22

Перстень, немов, переніс мене у той страшний підвал у клубі й показав напад Олешка на мене. Це було так реально, що я знову відчула біль від ножа. Ламар щось закричав і жбурнув у нього вогняну кулю, потім підняв мене і поніс, а Олешко і Влад залишились непритомними. Через деякий час Патрик повернувся, підійшов до Влада, дав йому щось випити, потім Олешка напоїв тим самим зіллям, що той почав приходити до тями. Коли хлопець підвівся, Ламар щось йому тихо сказав і вийшов з підвалу. На жаль, перстень показував тільки зображення подій, а голоси я не могла чути.

Олешко взяв Влада за руку і поклав собі на плече. Виніс на вулицю і закинув у екіпаж, який вже чекав на них. Їхали вони не довго і зупинилися біля великого будинку. Олешко витяг Влада з карети, заніс у будинок і поклав на ліжко, а сам, втомлений, завалився поруч, на диван. Я змогла роздивитися кімнату і побачила на стіні портрет дуже вродливої, хоча вже не молодої, жінки. Я не знаю хто вона, але щось підказує мені, що це - Міленія, колишня завідувачка і одна з жертв Патрика.

Хлопці пробули там кілька днів самі, але потім прийшов Ламар. Олешко намагався підвестися, але Патрик вдарив його по голові, хлопець впав і знову знепритомнів. Влад кволо ворухнувся, але встати не зміг. Ламар звернув увагу на руку Влада, бо щось зблиснуло і привернуло увагу.

Підійшов ближче, схопив хлопця за руку і побачив перстень. Дуже зрадів, бо впізнав цей артефакт. В очах затанцювали оскаженілі бісики і він трохи не затанцював. Відразу натяг перстень на свій палець, зробивши глибокий вдих, направив руки на хлопців і почав вбирати в себе їхні сили. Багато забрати не міг, бо хлопці виснажені.

Не гаючи часу, вийшов з будинку, сів у карету і поїхав до себе додому. Там, у підвалі на підлозі сиділа дівчина. Її руки і ноги були зв’язані. Вона плакала і щось кричала, мабуть благала відпустити її. Патрик повільно підійшов, сів поруч. Почав щось говорити і дівчина заспокоїлася. Він наблизився до неї, почав цілувати і мацати. Спочатку його рухи були повільні, обережні, але кожної миті ставали агресивними і грубими. Повалив і накрив собою. Безсоромно торкався її, а вона не могла відбитися, бо була зв’язана.

Коли він зрозумів, що перстень не повернув йому чоловічу силу і він не зможе кохатися, розлютився. Різко підвівся на ноги, відійшов від дівчини, почав ходити з боку в бік. Дівчина щось крикнула і зареготала і він раптом застиг і повільно повернув голову у її бік. Вона продовжувала щось говорити, істерично сміялася. Скоріше за все, вона присоромила і висміяла його, що він більше не чоловік. Патрик не витримав, підійшов до неї, стукнув ногою в живіт. Меліса скрутилася від болі. Він направив руку і почав забирати її сили. Коли вона перестала рухатися, продовжив бити важкими черевиками.

Коли насолодився процесом, почав ходити і щось шукати, перевертав ящики, коробки, відкривав скрині, поки не знайшов мішок. Запакував туди дівчину, як непотріб, і виніс з підвалу. Привіз до будинку своєї коханки і викинув там.

У мене покотилися сльози. Як можна таким бути? Яке покарання підійде цьому покидьку, щоб спокутувати провину за всі його злочини? Навіть перстень прийняв кривавий колір, саме такий, який личить тому, хто його носить зараз.

Перстень продовжував показувати мені ті страшні події. Патрик не зупинився на Мелісі, бо спрага до сили зростала кожної митті. Він ходив містом і відстежував людей, не розуміючи, що це перстень підсилює його жагу, його бажання мати все. Він зайшов до нічного закладу, де можна розважитися з дівчатами.

До алкоголю йому було байдуже. Він замовив собі дівчат, одразу п’ять, розплатився і піднявся з ними у кімнату. Всівся на ліжко і показав жестом, щоб дівчата танцювали перед ним. Мабуть, таким чином хотів перевірити, чи отримає він бажане, чи з’явиться фізичне бажання кохатися. Може Меліса була недостатньо привабливою для нього.

Дівчата танцювали, вигинаючись в еротичних рухах, повільно роздягалися, торкаючись себе, торкаючись його. Одна дівчина, найсміливіша, сіла йому на коліна і почала роздягати його, палко цілуючи. З рештою, він привабливий чоловік, на перший погляд. Але він зупинив її і відштовхнув від себе, наказав танцювати на відстані, показавши рукою. Зрозумівши, що нічого у нього не вийде, направляв свої долоні на дівчат, по черзі, і вони падали без сил. На щастя, він не випив їх до кінця, не вбив. Підвівся і, переступивши оголені тіла, вийшов з кімнати і залишив їх лежати на підлозі.

Зараз мені стало зрозуміло, навіщо Ламар взяв собі кілька днів відпустки, він бажав набратися сили. Але, як не старався, забирав лише життєві сили у своїх жертв, а магічні не міг і це його сильно розлютило. Відчувши, що достатньо сильний фізично, вирішив випити темряву з мене, не знаючи, що навіть якщо вийде, не зможе увібрати повністю і носити її в собі, бо вона його вб’є. Та все ж наважився, бо спрага до магії була сильнішою за здоровий глузд.

Я передивлялася події сьогоднішнього ранку, дивилася на себе збоку і на мить мені самій стало моторошно від того, що я побачила й відчула. Мої очі палали вогнем, лють і гнів керували мною, а темрява вже не вирувала, а бурлила, готова знищувати все навколо себе. Побачивши все це я зрозуміла, що не бажаю мститися, бо це руйнує мене зсередини. А що я дійсно хочу - це знайти коханого і жити довго і щасливо, ростити дітей, допомагати людям. Добре, що зараз я побачила свій інший бік, який я вже зможу приборкати і підкорити.

Раптом я відчула, що вже не сама в кабінеті, дівчата втомилися чекати і зайшли перевірити, як я себе почуваю. Жанет підійшла і торкнулася моєї руки, чим вивела мене з того жахливого видіння. Я розплющила очі і поглянула на неї.

- Ти чого, Ліндо? Не можна плакати, подумай про дитину, опануй емоції… - прошепотіла Жанет.

- Я знаю…

- От і молодець. Хочеш на свіже повітря? Давай вийдемо в парк, подихаєш. Це заспокоїть тебе.

У відповідь я кивнула головою. Ми вийшли з лаборантської і я мовчки зайшла на кафедру і віддала перстень Деніелу. Він стурбовано поглянув на мене і ментально запитав, чи зі мною все добре, чи, можливо, я потребую огляду лікаря. Я відповіла, що все добре, подякувала і вийшла в коридор.

Жанет взяла мене під руку і ми вийшли на вулицю. Поволі пішли до парку і сіли на лаву, біля озера. Ми сиділи і мовчали. Жанет не хотіла турбувати мене повчаннями, на кшталт, твої емоції шкодять дитині, маєш берегтися тощо, як вона полюбляє. Трохи заспокоївшись, я повернулася до неї і взяла її руку. Мої емоції врівноважились і я готова була діяти.

- Жанет, я знаю, де вони. Ти готова рушати?

- А ти впевнена, що добре себе почуваєш? - обережно спитала, бо відчула рішучість моїх намірів, та переживала за мій стан.

Нічого не сказавши, я перенесла нас у той будинок, який показав мені перстень. Хоча світило сонце, у кімнаті було темно. Я розвела руки в різні боки і штори на вікнах роз’їхалися, запустивши в кімнату яскраве світло. Ми побачили хлопців. Вони лежали непритомні і ледь дихали. Жанет підбігла до Олешка, обійняла його і заплакала чи то від розпачу, чи від щастя.

Я підійшла до Влада і сіла поруч. Налаштувалася на те, що коли він прокинеться, я не розчаруюсь, якщо він не впізнає мене і не заплачу. Найважливіше зараз - його життя. Хай просто живе і буде щасливий, навіть якщо він ніколи більше не буде зі мною.

Я підняла його футболку і подивилася на рану від підступного удару ножем. Вона затягнулася, але шрам досі кровоточить. Отрута, яка була на ножі робить свою справу і не дає його тілу природно відновлюватись. Ще й Ламар вкрав частку його сили.

Жанет поклала руку на голову Олешку, почала шепотіти закляття і зцілювати його. Він розплющив очі, голосно вдихнув, немов увесь цей час не міг дихати. Вона голосно заплакала і вони обійнялися, шепотіли, як скучили, як сильно кохають одне одного і ніколи в житті більше не розлучаться.

- Коханий, ти можеш іти? Давай залишимо Лінду в тиші, - прошепотіла Жанет.

- Так, спробую.

Він поволі підвівся і, хитаючись пішов. Жанет підтримувала його. Коли проходили повз мене, Олешко зупинився, торкнувся мого плеча і сказав тихо:

- Ти зможеш пробачити мені?

- Не торкайся, не заважай, потім поговорите, - вона забрала його руку від мене і повела до виходу.

Та я вже не звертала уваги, що відбувається навколо нас. Відключила себе від зовнішнього світу і направила всю увагу на коханого. Поклала руку на рану, заплющила очі і, прочитавши закляття, почала ділитися з ним життєвою силою. Рана затягнулася, але він все ще лежав непритомний. Раптом я відчула, як магія дитини переплелася з моєю і поволі потекла до Влада. Здається, донечка не менше за мене хоче повернути батька до життя. Я не втручалася, а просто спостерігала за дивом.

Його обличчя посвітлішало і з’явився рум’янець. Я зрозуміла, що скоро він розплющить очі і, скориставшись цією миттю, поцілувала його уста. Можливо це мій останній поцілунок. Розчинившись у солодкому дотику до його губ, я не стрималась і заплакала, прощаючись з коханим. Наблизилася до його вуха і прошепотіла:

- Я завжди кохатиму тебе, навіть якщо ти не знатимеш, хто я. Ми завжди любитимемо тебе. Тільки живи, коханий… Живи, - відсторонилася від нього і погладила його колючу щоку.

Витерла сльози, подумавши, що зараз треба тримати емоції, а вдома вже поплачу досхочу. Рухом руки відчинила вікно, щоб свіже повітря прискорило зцілення. Рана вже повністю затяглася, навіть шраму не лишилося і я забрала від нього руку. Сиділа і дивилася на нього, закарбовуючи в пам’яті його образ…

Через кілька хвилин Влад вдихнув повітря на повні груди, розплющив очі і поглянув на мене… Його блакитні очі, такі рідні, дивилися на мене, а я не знала, чи впізнає він мене. Я трохи почекала і, не витримавши паузи вирішила просто піти. Його фізичний стан нормалізувався і моєї допомоги він більше не потребує. Отже, можу повертатися додому.

Ще раз поглянула в його очі і відвела погляд, щоб не показати сльози, які вже підступно зібралися в очах. Раптом Влад різко підвівся, обійняв мене і прошепотів:

- Ти знайшла мене…

---

Сподіваюсь, історія прийшлася Вам до смаку.

Щиро вдячна Вам за приділений твору час, за Ваші вподобайки - сердечки за коментарі і відгуки.

До зустрічі у нових світах. Щоб не пропустити оновлень, тисніть "Слідувати"

З повагою, Ваша RR

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.