12

Коли ми підійшли ближче до кабінету, голоси стихли. Гадаю, наше переміщення було помітним. Я миттю схопила Влада за руку і швидкими кроками ми зайшли заріг, щоб нас не помітили. Але ж магічний слід від нашого переміщення ще вирував. До того, я наклала закляття невидимості, а це також має свій запах. Ламар може відчути, тому я швидко прошепотіла слова закляття із бабусиного записника і сліди магії розчинилися вмить.

Двері кабінету відчинилися і ми почули голос Патрика:

- Хто там?

- Нікого, пане Ламар, вам здалося, - відповів невідомий чоловічий голос і прикрив двері, залишивши невеличку щілину. Не знаю, навмисно чи ні він залишив двері відчиненими, але це полегшило нам підслуховування. Ми завмерли, щоб ніхто навіть нашого дихання не почув.

- То ти впевнений, що вона залишилася в гуртожитку?

- Так, вона звідти не виходила довгий час і я повернувся сюди.

- Добре. Тепер слухай своє нове завдання, Олеже. Я залишаю тобі людську форму на наступні два дні. Ти тренуєшся з усіма бійцями в повну силу, бо будучи птахом, трохи розгубив свої уміння. У бій станеш з тим Нубосом і зробиш все можливе і навіть неможливе, щоб здолати його. Він потрібен мені непритомним.

- Але ж він дуже сильний і тренується чи не кожного дня. А я втратив половину своїх сил...

- Не забувай, що твоя кохана у мене і ти зробиш все, що я тобі скажу. Чи тобі не шкода твоєї Жанночки?

- Я можу її побачити і впевнитися, що вона жива?

- Ні, Олеже. Жанночка під захистом і ти її не побачиш. А якщо надумаєш щось утнути, то вона помре, а ти вічно будеш служити мені і ніколи не позбудешся цього браслету, - Ламар підняв руку догори і різко стис кулак.

Від цього руху, браслет на нозі Олега почав стискатися і червоніти від жару. Чоловік впав на підлогу і від болю закричав:

- Досить знущатися і досить називати мене Олегом. І наречена моя не Жанночка… І взагалі…

- Мовчи! Або замовкнеш на вік! - відпустив браслета Ламар і додав спокійним тоном, наче щойно нічого не відбулося, - Я створив вас новими і цілком нормально, що називаю вас так, я вважаю за потрібне. Навчися бути вдячним. А за сили свої не турбуйся, я наділю тебе силою для бою. Ти маєш вирубити того Влада! Або мені доведеться вбити вас обох!

Я відволіклася від розмови тих двох і поринула у думки того “не Олега”. Дуже обережно, майже непомітно. Було важко, тому що на цьому чоловіку вже стільки магії, що пробити її не так вже й просто. Але мені вдалося. Я все зрозуміла вмить і, взявши Влада за руку, перемістилася додому.

Він спочатку не зрозумів, чому ми не дослухали розмову, але я йому пояснила, що головне ми дізналися.

- Ламару ти потрібен непритомний, а для чого, навряд він поділився б своїми подальшими планами з цим чоловіком. А залишатися надовго - то ризик бути викритими.

- Згоден. В такому разі я піддамся тому хлопцю, і дозволю себе побити. Тільки так ми дізнаємось, що Ламару від мене потрібно. Але треба це зробити якось натурально. Ламар же сам знає, що той Олег слабший за мене.

- Олешко…

- Що? - не зрозумівши, що я маю на увазі, спитав Влад.

- Той Олег - це наш Олешко. Я встигла прочитати його. А Жанночка, то наша Жанет. Більше того, мій переслідувач-ворон, це також Олешко.

Олешко, дізнавшись, що Жанет у пастці, домовився з Ламаром, що буде служити йому, лише заради того, щоб Жанет залишилась живою. Ламар повісив тому браслет, як на раба і примушує виконувати його накази. Олешко навіть не знав, що Ламар на деякий час втратив Жанет і, коли дівчина була під нашим захистом, продовжував прислуговувати йому. Він розуміє, що живим Ламар його не відпустить, але сподівається, що зможе врятувати Жанет навіть якщо потрібно буде пожертвувати своїм життям. Просто чекає слушної нагоди.

- Може я поговорю з ним на тренуваннях? Удвох із ним щось вигадаємо, щоб і його врятувати і Жанет, поки ти знищуватимеш чари Ламара.

- Ламар не дасть тобі нагоди поспілкуватися з Олешком. Більше того, ми ж не знаємо, де він ховає своїх полонених. Боюся, що дізнавшись правду, Олешко накоїть лиха. Нехай він нічого поки що не знає. Програєш бій, а там побачимо, що робити далі. Хоча я дуже хвилюватимусь за тебе. Хтозна, що у того Ламара в голові.

- Може він хоче використати мене, щоб примусити тебе віддати йому сили Мороку. Ти про це не думала?

- Думала. Я майже впевнена в цьому. Але я не дам йому того, що він хоче. І не дозволю завдати тобі шкоди. Ми переможемо, коханий. Довірся мені.

А ще я впевнена в тому, що Ламар не просто хоче тримати Влада в заручниках задля шантажу, а ще й скористається нагодою використовувати його силу. Тобто красти, як ВІН завжди робить. Чого ж тоді Ламар так придивлявся до Влада на тренуваннях. І в особовій справі студента чітко вказаний рівень його регенерації. А для паразита, який не може існувати без підживлення чужими силами, можливість відновлюватися - це скарб. Думаю, блакитноокий також це усвідомлює, але не каже мені, щоб я не хвилювалась.

Побажавши мені доброї ночі, Влад пішов спати, а я сіла читати. Намагаюся увібрати в себе якнайбільше інформації. Зараз все залежить від мене, я маю всіх врятувати і залишитися живою. Післязавтра необхідно все зробити правильно. Іншого шансу може не бути.

Прокинулася в ліжку від запаху млинців. На мить здалося, що я вдома і зараз до моєї кімнати заскочить Ритка, почне мене стягувати з ліжка, повторюючи, що я проспала всі млинці. Розплющила очі, огляділа кімнату і подумала, як я тут опинилася? Я не пам’ятаю, як піднялася на другий поверх, як одягнула нічну сорочку. Дивно це все… Підвелася з ліжка і всілася знову, бо голові щось закрутило, аж трохи в очах потемніло, немов хмара закрила сонце на мить і попливла далі.

Коли миттєве запаморочення минулося, я накинула халат і пішла на кухню, де мене вже чекав пишний сніданок.

- Доброго ранку, кохана, - не випускаючи пательню з рук, Влад поцілував мене і, розвернувшись до плитки, продовжив, - Ти вчора заснула над книгою. Я переніс тебе до спальні. Прошу, не роби так. Ти маєш відпочивати, бо заслабнеш і що ми будемо робити?

- Так, ти маєш рацію, і я маю поберегтися. Завтра у нас відповідальний день. Дякую за сніданок, пахне маминими млинцями. Звідки ти знаєш рецепт?

- Моя мама мене навчила. Вона, змалечку, навчила мене бути самостійним, тому, завдяки їй, я вмію робити всі хатні справи, включаючи приготування їжі.

- А я весь свій час присвячувала навчанню, батьки не дуже загружали мене роботою по дому, тому я сама маю тепер надолужити втрачене. Ми скоро станемо подружжям і я хочу бути ідеальною дружиною, - пережовуючи млинець, закотила очі, насолоджуючись смаком.

- Ти для мене ідеальна, тому все у нас вийде, дарма переймаєшся, кохана. А зараз давай, швиденько закінчуй снідати і збирайся на роботу, а я буду на другу пару.

Віола зустріла мене привітаннями з успішною статтею, яку вже опублікували в університетському науковому журналі, мовляв, мої дослідження будуть розглядати на найближчому семінарі з прикладної магії, куди, можливо, покличуть і мене, як автора. Вона захоплено подала мені примірник, який передали з видавництва. Я одразу знайшла свою статтю, пробіглася по тексту і оскаженіла. Мене немов накрило люттю, як холодною хвилею.

- Ліндо… - прошепотіла Віола, - Твої очі знову затягло в темряву…

- Не хвилюйся, то я навмисно. Вибач, не хотіла тебе налякати, просто цей “великий маг і професор” надрукував так, як сам захотів, незважаючи на мої правки, - спокійно, наскільки могла, вимовила і вгамувала свої темні сили.

До лаборантської почали заходити викладачі і всі, як один вітали мене з першою статтею у місцевому виданні, немов я написала рецепт універсального зілля від всіх хвороб і негараздів. Я намагалася всміхатися і дякувала за привітання. З награною посмішкою налила собі каву і сіла за свій стіл, відчувши, що наближається ВІН. Його енергія знову вирує силою. Відчинилися двері і на порозі з’явився Ламар з блискучою посмішкою і довольним виразом обличчя.

- Вітаю, колеги! Вже всі привітали пані Лінду з успішною науковою працею?

Викладачі майже в один голос відповіли, мовляв, так, звичайно, вона молодець і таке інше. Я встала зі стільця, і, щоб мене було видно, вийшла у центр натовпу.

- То приймайте вітання і від мене, пані Ліндо! - пожав мені руку і я відчула легкий опік від стискання долоні.

Знову намагається зламати мій захист, але це вже не так просто, як першого разу. Я прийняла руку, посміхнулася і сказала:

- Дякую, пане Ламар, дякую, колеги. Але дозвольте всі вітання переадресувати пану професору, бо левова частка статті написана ним. Від мене там тільки вступ. Тому, будь ласка, не перебільшуйте моїх заслуг. Проте, як на мене, початковий варіант моєї статті був набагато змістовний. А цей варіант, надрукований поважним виданням, - підняла журнал на показ всім, - Вважаю професійно незрілим без перевірених фактів і без практичної цінності. Упевнена, що моє прізвище серед авторів там зайве, бо мені не хотілося б підписувати своє ім’я під недостовірною інформацією. Тому із задоволенням прийматиму вітання, коли я надрукую одноосібну статтю, без співавторства, яку зможу просувати на любому науковому семінарі з прикладної магії.

Обличчя Ламара почервоніло від злості і він, щоб не вибухнути, хутко покинув кабінет, гучно грюкнувши дверима. Я спокійно сіла на своє місце і продовжила пити каву, стримуючи свої сили, які чомусь намагалися вирватися зовні і розтрощити тут все на друзки.

В лаборантський настала тиша, лише Зоряна посміхнулася і сказала:

- Ліндо, я вражена. Ви практично розтоптали його у присутності підлеглих. Вам не страшно?

У мене в голові крутилася відповідь, що я не боюся паразитів і взагалі, хай подякує, що не знищила його прямо тут при всіх. Але промовила інше:

- Нічого страшного не бачу в тому, щоб висловлювати свою думку вголос. А щодо реакції пана завідувача, то так, трохи переживаю за його стан, - огляділа кожного і не знайшла тієї, про кого зараз найбільше хвилююсь, запитала, - Маріеллу хтось бачив сьогодні?

- Вона, здається, на лікарняному, - відповіла Віола.

Дивно, що саме “здається”, а не точно, бо відчуваю, що відбувається щось лихе. Коли викладачі вийшли з кабінету і полишили нас з Віолою працювати, я підійшла до шафи з теками і взяла потрібну мені. Віола не відреагувала на це, отже не доведеться нічого пояснювати. Бо що я скажу і як поясню, навіщо мені особисті дані професорсько-викладацького складу кафедри?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.