюжини ті.

- Велика, дозвольте залишити Вас! Мене чекають завдання в сховищі. - Першою не витримала маленька лємаржка.

- Звичайно, висока Гасієррі Плай'то! Служіння клану понад усе. Ідіть. - Ванса здивувалася, почувши сарказм в голосі княжни. Здивування зросло, коли Тихоня швидко вийшла, не приховуючи роздратування. У кімнаті знову настала тиша, яка переривається лише рівномірним клацанням з боку виходу на балкон, - Ванса, обережно ступаючи, підійшла до отвору і визирнула з-за тонкої завіси: під балконом молодий раб-садівник акуратно підстригав високий зелений кущ у вигляді конуса.

- Ти теж вважаєш, що після ритуалу я стала... не така? - Голос княжни звучав глухо, вона не поверталася до Ванса, так й сиділа спиною, низько нахиливши голову.

- Яка не така? Велика відчуває в собі зміни після канг'торусу? - Ванса здивовано вдивлялася в Лєміс. - Їх усі відчувають, я теж їх відчула! Слабкі, адже мою обдарованість не порівняти з твоєю, але відчула! До речі, я зараз допомагаю в Імперській Канцелярії, поки без посади, але мені дозволили після ритуалу. Нічого не обіцяли, але там подивимося. А у тебе взагалі повинні були нові здібності відкритися!

- Відкрилися. - Голос Лєміс був наче холодний протяг. - Купа нових здібностей, хоча канг'торус тут ні до чого. І вони мене дуже лякають. Нещодавно… Загалом, ми з Тихонею... У Тихоні є мапа з таємними ходами палацу. Ти навіть не уявляєш, де розташовані ці ходи і куди вони ведуть! Річ у тім, що ми ще до ритуалу ходили в сховище клану, там я знайшла дивний артефакт, напевно, дуже старий. Він щось зробив зі мною - через це і була хвороба, а не з-за невдалого закляття. А випадок на хсіітингу, під час канг'торуса, - це лише збіг!

Лєміс повернулася впівоберта до подруги і задумливо розглядала, схиливши голову до плеча. Ванса нерухомо стояла біля виходу на балкон, нічим не виказуючи інтересу до слів княжни. Це було дивно і образливо, тому Лєміс детально розповіла про подорож таємними ходами, намагаючись викликати чи то співчуття, чи запевнення, що все це дрібниці. Але Ванса продовжувала вперто відмовчуватися.

- Мало не загинула! – вела розповідь Лєміс, не дочекавшись від подруги звичного у минулі часи сплеску питань. Ванса не зронила ні слова, лише обличчя відобразило деяке здивування. Красуня обернулася у бік дверей, куди тільки-но вийшла Тихоня, потім знову до княжни. - Ні, з Тихонею нічого не сталося. Чомусь… Лише зі мною. Сама затягнула в ці кляті нори, потім в сховище – цій дрібній нічого, а на мене... Загалом, коли б не здатність керувати п'ятою парою стихій Хаос-Порядок, то навряд чи ти справлялася про моє здоров'я після повернення. Не знаю, яким чином вдалося урівноважити струмені хсіі, повторити навряд чи б вдалося! Потім цей випадок під час канг'торуса…

Ванса мовчала далі. Лєміс трохи заспокоїлася, з'явилася потреба виговоритися і наразі стриманість у минулому метушливої подруги припала до смаку. Старій Ванса княжна не наважилася б розповісти і шостої частини, нова навіювала примарну надію, що про почуте не довідається увесь Ткет вже наступного тче.

- У мене обсяг аури у декілька разів збільшився, швидкість з реакцією і... там, правда, ще не дуже приємні зміни є. - Княжна стисло поскаржилася на останні зміни, хоча наприкінці стрималася, більше за звичкою, ніж свідомо. Нова красуня довіру навіювала, але про колишню Ванса теж складно було позабути.

- Ну і що з того, велика? - Красуня поблажливо посміхнулася, Лєміс здалося на мить, ніби вона бачить ту саму метушливу подружку, що і раніше. - У мене теж зріс об'єм аури, швидкість, сила, реакція, але я ж не ридаю через це! Не бери до уваги й ти. А неприємні зміни... забудь. Все гарне та корисне супроводить відповідна доля неприємностей - треба не звертати на них уваги. А ось з Тихонею справді якось дивно склалося. Кажеш, потягнула тебе туди перед самим ритуалом канг'торуса? Навіщо?

- Так, я ось теж лише зараз замислилася, навіщо? Чому не почекати хсіітингу, а потім йти? - Лєміс спохмурніла. - Раніше перед канг'торусом кандидатів навіть в притулки іноді ховали, щоб випадковий вплив природної хсіі не завадив майбутньому ритуалу! Чи їй про це не відомо? Чи потрібні були саме такі наслідки? Мене повсякчас тягне заповнити нестачу хсіі! Постійно! Щомиті!

- Оці наслідки? Збільшення об'єму аури і швидкості? Магічний голод? - Ванса усміхнулася. - Не турбуйся, велика, я навчу тебе, як з цим впоратися. Та хіба це погані …

* * *

…наслідки у вигляді дітей - візьмеш мене за дружину, великий? Хоча б визнаєш дитину, якщо не хочеш виставляти наші стосунки перед усіма? - Торсу, пів прикривши очі, спостерігав за оголеною фігуркою дівчини з короткою зачіскою, яка слизнула до входу купальні. Не дочекавшись відповіді чоловіка, звідти почувся плескіт води. Княжич відкинувся на валик-подушку, обтягнуту щонайтоншою м'якою шкірою. Його масивне тіло темною горою виділялося на тлі переплутаних, зім'ятих білосніжних простирадл, на широких грудях між рідкісними кучериками волосся поблискували крапельки поту. «Невже я починаю старіти? У мої жалюгідні п'ять кілець? Або це вона занадто юна? Неважливо. Потрібно навідатися до магів Життя, нехай перевірять тіло, можливо, слід провести чергове омолоджування. Не можливо, а обов'язково потрібно - найближчу лозу, якщо все відбудеться, як задумано, буде не до цього». Княжич підняв одну руку, крутнув долонею вгору-вниз, кілька разів напружив м'язи і підпер свою велику кудряву голову, поклавши ліктя на валик. Іншою рукою потягнув до себе велике срібне блюдо, яке стояло на краю величезного ложа, один з срібних кубків впав, розплескавши поверхнею тонкого полотна яскраво-червоні краплі. Княжич уїдливо посміхався, поки наливав по самі вінця другий кубок, який залишився стояти на високій тонкій ніжці. Жадібно, двома-трьома ковтками, спорожнив його і вже навмисно струсив залишки вина на простирадла, які залишалися чистими, - тканиною протягнувся тонкий слід в оздобленні крапочок бризок. Таким і побачила його дівчина, коли вийшла з купальні. Гола фігура застигла на початку величезної кімнати, з тривогою вдивляючись у нерухоме тіло в розсипу яскраво-червоних плям, потім голосно глитнула, струнким тілом прокотилася хвиля легкого тремтіння.

- Ти знову голодна? - Княжич поставив питання ледачим тоном, уважно стежачи за гостею з-під напів прикритих повік. - Куди поділися сили з останнього ковтка? Використала на нашому уранішньому тренуванні чи зараз, в постільних іграх? Забула, чому тебе вчив? Доки не опанувала цю стародавню військову техніку, потрібно дуже ощадно витрачати отриману енергію, цілодобово тримати себе під контролем, інакше... Я розповідав про ризик для обдарованих!

- Великий, не знаю, як це трапляється, але мені дуже складно завжди тримати концентрацію! Вчора мало не зірвалася, коли один з наших рабів випадково порізав руку. У мене всередині все вирує, гостро відчуваю найдрібніші запахи, тіло лускає від енергії! Це так чудово! Як цим не скористатися? До цього ніколи не вірила, що таке можливо! Як багато від нас приховували в клановій школі, віднині цілком зрозумілий страх обдарованих! - Дівчина закрутилася кімнатою в дивному танці з череди повільних обертів і різких, миттєвих переміщень одразу на півдюжини кроків. - Ти був правий. Ці слабкі нікчемні дурники! Я можу голою рукою вирвати їх серце і встигнути з'їсти, а вони тіки почнуть розуміти, що сталося! Я довідалась стільки нового! Я люто скаженію з того, що усе майбутнє життя могло виявитися помилкою з-за цих вкритих пилом забобонів! Як могла бути такою безглуздою і не помічати наочного? Нині все минуло! Заради цього варто ризикнути!

Княжич задоволено посміхнувся, все йшло відмінно. Не даремно останні зюф витрачав багато часу на навчання нової подружки бойовим мистецтвам і техніці ковтання, колись показаних батьком. Ще один учень, Намісник Імперської Канцелярії, засвоював науку не так швидко, але саме це було зазвичай нормою. Тіло і аура спадкового білого по крихтам вбирали в себе зміни після кожного ритуалу ковтання, перетворюючи миршавого чоловіка на нищівного воїна. А ось дівчина-сива з природженою обдарованістю, брала і віддавала хсіі повністю, без залишку, розхитуючи зв'язок аури і тіла, замінюючи чистою енергією. Сила і бойові навички при цьому зростали в рази, але також в рази зростала потреба в ковтанні з кожним випадком їх використання. Спочатку у Торсу була ідея зробити з неї вірного спільника, але після другого чи третього ритуалу ковтання, коли насилу спромігся відірвати гнучке тіло від якогось раба-лємарга на другому рівні підземель палацу, думка зникла. Дівчина не впоралася з можливостями, які несподівано відкрилися, її чекала доля дикого с’сафи, і Торсу не збирався цьому заважати. Важливо було лише аби безглузда учениця встигла допомогти в задуманому захопленні влади. Для цього кандидатура підходила ідеально: обдарована імператорського клану, вхожа до родини імператора, а тому й до житлової частини імператорського палацу, і досить молода, щоб ніхто не запідозрив. За останній час непогано підтягнув дівчисько у військових мистецтвах, навчив двом-трьом безвідмовним вивертам, які за наявності підвищеної швидкості і реакції не залишали шансу навіть досвідченому воїнові. Хто чекатиме нападу від юнки? Він і сам мало не купився на її непоказну поведінку. Трохи відлякувала надмірна жорстокість та кровожерливість, які проявлялися під час нападу на жертву. Учениці мало було лише випити здобич, від можливості заподіяти біль вона впадала в нестяму. У повсякденному житті цю особливість дівчина вміло приховувала за зовнішньою стриманістю. Втім, яка йому справа, шлюбний бахсат з нею Торсу укладати не збирався, хоча спочатку і розглядав таку можливість.

- Не захоплюйся, пам'ятай, про що домовлялися! Не більше двох полювань за зюф і обов’язково в житловій частині імператорського палацу! Це моя умова - інакше шукай собі іншого наставника! Й с'сафароль відберу - зможеш ковтнути лише крихітки! - Княжич зустрівся очима із палаючим поглядом учениці. Спроба роздражнити вдалася, психіка молодих ковтаючих була дуже хисткою. - Ну, гаразд! Гаразд! Але цього разу тобі доведеться вибрати жертву серед обдарованіших, аби ковтнути в рази більше сили. Пам'ятаєш, ти казала про таємні ходи? Скористайся ними вдень, коли на житлову половину часто приходять маги Життя для лікувальних і оздоровлюючих процедур або маги Каменю для обслуговування приміщень. Бійці з них найчастіше слабенькі, а тобі енергії такої жертви надовго вистачить. Серед слуг вже поширилися чутки після твоїх минулих ковтань, наразі настала черга вищих! Але будь обережна, нас не повинні зв'язати один з одним до певного часу! Я став надто часто зустрічати тебе в Імперській Канцелярії, дивися не розкрий випадково наш зв'язок з Намісником!

- Добре, великий! Про Намісника не хвилюйся, мої обов'язки з ним не пов'язані. А ковтнути когось з обдарованих… Я зроблю це із великим задоволенням!

- Не маю сумнівів. Як там твоя подружка? Що нового? Після того дивного ритуалу в сховищі ще щось проявилося? У мене ніяк не йде з голови твоя розповідь, що Боксун вирішив зробити Лєміс спадкоємицею! Дивне рішення, не віриться... Це все одно, що тебе обрати. - Торсу поманив дівчину рукою, струнке тіло слизнуло на ложе. - Гаразд, не ображайся. Потрібно якось довідатися, де вона залишила той дивний артефакт, він дуже мене зацікавив. Запитаєш?

Дівчина незадоволено скривилася, відпиваючи вино прямо з глека, тонка цівка пробігла з куточка губ підборіддям, стекла вниз на груди і додала новий яскраво-червоний розсип на простирадлі, зірвавшись з випнутого гострого соска грудей. Різкий нахил голови, маленький язичок злизнув краплі одним швидким рухом, на мить трохи відкриваючи дрібні гоструваті зубки.

- Навіщо вона тобі, великий? Лєміс перетворилася на істеричну дурепу, якась дрібниця – одразу напад страху, всього боїться, заїкається! Мені останнім часом мало терпець не урвався, коли б не твоє прохання, то... Вона вважає себе не такою як усі, княжна-лоо’таргі - хто б міг уявити! Ти не думаєш, великий, що про це слід всім розповісти? Ото подія буде! До речі, про новини! Вона нещодавно була в місті на прогулянці з поетом, відвідували один з ігорних будинків, так от - княжна не брехала, що має здатність до пари стихій Хаос-Порядок! Лєміс помітила, як один з працівників будинку підправляє рух кульки за допомогою комбінації потоків хсіі з використанням цієї пари. Вона і раніше якось про це казала, але я вирішила, наче вихваляється. Насправді, так й є! Чи це теж наслідок ритуалу в сховищі? Навіщо тобі ця непередбачувана слабачка?

Княжич роздивлявся ученицю, яка сиділа навпроти, вирішуючи, наскільки вона вже від нього залежна, аби посвятити у план майбутнього заколоту. «А чим я ризикую? Закінчення подій дівчисько не побачить, тому можна не вигадувати казки, побоюючись викликати недовіру. Найкраща брехня - це правда, мовлена не до кінця. Та й шукати когось в імператорському клані, вже немає часу».

- Ти справді хочеш це знати? - Чоловік невловимим рухом узяв співрозмовницю за горло і ледве відчутно стиснув, потім притягнув ближче до себе, так, що їх очі застигли навпроти, на відстані долоні. – Вважаєш, що можу цілком тобі довіряти? Добре зваж все!

- Так, великий! Можеш! Що чекало мене в цьому житті? Служіння роду на заздалегідь вибраному місці, нудне незмінне повторення і так обридлих обов'язків? Ти показав інший бік, можливість вибирати самостійно, бути сильною не підтримкою роду, а власноруч! Я з тобою!

Торсу ще трохи наблизився до обличчя дівчини, співрозмовники вперлися лбами, а очі майже торкалися віями один одного. Він м'яко пересунув руку на стрижену потилицю дівчини. Неголосно, не відриваючи погляду від розширених зіниць, княжич напружено прошепотів:

- Добре. Ти знаєш, що багато хто невдоволений нинішнім імператором? І серед сивих, і серед білих. Навіть сірі дозволяють собі нахабство обурюватися! Гідних спадкоємців у нього немає, сподіватися на зміну політики великого теж не доводиться! Після нещодавньої хвилі хсіі, яка залишила так багато руйнувань, нездатність Боксуна втримати Імперією стала особливо у всіх на видноті! Я вирішив зайняти його місце, тим більше воно і так було моїм, якби імператор не вбив батька! Хсііпарг мене підтримує і Орден Чистої хвилі теж! Ми повернемо старі порядки, а Боксун і знахабнілі маги за все дадуть відповідь, присягаюся пам'яттю батька! Ти зі мною?

- Так! - Подруга Торсу не коливалася ані на мить. - Я з тобою! Але навіщо тобі Лєміс і як ти плануєш усунути Боксуна? Знаєш, що імператор хоче оголосити її спадкоємицею, і після цього хочеш залишити в живих?! А Кігті і Безіменні, які особисто віддані імператорові! Коли ти вб'єш його, почнеться війна! Тоді чим тобі допоможе якийсь невідомий Орден?

- Вб'єш його ти! - Княжич напружив долоню на потилиці співучасниці, до болю притискаючи свій лоб до її. - Отруїш, так щоб це виглядало підступами невідомого ворога! Орден дасть надійну, нікому не відому отруту, я скажу, що залишити у вигляді доказів, аби ніхто до тебе не мав підозри! А Лєміс... Навіть якщо імператор оголосить її спадкоємицею Волі Торону - візьму за дружину аби офіційно об'єднати обидві спадкові гілки родини, в старі часи це було нормою. Тоді Кігті і Безіменні присягнуть мені, як новому імператорові і чоловікові офіційної спадкоємиці, старі маги теж задовольняться формальним одруженням на Лєміс у якості гарантії незмінності старої політики Імперії, молоді підуть за хсііпаргом, інших невдоволених допоможе втихомирити Орден Чистої хвилі. Ось так… Тебе зроблю своїм другим носом. Війни не буде - буде наведення ладу!

Торсу вдивлявся в розширені зіниці дівчини, голос трохи тремтів, відверто висловлювати власні мрії було незвично та приємно, це збуджувало не менше, ніж ковтання аури якогось нижчого. Але витримки княжич не втрачав, тому закінчення планів пролунало лише в його голові. «А потім, коли моя влада зміцниться, я нацькую Кігтів і Безіменних на хсііпарга та магів - нехай задушать один одного. Переможців цієї бійки знищать воїни білих кланів, навчені техніці ковтання, після чого обдаровані з вискочками-низчими займуть належне місце! Тебе, подругу княжни, звинуватять в отруєнні Боксуна за наказом Лєміс, і стратять! Княжна буде не потрібна, але ти цього не дізнаєшся, моя завжди голодна с'сафочка! Ось здивується твоя родина, коли все спливе! Якщо буде, кому та з кого дивуватися…»

- Все давно готово! Я чекав лише твоєї згоди! Ти зі мною?

- Так, великий! Я з тобою!

- Що ж, втішений, що зробила вірний вибір! Будь обережна, наразі від тебе багато залежить! Незабаром мені передадуть отруту і тоді…

Княжич не доказав, різко упившись в губи співучасниці міцним цілунком, вона відповіла не менш пристрасно, притиснувшись до коханця усім тілом. На ложі закрутилася дивна любовна гра, яка більше нагадувала грубу сутичку диких тварин. Велике тіло княжича то нависало над тендітною фігуркою дівчини, яка щільно притискалася, то напружувалося в спробі утримати гнучку партнерку. Маленька коханка з несподіваною силою потягла княжича на себе, вставши на високий місток у центрі ложа, одночасно таз й стегна дівчини зробили потужний рух догори. Темношкіре кремезне тіло Торсу трохи підлетіло поміж ніг коханки і масною грудкою з'їхало убік по стрункому стегну, завалюючись праворуч. Дівчина, наслідуючи рух партнера, потужно відштовхується ногою і ось вже сидить верхи на міцних стегнах чоловіка. Тонкий тулуб починає повільно погойдуватися, залишаючи нерухомим звернене до стелі обличчя з прикритими очима, голова відкинута назад до спини, яка сильно прогнулася. Здавлено рикнувши, Торсу сприймає темп і змикає долоні на вузькій талії наїзниці. Він не бачить дивного виразу з суміші ненависті і задоволення, який спалахує у неї на обличчі в такт коливанням, тому й не має приводу замислитися над причиною…

* * *

-…яку ми так і не зрозуміли, хоча наслідки цієї хвилі дикої хсіі наглядно свідчать усім, що вона існує. Хто щось може повідомити? - Імператор Боксун по черзі зупинив погляд на кожному з членів Малої Імператорської Ради, які сидилі навпроти. Карлонія, старша Безіменних, єдина серед присутніх сухорлява жінка з гордовитим лицем в обрамленні густого каштанового волосся, кидала косі погляди на чоловіків, які розташувались поруч. Першим за нею сидів старший Золотих Кігтів, імператорської гвардії, якому, як старому суперникові, перепадало від уїдливої лємаржки більше за інших. Можливо, тому воїн сидів з прямою спиною, поклавши мускулясті руки на коліна і не зводячи очей з імператора. Хоча, це було всього лише звичною грою на публіку - насправді, й він і Карлонія в певному сенсі поважали один одного. На наступному стільці з незворушним виглядом розташувався Намісник Імперської Канцелярії. Миршавий чоловік, здавалося, не прислухався до слів імператора, повільно пробігаючи очима текст на одному з аркушів в руках. Останнім, в зручному кріслі з вигнутим поруччям, розташувався міцний старий у блакитному мішкуватому вбранні - ректор магічної Академії Ткета. Він переводив уважний погляд з-під кудлатих брів від одного присутнього на іншого, час від часу погладжуючи рукою красиву палицю, яка лежала упоперек поруччя. Всі мовчали, Боксун спрямував невдоволений погляд на порожні місця таємного кабінету, який дістався в спадок від попередніх князів клану. Матово-чорними кістками східців, в яскравому мерехтінні світляків на куполоподібній стелі, блищала гвинтова драбина посередині круглого залу, декілька стелажів біля протилежної частини приміщення було зайнято книгами і сувоями. Ліворуч від величезного напів круглого столу, за яким сиділи присутні, розташувалася невелика чаша з водою, яка наповнюється слабким водоспадиком, спадаючим з отвору стіни. Поряд з нею було велике кам'яне підвищення, схоже на звичайне ложе, щільно заставлене впритул примикаючими різноманітними вазонами з рослинами. Праворуч уздовж стіни знаходилось декілька міцних підставок, увішаних зброєю і різноманітними захисними обладунками. Погляд звично ковзнув до візерунка, який прикрашав стелю, але імператор зусиллям волі змусив очі повернутися до співрозмовників. - Минуло більше зюф, відколи ми збиралися останній раз, одразу після цього... катаклізму, й я просив відповідально поставитися до отримання інформації, а ви мовчите! Пропонуєте задовольнитися плітками нижчих про помсту ванталь або байками вищих про р'сахарахтів {Р'сахарахти - заборонений магічний орден. Дослівно - киплячі мізки або гарячі голови. Р'сах - кипіння, окріп (вис.говірка), рахт - мозок, розум (вис.говірка). Маги-вчені, які вважають існуючу реальність помилкою. Зайняті створенням самопідзаряжаючогося закляття, яке після запуску вивільнить хсіі з будь-яких фізичних предметів. Метою є привести реальність до первинного стану - до Великого Вибуху. На практиці так називають будь-яких вчених, які проводять ризиковані експерименти.}? Що скаже просвітлений Цакон?

Ректор Академії трохи поворушив густими бровами, почувши питання імператора. Подивився на сусідів, також очікуючих відповіді, і тихо зітхнув.

- А де могутній Марівель? Не бачу його юний писок. Хсііпарг Імперії дозволив собі відсутність на Малій Раді і ви, великий, вирішили покласти його обов'язки на мене - старого, немічного шіварі? Як я можу щось знати, сидячи у злиденній Академії? Мені і сюди спускатися важко цими страшними гвинтовими сходами, скіки кілець ходжу – все одно боюся впасти! - По цих словах губи усіх присутніх торкнули легкі посмішки - марнославство Цакона, ректора магічної Академії Ткета, було загальновідомим, так само як і схильність до скарг на здоров'я та бідність. Архимаг-лоо’рі обіймав посаду ректора Академії більше п'яти дюжин кілець, відколи змінив перше тіло. Він був одним з дев'яти офіційно відомих живих архимагів, мав величезний авторитет серед старших поколінь обдарованих, був автором і спів автором незліченної кількості відкриттів і наукових праць. І дуже полюбиляв, коли йому про це нагадували. Високий худий маслакуватий старий з великим тілом, великим лисим черепом і носом картоплею, мав міцне здоров'я, незважаючи на вік, але не припиняв скаржитися на нього з тієй ж причини.

- Просвітлений лоо’рі єдиний, хто може допомогти! Хто, як не автор відомого «Зведення заклять стихії Каменю, доступного обдарованим звання лоо’рі із старовини і до наших тче», здатний вірно оцінити минулу хвилю хсіі і розтлумачити нам, неукам, її причини та наслідки? - В розмову вступила старша Безіменних, Карлонія, красива висока жінка. Вона труснула волоссям до плечей і кокетливо посміхнулася ректорові. - А з приводу сходів... Це від боязні впасти просвітлений кожного разу просить допомогти подолати спук, але триматися чомусь намагається за мої груди, а не за руку? Невже Вам мало юних слухачок Академії, просвітлений?

Лэмаржка трохи прогнулася і випнула повні груди, ледве прикриті чепурним багатим сарі. Карлонія була з касти сірих, жінок якої магині-вищі зневажливо називали «самицями» саме з-за великих грудей, які в касті часто зустрічалися. Серед лємаржек-вищих це вважалося ознакою низького походження. Старша Безіменних ненавиділа аристократів, була сліпо віддана особисто імператорові і не втрачала нагоди підкреслити власне низьке походження перед іншими.

Боксун слухав традиційну пікіровку з втомленою гримасою, вона повторювалася кожного разу в різних варіантах на усіх Малих Радах, неабияк усіх веселила, але зараз була недоречна. Імператор кашлянув, привертаючи увагу.

- Хсііпарг... зараз завантажений усуненням наслідків хвилі хсіі, тому я вирішив не відволікати його. - Присутні ніяк не прореагували на слова хазяїна кабінету. Хсііпарг мав право бути присутнім на Малих Радах, але без особливої причини Боксун намагався його не запрошувати, аби не марнувати час на вислухування урочистих гасел т'аперол і відірваних від буденності пропозицій. - Ми чекаємо, просвітлений Цакон, викладайте своє бачення і нам буде легше оцінити інформацію інших членів Ради.

Старий трохи замислився і почав, гучним голосом, наче в учбовій аудиторії:

- Силами магів Академії були зібрані і обстежені вісім дюжин артефактів-накопичувачів з різних частин князівства Ткет, які розрядилися після тієї мерзенної хвилі. Окрім цього за указом Імператора до нас приносили на огляд артефакти заклять, які зробилися непридатними, всього біля двох дюжин. Сказати щось певне про природу минулої хвилі хсіі чи її джерело я не можу. Але…

Цакон легко посмикав кінчик темної довгої бороди і посміхнувся.

- Позначивши на мапі положення принесених артефактів, вимірявши залишок хсіі в накопичувачах, ми можемо з упевненістю сказати, що джерело знаходиться десь в районі західних відгалуджень гір Расмарум. Судячи з повідомлень, отриманих з князівств на північ від Ткета, хвиля спричинила їм ще більші руйнування, проте вони пролягли декількома вузькими смугами, немов потоки води крізь діри в стіні. Південніше Ткета смуга ушкоджень розширюється, але наслідків менше. Напрям проходження потоків приблизно відповідає рельєфу західних хребтів Расмарума. - Ректор обвів усіх поглядом, бажаючи за звичкою переконатися, що усі розуміють матеріал, і ніхто не спить на задньому ряду. - Далі про силу закляття. Це, мабуть, найважливіше. Ми оцінюємо силу закляття на рівні обсягу енергії, який виділяється під час великого виверження вулкану! Мені невідоме існування нині ані джерела, ані кола магів, здатних вправлятися з такими обсягами! Тому чутки про експеримент ордену р'сахарахтів вважаю маловірогідними, так само як й чутки про причетність ванталь. Але повністю виключити ні перше, ні друге, не можу. Не гмикайте, шанований Намісник, більшість Гарячих голів мені так чи інакше знайома - це випускники нашої Академії, і я добре оцінюю їх можливості. Ну, а з приводу ванталь... Так, їх багато кілець ніхто не бачив і не чув, вважається, що усі велетні вимерли після Пісні Торону. Але я і великий Боксун ще пам'ятаємо оповідання батьків в дні своєї молодості про втечу ванталь, які залишилися в живих після Пісні, в далекі краї. Чом би деяким з них не вижити? Підводячи підсумок. Швидше за все, причиною хвилі є невідомий природний катаклізм, але це вимагає підтвердження. Великий, необхідно спорядити експедицію в той бік задля пошуку слідів цього природного явища. Академія готова надати до неї декілька кращих студентів та викладачів. У мене все.

- Дякую, просвітлений! Визнаю, сподівався, що Ви умить вирішите це питання і мені не доведеться з’ясовувати причини. - Імператор з повагою схилив голову, висловлюючи вдячність ректорові. - Що ж, якщо причина невідома, нумо розгрібати наслідки. Починайте, Намісник Дролурій!

Миршавий лємарг вийшов до лівого краю стола, акуратно розклав папери й сувої у відомому лише йому порядку і впродовж дюжини ті в швидкому темпі вивалив на Раду купу інформації та цифр, лише зрідка звіряючись з записами.

- У результаті, райони Імперії, які потрапили під хвилю, в середньому втратили біля шостої частини запасів хсіі у накопичувачах, повністю зруйновано декілька старих будівель і мостів з-за припинення дії зміцнюючих заклять, слабких руйнувань значно більше. Північніше Ткета взагалі загинули грибкові і плісневі культури на безлічі харчових, хімічних і сільськогосподарських виробництв. З декількох поселень повідомили про безповоротно зіпсовані запаси їжі і насіння в сховищах, що загрожує найближчому урожаю в цих районах. Від кланів торговців надходить багато інформації про зрив постачань і відмову від виконання угод. Багато хто хоче просити великого про компенсацію втрат. Південніше Ткета ситуація значно легша. Якщо підвести цифри до єдиного знаменника, то на виправлення наслідків Імперії загалом потрібно близько половини запасу хсіі, який витрачається на протязі кожної лози. Пропоную великому тимчасово заборонити приймати імперський податок на хсіі у вигляді грошей, виключно магічними послугами й за фіксованої вартості. Якщо цього дотримуватися, то впродовж трьох лоз ми відновимо ситуацію. Я закінчив, великий.

Присутні стривожено заворушилися, Боксун скрушно похитав головою. До сьогоднішнього тче ніхто не уявляв обсяг втрат.

- Ага, оце одразу погодяться обдаровані податок на хсіі магічною роботою виплачувати! Ще й за фіксованою ціною! Та вони швидше війну почнуть! - Карлонія не витримала першою, імператор і ректор швидко перезирнулися при цих словах. - Їм тоді припаде власним кланам у послугах відмовляти!

- Тихо! - Боксун махнув рукою. - Ось ви, володарююча Карлонія, й розповісте нам, як цього уникнути і що пліткують у кастах.

- Великий, агенти повідомляють, що паніка після хвилі трохи уляглася, піддані заспокоїлися, а в тих князівствах, які хвиля не зачепила, взагалі тихо. Менше за інших обурюються кастагі - їх це все доки особливо не торкнулося з-за слабкого використання хсіі в повсякденному житті. У касти сірих росте невдоволення, як казав Намісник, втрати великі і звинувачують у всьому магів. Імперію і Вас, великий, поки не згадують, але до цього недовго залишилося - скажуть, наче влада не в змозі контролювати витівки обдарованих, а страждають через це нижчі. В касті білих ще до хвилі було помічено зростання невдоволення, а після воно зміцніло остаточно. Серед молодих воїнів не приховуючись обговорюють нездатність Імператора контролювати ситуацію з обдарованими, вважають хвилю наслідком невдалого магічного експерименту. На здивування, серед сивих теж багато невдоволених, більше тим, що після хвилі Ви заборонили їм піднімати ціни на магічні послуги більш ніж удвічі. Маги вбачають в цьому обмеження прав, а на причину і наслідки для Імперії їм плювати. Наскільки я розумію з повідомлення шанованого Намісника, наразі необхідно виграти час? Тоді пропоную не перешкоджати поширенню чуток про невдалий експеримент Гарячих голів, нехай піддані вважають винними їх. Просвітлений Цакон підбере для мене дюжину своїх «учнів» в кандидати на членів Ордену р'сахарахтів, ми їх показово стратимо, звинувативши в минулій хвилі, і на деякий час невдоволення вщухне. Виконувати, великий?

Боксун питально поглянув на ректора, дочекався мовчазної згоди і прикрив очі. Карлонія посміхнулася задоволеною кривою усмішкою і теж вимогливо подивилася на старого. Той задумливо примружився, хитнув головою туди-сюди і показав три пальці рукою, яка лежала на палиці. Старша Безіменних здивовано підвела брови і у відповідь легко почухала красивий носик вказівним пальцем. Цакон незадоволено кивнув, погоджуючись. Усе це зайняло долі ті, але не минуло уваги Намісника. «Вирішують, кому і скільки частин від майна страчених перепаде. Ректор розраховував на три частини від дюжини, а Карлонія дає лише одну. Вірно, ректор нацькує її на власних ворогів, куди йому більше. А ось Торсу слід попередити, аби воїни поводилися обережніше. Ще багато чого не підготовано, але стане трохи легше - Безіменні займуться іншими справами».

- Отже, залишається почути лише старшого Кігтів. - Імператор стомлено відкинувся на спинку стільця. Рада видалася неприємною, проблема набувала чіткіших обрисів, і вони йому дуже не подобалися. Старшого власної охорони навмисно залишив наостанок, зв'язку з проблемами хвилі Золоті Кігті мати не могли.

- У Вашій гвардії все спокійно, воїни останню зюф беруть участь в патрулюванні Ткета разом з міською вартою. До хвилі усі поставилися без переляку, як великий скаже, так і поведуть. По караулах Імперської Канцелярії, Князівського саду і кланової школи зауважень немає. Але... є неприємні події в імператорському палаці. - Воїн урвався, кинув погляд на Карлонію, чекаючи реакції. Жінка сиділа нерухомо. - За останню зюф в підземеллях першого і другого рівнів під житловою частиною виявлено три трупи, дві жінки та чоловік. Служниця і кухарка, працюють в палаці давно, вільні з сірих, ворогів не мали. А чоловік - купець з сірих, який потрапив в тимчасове рабство клану за якусь провину, подробиці з'ясовуємо. Усіх виявили патрулі ближче до ранку, нікого поруч не бачили і сторонніх не затримували. Маги і слідопити не знайшли ніяких слідів, ось лише... усі мали слабку обдарованість й в усіх на шиї або ключицях по три свіжі проколи. У всіх невеликі втрати крові, а смерть настала в результаті повного виснаження аури. Слугам ми сказали про несподіване проникнення лоо’таргі з Катакомб, але мало хто повірив. Про події в Міську Канцелярію не повідомлялося, розслідування проводиться власними силами, але у Кігтів немає досвіду в таких справах.

Старший імператорської охорони замовк, не відриваючи погляд від хазяїна. У приміщенні застигла тиша, імператор повільно переводив погляд на кожного з членів Малої Ради, немов підозрюючи їх. Щуплий Намісник до білизни в кісточках пальців стиснув сувій паперів, ректор спохмурнів, одна старша Безіменних сиділа байдуже.

- Ковтаючі? У моєму палаці? - Боксун був здивований. - Не пригадаю такого! Хтось в клані невдоволений власним рівнем обдарованості і хоче швидко виправити стан? Навіть не у клані, а в імператорському роді! Хто? Зазвичай цим страждають молоді маги, невдоволені собою. Але у нас таких немає, окрім... Гаразд, я з цим розберуся власноруч. А потрібний досвід Кігті отримають від Безіменних, у володарюючої Карлонії знайдуться фахівці, так?

- Звичайно, великий, знайдемо. Проте, якщо вже зайшла розмова на тему відсутності досвіду. - Карлонія поглянула на старшого Кігтів так само, як той на неї мить тому. - Старший Вашої охорони не до кінця обізнаний, коли каже про відсутність досвіду підлеглих в таких справах. Цієї зюф у місті в районі Торгових рядів були виявлені чотири трупи в крамниці міняйла-фосс’тагі: він сам, дві його рабині-чоловічки та молодий лємарг. Крамниця пограбована, взяли лише коштовності і гроші, на усіх тілах сліди с'сафароля. Міська Канцелярія не особливо звернула увагу на цю подію, Ви ж знаєте, яке у нас ставлення до міняйл. Наступного тче до відділу Іклів, міської варти, звернулися посланці від Найтихіших, які шукали вбивць одного зі своїх. Що цікаво, у їх трупа та у тіл з крамниці теж були сліди с'сафароля. Це помітили пізніше, коли справою перейнявся старший стражник, який хоч щось знав про ковтаючих. Так от, навіть не це найцікавіше, в Ткеті за лозу ковтаючі вбивають до шести дюжин жителів, тому нічого особливого в цьому немає. Проте у останньому випадку, коли трупи оглянув маг відділу Іскри, на тілі молодого лємарга виявили залишки аури з міткою імператорського клану. Він був воїном, вправним воїном, і помер не одразу. Ймовірно, намагався чинити опір, і був живий ще декілька тас після нападу, тому малюнок аури зберігся. Маг Міської Канцелярії звернувся до нас. Встановити ковтаючого було неможливо, минуло занадто багато часу, але залишки мітки імператорського клану простежуються впевнено. Ми почали таємну перевірку усіх членів клану, які знаходилися в місті того тче, і виявили зникнення одного з... Ваших Золотих Кігтів, великий. В якій мірі мені відомо, молодий воїн попросив про короткочасну відпустку задля вирішення сімейних питань, в крамниці його раніше не бачили, був не в обладунках Кігтів. Не остаточно зрозуміло, слід чиєї мітки залишився на воїнові - його самого або ковтаючого. Поки що більшого з'ясувати не вдалося, але, користуючись випадком, прошу Вашої вказівки Кігтям сприяти моїм підлеглим в цьому питанні. Аби зрозуміти, випадково він там виявився чи був спільником ковтаючого, необхідно перевірити усі зв'язки молодого гвардійця останнім часом, а без Вашого прямого наказу Кігті не будуть нічого розповідати про товариша. Я не заперечую, аби старший Кігтів теж був в курсі розслідування, разом з його інформацією про трупи в палаці ситуація виглядає тривожною.

Воїн з вдячністю кивнув Карлонії і знову спрямував погляд на хазяїна. Імператор задумливо погладжував пальцями шию збоку від кадика, саме в тому місці, де билася тонка жилка, так вподобана усіма ковтаючими.

- Не гайте з цим і доповідайте мені кожен тче про новини! - Боксун спохмурнів, дивлячись на старшого Кігтів. - Цю ситуацію потрібно вирішувати негайно! Не вистачало, щоб довідались клани! Кігтям надавати Карлонії будь-яку, я підкреслюю, будь-яку допомогу! Усі вільні, про час наступної ради вам повідомлять, і сподіваюся, до нього будуть хоч якісь конкретні відповіді!

Присутні неспішно потягнулися до гвинтових сходів, які вели нагору до офіційного кабінету імператора. Воїн узяв під руку старшу Безіменних і щось тихо випитував, Намісник йшов впритул за ними, намагаючись розчути розмову. Останнім з незадоволеним виглядом тягнувся ректор, який мало не зашпортнувся від голосу імператора, що несподівано пролунав у спину:

- А Вас, просвітлений Цакон, я попрошу залишитися…

* * *

…у синій гавані шість разів поспіль? Як кулька могла це зробити без впливу хсіі? Але ж я дивилася магічним зором і нічого не помітила, лише струмені, позначені на полі! Я ще не чула, аби у грі в Струмочок була така кількість повторень ходу одне за одним! - Тихоня збентежено схилилася над широкою прямокутною кам'яною плитою, яка лежала на столі. З іншого боку поле розглядала Ванса, по черзі, то заглядаючи під стіл, то вивчаючи прикрашену поверхню. Задоволена та розчервоніла княжна стояла з торця столу і спостерігала за спробами подружок розгадати її надзвичайний талан у грі. - Велика, ти сплуталася з Найтихішими, і вони подарували це поле, за допомоги якого дурять простаків десь на околицях Ткета? Звідки такий результат?

- А може звичайна випадковість? Збіг? - Княжна загадково посміхнулася. - Ти не припускаєш цього, Тихоня? Здається, нам останнім часом можна повірити в що завгодно - так чому не припустити, що кулька шість разів поспіль опинилася в синій гавані?

- Слабо віриться, велика. - Маленька лємаржка припинила розглядати поле магічним зором і втупилася у подругу уважним поглядом. - Найчастіше у будь-якої дивовижної випадковості існують звичайнісінькі причини, лише ми про них зазвичай не знаємо. Або не хочемо казати. Не бажаєш пізніше поділитися зі мною причинами цієї випадковості?

Лєміс кинула погляд на мовчазну Ванса, яка не виявила й крихти образи у відповідь на відверту недовіру Тихоні. Її стрижена голова знову пірнула під стіл, а маленька лємаржка скористалася цим, зробивши питальний вираз обличчя, потім кивнула у бік Ванса і приклала палець до губ. Княжна у відповідь байдуже знизала плечима.

- Я мала б погодитися з Вашою версією про Найтихіших, Гасієррі, і вона частково вірна, але не стану цього робити! - Тихоня внутрішньо здригнулася, Лєміс останнім часом все частіше називала її на ім’я, а не звичним призвиськом, і маленьку лэмаржку це дратувало. Тому й стрималася, коли подруга почала розкривати секрет у присутності Ванса. - Ми з Таватієм були учора в одному гральному будинку в районі Торгових рядів, і там я спочатку теж програла деяку суму, доки не здогадалася подивитися на поле магічним зором. Зовсім як ти, Гасієррі. Але у мене є здатність до п'ятої пари магічних стихій, а у тебе немає, тому зараз ти й не спромоглася помітити наскільки тонко на цій дошці розташовані місця її використання. Якщо дивиться звичайний обдарований, то бачить те саме, що позначено на полі - лунки, гірки, пружини, трампліни. Усі скеровуються відповідними накопичувачами зазначеного типу хсіі, усі роблять вказане біля них - прискорюють, уповільнюють, підкидають, відхиляють кульку. Усі струмені добре видно. Але якщо кулька буде заряджена певною кількістю хсіі Хаосу, то ось ця пастка з використанням хсіі Води, перетвориться на невелику лунку-трамплін, а якщо зарядити її хсіі Порядку, то вона ж спрацює як липке поле-уповільнювач! При цьому звичайний обдарований нічого не помітить! Ось чому одні й ті самі знайомі усім частини гральної дошки видають цілком інший результат, потрапляючи під вплив навіть краплі енергії п'ятої пари стихій. Загалом, на відміну від звичайних чотирьох пар, які змінюють характеристики навколишніх предметів, п'ята пара безпосередньо змінює самі ці пари! У тому гральному будинку, звідки я забрала це поле, саме й використали пару Хаос-Порядок. Деякі ділянки на полі сполучені ось з цим накопичувачем у вигляді невеликого символу Зендаро {Зендаро - безтілесна сутніть, думка, ідея, яка штовхає на дію. На відміну від богині невдачі Хтонг'са і бога удачі Калентарієля не впливає на результат, а є спонукальним мотивом, штовхаючим лэмарга до самої спроби діяти. Зображується у вигляді змії, яка звилася кільцями, з двома головами і без хвоста, символізуючі рівнозначні шанси на перемогу або поразку} біля самого краю поля. Бачиш, на одній голові очі з алмазів? Вони єдині з каменів здатні деякий час тримати енергію п'ятої пари і лише з них можна створювати частини артефактів, знаки, які містять її. Я не звернула спочатку уваги, чому такі коштовні камені використано у якості прикрас звичайного поля для гри в Струмочок, але після декількох програшів стала уважніша. Так от, працівник ігорного будинку, який спостерігає за грою, непомітно тисне на очі, подаючи енергію накопичувачів на ділянки поля, в ту мить, коли підставний гравець будинку закочує туди свою кульку - і він п'ять разів з шести потрапить в синю гавань, що дає гравцеві додаткові ходи. Все просто. Я помітила це лише після тасу програшів, ще тас пішов на визначення кількості хсіі п'ятої пари для заповнення кульки, а на протязі наступного тасу відіграла усі гроші і потроїла їх. До кінця четвертого тасу до нас вийшов роззлючений хазяїн грального будинку, але його вдалося… переконати, що це поле для Струмочка виглядатиме в моїх кімнатах значно краще, ніж в сховищі міської варти, а він - на суді Міської Канцелярії. Чудово розважилася, та ще й багато чому навчилася. Один раз, правда, трохи не влаштувала там розгардіяш - не врахувала, що моя кулька може замкнути між собою два поля з різноспрямованими силами. Дивіться, якщо кулька потрапить між цим трампліном і ось тією прискорюючою дугою, то ігрове поле від вибуху рознесе на друзки! Хоча, якщо мене змусять втекти з палацу - знатиму, чим заробити на життя. - Тихоня вгледілася в подругу, намагаючись зрозуміти серйозність останніх слів, але княжна зробила вигляд, наче нічого особливого не казала. - Тому нічого випадкового, Гасієррі, ти права, зазвичай поєднання звичайних речей може виглядати, як випадковість... якщо не бачити, що їх пов'язує! Найтихіші ризикнули образити Зендаро - за що і були покарані! Бо не треба було спотворювати рівне право на шанс за допомогою його зображення …

…на світляку було тим самим». Тихоня згадувала цю розмову з Лєміс, яка сталася більше зюф тому, розглядаючи масивний світляк на столі імператора. Дві дюжини молочно-білих кварцевих пів сфер охоплювали двома кільцями верх гладкого мармурового циліндра, який стоїть на широкій основі. Кожну пів сферу оточувало широке кільце з блискучого зеленуватого каменю. Верх циліндра був пласким з невеликим вимикачем у вигляді символу Зендаро, точнісінько такого, який був на гральному полі у княжни. Сам світляк як дві краплі був схожий на такий самий, який Тихоня бачила в кімнатах Лєміс, але без вимикача. «Потрібно визначатися з великою, п'ять тче вже у неї не була, напевно, ображається. Нічого, перетерпить, мені потрібно вирішити, як далі поводитися. Зволікати досить, робити щось з наслідками того ритуалу конче потрібно. Розповісти матері або кому іншому? Сказати Торсу? Княжич не дуже добре ставиться до Лєміс й не приховує цього, чого варта лише остання розмова після тренування, але він з сім'ї великої. Імператор навряд чи зрадіє моїм новинам, тому з ним мовчатиму. Як складно вибирати! Мати, імператор і Торсу - у всіх власні плани на княжну, всі радять бути поряд з нею, але чи потрібно це власне мені? Адже вони не знають, що знаю я! Як зробити, щоб з'явилося ще трохи часу для визначення? Шкода, ніяк не вдається знайти той дивний артефакт - княжна сховала його десь в таємних коридорах Катакомб під час повернення, а я була так перелякана, що не звернула уваги на місце». Маленька лємаржка ще раз уважно подивилася на світляк і рішуче пересунула його до дальнього краю стола.

Часу бракувало, декілька останніх тче допомагала матері в сховищі, потім запроторилась відвідувати відділи Імперської Канцелярії, виконуючи чергове доручення імператора. Хоча, якщо визнати чесно, після хсіітингу завданнями Боксун не завантажував, зрідка запрошував до себе, розпитував про княжну, слухав, задумливо хитаючи головою, і відпускав з черговим дрібним дорученням. Мати сердилася, коли Тихоня розповідала про ці розмови, але причину не сповіщала. Ось і зараз дівчина чекала на імператора в його кабінеті, аби відзвітувати у виконанні завдання і роздумувала про подальшу долю. Свою з Лєміс. Або свою без Лєміс.

Імператор затримувався, що неодноразово траплялося останнім часом, але вона приходила завжди вчасно і терпляче чекала. З тихих перешіптувань в Імперській Канцелярії Тихоня зрозуміла, що наслідки дивної хвилі хсіі значно серйозніші, ніж вважали звичайні піддані імперії, тому запізнення були зрозумілими й не ображали. Цього разу Боксун спізнювався вже на два таса, надаючи маленькій помічниці час для роздумів. «Добре, що вирішила не казати імператору про Лєміс - йому зараз не до цього! А кому до цього? Батькам? Ванса? Торсу? Мені? Мені, мабуть, не все одно, як іншим. Але княжна лякає і дратує одночасно. Потрібно щось вирішувати. Треба отримати більше часу. До речі, невдовзі почне сутеніти - може піти? Або дочекатися?» Тихоня підійшла до величезного вікна, яке виходить на палацову площу. Крізь легке мерехтіння плівки захисного закляття було ще добре видно городян, які поспішають у своїх справах. Ось усі одночасно завмерли, потім центр площі очистився - у супроводі дюжини верхових Кігтів проїхав легкий відкритий візок імператора. Дівчина повернулася до столу, перебрала папери із звітом. До кабінету увійшло двоє рабів з тацями, розставили тарілки з їжею і напоями з краю стола і непорушно завмерли біля стіни. За дверима почулися кроки, і до кабінету стрімко увійшов імператор у супроводі старшого Кігтів та Карлонії. Помітивши Тихоню, яка стояла біля вікна, попрямував до неї.

- Пробачте, висока Плай'то, сьогодні була Рада міста, і там забажали моєї особистої присутності. Адже я є князем Ткета, окрім того, що маю титул Імператора. - Боксун стомлено посміхнувся. - Нам доведеться відкласти Ваше доручення до завтра. Чекаю Вас наприкінці другого уранішнього таса.

Тихоня зробила належний уклін і попрямувала до виходу, чуючи за спиною тиху розмову імператора з супроводжуючими, промайнула на стіні тінь від увімкненого світляка, потім пролунав оглушливий гуркіт і біля самого вуха щось осоружно просвистіло. У наступну мить дівчина усвідомила себе в низькій стойці з виставленими у бік джерела гуркоту руками, які утримують потужний захисний щит Вогню. Схожа сфера світилася і біля вікна, де знаходився імператор з воїном і старшою Безіменних - захист утримувала Карлонія, активувавши один зі власних артефактів. Поряд з нею старший Кігтів оголив вузький клинок, не зводячи з Тихоні підозрілого погляду. Лэмаржка і воїн затуляли тілами Боксуна, швидко кастуючого якесь мудроване закляття. В руках імператора блиснув спалах, і усіх трьох накрив переливчастий купол складного захисту. Погляди трійці перемістилися до іншого кінця кабінету, Тихоня теж подивилася туди і на місці принесених рабами тарілок побачила свіжий скол тріснутої кам'яної плити, з якої була зроблена поверхня столу імператора. Білосніжною стіною ліворуч місця вибуху повільно стікала густа різноколірна суміш їжі і нутрощів одного з рабів, другий лежав без руху біля самого столу з розпанаханою грудиною, в повітрі розповзався дивний густий солодкуватий запах. «Пряна підливка? З кров'ю? А ось те жовтувате - залишки ячмінної каші! Боксун любить їжу нижчих?» Переляку у Тихоні не було, думки сновигали, немов у стороннього глядача, а тіло автоматично виконувало вбиті на тренуваннях дії.

За спиною Тихоні чується гучний удар в двері, вона миттєво йде перекатом убік, забираючись з шляху трійки Кігтів, які уриваються в приміщення. З ходу оцінивши ситуацію, воїни утворюють півкільце перед трійцею, яка накрита захистом, і завмирають з оголенною зброєю. Усі дивляться на застиглу Тихоню, а та на них. Лише коли бойовий жезл одного з гвардійців починає повільно повертатися в її бік, дівчина запізніло прибирає захист і розтягується на підлозі обличчям долу в позі цілковитої покори. «Мало заряд з жезла не отримала, дурепа, забула що Кігті у випадку замаха на імператора можуть вбивати усіх, хто не кинув зброю або не прибрав захист. Цікаво, а витримав би мій захист удар бойового жезла?» - Уткнувшись носиком в гладкий мармур підлоги, Тихоня тихенько гмикає від здивування самій собі. «Не про те думаєш, висока! Тільки-но стався замах на імператора в твоїй присутності і потрібно міркувати, як з цього виплутатися! Ситуація, як сказала б Лєміс».

Почулися легкі кроки, над головою лежачої пролунало тихе покашлювання.

- Вставайте, висока Плай'то, але руки тримайте поперед себе. - Голос Карлонії тремтів від напруги, дівчина не ворухнулася. Повз прогупали важкі чоботи, і в коридорі пролунав голос старшого Кігтів, роздаючого накази. - Виконуйте команду, висока, негайно!

- Я не можу піднятися без допомоги рук, володарююча Карлонія! - Тихоня повернула голову у бік і дивилася лівим оком на старшу Безіменних, яка височить над нею. Обличчям красивої лємаржки пробігла тінь роздратування.

- Залиш її, Карлонія! - Голос Боксуна був на диво спокійний. - Я довіряю малій. Підводься, Тихоня. Скажи, як довго ти мене чекала?

- Я прийшла до кінця третього денного таса, як Ви і наказували, великий. - Дівчина швидко відповіла, обережно косячи очима у бік зруйнованого краю столу. Повільно піднялася, про всяк випадок, тримаючи руки на видноті. - З кабінету не виходила і сюди теж ніхто не заходив. Окрім рабів з блюдами перед самим Вашим приходом.

- Значить, раби. Карлонія, дізнайся про них все: хто, звідки, в якій казармі живуть, як потрапили сюди, хто старший над ними в палаці. Прикро, що обоє загинули - мав бажаня їх гарненько розпитати! - В голосі імператора чулося роздратування. - Давно ніхто на мене не робив замах, вже і забув як це. Ще з часів мого старшого брата, але він хоч вигадливішим був, ніж цей невідомий! Це ж треба, доручити таке рабам! І як вдало вибрали час - сме після цієї дивної хвилі хсіі! Пішли, глянемо, може залишилися які сліди? Агов, Кігті, скажіть кому-небудь, щоб терміново знайшли членів ради клану і запросили сюди!

Боксун з Карлонією попрямували до заляпаного кров'ю столу, обережно переступаючи через занадто брудні ділянки підлоги. Тихоня постояла трохи і рушила за ними.

- Тут відчувається залишковий фон сильного викиду хсіі. - Імператор розглядав місце руйнування магічним зором. - Якщо це вибухнув бойовий жезл, то де залишки? Хоча, ось великий шматок, а ось ще один - стирчить з грудей раба. Але вони занадто великі для жезла і раби не змогли б їх сюди непомітно пронести. Пошліть на кухню, спитати, що було на блюдах!

- Великий, я знаю від чого ці шматки! - Карлонія і Боксун здивовано озирнулися на дівчину. - Це частини світляка.

- Цікаво, хто його сюди поставив?

- Я. - Тихо відповіла Тихоня на питання Карлонії і завмерла під пильним поглядом високої лємаржки. - Я пересунула його з цього краю стола, від крісла імператора, аби не нагадував про княжну Лєміс. Бачила у неї такий самий, хоча на ньому не було пускача у вигляді символу Зендаро з накопичувачами замість очей.

Дівчина замовкла, не зводячи погляду із спрямованого на неї бойового жезла старшої Безіменних. Цього разу бажання перевірити міцність щита не виникло, та й імператор не поспішав зупиняти старшу своєї таємної варти. Боксун задумливо розглядав невисоку дівчину, яка стоїть перед ним, і час від часу мружив очі.

- Її та княжну потрібно замкнути в казармах рабів на нижніх ярусах, великий! Вони подруги! Не подобаються мені такі збіги! - Карлонія дала знак Кігтям і двоє з трійки почали обходити Тихоню з боків. Маленька лємаржка навіть не обурилася у відповідь на ці слова, стояла з розгубленим обличчям і хмурилася від виниклих думок-припущень так само, як імператор та…

* * *

…більше дюжини впливових членів імператорського клану, які за тас зібралися на нижньому третьому ярусі палацу у великому квадратному залі, освітленому декількома світляками. Сам імператор Боксун стояв, спершись спиною об закриті ворота з дуже товстих кам'яних грат, які перекривали хід в лівий коридор. Навпроти нього стояла мати Тихоні з сердитим виразом обличчя, два помічники Боксуна, які складають разом з ним постійно діючу раду клану, - хсіітинг, і обурена Карлонія. Усі по черзі в чомусь переконували князя, озираючись, час від часу собі за плече. Там, позаду них, на одному з низьких кам'яних лож-постаментів біля стіни сиділа задумлива Тихоня під наглядом двох Кігтів, на такому самому ложі через два порожніх ліворуч сиділа княжна, обхопивши тремтячими руками коліна. Час від часу вона кидала на маленьку лэмаржку то зневажливі, то ненависні погляди з-за спин пари гвардійців, які стояли поперед неї. Біля початку сходів розташувалися ще півдюжини воїнів на чолі із старшим Кігтів, уважно спостерігаючи за усіма в залі. Запал пристрастей біля імператора зростав. Боксун підняв руку, привертаючи увагу, усі замовкли. Жестом він наказав підвести до себе Лєміс.

Перелякана княжна зупинилася за крок від імператора, позаду стояло півколо найвідоміших співкланівців.

- Скажи, Лєміс, у тебе був світляк у вигляді високого мармурового циліндра з двома рядами кварцевих пів сфер? - На питання імператора дівчина здивовано підняла голову і повільно кивнула. - А де він зараз?

- Має бути у мене в кімнатах.

- Його там немає. - В голосі Карлонії чулася ненависть. - Проте його уламки розкидало по усьому кабінету імператора після вибуху. Що скажеш, велика?

Лєміс перелякано озирнулася і промовчала.

- Що, не пам'ятаєш куди поділа? Я підкажу! А ось це тобі знайомо? - Карлонія простягнула руку з уламком, на якому чітко розрізнявся символ Зендаро з поблискуючими коштовними каменями замість очей однієї з голів. Вдивившись, Лєміс кивнула. - Чудово! Не мовчи, розповідай все про той дивний артефакт і не надумай брехати - твоя подружка все нам розповіла!

Лєміс здригнулася й кинула через плече тужливий погляд на Тихоню, губи ледве чутно щось прошепотіли. З низько опущеною головою, поникла княжна почала плутано розповідати історію походу до сховища і події, які послідували за цим. Все тіло тремтіло, вона знову почала заїкатися, не наважуючись підняти погляд на присутніх, і не побачила, як від здивування витягуються їх обличчя. Під кінець розповіді Лєміс хитало, слова лунали незв'язно, за знаком Боксуна Кігті під руки відвели княжну на місце. Зі свого ложа за нею уважно стежила подруга сумним поглядом, наче вибачаючись.

- Несподівано... - Після довгого мовчання першим висловився Боксун. Він пильно подивився на матір Тихоні. - Ти знала? Ні? А твоя дочка? Нехай її приведуть. Карлонія, питай ти, вдало виходить. Лише не кажи Тихоні, що Лєміс розповіла про свої... неприємності. Розпочни із замаху. Плювок Хтонг'са! Та я вже неабияк радий цьому замаху, після усього тільки-но почутого!

Кігті підвели Тихоню, яка встала на те саме місце, що і княжна. Маленька лємаржка була спокійна, лише трохи винувато дивилася на матір.

- Що ж, висока Гасієррі Плай'то, Ви можете підтвердити слова своєї подруги? - Голос Карлонії сочився отрутою і задоволенням. Вона полюбляла такі моменти, коли вищі тряслися від її питань і неминучого покарання. - Княжна у всьому зізналася, можете переконатися, подивившись на неї! Вона визнала, й свій світляк, й символ Зендаро з накопичувачами. Загалом, Ваше підтвердження вже не потрібно - ми лише хочемо переконатися, наскільки в тому, що сталося, замішані Ви особисто? Відповідайте!

- Я не знаю, володарююча Карлонія, в чому винна княжна, але в замаху на імператора Лєміс не може бути замішаною! Їй нема сенсу робити на нього замах! - Тихоня твердо дивилася в очі Боксуну, відповідаючи на питання глави Безіменних. Імператор зацікавлено підвів брови.

- Це чому? - Не витримав він.

- Вона знала, що Ви мали намір оголосити її спадкоємицею! - При цих словах Тихоні усі вчергове здивувалися, лише Боксун із злістю поглянув на матір дівчини. Та у відповідь хитнула головою, заперечуючи. - Великій не було сенсу ризикувати із замахом до того, як Ви це оголосите!

- Цікаво, навіть якщо я й збирався б це зробити, то звідки вона це знала?

- Їй сказала я, великий. Я випадково почула Вашу розмову з кимось у бібліотеці! Княжна хотіла втекти з палацу з-за планів батьків видати її заміж в н'Гапутру, а я вирішила таким чином зупинити велику! Це не вона, великий, я впевнена!

- А може причина втечі була в тому ритуалі, який випадково стався в сховищі клану... і перетворив княжну на лоо’таргі? І Ви, висока, вирішили допомогти цій лоо’таргі всістися на трон Волі Торону і очолити наш клан? А самій залишитися біля неї і вдало шантажувати усе життя? Непоганий план, але Лєміс вже усе розповіла! Вона краще Вас розуміє можливі наслідки такого вчинку для клану? - Від цього питання імператора, заданого тихим вкрадливим голосом, Тихоня сторопіла. - Що скажете?

Маленька лємаржка розгублено озирнулася на матір.

- Ні, великий, я не збиралася шантажувати княжну! І не допустила б до трону! Я лише сподівалася трохи потягнути час, аби розібратися в тому, що сталося!

Імператор скривився, поглянув на племінницю, яка ридала неподалік, потім на її подругу.

- Нікому не повідомляти - це справа клану! Княжну доки замкнути тут, Тихоня вільна, але палац не залишати. Про почуте сьогодні, нікому ані слова, я сам вирішу що робити!

- Великий, вони спільники! Я упевнена! - Карлонія злісно дивилася на Тихоню. - Не можна Гасієррі навіть до палацу випускати, нехай сидить в сусідньому приміщенні з Лєміс!

- Ні, Карлонія! Я потім тобі розповім, чому! Розходимося! Кігтям відновити караули біля казарм на нижніх ярусах, я відчуваю - вони невдовзі вже не будуть порожніми!

Всі, мовчки, попрямували до сходів. Біля самих східців Тихоня озирнулася: княжна покірно йшла за могутнім Кігтем, не піднімаючи голови. Підходячи до самих воріт, нібито відчула погляд, озирнулася, але побачивши Тихоню, лише посміхнулася, зневажливо підібгавши…

* * *

…губи ректор Академії Ткета дивився з високого вікна вежі на фігурки слухачів й гостей Академії, які сновигають внизу. На широкому підвіконні перед ним стояло глибоке блюдо з вареними креветками, до яких маг був дуже ласий, і тонка скляна карафа з легким вином. Свіжий вітер ворушив довгу темну бороду старого, забирався під мішкувату мантію. Міцною рукою чоловік відірвав хвіст великої креветки, із задоволенням з'їв ніжне соковите м'ясо і запив декількома великими ковтками прямо з карафи. Витер губи тильною стороною широкої долоні. Коли б не місце й недбало притулена до стіни показна палиця, прикрашена безліччю коштовних каменів, то просвітленого Цакона можна було переплутати з старійшиною роду рибалок-кастагі якогось прибережного селища. Архимаг, будучи вихідцем із старого клану вчених касти сивих, наодинці любив таким чином познущатися над зовнішніми, малозначущими, з його точки зору, ознаками приналежності вищим. Але лише наодинці. У житті він вправно підтримував образ мудрого владолюбного ученого, який стояв вище за усі ці битви за владу та вплив, і багато хто, з введених цим в оману, врешті-решт, занадто пізно розуміли, що показувати відсутність зацікавленості у владі - ще не означає не мати її насправді.

Ось вже більше довгої зюф ректор проводив нескінченну череду зустрічей і перемовин із старими магами Імперії, дюжини листів розлетілися з гінцями до безлічі великих і малих магічних шкіл, керованих гарними знайомими або учнями. Сьогодні ректор дав собі можливість відпочити і ще раз зважити, чи не помилився він часом? Чи влучно вибрав союзника в насуваючих майбутніх кільцях непростих подій? І чи вірно оцінив зроблену пропозицію?

…Вас, просвітлений Цакон, я попрошу залишитися. - Тоді слова імператора, вимовлені в спину, змусили зашпортнутися лише удавано - він чекав їх, але чекав до, а не після Малої ради. «Все ж таки, Боксун ніяк не міг наважитися, доки не переконався, що ситуація насправді критична. Що ж, це мені лише на руку». Ректор неспішно повернувся до свого крісла і зручно розташувався там, спокійно очікуючи, поки Боксун збереться з думками. Обоє були при владі на своїх місцях вже багато кілець, досконало знали слабкі і сильні сторони один одного, й вважалися ровесниками, хоча імператор і був старший на дюжину кілець. Втім, що для тих, які змінили по одному тілу, цей жалюгідний проміжок часу, кінця якого не завжди добігають звичайні смертні?

Від гвинтових сходів почулися легкі кроки, і до кімнати зазирнув один з Кігтів особистої охорони імператора. І притьма зник, побачивши, як Боксун плавно провів розкритою долонею перед обличчям - жест, який означав «закритий для усіх».

- Як Ви розумієте, просвітлений Цакон, ми усі на початку доволі складного періоду нашої історії. - Боксун іронічно усміхнувся від банальності вимовленої фрази. - Втім, не вперше. Проте, наразі я бачу небезпечні відмінності ситуації, яка склалася, від безлічі попередніх. Нещодавня хвиля сирої або, як ще кажуть, дикої хсіі, одночасно прискорила початок чергової Чистої хвилі і висвітлила її особливі складнощі. Почуте Вами на Малій раді цілком характеризує ситуацію, яка склалася на сьогодні, - усі невдоволені усіма і жадають зміни існуючого балансу на власну користь. Це тихе бродіння мало тривати ще декілька кілець, що надало б мені потрібний час на підготовку, але минула хвиля остаточно прибрала цей варіант розвитку подій. Я буду вимушений вживати непопулярних заходів аби утримати ситуацію і саме вони спричинять тому, що вона остаточно зіпсується.

- Не сповна розумію Вас, великий. - Цакон відірвався від пильного вивчення полірування власної палиці. - До цього тче Вам цілком щастило зберігати рівновагу і в складніших ситуаціях, нехай і за допомоги досить неоднозначних угод та поступок. Чому не спробувати зробити так само і цього разу? Наприклад, скасуєте частину податків для магів, знову дозволите воїнам офіційно проводити вііт'карнєль {вііт'карнєль - Чужий слід. Дослівно: вііт – чужак (вис.говірка), карн – слід (вис.говірка), єль - воїн, мисливець (вис.говірка). Стародавній звичай навчання та випробування молодих воїнів клану. Загін молоді під керівництвом старших вирушає у вільне полювання на нижчих або рабів ворожого клану. Намагаються не завдавати шкоди власне членам ворожого клану і майну - знищуються, а частіше беруться в полон лише раби та нижчі. За часів Імперії офіційно заборонений, але порушення особливо не карається}, сірим теж кинете якийсь маслак! Нехай князі сірих схиляють лише одно коліно у Вашій присутності, а не обидва, як було до цього! Крім того, пообіцяєте сірим часткову компенсацію втрат з-за набігів вищих! Деякий час найбільш нетерплячі будуть по вуха заклопотані цією дрібною метушнею, а Ви отримаєте чергове відстрочення! Імперія досить багата, щоб дозволити собі такі витрати.

Боксун покивав, слухаючи слова старого і стомлено помасажував щоки. «Боги-пращури, ну чому я? Чому не наступний імператор? Чи імператриця? Нехай би з цим вовтузилася племінниця Лєміс під прихованим керівництвом глави Ордену Чистої хвилі! Я адже не заперечую, що мої власні нащадки не здатні зайняти трон, вірніше, не здатні його утримати».

- Саме так я і розраховував повестися, Цакон! Потягнути час, підбурити або відволікти найбільш невдоволених... Минула хвиля все змінила. За все життя я так призвичаївся до цих стандартних рішень, що за кроною не бачив стовбура. Хвиля дикої хсіі зірвала це зів'яле листя, і відкрила погляду вщент роз'їдений шкідниками стовбур. Ви, просвітлений, робите ту саму помилку. Адже для Вас не секрет, що справжні наслідки Пісні Торону полягають не лише в знищенні ванталь і встановленні влади Імператора, моєї влади, але й в інших, доволі неприємних речах? - Старий, сидячи навпроти імператора, спохмурнів і кивнув. - Так, Цакон, я маю на увазі невпинне падіння загального рівня обдарованості нових поколінь вищих, викликане наслідками того великого ритуалу. За рівнем обдарованості нинішня молодь вищих мало відрізняється від стародавніх досвічених сірих, але доки обдарованих серед вищих все ж таки більше. Вам в Академії не дуже вдається рогледіти загальну картину, тому скажу простіше - на відміну від минулих випадків лідерство і перемога вищих каст в новій Чистій хвилі уявляються дуже сумнівними. Так само, як й можливість відновити економіку та порядок, у разі, якщо ця перемога все ж таки відбудеться. Якщо раніше на меті Чистої хвилі було невибагливо зменшити кількість слабких обдарованих, здійснити зниження кількості нижчих, перерозподілити ресурси між кланами та наприкінці повернутися до звичного правління магів, то зараз це може бути не досягнуто! Маги можуть програти! Проте може статися ще гірша річ: роль обдарованих у можливій перемозі буде нижча, ніж воїнів та сірих! У цьому випадку навіть перемога обернеться для магів поразкою. Ось чому запропоновані Вами заходи справді дозволять отримати зайвий час, але у підсумку прискорять поразку - сірі та воїни ще більше посиляться, а рівень обдарованості в касті сивих не зросте! То навіщо ж далі тягнути?

- Що, до такої міри все погано? Який рівень втрат передбачається? - Старий стривожено дивився на Боксуна з-під кущиків брів, прожилки круглого носа трохи почервоніли.

- Ви пам'ятаєте, просвітлений, описи подій кінця періоду Темних тче? Тих з пів дюжини, які збереглися? «...і залишилося їх дві дюжини на увесь Лоор, і дюжину дюжин кілець відновлювали обдаровані зруновані міста». - Почувши ці словах ректор спохмурнів і недовірливо подивився на імператора. - Так, Цакон, я припускаю саме це. Опис тих подій в усіх небагатьох вцілілих джерелах був однаковий - наша цивілізація опинилась на межі зникнення через необачне застосування отрут та хвороб у війні усіх з усіма. Лише завдяки магам тоді вдалося все відновити, хоча тривало це дуже тривалий час. Як Ви пам'ятаєте, саме після цього періоду склалася наша кастова система під управлінням обдарованих, яка відіграла вирішальну роль у збереженні та відновленні цивілізації. Але цього разу наявних сил магів вищих каст замало.

- У мене немає приводу Вам не довіряти, великий. Проте, якщо традиційні методи не спрацюють, тоді що? Не сидіти ж в очікуванні?

- Для цього я Вам і запропонував залишитися, просвітлений Цакон. Імперія нині в схожій ситуації з тією, в якій колись знаходився Лоор перед сходженням Торона на престол. Ванталь, створені в період Сухих вітрів, подарували Лоору перемогу в тривалій війні з н'Гапутрою, але з часом самі перетворилися на ще більшу проблему. Так і нині, Пісня Торону, яка надала нам перемогу над ванталь, спричинила занепад обдарованості і всього, що від неї залежить. Тобто, всієї лємаргської магічної цивілізації. І тоді і зараз основним був конфлікт між воїнами і магами за владу, у давнину маги перемогли, створивши нових лоо’таргі-ванталь. Далі, за часів Торона, маги перемогли, знищивши ванталь та довівши власну силу. Проте, Торон спирався у боротьбі не лише на союз з вищими. Щоб посилити свої позиції, він утворив й використав Дітей Торону - безліч слабо обдарованих воїнів з сірих отримали можливість стати членами його клану. Порівняйте надану можливість з обов'язком, який існував до цього, лише гинути першими у війнах між вищими! До нього потягнувся шалений натовп бажаючих, який значно посилив клан. Й досі імператорська влада тримається на цих двох речах – наслідках пісні Торону й відданому служінню Дітей клану. Незабаром я планую зробити щось подібне, але без вашої допомоги і впливу серед обдарованих це не можливо. Не приховаю, просвітлений, якщо мені не пощастить Вас переконати - вчиню точнісінько так, як Ви й радили, тягнутиму час, але надалі, після короткого періоду спокою, наслідки стануть незворотніми!

Боксун замовк, чекаючи реакції на свою промову. Ректор не поспішав відповідати, поринувши у важкі роздуми. Імператор майже відверто визнав, що його план залежить від рішення архимага, а це для досвідченого в інтригах і перемовах правителя було символічно. «Почав з визнання власної залежності, мабуть хоче попросити мене про щось особливе! Але тоді й нагорода має бути неабияка!» Старий здійняв погляд на імператора, пропонуючи продовжити.

- Зараз у Імперії немає ванталь в якості зовнішнього ворога - це ускладнює завдання, бо не буде проти кого об’єднуватися. - Боксун почав промовляти швидко, не відволікаючись на зайві деталі. Наважившись, заторохтів, не відриваючи погляду від Цакона. - В якості ворога також не влаштує н'Гапутра, яка зараз входить в Імперію, й не каста сірих, із зрозумілих причин. Залишаються білі і сиві, наші вищі касти. Ми знову повернулися до первинної ситуації - всі проти всіх попри загальний низький рівень магів. Виходячи з цього роль магічно обдарованих в майбутній Чистій хвилі буде відчутно знижена, тобто, незалежно від того яка з коаліцій вищих, які неодмінно утворяться, отримає перемогу, маги, як керівний прошарок суспільства, у підсумку програють. У майбутньому існуванні обдаровані обійматимуть другорядні ролі, крім того розвиток економіки піде іншим шляхом, позбавляючись від використання хсіі. Не очолюючи суспільство, ми не спроможемось надалі штучно стримувати застосування заліза, верстатів, пари! Тому потрібно зробити так, аби дії магів у майбутній перемозі були визначальними!

- І? - Питально підвів брови Цакон.

- Невдовзі я проголошу указ про прийом до Академії обдарованих з нижчих каст, з подальшим зарахуванням на імперську службу. Й хочу, аби Ви, просвітлений Цакон, підтримали це своїм впливом серед магів. Звичайно, указ викличе хвилю обурення серед обдарованих, але якщо Ви переконливо розтлумачите шановним магам усе, що почули від мене... Я розраховую, що старші з них, найсильніші, зрозуміють необхідність цього неприємного кроку. Упереджаючи Ваше питання про кінцеву мету такого непопулярного рішення, скажу ось що. На перший погляд може здаватися, наче наявність додаткової дюжини чи іншої слабких магів не має особливої ролі? Так, це було раніше, за старого рівня обдарованості. Нині, під час довготривалого періоду міжусобиць, а він очікується саме таким, буде надважливою роль кожного обдарованого, нехай це буде навіть нікчемний лоо’ткуміль Каменю, лише ледь зміцнюючий обладунки воїнів перед битвою. З кожною лозою Чистої хвилі вага таких слабких магів буде зростати і, врешті-решт, принесе перемогу! І я хочу, щоб цю перевагу мала Імперія - маги з нижчих каст, отримавши можливість навчання в Академії, будуть віддані Імперії не менше, ніж нинішні імператорські гвардійці - Діти Торону. До того, зауважу окремо, вони підтримуватимуть особисто Вас, просвітлений, у вирішенні внутрішніх питань обдарованих. Розумію, що нинішній хсііпарг буде чинити шалений спротив цьому указу, але так навіть краще. Відкрию більше, саме його я розглядаю у якості ватажка супротивників, до якого повинна долучитися велика частина невдоволених воїнів і магів. І найцікавіше для Вас, просвітлений: саме його місце отримаєте Ви після перемоги! До чого ця незрозуміла ситуація, коли магами-вченими керує Академія, нехай неформально, а магами-ремісниками і практиками - хсііпаргум? У нас з'явиться можливість об'єднати ці дві почесні посади у Вашій особі, просвітлений Цакон!

- Саме так, що лише можливість! - Ректор наголосом підкреслив останнє слово. - Але Ваших Кігтів і моєї підтримки буде замало. На кого ще Ви розраховуєте?

- Глава Ордену Чистої хвилі в курсі всього. Більшою мірою - це саме її план. Затяжних бойових дій не уникнути, тому наша мета найбільше пошарпати ворогів на початковому етапі. - Ректор не приховав здивування. - Звичайно, ще є певні попередні домовленості з кланами сірих, але не з усіма. Деяких цілком задовольняє можливість навчати в Академії своїх обдарованих спів кланівців, інші вагаються чи бажають чогось більшого одразу. На жаль, не всі розуміють, що імперська служба не вічна, та й хто заборонить магічити для свого клану у вільний від виконання обов’язків час? Також є згода дюжини сильних кланів білих, князі яких хоч і не особливо шанують магів, але досить розумні, щоб оцінити мої аргументи.

- Це вже реальніше. - Цакон відкинувся на спинку крісла, замислився, і почав вибивати пальцями швидкий дріб на палиці. Полірованим держаком побігли, чергуючись, красиві візерунки з різних поверхонь каменю. «Ого! Архимаг здатен з шаленою швидкістю змінювати накладення захисту! Я такого й в старі часи не бачив, а для нього це наче забавка! Так, без цього союзника буде складно». Імператор терпляче чекав, хоча з реакції зрозумів - ректор погодиться. - Хочу попередити, великий, не варто дуже розраховувати на главу Ордени Чистої хвилі. У Ордені діями хсііпарга теж назріває розкол, велика частина молоді не розуміє суті самої ідеї Хвилі, а бачить лише її зовнішні прояви. На відміну від Імперської Ради, хсііпарг може приходити на раду Ордену без запрошення, втім, як і я. Нинішню главу Ордену багато хто вважає надмірно м'якою, захопленою незрозумілими ідеями.

Старий знову замовк. Опісля півдюжини ті рішуче підвівся й мовив:

- Я згоден, великий! Але внесок за навчання нижчих в Академії сплачуватиметься Імперською Канцелярією у повномому обсязі на початку навчання, і не вертатиметься у разі відрахування з-за поганих результатів! Або магічного виснаження чи сметрі… Ще хочу для себе особисто три будь-які артефакти на вибір з сховища Вашого клану! Присягаюся, канг'торус Дітей Торону мене не цікавить!

Імператор внутрішньо з полегшенням видихнув і кивнув, погоджуючись. Важка розмова закінчилася.

Ректор струснув головою з великим лисим черепом, відганяючи неприємні думки, потім із захопленням подивився на величезний криваво-червоний рубін, який віднедавна сяяв на верхівці його палиці. «Так, дуже вдало до імператора в сховище зазирнув, цей накопичувач втричі збільшує можливості моєї палиці. А старовинний живчик третього рангу дозволить надовго відмовитися від омолоджування. Ні, я не помилився - все буде…»

* * *

…за планом? За чиїм ідіотським планом? - Глава Ордену Чистої хвилі, невисока лємаржка з короткою військовою зачіскою, в нестямі дивилася знизу вгору на Торсу, який височів над нею навіть не зважаючи на власний невисокий зріст. У порівнянні з більшістю вона була мініатюрною. - Чий план містив цей бездарний замах на імператора, в якому ще й звинуватили його племінницю? Нема що мовити, великий? А могутній Марівель таки нічого не хоче мені розповісти?

Жінка обернулася до хсііпарга, який незворушно стояв трохи ліворуч, той спокійно знизав плечима і відвернувся. Торсу завмер з обуреним обличчям й мовчав. Глава Ордену призначила їм обом зустріч біля старого грота в Князівському саду ранком наступного тче після невдалого замаху. У цей ранній час відвідувачів майже не було, але голосу ніхто з присутніх не підвищував, навіть не зважаючи на активовані кожним артефакти звукового захисту. Сонце тільки-но торкнулося вершин дерев, під густим листям ще панували нічна прохолода і тіні, які лягали химерними вигинами на обличчя присутніх. Наймальовничіше виглядав темношкірий Торсу, кругле лице якого нагадувало зараз пляму з виблискуючими зубами і білками очей. На мідній шкірі хсііпарга тіні були помітні, але не впадали у вічі на тлі голови, непропорційно стиснутої з боків. Коли він обертався до одного чи до іншого співрозмовника, з-за гри тіней здавалося, наче голова у хсііпарга взагалі без шиї й однакової товщини, починаючи від плечей і закінчуючи гоструватою маківкою. Обличчя Глави Ордену, добре освітлене крізь просвіт між гілками, грало танцем тонких м'язів, який прокатувався хвилями, немов брижі від слабкого вітерця поверхнею води.

- Великий Торсу і могутній Марівель, здавалося, наче ми досягли угоди, і я не дозволю вам вчиняти свавілля! Якщо вирішили щось змінити в ухваленому раніше плані - бажано повідомити заздалегідь! Занадто багато стоїть на кону, щоб ось так, не попередивши, ризикувати майбутнім Лоора! Втрати Орден не лякають, але йому не потрібні будь-які втрати.

Обидва чоловіки мовчки стояли перед маленькою жінкою, зрідка переглядаючись. Першим опісля пари ті напруженої тиші відповів Торсу, уперто нахиливши голову і сховавши руки за спиною.

- Фєйроа хсіі а'рілла тота! Фонтанам хсіі не потрібний дощ, шанована Направляюча хвилю, як мені не потрібен наразі цей замах. Важаю, могутньому Марівелю, також. - Хсііпарг після цих слів упився поглядом в обличчя співрозмовника, потім уважно поглянув на жінку. - А під майбутнім Лоора Ви маєте на увазі юну Гасієррі Плай'то, яка випадково була присутньою під час замаху? Чи її високу подругу - княжну Лєміс? Сподіваюся, хоч Боксун і його слуги не зараховуються Вами до нашого майбутнього? Тим більше, що вони взагалі не постраждали. Дивний відбувся замах: побутовий артефакт княжни несподівано з'являється в кабінеті імператора, куди часто навідується Гасієррі Плай'то, її найкраща подруга, і ця ж таки Гасієррі випадково прибирає цей підступний артефакт чимдалі від Боксуна. Дуже вчасно прибирає, так аби не зачепило ані її, ані імператора. Після чого княжна опиняється в казармах рабів, а Гасієррі Плай'то мало не рятівниця великого! У підсумку Імператор попереджений, що хтось має серйозний намір його усунути, і має для цього можливості - охорона відсьогодні потрійна! Нам доведеться відкласти виступ на деякий час. Чи не в цьому була мета, шанована Направляюча хвилю?

Торсу і жінка стояли один навпроти одного, а хсііпарг спостерігав за ними збоку. Княжич був уїдливо спокійний, лємаржка теж. Вона іронічно розглядала співрозмовника, не роблячи анінайменшої спроби перервати.

- Відповім великому його ж словами: Фєйроа хсіі а'рілла тота! Навіщо мені це треба? Звичайно, мене турбує доля княжни та її подруги, але це ажніяк не пов'язано з нашим планом. До того ж, сподіваюсь, ви обидва розумієте, що маю безліч легших можливостей для вирішення таких проблем. Вам вистачає? Я передала Вам хибні докази, які необхідно буде підкинути разом із рештками отрути. Залишилося лише отримати саму отруту, але Ви чомусь вирішили діяти самостійно, прискорити план? І як, вдало? - Жінка зміряла Торсу зневажливим поглядом і обернулася до хсііпарга. - А чому весь час мовчить могутній Марівель ? Вам щось відомо?

Хсііпарг переводив погляд з жінки на чоловіка й мовчав. Він трохи нервово потер долоні одна об іншу, переступив з ноги на ногу.

- Знаєте великий і Ви, шанована, мені відомо не більше Вашого. Але насолоджуючись почутими взаємними звинуваченнями, склалося стійке враження: від мене щось приховують! Ви вирішуєте за моєю спиною власні незрозумілі проблеми, замість того, аби займатися нашим спільним завданням - підготовкою повалення ганебної влади Боксуна! Й ці ваші проблеми починають серйозно заважати цьому завданню, тому мені взагалі не цікаві їх причини й мета! Я не буду з'ясовувати, хто й що робив - лише почну розглядати такі дії у якості несподіваної перешкоди, яку потрібно усунути. – Марівель зробив невелику паузу й додав значуще. – Усунути швидко, не зважаючи на ціну й засоби.

Лємарг зухвало оглянув співрозмовників. Презирливо посміхнувся, побачивши напругу на обличчах обох.

- Направляюча хвилю сама з'ясує ситуацію, яка склалася, чи мені взяти в цьому участь? - Голос хсііпарга сочився неприхованим знущанням. - Я можу… На викладених тільки-но умовах - знайду проблему й усуну. Докорінно… Сподіваюсь, висока сама впорається... впродовж однієї зюф, а якщо не встигне, тоді доведеться втрутитися.

Маленька лємаржка, мовчки, позначила кивок голови, різко розвернулася та попрямувала у бік алеї. Чоловіки супроводили її поглядами деякий час, потім вдвох одночасно полегшено зітхнули.

- Я думав, вона заперечуватиме! - Хсііпарг поблажливо посміхнувся. - На подив швидко погодилася, що викликає обгрунтовані підозри. Скажіть, Торсу, є щось, чого я не знаю? Мені здавалося, що ми з Вами давно досягли порозуміння в цьому питанні? В будь-якому випадку, я свою частину виконую! Адже Вам вже давно передають с'сафаролі для учнів? Все робиться точнісінько за Вашим описом. Мої обдаровані виконують зміцнення і загартування обладунків та зброї вказаним Вами воїнам, перша партія бойових жезлів вже більше зюф чекає на відомому Вам складі, завтра прибуде караван з вантажем каменів для виготовлення захисних артефактів. І що я чую у відповідь?

- Могутній Марівель, Ваш вклад неоцінимий - і я не заперечую цього! - Торсу підняв руки в миролюбному жесті. - Повірте, сам здивований цим несподіваним замахом і не маю до нього ніякого стосунку! Ви ж пам'ятаєте, могутній, за нашим планом імператора повинні отруїти, звинувативши в цьому невідомих ворогів. До речі, особливу отруту для цього повинна надати глава Ордену, але ось вже дві зюф чомусь тягне час, що після замаху, який нещодавно відбувся, виглядає удвічі дивно. А участь в подіях Гасієррі Плай'то викликає ще більший подив! Останнім часом я з нею досить часто спілкуюся - дівчина має непогані завдатки у військових мистецтвах й бере у мене уроки. Серйозна, цілеспрямована дівчина, нічого не залишає без уваги. Вони з Лєміс, племінницею Боксуна, давні та близькі подруги. Так от, нещодавно я дізнався, наче імператор вирішив оголосити княжну Лєміс спадкоємицею і у світлі цієї інформації звинувачення в замаху з вуст Гасієррі виглядає ще дивовижніше. Ні, висока Плай'то не вказала безпосередньо на кращу подругу, як на винуватицю замаху, але саме вона впізнала частини артефакту, який вибухнув, як такого, що належав княжні.

Хсііпарг різко підкинув руку, перериваючи співрозмовника.

- Великий хоче сказати, що хтось зацікавлений в тому, аби Боксун залишався імператором, а княжна не сіла на трон Волі Торону? Він одночасно підставляє Лєміс, відводить удар від Боксуна і виставляє високу Плай'то рятівницею? Вона сама чи глава Ордену? Але, адже Ви щойно сказали, що Гасієррі та Лєміс подруги! Навіщо Гасієррі брати участь в цьому, якщо за імператриці Лєміс вона буде у ще більшому виграші? Мені здається вірогіднішим, що замах - інсценування, покликане завадити саме нам. Хтось дає привід імператорові посилити охорону і зайнятися пошуками зрадників в самому палаці, а княжну Лєміс ховає в найнадійнішому місці - в казармах на третьому нижньому ярусі, де до неї буде складно дотягнутися! Тоді дії і Гасієррі й імператора отримують цілком логічне пояснення! Нас відволікають, отримуючи час для чогось! Мені здається, це добре продумана вистава Безіменних, їх старша, Карлонія, саме полюбляє такі вибагливі ходи!

Торсу загадково посміхнувся і трохи нахилився до співрозмовника.

- Так, я б погодився з Вами, якщо не знав, що княжна раніше випадково піддалася невідомому ритуалу під час таємного відвідування сховища клану… знову разом зі своєю подругою Гасієррі Плай'то! Ніхто напевно не знає, що там сталося, але княжна надовго захворіла під приводом невдало створеного закляття! У неї з'явилися деякі неприємні наслідки, які ретельно приховують від усіх! Після цього випадку стосунки між подругами помітно зіпсувалися. Тому у невдалого замаха можуть бути взагалі інші мета й причини, окрім відомих для нас! Й Направляюча хвилю, як ніхто інший, зацікавлена у меті та одночасно має безпосередній стосунок до причин! В будь-якому випадку, саме вона отримає найбільшу вигоду від ситуації, коли Боксун залишиться на троні і біля нього буде висока Гасієррі Плай'то. Бути подругою імператриці - це одне, а бути подругою хворої невдахи – зовсім інше, навіть, якщо ця хвора й буде імператрицею.

Хсііпарг недовірливо дивився на задоволеного собою Торсу. Він спохмурнів, осмислюючи почуте, ще раз в здивуванні похитав головою.

- Не запитуватиму, від кого Ви це дізналися, великий. Але тоді, Торсу, нам варто скористатися ситуацією та зробити крок на випередження! Не чекатимемо, поки Направляюча хвилю вигадає для нас красиву казку - почнемо діяти! Я теж є членом Ради Ордену Чистої хвилі і, не приховаю, багатьох там не влаштовує незрозуміла політика глави. Якщо пощастить переконати інших членів Ордену, наче глава винна в злочинних змінах сутності Лєміс, замішана в замах на імператора й спробу посадити на трон змінену лоо’таргі - тоді влада в Ордені перейде до мене, а влада в клані і князівстві - до тебе. Для цього потрібні жива Лєміс і мертвий Боксун. Потрібно підлаштувати все таким чином аби ні у кого не було сумнівів - княжна є жертвою невдалих інтриг-експериментів імператора і глави Ордену. Потрібно діяти швидко, доки не закінчилася зюф, надана мною главі Ордену начебто на вирішення проблем! Великий, думаю у Ваших силах витягнути княжну з казарм під палацом, поки інші вирішуватимуть питання з Боксуном?

Княжич ненадовго замислився, Марівель не квапив, не бажаючи відверто виказувати особисту зацікавленість. Незважаючи на зажвди показну безкорисливу прихильність старим порядкам і правилам т'аперол, хсііпарг був дуже пихатим. Досягнувши вищого положення серед магів Імперії, він з незадоволенням визнав, що серед обдарованих існує ще дві постаті, які перевершують його за значущістю, - ректор Академії Ткета та глава міфічного Ордену Чистої хвилі. Наразі від однієї з них з'явилася можливість не лише позбутися, але й зайняти звільнене місце. Про це княжичу знати було не варто, бо тоді він вимагав би відповідну ціну за послугу.

Торсу був в схожих сумнівах. «Розповісти все, що мені стало відомо? Тоді зрозуміє, хто все доповідає, і зможе впливати на ситуацію. Це зайве - хсііпарг потрібний лише як глава магів, аби забезпечити підтримку перший час після захоплення влади. Ні, я і так достатньо розповів - он як пожвавився, знахабнілий слизень».

- Звичайно, могутній Марівель ! Я навіть знаю, як це зробити і хто мені в цьому допоможе! - Торсу зловтішно посміхнувся. - Але, мені здається, план потрібно трохи змінити, хоча Ваша думка з небезпечними експериментами теж вдала. Направляюча хвилю чекатиме від нас захоплення палацу, одразу після отримання від неї отрути для замаху на Боксуна. По відомому їй плану, ми розпочнемо із страти більшої частини Кігтів, начебто винних в смерті Імператора. Вона вважає, що підготовка триватиме ще не менше двох-трьох зюф, й без отрути ми не почнемо. Ви праві, ми випередимо й завдамо удар, але з іншого боку! Уявіть, могутній, якщо з глибини Катакомб Ткету до палацу хлине навала лоо’таргі? Вони вб'ють імператора, велику частину Кігтів, зайвих нам членів імператорського роду і Радників Імперської Канцелярії. Ми ж з Вами спільними зусиллями заженемо тварюк назад до Катакомб, врятуємо імператорський палац й після цього несподівано виявимо на нижніх ярусах докази провини глави Ордену Чистої хвилі! Княжна Лєміс з незрозумілою хворобою буде одним з них. Заборонені експерименти зміни сутності вищих, до того ж членів власного клану, порушення правил знищення небезпечних наслідків цих експериментів - вже серйозні звинувачення, а якщо на додачу в результаті загине купа вищих і сам імператор, то просто вбивчі! Боксун мертвий, глава Ордену зганьблена, ми ні до чого, й навіть навпаки, є рятівниками і викривачами зради!

- Цікава думка. Ви пропонуєте звинуватити главу Ордену саме в тому, чим самі балуємо багато лоз? Й заразом позбавитися від накопичених проти нас доказів? Та Ви небезпечний жартівник, княжич, але думка мені подобається. Проте є питання: де ви візьмете стільки справжніх лоо’таргі і як скеруєте, аби вони убили наших ворогів і не чіпали друзів? Купити на фермах і непомітно пртягти в палац звичайних бойових лоо’таргі буде складно. Ви ж краще за мене знаєте: зараз таких ферм залишилося обмаль, та й кожному лоо’таргі надається погонич, інакше з ними не впораєшся. Буде зрозуміло, що це інсценування! Крім того, якщо княжна Лєміс і справді змінена, то я вимагаю, аби її вбили. Правила т'аперол однозначні в таких випадках, а ми з Вами саме тому й затіваємо цю справу, аби зробити все для їх неухильного дотримання! - Хсііпарг у збудженні крокував навколо нерухомого Торсу. Новий план йому подобався, але був набагато складніший за попередній. - У мене є декілька надійних магів, вірних ідеям т'аперол, які займаються власними… експериментами з лоо’таргі. Можна звернутися до них, але все одно залишається проблема таємного проникнення до палацу.

- Не турбуйтеся, Марівель, я це передбачив. У палаці й під ним є безліч таємних ходів, з’єднаних з Катакомбами, а у мене є мапа з їх розташуванням. І особливе задоволення доставляє, що отримав її від глави Ордену для організації замаху на Боксуна. В потрібний час ми проведемо одного або двох ваших магів до палацу, цього буде досить. Решту зроблять мої спільники - починаючи із завтрашньої ночі, вони відкриватимуть замкнуті ходи між підвалами палацу і Катакомбами, залишаючи там зв'язаних рабів для принади тварюк. Заразом можуть без перешкод розмістити й потрібні нам докази. - Торсу усміхнувся, спостерігаючи здивування мага. «Я навіть знаю одну юну лэмаржку, яка виконає це із задоволенням. Інші учні зможуть наковтатися удосталь, потрібно лише попередити, аби не випивали рабів до кінця, інакше лоо’таргі не прийдуть». – Наприкінці зюф нижній ярус підвалів палацу переповниться чудовиськами, охорона туди не потикається вже багато лоз. Лоо'таргі поводитимуться спокійно, доки їх підгодовують, а за два-три тче до потрібного терміну це робити припинять й вони самі полізуть вгору від голоду! Що стосується керованості... Ви не першу зюф робите с'сафаролі на моє прохання, я ділився з Вами стародавньою військовою технікою ковтаючих. Для Вас не секрет, що деяка частина наших учнів не може впоратися з... скажімо так, збільшеним апетитом. Їх аури і свідомість знаходяться на тонкій межіі між розумною істотою і диким с'сафой. У мене в заміському маєтку за останню лозу зібралося близько дюжини таких, вони доки цілком розумні і нескінченно мені віддані. Якщо не дозволяти їм надмірностей - можуть жити так кільцями лоз, здригаючись в корчах від вічного голоду, а якщо провести до палацу та дозволити ковтати аури сильних обдарованих… Вони приберуть, на кого я вкажу, а потім самі перетворяться на неосудних с'саф, яких ми власноручно знищимо! А справжні лоо’таргі будуть потрібні лише для правдоподібності і нам немає необхідності їх контролювати, навіть якщо загине хтось з наших спільників... що ж... А з Лєміс, вважаю, питання вирішимо під час замаху: виживе - стане доказом проти глави Ордену, не виживе - теж. Ви розумієте мене? Чудово, я повідомлю Вас, коли усі будуть…

* * *

…готові? Ви упевнені в цьому, Гасієррі Плай'то? - Імператор Боксун допитливо дивився на Тихоню, яка стояла навпроти. У його кабінеті ніщо не нагадувало про недавній замах, стіл сяяв новим каменем поверхні, стіни, як і раніше, вражали засліплюючою очі білизною. – У мене відсутні наміри залучати до цього чужиців - і так забагато кому стали відомі подробиці замаху і ваших... пригод в сховищі.

Тихоня, мовчки, ствердно кивнула, погоджуючись з імператором. Цей кивок був вже не першим за сьогоднішню розмову, але саме він дався дівчині найважче.

Усі спроби двох останніх тче отримати дозвіл на зустріч з Лєміс або з Боксуном зазнали невдачу. Імператор не бажав її бачити, а до княжни без його вказівки нікого не допускали. Мати на прохання посприяти лише сердито підтискала губи і відмовлялася взагалі розмовляти на цю тему. Батьки Лєміс, наступного тче після розмови з імператором, поїхали до заміського маєтка. Палацом та Імперською Канцелярією ширилися тихі пересуди про здоров'я княжни, яке різко погіршало, та череду дивних смертей на нижніх ярусах. Деякі почали обережно пов'язувати ці події. Тихоня теж краялась сумнівами з приводу подруги: то співчувала Лєміс з-за страшних наслідків дивного ритуалу, то боялася з-за них же. Звичайно, вона напевно знала, що до подій на нижніх ярусах княжна не причетна, але причина могла бути тією ж самою. Після того, як в глухому коридорі Імперської Канцелярії був знайдений мертвим один з дрібних службовців, маленька лємаржка спіймала себе на думці, що могла це зупинити на самому початку. Потім прийшло запізніле почуття сорому. Їй було соромно, що вказала на подругу, як на власницю артефакту, який вибухнув у кабінеті Імператора, і одночасно краяло сумління, що не все одразу розповіла матері про пригоду в сховищі. Дружба боролася з відповідальністю перед кланом, не завжди вдало, але безупинно. Борг вищої закликав визнати княжну небезпечно зміненою, а спогади про кланову школу не давали подобі лоо’таргі замінити собою завжди доброзичливу Лєміс. Тихоні, яка звикла до самостійного ухвалення рішень і відповідальності, уперше за останні декілька лоз закортіло, аби вибір здійснили за неї. Й всі троє, хто міг це зробити - сама Лєміс, мати та імператор, були недосяжні. На третій тче Боксун з самого ранку запросив її у свій кабінет і, не давши часу висловити прохання, стомлено поскаржився:

- Ото задали ви з Лєміс мені проблем. І так усіх трусить після хвилі хсіі, вбивства в палаці не розкриті, а тут ще й племінниця підсобила! Страшно подумати, що вона мало не стала імператрицею! А які були надії… Адже я насправді хотів оголосити Лєміс спадкоємицею. Не встиг. І добре, що не встиг - тоді наслідки були б гірші, а так все ще можна виправити. - Маленька лємаржка з боязким очікуванням поглянула на чоловіка, але побачила лише відведений убік погляд. - Рада клану довго не могла ухвалити спільне рішення, ми багато сперечалися, …поки учора вночі не відвідали разом з княжною храм Серця кланів. Після побаченого вирішено таємно стратити княжну Лємістін Ок'хсіі та оголосити про її смерть від наслідків несподівано перерваного ритуалу канг'торуса. На вагах честь клану і імператорського роду, тому рада не бачить іншого виходу! Ми не можемо припустити аби мою племінницю схопили та оголосили лоо’таргі. Сподіваюся, що Ви не відмовите мені в цьому проханні, висока Плай'то? Ви готові? Ви упевнені в цьому, Гасієррі Плай'то?

Боксун з сумнівом подивився на дівчину, яка похнюпила голову після кивка.

– Аби Ви не плекали нездійсненних ілюзій в спробі потягнути час, підкреслю, - це рішення не лише моє, але усієї ради клану! Тому… Мені не хотілося б залучати до цього когось ще - і так забагато кому стали відомі подробиці замаху і ваших... пригод в сховищі. Я розумію, Тихоня, що це не буденне доручення, але в тому, що відбулося є велика частка Вашої провини. Тому й усувати наслідки теж Вам, висока Гасієррі Плай'то! Я особисто вибрав Вас, висока, аби надати можливість виправити помилки! Не підведіть! Термін виконання - три тче, скажете, коли будете готові…

* * *

…піти на таке! Не чекав від дядечка! - Торсу роздратовано крокував від стини до стіни у власних кімнатах, перед довгим столом з розкладеними на поверхні купками накопичувачів хсіі, бойових і захисних артефактів. Його огрядна фігура, вбрана лише в легку пов'язку на стегнах, ртутною краплею перекочувалася від одного кінця помешкання до іншого. - Втім, мій батько теж не чекав, а там привід був значно менше! Й чого я дивуюся: цей жалюгідний торгаш, який заплутався у зобов'язаннях, піде на все заради влади!

З протилежного боку невеликої кімнати почулося гучне хмикання, княжич незадоволено обернувся і гидливо насупився. Біля невеликого круглого столика в кріслі сиділа гола дівчина і з апетитом рвала зубами шматок сирого, спливаючого кров'ю м'яса, низько схиляючись до великого блюда. Міцно притиснувши м’ясо обома руками, робила різкий рух голови убік і вгору, від чого коротко обстрижена маківка сіпалася, немов від сильного удару в щелепу. Відчувши увагу княжича, повернула голову в його бік - на Торсу втупилися напів прикриті очі з ледь виглядаючими з-під повік білками, лиснюче від свіжої крові підборіддя і рот із затиснутим між губами шматочком м'яса. У яскравому світлі добре видно маленькі білі пошматовані сухожилля з правого боку. Мить і кусень проковтнуто цілком, не пережовуючи, дівчина робить дивний рух шиєю і головою, одночасно із стрибком маленького гострого кадика. Торсу гидливо рухає плечима. «Нагадує якусь рептилію. Взагалі стримуватися припинила, як ще сил вистачає не виявляти перед іншими свої особливості? Дивно, ніхто з моїх учнів-невдах не деградував так швидко. Гаразд, зволікати далі нема куди, добре, хоч вдалося вчасно довідатися плани імператора. Якщо дозволити Боксуну усунути княжну - я втрачу вагомий шанс звинувачення, та й зробити Лєміс дружиною, нехай й формально, - це теж вдалий варіант у зміцненні майбутньої влади. Чого б це наш нерішучий торгаш заворушився? Ну, що ж, тварюк не годували вже три тче - повідомлю Марівелю, що виступ цієї ночі! Цій дурепі нічого казати не буду, ризиковано - хто зна, як на все прореагує? Піду особисто - так надійніше, а учениця нехай з лоо’таргі розважається». Княжич зупинився навпроти дівчини, та голосно відригнула, витерла рот зворотнім боком долоні та сито відкинулася на спинку крісла, широко розставивши в сторони стрункі стегна. Ліва долоня ліниво піднялася, стрижена голова нахилилася, обнюхуючи темні потьоки до ліктя, обличчям пробігла задоволена гримаска і на Торсу втупилися бездумні осоловілі очі.

- Наїлася? Дивися не перестарайся, сьогодні ввечері у тебе відповідальне доручення! Спробуй узяти з собою до Катакомб свою подругу під приводом порятунку Лєміс! Сама можеш до неї не з'являтися, лише потрібно затримати її на цю ніч. Я надішлю повідомлення від твого імені. На увесь день залишишся в цьому помешканні, твої рідні і Імперська Канцелярія турбуватися до вечора не повинні, а уранці це вже буде неважливо! Не ризикну тебе відпускати в такому стані, нехай хоч й імператор викличе. Йди до купальні, потім лягай спати. Кого ти там вибрала на роль принади? Не чую! Ага, згодиться. Хоча, його навіщо? Проте, гаразд, нехай допоможе тобі у справі. Все, йди, не вистачало, аби тебе тут побачили у такому вигляді! Скільки ти ковтнула за три останні тче? Не пам'ятаєш? Або не хочеш…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.