16

Бабусин голос не полишив мене, він спочатку ледь шепотів нечутно, а у мене не вистачало сил прислухатися. Потім стало тепло всередині, в області живота. Тепло розтікалося по тілу, даруючи спокій. Темна енергія підхопила тепло і активізувалась, вируючи в мені. Відчуття спокою перебив бабусин голос: “Дівчинко, прокидайся, ти в небезпеці. Прокидайся… Розплющ очі”.

Я відчуваю, що хтось торкається мене, обережно знімаючи з мене взуття. Потім легким дотиком, хтось торкається моїх колін, і веде долоні вверх, по стегнам, задираючи мою сукню. Вправно і швидко знімає її з мене. Повіки не слухаються, я не можу розплющити очі. Я сплю? Чи я вже мертва? Мені вважається щось дивне. Усвідомлюю, що сили повертаються до мене і разом з тим відчуваю, як оголене чоловіче тіло накриває мене. Лиха енергетика намагається зламати мій захист, а наполегливі руки нахабно торкаються мене.

- Ти моя, Ліндо… Ти моя… - збуджено дихаючи, ВІН цілує мене, жадібно мацає, знімаючи білизну.

В голові прогриміло: “Прокидайся негайно!” і я розплющила очі та ледь стримала нудоту. ВІН так захопився своєю справою, що й не помітив, що я вже при тямі. ВІН пестив мене так ніжно й захоплено, наче закоханий хлопець. Цілував і терся оголеним тілом, поступово та дуже обережно, роздвигав ногами мої ноги і тремтів від того, що вже скоро отримає все, що зараз хоче.

Часу у мене залишається все менше й менше. ВІН вже дуже близько, що я фізично відчуваю жар і твердість його бажання. ВІН направив себе, щоб увійти, а я від жаху забула слова свого особливого закляття, просто зціпила зуби і стиснула долоні в кулаки, приготувалася відбиватися, але ВІН чомусь передумав, відсторонився від мене і продовжив пестощі.

Я вирішила скористатися нагодою і “прокинутися” так, щоб ВІН помітив. Поки чоловік цілував моє тіло, спускаючись все нижче, я підняла руку і легенько торкнулася його голови, щоб зупинити те, що він надумав робити. Він одразу підняв голову і, не даючи йому прийти до тями, я прошепотіла:

- Вирішив почати без мене? Може дозволиш і я сама все зроблю? - нутрощі перевертаються всередині від ситуації, в якій я опинилася завдяки Олешку, а я все ж намагаюся звабливо посміхатися.

Я маю зупинити це знущання над собою. ВІН, збоченець, скористався тим, що я непритомна і трохи не згвалтував. Але як мені діяти? Варіантів порятунку майже немає. Я вже роздіта, а поруч збуджений чоловік, ще й так близько до цілі. Якщо почну пручатися, битися чи сперечатися, ВІН просто візьме мене силою. А мені цього не треба. Застосувати магію? Та у ньому зараз стільки сили, що я зможу ненароком нашкодити собі і ВІН все одно візьме своє. Треба перехитрити цього одержимого.

Згадала свій план застосувати отруйний поцілунок, але шукати помаду зараз трохи незручно, тому вирішила спробувати без неї. Дивлячись у його очі, я прочитала його і зрозуміла, що ВІН відкритий. У моменти тілесної близькості, люди втрачають контроль над свідомістю і це можна використовувати. ВІН розраховував на те, що своїми пестощами доведе мене до такого стану, що я відключу всі захисні щити і він скористається мною і ментально, випивши сили, і фізично, задовольнивши чоловічі потреби й бажання.

- Не зупиняй мене, тобі ж приємно. Дозволь довести тебе до піку емоцій. Довірся мені, я знаюся на цьому.

А у мене одне в голові: “Як стримати нудоту, щоб не вирвало прямо тут”. Але я посміхнулася і сказала:

- Добре, продовжимо. Але мені необхідно зробити ковток води. І ще дещо…

- Ти починаєш мене дратувати, Ліндо! - загарчав від перезбудження, - Закінчу і потім вип’ємо все, що захочеш.

Останні слова він якось лагідно промовив і повернувся до обціловування мого живота. Я не стрималася і також загарчала:

- Ти що не розумієш, що я нічого не відчуваю, бо на мені закляття захисту. Я маю прочитати зворотнє і тоді продовжимо. Мені необхідно сконцентруватися. Бо розслабитися і отримати насолоду я не зможу, - на ходу вигадувала якісь магічні чари, щоб просто відтягнути час і діяти з холодною головою.

Він відірвався від поцілунків, та різко підвівся майже торкнувся губами моїх губ, але стримався. Підсунув руки мені під спину, обійняв, зажавши мої руки і притис до себе, повністю знерухомив мене. Влігся поміж моїх ног, торкаючись мене низом свого живота, поволі рухав бедрами, щоб підтримати запал.

- Давай, дівчинко, читай вже своє закляття, я чекаю. Несила терпіти… - його гаряче дихання обпалювало мені обличчя.

На мить я згадала, як зовсім недавно фанатіла від нього і при інших обставинах, я зараз була б найщасливішою жінкою в світі. Але не тепер, коли я знаю все, що ВІН накоїв і що накоїть іще, якщо зараз я його не зупиню. Можливо навіть ціною своєї честі. Від цих думок мороз пішов шкірою. Та дуже відволікають його рухи, і те, що він збуджується від тих рухів ще більше. Я не можу належати йому, я не хочу відчувати його, я не дозволю взяти мене.

Я, дивлячись йому в очі, починаю пошепки читати закляття “Поцілунку”, щоб ВІН не почув жодного слова і не здогадався, що чекає на нього. Дуже ніжно та повільно облизую свої губи, імітуючи помаду. Сподіваюсь, це виглядає достатньо спокусливо. Ну що, або пан, або пропав.

По виразу його обличчя розумію, що йому це подобається і заводить ще більше. Торкаюся його губ і шепітом примовляю:

- Хочу обіймати тебе…

ВІН послабив лещата своїх обійм і я вивільнила руки, поклавши на спину. Тепер головне не зіпсувати все своєю “гидливою огидою” до нього. Роблю глибокий вдих видих і притискаюсь ближче до його губ кажу пристрасно, з награним збудженням, фальшиво прискорюючи дихання:

- Поцілуй мене!

ВІН палко впивається мені в губи, з напором вриваючись язиком, заплющує очі від насолоди. Починає прискорювати рухи бедрами і спускає одну руку, щоб схопити мене за бедро і увійти. Я концентруюся на його думках і бачу, що він готовий до прийняття моєї магії, він готовий до піку емоцій, до задоволення своїх тваринних бажань.

Я продовжую грати нестримну пристрасть і хапаю його за пояс, щоб затримати і не дати спуститися нижче. Починаю рухатися в такт його рухам, прискорюючи пік насолоди. Тим часом бачу, що ВІН намагається і ментально заволодіти мною, не тільки тілесно і розумію, час настав. Щоб відволікти його від ментального впливу підхоплюю гру його язика і відповідаю на пристрасть. Моє закляття “Отруйного поцілунку” вже має спрацювати. Я продовжую його стримувати своїми обіймами і прискорюю поцілунок пристрастю. Починаю важко дихати, переходячи на стогін. Спочатку тихо, потім гучніше, посилюючи рухи тілом, притискаючи його до свого живота. Стає все важче його тримати, бо він жадає потрапити в мене і намагається вирватися з моїх “пристрасних” обійм. А я слідкую за його думками.

Відчуваю, що його намагання ментально володіти мною приглушаються, це означає, що “Поцілунок” спрацював і тепер я можу вплинути на нього так, як хочу, бо зараз в ньому фізичне бажання близькості переважає ментальному. Ментальне я приборкала. Тепер, як по замовленню у моїй голові вспливаєє “Особливе закляття”, яке я починаю нашіптувати, поки борюся з його тваринною хіттю. Відірвалася від його губ і продовжила шепотіти слова закляття все гучніше й гучніше.

ВІН, розуміючи, що відбувається щось не так, як було заплановано ним, починає приходити в себе і зупинятися. Але я знаю, для того, щоб моє “Особливе закляття” спрацювало, він має бути в процесі задоволення. Останні слова я маю промовити у момент його піку, у той самий момент вибуху його тілесної насолоди. Тому беру процес під свій контроль його ж методами.

Впиваюся йому в губи і починаю силою перевертати його на спину, натякаючи, що хочу саме так. Мій поцілунок спрацював і відволік його від непотрібних мені роздумів. ВІН піддався мені і повернувся на спину, очікуючи від мене пристрасного подарунку. Не зупиняючи поцілунок, я лягла на нього, накриваючи низ його живота своїм бедром, притискаючи так сильно, що він застогнав, відчуваючи приємний натиск. Прислухаючись до його думок, я чую, як він благає впустити себе, бо вже доходить до божевілля. Жадібно хапає мене за бедра і намагається всадовити на себе.

Я ментально передаю йому емоцію, яку ВІН має сприйняти за дійсну і прискорюю свій рух, щоб довести його до того самого вибуху. І тут ВІН закидає голову назад і вибухає собі на живіт, голосно вивільняючи крик у суміші зі стогіном. У цей момент я на вухо йому шепочу останні слова закляття: “На вік залишаю тебе таким”.

Реакція на закляття була така, як і має бути. Легке запаморочення і ейфорія. Він поглянув на мене і прошепотів:

- Ти тепер моя…

І тут я вже не стрималася і побігла в туалет. Ледь встигла добігти до унітазу. Мене нарешті вирвало і я вже не стримувалася. Все, щойно пережите, виходило з мене, але легше не ставало. Так, він не отримав мене, але був поцілунок, були обійми. Я відчувала його тіло і хтивість. Де та грань, яка межує між близькістю і володінням? Ми не кохалися? Але ж ми були близькі. Я зараз збожеволію від усього цього.

До ванної ніяк не могла дістатися, бо вимушена щосекунди повертатися до унітазу. Рвотний рефлекс не заспокоювався, хоч вже й нічим було. Сіла на підлогу і почала ревіти. Відчуття пустоти й розпачу. Відчуття, що згвалтована без згвалтування. Відчуття бруду на собі. Схлипуючи я підвелася і залізла у ванну. Включила воду і почала змивати із себе весь бруд і залишки його пристрасті зі своєї шкіри. А якби у нього вийшло і ВІН отримав моє тіло для своїх утіх, мабуть, я померла б відразу. Як уявлю його в собі... Нудота знову підійшла і я її не стримала. Направила потік води на обличчя. Але як змити спогади? Як змити дотики? Як змити поцілунки? Як тепер обійняти коханого? Може й добре, що блакитноокий не пам’ятає мене більше. Мабуть це на краще.

Та попри все я жива. Але як це можливо? Я ж чітко пам’ятаю, що Олешко встромив мені ножа в спину. Вистрибнула з ванної, підійшла до дзеркала, повернулася спиною і почала роздивлятися свою спину. Крутилася в усі боки, мацала свою спину і нічого не знайшла. Навіть шраму не залишилося. Що за чудо? Мамчини уміння регенерації мені не передалися. І ці сили дотепер були мені недоступні.

Зібравшись, я відчула нестримну енергію своєї темної сили, яка обережно огорнула мене, підтримуючи і допомагаючи опанувати мій розпач. Дихання прийшло в норму і я, нарешті, усвідомила, що необхідно йти вперед, залишивши неприємність цієї події в минулому. Я - нащадок величного роду Мороку, я - Верховна, тому слабкість і невпевненість я залишаю у цій кімнаті і прямую далі.

Тепер маю діяти. Опанувавши себе, я витерлася і загорнулася у рушник. Вийшла з ванної кімнати і побачила Ламара. Я накрила його простирадлом, щоб не бачити його тіло. Він мирно спить, а це означає, що закляття працює. Чудово! Скоро він прокинеться, маю пару хвилин. Скинула на підлогу рушник, знайшла свою одежу і одяглася. Тепер почуваю себе набагато краще. Тим часом Ламар почав приходити до тями, а я визирнула у вікно і зрозуміла, де я.

- Чому ти одягнена? Може повторимо? - грайливо, але слабким голосом промовив.

- Ти не зможеш.

- Ще й як зможу! Давай, тобі ж сподобалось?

- Ти не зрозумів. Ти більше ніколи не зможеш ані кохатися, ані чаклувати, - сухо відповіла, споглядаючи ліс із вікна.

- Але ж ти також насолоджувалася, я бачив, я відчував себе у тобі. То було найсолодшою миттю…

- То моє навіювання, чари. Не вір тому, що побачив.

Ламар, зрозумівши, що його план провалився, оскаженів і намагався кинути у мене вогняну кулю. Але сформувати її не вийшло. Він рипнувся, щоб встати, але не зміг. Ще заслабкий.

- Я звільнила тебе від можливості харчуватися чужими життями. І всі сили, які ти вкрав, поступово повернуться до їх володарів. Твої чари знищено, Патрику.

- Отже, я не помилився! Ти з Мороку… Ти так схожа на неї… - сумно промовив, роздивляючи мене.

- У цьому ти не помилився. А от все інше… Та я тобі розповім дещо. Ти міг позбутися прокляття, якби не був таким жадібним і одержимим до чужих сил і домінування. Але ти власноруч вбив свою можливість на порятунок.

- Не зрозумів, Мавра прокляла мене без шансу на порятунок.

- Помиляєшся. Будь-яке прокляття можна подолати, ти ж не шукав можливості, а просто задовільняв свої потреби. І так, я відчула твої наміри заволодіти силами Мороку, але зупинила тебе. Не всі спроможні мати й використовувати темряву.. Можеш подякувати, що вберегла тебе. Твоє слабке тіло не витримало б Мороку в собі і ти помер би або втратив би глузд.

Давши йому трохи часу, щоб ВІН усвідомив щойно почуте, я продовжила:

- Маріелла щиро закохалася в тебе ще до того, як ти отруїв її своїми лихими чарами. Доказом її кохання була вагітність. Ця дитина, твоя дитина, мала стати твоїм продовженням, але ти не розпізнав щирість почуттів і продовжував використовувати її сили.

- Дитина? Буде дитина? - радість в його очах загорілася вогником надії.

- Ні, не буде. Маріелла втратила її завдяки твоєму впливу. Якби ти звернув увагу, якби забув про свою жадібність і покохав її щиро та зберіг її сили, якби не чипав свідомість і не випив її життя, а оберігав і цінував, прокляття розчинилося б і ти зажив би нормальним життям. Але ти й цього не зміг зробити. Вона мертва лежить тут, у сусідній кімнаті. Маріелла не витримала. Її кохання не вистачило розбурхати подібне почуття в тобі. Без своїх сил вона не змогла підтримувати ваш союз самотужки, вона пізнала тебе і була готова прийняти таким. Навіть благала не вбивати тебе, коли дізналася про мої наміри... Ти сам знищив все…

Ламар закрив обличчя долонями. Мені не обов’язково було заглядати у його думки, щоб зрозуміти, що відбувається з ним у цю мить. Але мені необхідно було дізнатися, де ВІН ховає своїх заручників, отже, залізти у його свідомість все ж довелося. Сконцентрувалася і побачила те місце. Від почуттів аж мороз пройшовся шкірою. Я залишила його “насолоджуватися” стражданнями, а сама підняла з підлоги свою сумочку, дістала олівець і записник, вирвала листок та почала писати листа:

“Вітаю, пані Кейт. Вибачте, що турбую пізно вночі, але ми маємо діяти. Свою частину роботи я виконала, пан Ламар знешкоджений. Чари розвіяні. На превеликий жаль маємо втрати: пані Маріелла відмовилася від допомоги і померла від повної втрати магічних і життєвих сил.

Будь ласка, зв’яжіться з поліцією, хай приїдуть у маєток пана Ламара, та у школу бойових мистецтв. Там, у підвалі, сховані його заручники. Вони змучені і виснажені як фізично, так і магічно. Може знадобитися допомога цілителів.

Зранку повідомте, будь ласка, ректора, а я, в свою чергу, зміню порядок денний на засідання кафедри, яке має відбутися в понеділок, з урахуванням змін викладацько-професорського складу кафедри.

Щиро вдячна Вам за допомогу.

Лінда Морок”

Так, я не помилилася, саме МОРОК, а не Марак. На наступному тижні подам запит на зміну прізвища. Досить ховати свої корні. Я пишаюся своїм походженням і відновлю славу свого роду. Але спочатку маю відпочити.Просто хочеться сховатися від усіхна деякий час.

Знайшла папірець, на якому Кейт записала закляття, вимовила його і папірець розчинився, полетів до отримувача.

- Що ти задумала, Ліндо? - ледь чутно вимовив Ламар.

- Раджу зібратися з силами і привести себе в належний стан. Скоро тут буде поліція, - спокійно промовила.

- Поліція?! Ти з глузду з’їхала? Ти і так мене вже покарала! -

- Ні, Вас покарають по закону за всі діяння, - направилася до виходу і повернулася до нього, - Трохи не забула. Не намагайтеся втекти, кімнату я зачаклувала, отже, Вам може доставити нестерпний біль, якщо спробуєте вийти через двері, або вистрибнути з вікна.

- Я помру без сил. Ліндо змилуйся... - пошепки промовив, але я почула.

У відповідь нічого не сказала, а в голові крутилося: “Ти вже помер…”

Виходячи з кімнати, я відчувала його розпач від приниження, але чи не те саме він робив по відношенню до оточуючих. Я не насолоджуюся помстою чи перемогою, я просто спокійна, що змогла його зупинити. Все інше - то справа поліції, а я більше за все хвилююся за того, хто вже про мене не думає.

Вийшла з маєтку, вдихнула нічного прохолодного повітря, заплющила очі і миттю перемістилася у бійцівський клуб, одразу до підвалу. Темно, холодно й тихо… Невже нікого немає? Клацнула пальцями і запалила вогник, відпустивши його освітити периметр кімнати, проте, ані Влада, ані Олешка тут не було…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.