15

Заплющила очі, сконцентрувалась і миттю опинилась у бійцівському клубі, в жіночому туалеті, але одразу з кабінки не вийшла, бо почула голоси. Дві дівчини обговорювали хлопців, учасників змагання.

- То зараз буде змагатися “твій” Влад? - запитала одна.

- Так, але він поки не мій. Хочу його відбити. Уявляєш, він хоче одружитися. І це вже має відбутися на цьому тижні. Та я планую втрутитися, щоб ця подія не відбулася, - відповіла інша.

Голос видався знайомим. Невже це Меліса? Як вона наважилася з’явитися тут, де можу бути я? Чи то частина плану Патрика? Те, що вона працює на нього, вже немає сумніву і те, що я почула далі, остаточно підтвердило мої припущення.

- А як ти це зробиш?

- Я нічого робити не збираюся. У мене замало магії, але є дехто сильніший за мене. І ВІН приборкає наречену, а Влада зачаклує, щоб він став моїм. Не кажи нікому, добре?

- Так, звичайно. Можеш мені вірити, я на твоєму боці, Мелісо. Не забувай тільки про навчання. Ти маєш повернутися якнайскоріше, щоб не було проблем.

- ВІН і це владнає для мене, - зухвало відповіла дівчина.

- Якщо твій покровитель такий сильний, навіщо тобі Влад? Одружуйся з НИМ, якщо ВІН такий могутній.

- Йому потрібна Лінда, он та білявка з магістратури. Пам’ятаєш, я показувала тобі її? Та у мене домовленість: я допомагаю йому, а ВІН робить так, що Влад забуде про свою кохану Ліндочку і прибіжить до мене.

- Добре, пішли вже, скоро початок, не хочу пропустити.

Дівчата вийшли, а я, обмірковуючи щойно почуте, повільно підійшла до умивальника, відкрила кран, змочила шию, щоб трохи заспокоїтися і нікого не вбити. Подивилася на себе в дзеркало і пустила темряву в очі, перевіряючи, чи в такому стані можу контролювати свої сили. Темрява слухняно показалася, загрозливо дивлячись у своє віддзеркалення, та зникла, підкоряючись моєму наказу. Зробила глибокий видих і вийшла з туалету.

Браслет на зап’ястку трохи охолов, проте все ще давав про себе знати легким теплом. Темрява в мені показала шлях до коханого і я рішуче направилася по коридору до кімнати з написом “Стороннім вхід заборонено”. Я відчула сили, які протистоять одна одній. Так, там знаходиться Влад і чинить спротив силам Ламара. Я прискорила кроки, але зупинилась, не дійшовши до тієї кімнати, бо побачила, що двері відчинилися і вийшов злющий Патрик. Я пішла йому назустріч.

- Що ти тут робиш? - майже криком спитав, підходячи до мене.

- Шукаю… вбиральню. Трохи загубилася, тепер хвилююся, що запізнююсь на початок змагань, - випалила те, що першим прийшло в голову.

Непомітно для Ламара намагалася слідкувати за тими дверима. Ламар підійшов впритул, долонею торкнувся стіни, яку я підперла, відступаючи від нього, а іншою торкнувся мого підборіддя і провів пальцем по шиї вниз, розстібаючи гудзик моєї сукні. У цей момент відчинилися двері і з кімнати вийшли хлопці, серед яких був Влад, та направилися в протилежний від мене бік. Скоріше за все, зараз початок і бійці пішли до рингу. Влад не помітив мене, навіть не подивився у мій бік. Я провела його краєм ока і помітила, що він виглядає розгубленим, просканувала його стан і занепокоїлася. Сили його наче блоковані. Що з ним не так? Про що "кричить" браслет?

- Ти не забула, що сьогодні станеш моєю? - прошепотів Ламар, торкаючись губами мого вуха.

Його дотик обпалив мене, але я не відреагувала. Знаю, що намагається знову пробити мій захист, а не звабити. Мені необхідно запевнити його, що сьогодні все відбудеться, щоб ВІН завівся ще більше та відволікся від Влада.

- Так, я для цього й прийшла. Дочекайся… - тихенько відповіла, і, відчувши, що коридор вже пустий і нас ніхто не бачить, торкнулася його шиї і повторила його рух, розстібнула верхній гудзик його сорочки, - Чи, може, хочеш зараз?

Зціпив зуби, подивилася йому в очі та поклала долоню на його груди, повільно опускаючи руку вниз, до штанів. Він заплющив очі, його дихання прискорилося, коли моя рука досягла пояса. Різким рухом він схопив мою руку, зупинивши, і промовив:

- Не зараз, крихітко і не тут. Чекаю на тебе в кабінеті після першого бою, у перерві, - жадібно вдихнув мій запах, торкнувшись носом волосся, відсторонився від мене і пішов до зали.

Сказати, що я вдячна йому за те, що схопив мою руку, це нічого не сказати. Ще мить і я торкнулася б його… Навіть уявляти не хочу. Голос ведучого привів мене до тями, промовивши, що розпочинаються змагання і я побігла до зали.

Влада об’явили, як абсолютного чемпіона у важкій вазі, а суперника - як новачка, який подає неабиякі надії. За випромінюванням сили, я впізнала Олешка, хоча представили його, звичайно ж, Олегом. Та вся моя увага була прикута до мого чемпіона.

Влад виглядає стомленим і це доволі дивно, я ж знаю його можливості. Звичайне тренування не могло забрати його сили. А, якщо навіть і перестарався, то відновитися він мав за лічені секунди. Що ж там відбулося? Торкнулася браслета, який і досі грів руку, заплющила очі і глибоко вдихнула, а на видиху звернулася до темної сили із запитом розібратися у всьому. Сила відгукнулася, нагадуючи про Мелісу. Знайшла я її відразу, вона сиділа неподалік і вигукувала якісь слова підтримки.

Без вагань я залізла у її спогади.

Кабінет Ламара, він підходить до неї і обіймає за талію, притискаючи до себе. Вона не пручається, бо не тільки знаходиться під закляттям, а й під впливом його особливого парфуму. ВІН палко впивається в її губи і ментально наказує: “Цим ти його вдариш. Не бійся, коли все закінчиться, він буде тільки твій, а про наречену і не згадає”. Вкладає в її руку ножа і відривається від її губ, а вона продовжує стояти, як зачарована, із заплющеними очима. ВІН подивився на неї і посміхнувся, мовляв, легка здобич. Розважуся трохи пізніше. Сили з неї багато не візьмеш, але молоде, привабливе тіло збуджує до близькості. Ще більше його завело те, що вона незаймана, а це для магічних паразитів - неабияка здобич.

- Після того, як “побажаєш успіху” Владу, повертайся одразу до мене А зараз іди вже, - нетерпляче сказав і ляснув по її сидниці.

Добігла до дверей “Стороннім вхід заборонено”, відкрила їх і опинилася у чоловічий роздягальні. Підійшла до Влада і обійняла його так вправно, що той не очікуючи такого, просто закляк.

- Бажаю успіху, коханий, - прошепотіла і встромила ніж в живіт та миттєво витягла, накривши рану футболкою.

Лезо було настільки малим і гострим, що Влад не одразу відреагував. Повернувся до великого дзеркала на стіні, задрав футболку і побачив, що рана зовсім мала, навіть кров не пішла. Але й не загоюється. Хоча мала затягнутися одразу. Він повернувся до дівчини і встиг сказати тільки:

- Що ти зробила? - та знепритомнів.

Дівчина посміхнулася та побігла до свого господаря в кабінет. Він вже чекав на неї.

- Як пройшло? Все зробила, як я наказав? - підійшов впритул.

- Так, Патрику, він готовий до зустрічі з тобою.

- Моя ти розумниця!

Помахом руки він зачинив двері кабінету на ключ, схопив дівчину і поклав на диван, накриваючи собою. Почав пристрасно цілувати і роздягати її. Вона насолоджувалася його діями так, наче вона з ним вже вічність живе. Почала роздягати і його. Вони явно поспішали, наче охоплені тваринними інстинктами. Але у двері гучно постукали і це їх відволікло.

- Пане Ламар! У нас біда! Пане Ламар! - кричав Грек за дверима.

Патрик швидко підвівся, схопив дівчину за руку і штовхнув у суміжну кімнату та крикнув:

- Приведи себе до ладу і забирайся геть звідси, поки не покличу, - підійшов до дверей, прочинив і, побачивши перелякане обличчя Грека, запитав, - Чого репетуєш? Що трапилося? Ні хвилини спокою.

Його дуже роздратувало, що його відволікли від важливої справи, та не відреагувати на те, що сказав тренер бійців, він не міг.

- Влад, здається, битися сьогодні не зможе.

- Що означає “не зможе”? Він має відкривати бої!

- Він непритомний у роздягальні. Лежить на підлозі, ледь живий.

Ламар вийшов з кабінету, а дівчина пішла в зал до своєї подружки і я вийшла з її спогадів. Дурепа! Невже клепки зовсім немає? Він їй потрібен мертвий? Я, звичайно ж розумію, що вона під закляттям, бідолашна, і не усвідомлює, що наробила. Ще й цноти щойно трохи не лишилася, на додачу до всього.

Маю дізнатися, що там, у роздягальні відбулося, але у голову блакитноокого вдиратися не можу. Я не хочу ним ризикувати. Якщо той покидьок скористався тим, що Влад непритомний, і наклав якесь закляття, то я своїм втручанням можу нашкодити ще більше. Ламарові спогади також не можна розглядати, бо він відчує це.

Необхідно заспокоїтися. Але ЯК, якщо наш план провалюється у мене на очах. На рингу замість видовищного бою, відбувається побиття абсолютного чемпіона нікому невідомим новачком. Влад просто не може вести бій. Він перетворюється на побитого, жалюгідного хлопця, який не знає правил бою і взагалі не усвідомлює, що з ним відбувається. Як же йому допомогти?

Зал починає гудіти недовольством, бо більшість глядачів зробили ставки на чемпіона і зараз втрачають свої гроші. Переключилася на Ламара і поглянула на нього. ВІН задоволено потирає руки і радіє так, що від його лихої енергетики мені нудота підійшла до горла. У грудях запекло і браслет наколився. Я перевела погляд на ринг і побачила, як Влад впав, а Олешко переможно підняв руки.

Пролунав горн, сповістивши про завершення бою, і на ринг вийшло кілька чоловіків з ношами. Поклали скривавленого Влада і винесли з рингу. У залі відбувалося щось неймовірне. Люди, немов, показилися, проводжали колишнього чемпіона лайками та прокльонами. А я була на межі непритомності, бо повітря забракло. Намагаючись зібратися докупи, я вийшла в коридор і дійшла до туалету. Тремтячими руками відкрила воду і вмилася. Паперовим рушником обтерла обличчя і трохи заспокоїлася.

Браслет обпікає шкіру і тремтить. Потім на мить завмер і впав на підлогу, розколовшись навпіл. Я швидко підняла частини подарунку від коханого і подивилася на напис. На одному шматку залишилось слово “навіки”, а на іншому - “разом”. Легенько кольнуло в серці і я перестала відчувати Влада.

- Ні, ні, ні, - зашепотіла я, а потім закричала, - НІ! Цього не мало статися, він не має померти!

В думках промайнули слова Верховної: “Ти вже не сама. Це допоможе тобі, навіть якщо думатимеш, що програла”. Змусила себе зібратися і, ковтнувши водички, повернулася до зали. Одразу перевірила місце, де сидів Ламар. Стілець був порожнім. Отже, ВІН направився до Влада. А, на щастя, Ламара я ще відчуваю.

Піднявши темряву зі свого резерву, я посилила свої відчуття і це придало мені сили. Немає сенсу стримувати силу Мороку, бо втрачати мені вже нічого. Тому я пішла на сморід, який випромінює вкрадена сила Патрика, останнього з роду Ламарів. Швидкими кроками я пішла у напрямку, куди вела мене темрява. Швидко пройшла повз кабінет, де мав би мене очікувати одержимий Ламар, бо там нікого не було. Його присутність кличе мене спуститися у підвал. Але я зупинилась, бо відчула, що хтось наближається.

Повз мене пробіг Грек, навіть не звернувши уваги на мене, і побіг сходами вниз. Я почула їхні голоси. Це було не складно, адже балакали вони доволі голосно.

- Не смій відволікати мене, я ж попереджав! - закричав Ламар.

- Пане, але ситуація вийшла з-під мого контролю. Глядачі лютують, я припинив бої, але стримати натовп не можу. Вони руйнують клуб, вимагаючи свої гроші. В них, наче демони вселились.

Я задоволено посміхнулася. Ні, я не чаклувала і не змушувала глядачів перетворитися на зграю скажених вбивць, але мені стало зрозуміло, що без використання магії тут не обійтися. Отже, Ламар буде зайнятий приборкуванням натовпу деякий час. А мені вистачить кількох секунд, щоб розібратися у тому, що там у підвалі відбувається.

Знайшовши відчинену кімнату, я зайшла і сховалася, бо Ламар з Греком почали підніматися сходами. Коли вони пробігли повз моєї схованки, я вийшла й миттю побігла до сходів і вже за мить опинилася у темній холодній кімнаті. Раптом згадала свій сон, бо відчуття були такі самі, як уві сні, але Влад не кличе мене. Я скористалася темною силою і відчула присутність живої людини. Очі швидко адаптувалися до темряви і я пішла у напрямку, який показала мені темрява. Йшла я дуже тихо й обережно, бо тут, неподалік, здається у сусідній кімнаті, знаходиться Олешко. Він дуже слабкий, але живий. Здається, Ламар забрав у нього свої сили, та й прихопив, на додачу, і сили Олешка.

У кутку, прикований до стіни, стояв мій Влад. Його резерв був майже порожній. Я встигла. Торкнулася його холодної руки, але він навіть не ворухнувся від мого дотику. Я підняла його футболку і роздивилася рану. Виглядала вона жахливо. Таке враження, що плоть починає гнити, а в центрі рухається щось темне, схоже на невеличкий вогник. Вперше бачу чорний вогонь. Він руйнує тіло і перекриває можливість відновлення. Я обережно торкнулася краю рани і вогник завмер, а я відчула й побачила все, що відбулося. Картинки подій, одна за одною, миттю промайнули у моїй свідомості.

Ніж, який Ламар передав Мелісі, був зачаклований древнім заговором, я напередодні прочитала про нього в книзі. Але у Ламара недостатньо сили, щоб активувати таке потужне закляття.

- Маріелла… - вирвалося криком з моїх грудей.

Вона могла це зробити, бо ВІН запевнив, що це на добро і це допоможе їм бути завжди разом. Я, навіть, побачила, що після того, як вона виконала прохання Патрика, він освідчився їй. А як вона не помітила, що почуття його не щирі? Кохання засліпило жінку і вона пішла на злочин.

Після того, як Меліса встромила ножа, захист, який я наклала на Влада, згорів ущент, а Патрик цим скористався і надпив сили, залишивши мізерні краплі, щоб той просто вийшов на ринг.

У моїй голові вирувало багато запитань. Якщо Влад вже беззахисний і ти можеш витягувати його сили, навіщо було його добивати руками Олешка? Що Ламару потрібно було цим показати? Він насолоджувався своєю перевагою чи йому сподобалось дивитися, як те, що відбувалося на рингу, практично вбивало мене?

Згадавши напис з прадавньої книги обрядів, я миттю створила і прошепотіла зворотнє закляття. Влада скорчило від болю, він застогнав і завмер, а ненажерливий вогник спалахнув і за мить згас. Влад повільно розплющив очі і, нарешті, подивився на мене, наче вперше побачив. Щось хотів сказати, але я торкнулася пальцем його губ і не дозволила, бо він має берегти сили, щоб відновитися.

- Тепер все буде добре, не піддавайся і борися, - прошепотіла йому, а на серце ліг важкий камінь, тому що він не впізнав мене, - Ти маєш відновити сили.

Раптом відчула, що Ламар повертається. Він вже зовсім поруч. Часу майже не залишилось. Я згадала, що в туалеті змила весь макіяж і відкрила сумочку, щоб знайти свою чарівну помаду. Побачила примарне блакитне сяйво, яке пробивається із невеличкої кишені моєї сумочки. Як я могла забути? Швидко дістала перстень і наділа його на палець Владу та відчула, як ВІН підійшов і схопив мене за руку та, не розрахувавши сили, відштовхнув так, що я вдарилася об стіну.

- Не чіпай його, він більше не твій! Де ти мала чекати на мене? Чи тобі жити набридло? - закричав і повернув голову у бік потаємної кімнати, - Олешко! Де ти ходиш? Допоможи з дівчиною, поки я розберуся з цим чемпіоном.

Почувши це, я підвелася і рішучими кроками направилася до Ламара. Не можна допустити, щоб ВІН пив сили із Владового резерву, бо якщо відчує, що здатність до регенерації повертається, ВІН не зупиниться і Влад стане його підживлювачем до скону. Я зробила глибокий вдих, щоб прочитати особливе закляття, аж раптом відчула міцну руку Олешка, який схопив мене за шию ззаду і різкий біль у спині вирвав мій крик.

Патрик різко розвернувся і побачив, як я падаю на підлогу, а в руці Олешко тримає скривавлений ніж. Ламар стрімголов підбіг до мене, схопив за плечі, почав істерично кричати.

- Ні, не вмирай, Ліндо, чуєш! - поглянув на Олешка, - Йолопе! Хто наказав тобі її вбити? Вона мені потрібна жива!

- Ви наказали приборкати її. Вона намагалася вбити Вас, я ж бачив.

- Замовкни, недоумок! Тобі і твоїй нареченій прийшов кінець! - закричав Патрик і запустив вогняну кулю в хлопця.

Олешко просто впав без сил, а Патрик підняв мене на руки і поніс. Останнє, що я побачила, це розбитий браслет на підлозі біля Влада, та його обличчя, на якому почав з’являтися рум’янець. Я посміхнулася і поринула в темряву.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.