2

Тіло ниє, голова гудить, навіть очі не можу розплющити. Лежу на кам’яній підлозі. Мені холодно, але не страшно. Здається, я позбулася цього почуття. Це блакитне сяйво зробило щось зі мною. Відчуваю прилив сил і магія шалено вирує в мені до запаморочення. Я змінилася, ніби миттєво подорослішала. В думках лунає голос бабусі: “Ти сильна, ти взяла те, що належить тобі. Моя сила віднині твоя. Тепер підводься і побач, те, що маєш знати”.

Я підвелася, але це далося мені важко. Заспокоїла дихання і огляділася. Велика зала з темними кам’яними стінами. Горять чорні свічки навколо. Я вийшла з-за колони і побачила бабусю, яка сидить на троні. Поволі починаю розуміти, що моя прабабка - Верховна відьма темного Ковену.

Раптом відчинилися двері і повіяло холодом. Я повернулася на звук і побачила силует чоловіка, який тримає в руці меча.

- Я і до тебе доберуся, стара відьмо! Я відібрав сили в твоїх підданих, заберу і твої. Я, а не ти буду головувати тут! Ніхто не завадить мені стати наймогутнішим магом!

- Ти не зможеш забрати мої сили. Не всі можуть володіти ними. А тим паче таке нікчемне створіння, як ти, Патрику! Я прокляла весь твій рід, рід Ламарів, за ваші брудні справи проти Ковену і мого народу. Твій рід просто помиратиме, втрачаючи сили і ти - не виняток. Але зараз ти ще маєш вибір. Якщо перетнеш межу, прокляття наздожене й тебе. Подумай, що ти обираєш?

- Силу! Я обираю силу! Для мене немає вороття. Ковен знищено. Залишилася тільки ти, Мавра Морок!

- Той меч тобі не належить! То давній артефакт роду Мороку. Ти безсилий, щоб користуватися ним.

- Я заберу твої сили і меч слухатиме мене! - проричав і пішов прямо на неї.

Мавра підвелася, і підняла руки. З її долонь замерехтіли блискавки. Вона направила їх на чоловіка і вдарила. Меч з ляскотом впав на камінь, а чоловік постояв мить і також рухнув на підлогу. Верховна зійшла з трону і пішла до виходу. Проходячи повз чоловіка, вона поглянула на нього і мовила:

- Вибір за тобою, Патрику!

Раптом він піднявся, схопив меча і встромив їй у спину. Земля затряслася, небо потемніло, свічки згасли водночас, наче вихор пройшовся залою. Мавра впала і прошепотіла:

- Тепер ти вічно голодуватимеш, або станеш мерзенним паразитом. Твій рід закінчиться на тобі, ти зробив свій вибір.

Чоловік направив на неї свою руку, щоб увібрати її сили з останнім видохом, та не встиг, вона вже була мертва. Він кидав прокльони, дивлячись на її тіло! Витяг меча і обтер об її чорну мантію. В коридорі почулися кроки і виднілися відблиски вогню. Містяни зі смолоскипами увірвалися до зали і зупинилися, споглядаючи на мертве тіло Маври. Почали спантеличено шепотіти, хтось кричав, що загубили магічний захист, хтось просто розчаровано дивився в темінь зали.

Патрик прошепотів якесь закляття і люди зачаровано повернулися до нього. Він підняв голову і сказав переможним тоном:

- Ця відьма знищила Ковен і забрала життя багатьох мешканців нашого міста! Вона прагнула влади, але я спинив це зло! Я помстився за все лихо, яке принесла ця стара, яка збожеволіла і накоїла тут лиха!

Люди почали вигукувати слова подяки. Вони щиро раділи, що Верховна мертва. Ті, кого вона підтримувала, допомагала, лікувала, повернулися до неї спинами і проводжали в останню путь прокльонами і лайкою. Просто піддавшись закляттю цього клятого недомага!

Я спостерігала за цією виставою і ковтала сльози. Це несправедливо! Моя родина втекла звідси лише тому, що всі записали нас ворогами. Але, здається, батько також повірив у цю маячню. Бо інакше, він би боровся за правду, чого б це не коштувало.

Я плакала, затуливши долонями обличчя. Раптом хтось торкнувся мого плеча і я повернула голову. Наче й не спала. На мене дивився мій Влад закоханими очима і турботливо гладив по голові. Його дотики заспокоїли мене і я посміхнулася. В голові крутилися спогади кошмару, та я аналізувала побачене, а не переживала це знову.

Виявляється, моя прабабуся передала мені свої сили, які мали належати її сину, а потім онуку. Але ніхто не прийняв їх. Я впевнена, що вона наснилась і діду, і батьку, але всі боялися підійти до неї, бо вважали лихою. Саме тому, коли тато дізнався, що я успадкувала темні сили, заборонив практикувати, щоб я не накоїла “лиха”, як Верховна Мавра Морок.

А Патрик остаточно впав у моїх очах. Як згадаю, що фанатіла від нього, мене аж нудить. Моторошно й уявити, що він накоїв за всі ці роки. Але ми маємо зупинити його і довести, що рід Мороку не вартий зневаги й прокляття, яке сиплеться й до сьогодні.

Я провела долонею по обличчю коханого і посміхнулася. Яка ж я щаслива, що зустріла його.

- Тобі щось болить, люба? - шепотом запитав і поцілував мою руку.

- Ні, наснився дивний сон... Я зрозуміла щось дуже важливе.

- Поділишся?

- Я дуже кохаю тебе і я - найщасливіша в світі, бо у мене є ти… - підсунулася до нього і полілувала.

- Уві сні ти страждала і плакала, тому я й розбудив тебе. Що ж там трапилося?

- Я розповім, обов’язково. Але потім. А зараз, обійми мене.

Ми вже не змогли заснути, кохалися, розмовляли, планували майбутнє. Я розповіла про свій сон і про Ламара, і про бабусю, про те, що отримала від неї сили і тепер я нічого не боюся. Нічого, крім втратити його, свого блакитноокого. Він посміхнувся і запевнив, що ніхто нікого не втратить, ми будемо жити довго й щасливо.

- То виходить, що насправді, ти - нащадок знаного і великого роду Мороку? І тепер, коли бабуся щедро одарила тебе силою, ти маєш стати Верховною.

- Можливо, ти маєш рацію. Але щодо “стати Верховною”, я не впевнена, а от маєток я відновлю і ми там будемо жити і продовжувати наш рід. Але спершу, ми маємо розібратися з Ламаром, виграти бій, який, до речі вже сьогодні, потім ми отримаємо дипломи, одружимося…

- Навіщо чекати так довго? Я пропоную тобі одружитися вже зараз. Ми вже разом і чекати я не хочу, - завзято промовив наречений.

- Я згодна, якщо це була твоя пропозиція руки й серця. Одружимося якнайскоріше, а зараз тобі потрібно поспати і відновити сили. У тебе вирішальний бій, якого ти так чекав.

- Я не потребую відновлення, ти забула які маю здібності? В мене енергії хоч відбавляй! - хитро посміхнувся і накрив мене своїм тілом.

Я не пручалася, а навпаки, бажала знову відчути його своїм. Ми заряджаємося одне від одного силою. Ми більше не зможемо жити окремо. Я грайливо повернула його на спину і накрила собою. Пестила і цілувала, даруючи всю себе, й сама отримувала від цього насолоду. Коли ніжність переросла в дике, нестримне бажання, він, важко дихаючи, схопив мене за бедра і прискорив рухи, довівши до найвищої насолоди.

Ми готові були кохатися знову й знову, але настав ранок і ми мали виходити з нашої маленької казки у великий світ. Ми разом прийняли душ, зібралися і пішли до кав’ярні. Якщо вчора романтична вечеря не вдалася, сьогодні ми зробимо собі романтичний сніданок.

Увесь шлях до кав’ярні за нами плентався той бідолашний Борис і я, скориставшись моментом, влізла в його думки. Він одержимий, його думки вирували і змінювали одна одну. Тут він думає про навчання, сесію і відразу переключається на завдання, яке дав Ламар. А саме, стежити за мною і передавати йому інформацію. Він під чарами закоханості, тому в думках мріє торкнутися мене, навіть зараз іде і розглядає мій стан і фантазує. Так можна з глузду з’їхати. Він у постійній напрузі, майже не спить, не їсть, підслуховує, переслідує мене, а більше за все, він страшно боїться Ламара. Це я побачила у його думках. Треба покласти цьому край. Я маю розчаклувати його.

Ми замовили сніданок і зайняли мій улюблений столик. Розмовляли, сміялися, а позаду я відчувала страждання свого спостерігача. Йому нестерпно дивитися на мене щасливу без нього. Щоб відволіктися, я запитала у Влада, де ж він заховав пташку, нащу Жанет. Влад відмовився відкривати сховок, бо, якщо Патрик спалив мій захист, то зможе через мене дізнатися, де переховується бідолашна. Так, все правильно, краще мені не знати. Але захист я маю відновити. За всією цією романтикою, я взагалі забула про таку важливу річ.

Я отримала бабусини сили, тому маю дуже швидко опанувати цей дар і використати на добро. З усвідомленням цього, в голові сформувалось закляття. і рима така вдала. Я дістала із сумочки книжечку і записала нове закляття. Прошепотіла його і відчула міцний щит, наче здобула невидимі й невагомі обладунки воїна. Тепер побачимо, як відреагує на це Ламар.

Я замовила собі добавку, ніч, що минула, дається взнаки. Ще й не вечеряла вчора, отже, маю добряче поснідати. Запашна кава і теплі круасани з сиром творять дива.

Після сніданку ми попрямували в універ. Сьогодні Влад має звільнитися раніше, бо має фінал ігор, а я попрацюю на кафедрі. Ми домовились, що він зайде за мною і ми разом підемо додому. Перед навчанням зайшла на кафедру, привітатися з Віолою і дізнатися, чи є якісь новини щодо загиблої Ірен Томмер. Віола виглядала розгубленою. Навіть не помітила, що я зайшла до кабінету, втупилася в папери і працювала.

- Вітаю, подруго! - привіталася я, чим трохи налякала Віолу.

- О, Ліндо, вітаю. Тут біда з розкладом. Знову.

- Хтось знову звільнився заднім числом? - засмученим голосом запитала, бо вже чекала найгіршого.

- Та ні, Ламар наказав переробити розклад і відізвав твоє прохання поділити навчальні години між викладачами.

- Тобто?

- Так, він забирає всі години пана Кирюлика собі. Отже, сиджу, переписую. Допоможеш?

- Так, звичайно.

Я сіла поруч з Віолою, взяла список дисциплін і почала диктувати, а вона робила помітки на старому розкладі, щоб потім зробити новий. Вона тихенько розповіла, що Патрик вчора дуже розлютився, коли дізнався, що я самостійно прийняла рішення про заміну викладача і до того ще й до декана заявилася з листом. Та трохи заспокоївся, коли вона пояснила, що ситуація була критична і ми діяли на свій розсуд, бо він був відсутній і зв’язку з ним не було.

Та він ще й зарплатню у людей забирає! Покидьок. Я відразу згадала той день, коли передивлялася інформацію про університет, то знайшла купу Ламарів і уявила, що це, мабуть, професорська династія. Адже ні, ті всі дисципліни він забрав собі і, відповідно, заробітну плату також. От ненажерливий! Та нічого, ми його зупитимо. Ще не знаю як, але обов’язково зупинимо.

До речі, не відчуваю його присутності сьогодні, та Віола пояснила, що у нього справи зі школою бойових мистецтв і він сьогодні працює там. Отже, маю час подумати і підготувати план викриття й покарання професора. Але якесь тривожне почуття поселилося в душі. Заспокоїла себе тим, що Влад змагається у клубі, а не в школі. Та хвилювання не відійшло.

Після пар провела Влада і благословила на перемогу. Вона йому необхідна. Його мрія має здійснитися. Домовились відсвяткувати сьогодні перемогу. А сама пішла до лаборантської, де на мене вже чекав Борис. Він просто стояв в коридорі і мовчки дивився на мене, як на божество якесь. Бідолашний. Відчуваю його гнів, закоханість і страх.

Підійшла до нього і запитала, як у нього справи. Він подивився на мене, посміхнувся так втомлено і розчаровано. Нічого не відповів, та обережно підніс до мене руку, щоб торкнутися моєї коси, але зупинився.

- Мені погано без тебе, Ліндо. Благаю, будь моєю. Я зроблю все, що завгодно заради того, щоб бодай торкнутися тебе.

Зрозуміло! Ламар наказав покохати дівчину, але торкатися не дозволив. Це по-перше. А по-друге, якщо я розчаклую його, то Ламар обов’язково дізнається, і як він відреагує на це, я навіть уявити не можу. Але хлопця шкода. Та йому доведеться почекати.

- Ти йди додому, відпочинь. Побачимося завтра на навчанні. Добре? - тихенько сказала йому, але він дивився на мене так, наче не чує.

Погані справи. Патрик не контролює дію своєї магії, ще трохи і хлопець захворіє. Що ж мені з цим робити? Я залишила нещасного в коридорі і зайшла в кабінет.

Сіла за свій стіл, взяла чернетку розкладу і почала працювати над чистовиком. Зосередилася і поринула в роботу. Коли все було готово, дала на перевірку Віолі. Після її затвердження, зробила копію і пішла, повісила на першому поверсі та на нашому, біля кафедри. Написала листи з попередженням про зміни в розкладі викладачам і розклала на кафедрі кожному на стіл.

На кафедрі зустріла пані Кейт і поцікавилася, чи дізналася вона щось нове по справі пані Ірен. Кейт важко зітхнула і сказала, що кваліфікували, як нещасний випадок і справу закрито. Ну, про це я і здогадувалась. Він знову все “владнав”. На жаль, ці всі нещасні випадки так і залишаться, без додаткового розгляду.

Повернулася на своє робоче місце і побачила, що Віола дуже занепокоєна. Я вмовила її піти додому, бо вона пожалілася, що батьку стало гірше, вона це відчуває. Але боїться, що Патрик з’явиться і покарає її за прогул. Я заспокоїла її, мовляв, знаю, що сьогодні він тут не з’явиться. Та й робочий день добігає кінця. Розклад ми зробили, а більше важливих справ на сьогодні не було. Віола побігла додому, а я відкрила свою книжечку і почала гортати. Може вигадаю, як мені розчаклувати Бориса, щоб Патрик не дізнався.

Знайшла одне закляття, яке навело мене на чудову думку. Я його доопрацювала і треба було тільки дочекатися слушного моменту. Я поглянула на годинник і подумала, що бій мав уже закінчиться, отже, блакитноокий скоро має бути вдома. Спробувала зв’язатися з ним ментально і відчула його піднесений стан. Це означає, що він переміг і став кандидатом на вступ до школи. Я посміхнулася сама собі і продовжила гортати книжечку.

Раптом в серці запекло і здавило з такою силою, що я ледь дихала. Щось трапилось і Влад у небезпеці! А через хвилину я взагалі перестала його відчувати. Так, треба заспокоїтись і зосередитись, щоб знайти його. Почала глибоко дихати і заплющила очі. Замість коханого я відчула лиху потужну енергію. Патрик наближається. Маю діяти. Настав час.

Я дістала з сумочки помаду Ритки. Вона забула її ще тоді, коли брала на гульки мою сумочку. Підійшла до дзеркала, викрутила і посміхнулася. Дуже вдалий колір. Яскравий, червоний, як кров. Сестричка завжди відрізнялася від мене яскравістю. Сумую за нею. Та й за батьками також.

Не гаючи більше часу на спогади, я прошепотіла закляття з чудовою назвою “Поцілунок, який забирає силу” і намалювала губи. Подивилася уважно на свій образ. Чогось не вистачає… Я розплела коси і розстібнула верхні гудзики на сукні. Так значно краще.

Патрик вже близько. Я схопила ключ від його кабінету і побігла до нього. Сіла на стіл, обличчям до дверей. Перехилила волосся на одне плече, а інше трохи оголила. Тьфу, як гидко від того, що я зараз роблю, але це має спрацювати. Для більшого ефекту закинула ногу на ногу і підняла сукню, показавши коліно.

Він буквально залетів до кабінету і закляк, побачивши мене у “такому” вигляді. Я сором’язливо посміхнулася і провела пальцем по оголеному коліну.

- Нарешті ти прийшов, вже думала, не дочекаюся…

Він мотнув головою, наче хотів позбутися мани. Та я продовжила гру. Підвелася і поволі підійшла до нього, провела пальцем собі по шиї, спустила нижче, розстібуючи ще один гудзик. Подумала, от я дурна, треба було спочатку один розстібнути, а не два. Бо зараз це виглядало вкрай відверто, як на мене. Але це спрацювало і в очах Ламара забігали оскаженілі бісики, у передчутті шаленого дійства.

Він підхопив мої залицяння і перейшов до дій. Розстібнув сорочку і оголив торс. Я зробила оцінюючий погляд, показуючи йому, що мені це подобається. Але насправді нудота підійшла до горла і я намагалася стриматися, щоб не втекти. Та він і не дав би, бо помахом руки зачинив двері на ключ, а іншою схопив мене за талію і притиснув до себе, аж подих захватило. Ця гра мені дуже не подобається, але маю йти до кінця.

Він торкнувся губами мого вуха і прошепотів:

- Ти неймовірна. Я не відмовлюся скористатися цією нагодою, хоча й відчуваю, що ти не до кінця готова.

- Я готова, але не поспішай, маємо достатньо часу… - прошепотіла і провела ногою по його нозі.

Це запалило його ще більше, він підняв мене та всадовив на стіл і, роздвинувши мої ноги, різко притиснувся до мене, і я відчула його жар. Занурив руку під моє волосся, схопив його і потягнув донизу, що голова схилилася убік. Почав пристрасно цілувати шию і притуляти ще більше до себе. Його дихання прискорилося, але він різко зупинився і загарчав, як звір, відсахнувшись від мене.

- Ти не готова, дівчинко! Відкладемо це на потім, коли ти сможеш відкритися, - видихнув і відійшов, застібуючи свою сорочку.

Мій план провалився. Я схибила. Треба було одразу подарувати йому “Поцілунок”, а не давати йому діяти. У мене зовсім немає досвіду у звабленні чоловіків.

- Ти йди, Ліндо, відпочивай. І не забудь про тези. Чекаю в понеділок. Може “спрацюємось”, - останнє слово він промовив дуже особливим тоном.

- Добре, пане Ламар.

Моя відповідь його роздратувала, але він нічого не сказав. Почав перебирати папері на столі, не звертаючи на мене уваги. І тут я зрозуміла, що саме йому від мене треба. Ні, я не цікавлю його, як жінка. Він не відмовився би від солоденького, але йому необхідно прочитати мене, влізти в мою голову та душу, дістати мою магію і привласнити. Впевнена, що він відчув і оцінив мій новий захист. Це його й роздратувало. Я маю обрати іншу тактику.

Я тихенько вийшла з кабінету і стрімголов побігла до туалету. Стерла помаду, застібнула гудзики і заплела волосся. А в думках розробляла новий план, більш дієвий. Магію я маю підключати не жіночу, а темну, яка посилюється в мені.

Здала ключі від кафедри і перемістилася в свою кімнату. Тепер маю розшукати Влада, бо й досі його не відчуваю. Тривога накриває, але я намагаюся не панікувати. Раптом почула, як тихенько ключ провертається в замку. Я підійшла до дверей і приготувалась до найгіршого. Двері поволі відчинилися, у кімнату зайшов Влад, дуже стомлений. Зробив два кроки і впав...

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.