18

Пані Кейт кивнула головою, запрошуючи мене вийти з кафедри і поговорити, щоб ніхто не чув. Ми мовчки вийшли в коридор і, не домовляючись, зайшли у вільну аудиторію, зачинили за собою двері. Кейт не знала, з чого почати, і намагалася мене підготувати до жахливих новин.

- Ми маємо набратися терпіння і все, що відбувається не повинно нас розчаровувати. Розумієш, Ліндо, іноді трапляється так, як не планувалося і ми маємо бути готові...

- Пані Кейт, я зрозуміла, що новини невтішні. Але прошу, без довгих прелюдій. Я готова приймати інформацію, як є.

- Ламара скоріше за все виправдають, - випалила і поглянула на мене, очікуючи, що я знепритомнію або заплачу. Побачивши, що я реагую спокійно, продовжила, - З ночі до тепер я була у поліцейському відділку і просідковувала просування справи. У них є заява Маріелли, яка встигла перед смертю взяти всю провину на себе. Тобто вона яскраво розписала всі злодіяння Патрика, як свої власні і, скоріше за все, її смерть визнають самогубством, а заяву - передсмертним зізнанням…

- Що ж, будемо готові, що ВІН повернеться і почне, чи правильніше висловитися, продовжить свої темні справи. А Маріелла просто щиро його кохала і віддалася повністю своїм почуттям. Вона хотіла його врятувати і це, здається спрацьовує… А що ректор каже? Ви поговорили з ним щодо змін у професорсько-викладацькому складі? Хто проведе засідання в понеділок? Чи потрібно змінювати порядок денний?

- Ні, нічого не змінюй. Ректор залишає Ламара на посаді. Як я зрозуміла, сьогодні Патрик ще проведе в поліції, а в понеділок повертається до роботи. Що ти збираєшся робити далі?

У мене в голові сформувався план дій, проте я його не хотіла озвучувати зараз. Бо я на емоціях і можу помилятися. Але є дещо, на що слідство має звернути увагу. Якщо самі не додумаются, тоді я вже втручатимуся магічно. А зараз я маю щось відповісти, тому спокійно промовила:

- Планую звільнятися і розпочати пошуки свого нареченого. Він зник і я втратила з ним зв’язок. Навіть не знаю, з чого почати. Може порадите щось?

Кейт подумала кілька хвилин і впевнено запропонувала не звільнятися, а бути завжди поруч з Ламаром, щоб контролювати його дії і перешкоджати. Я розповіла, що, по-перше, повернулася Жанет і тепер маю віддати їй це місце, а собі підшукати щось інше. А по-друге, чари Ламара розвіяні і всі, кого він тримав у заручниках, вільні. Ми маємо пильнувати, щоб наш завідувач не нашкодив їм знову. А як це зробити, поки що не знаю. Але обов’язково щось вигадаю.

Взагалі, склалася ситуація відкритого протистояння. Він знає мої наміри, а я поки що не знаю, що замислив ВІН. Можливо буде нічим не прикрита боротьба і, дійсно, я маю бути поруч.

Кейт, коли почула про повернення Жанет, зраділа і спитала, коли вона прийде.

- Вона тут, у лаборантській, щебече з Віолою. Їм є про що погомоніти.

- Пішли до них, я хочу її привітати, - натхненно промовила ї продовжила находу, - Я так скучила за нею…

Ми зайшли до кабінету і Кейт одразу привітала Жанет обіймами, а я запропонували всім випити кави. Заварила, пригостила і всі посідали на стільці. За жвавою розмовою я все одно не могла відволіктися від думок про Влада. Навіть те, що мені не вдалося закрити Патрика, не засмучувало мене. Я ж знаю, що він більше не зможе вбивати людей, відбираючи їхні сили. Але не знаю, як він повернеться на кафедру після того, як його заручники нададуть свідчення.

- Щось я тут забалакалася з вами, а у мене лекція. Маю бігти. Дуже рада тебе бачити, Жанет, - Кейт зробила повітряний поцілунок для нас усіх і вийшла з кабінету.

Дівчата повернулися до мене і у обох у думках було: “Бідолашна Лінда… І як вона тепер буде жити?”. Я посміхнулася і сказала:

- Я ж відчуваю все, що ви думаєте, забули? Не треба мене жаліти, я все виправлю і врятую Влада з Олешком.

- То ти справді Верховна? - чомусь пошепки запитала Віола.

Бачу, що Жанет все розповіла за мене. Це й добре, бо я не маю ані сил, ані бажання щось комусь розповідати, пояснювати.

- Так, Віоло, я з Мороку, проте, щоб здобути титул мені ще доведеться доводити свою могутність. Пройти випробування. А ще повернути довіру до Мороку, бо Ламар зробив так, що люди тепер бояться нас. Все не так просто.

- Ти зможеш, Ліндо, я впевнена, - сказала Віола і посміхнулася.

- Але чари ти розвіяла, може тепер не потрібно нічого доводити, люди вже самі все знають, - припустила Жанет і задумливо поглянула на мене.

- Маю сама перевірити, але зроблю це після того, як знайду Влада.

Потім натякнула, що планую звільнятися і передати обов’язки новій-старій лаборантці, яка повернулася. Але Віола перебила мене і розповіла, що її життя змінюється і, скоріше за все, їй доведеться звільнитися, бо одружується і хоче повністю присвятити себе родині, а робота забирає у неї багато часу. Та й батька доглядати має. Він вже старенький і потребує більше уваги.

Після її слів про одруження я подумала про своє, яке мало би відбутися завтра, але доведеться його відкласти, або й, взагалі, відмінити. Але Віолу я щиро привітала. Вона - чудова і заслуговує на щастя. Дівчата помітили зміну в моєму настрої і перевели тему.

- То як нам краще зробити? Коли писати заяви? - майже в один голос запитали.

- У понеділок маємо засідання. Ламар обов’язково буде, тоді й розберемося. Може ВІН сам нас всіх звільнить, щоб не нагадували йому поразку, а сам відновить своє “царювання”, - відповіла я.

- Але ж магії ВІН вже не має, як поверне свій вплив? - спитала Жанет.

- От, у понеділок і побачимо. Він - паразит, який харчувався чужими силами, а я забрала у нього це вміння, а ще я позбавила його чоловічої сили і ВІН не зможе більше втішатися жіночою близькістю.

- Злющий буде, як сто демонів… - сумно промовила Віола.

- Я не боюся його і вам не раджу. Завчасно не налаштовуйтеся на погане. Дочекаймося його появи, а потім зрозуміємо, як поводитися.

Пролунав дзвоник і я пішла на лекцію. Як би там не було, навчання ніхто не відміняв. Сконцентруватися на словах викладача було нелегко, відволікає вільне місце поруч зі мною і всі думки про коханого. Де він? Чи живий? Може потребує допомоги?

На перерві вийшла на вулицю, щоб трохи подихати свіжим повітрям, набратися сил. Аж раптом мого ліктя торкнувся хтось. Повернулася й побачила Бориса, який хоче щось запитати, але не знає як. Ох ці сором’язливі парубки! Я прочитала його і, зрозумівши, що він хоче, допомогла почати розмову:

- Привіт! Ти когось шукаєш?

- Так, Ліндо. Шукаю дівчину... Ти знаєш її. Вона з іншого курсу, така симпатична. Я бачив вас разом одного дня.

- Меліса?

- Так. Я не зустрічав її ні в універі, ні в гуртожитку вже зо два дні. Ти, часом, не знаєш, де вона? Ви ж знайомі.

- Точно не знаю, здається, поїхала до батьків. Так її сусідка по кімнаті сказала. Мені Меліса не розповідала про свої плани, тому це все, що я знаю.

Борис подякував і пішов собі, а я посміхнулася, відчувши, що цей хлопець закохався. Але маю сумнів, що дівчина відповість на його почуття. Та щоб дізнатися це, маємо спочатку її знайти.

Відвідавши всі лекції, що були за розкладом, я повернулася на роботу. Зайшла до кабінету і побачила своїх дівчат у задумливому стані. Видно, що вони чекали на мене. Тому я, не дочекавшись, коли вони заговорять, сама почала розмову.

- Що ви хочете знати?

- А як ти зняла чари з Ламара? - випалила заготовлене питання Віола, - Можеш розказати?

Мені довелося розказати, як я потрапила до нього у ліжко і як викрутилася з неприємної ситуації. Дівчата слухали мене мовчки, та я відчувала, що питань у них було все більше й більше. Я відповідала на всі. Так, було неприємно згадувати ту ніч, проте я вже не переживала її емоційно.

Ми досиділи вже до вечора, поки пан Стеф не нагадав нам про час, що варто вже йти додому й відпочивати. Ми почали збиратися, але Віола зупинила нас:

- Ліндо, вибач, але маю ще одне питання, останнє. Можна? Ти не втомилася?

- Ні, я в нормі. Питай, що хотіла.

- Ти володієш умінням регенерувати? Тобто сама зцілюєш себе?

- Ні, я не перейняла цей дар від матері.

- Але ти могла померти від поранення ножем. Шкода, що Олешко тебе вдарив, але він вміє цілити, це всі знають.

Я наче прокинулася від сну. Як можна було забути про таке? Дійсно, у мене ж навіть шраму не залишилось.

- Не знаю, дівчата, - розгублено промовила і рукою торкнулася того місця, - Взагалі, у мене чудове самопочуття… Наче й не було нічого.

Жанет дивилася на мене і хитро посміхалася. Потім підійшла до мене і обійняла, немов вітає з днем народження. Це розчулило мене. А вона мені на вушко прошепотіла:

- Такі сили є у Влада… Раджу звернутися до цілительки, вона огляне тебе.

- Що ви там шепочете? Що за секрети? - Віола запитала з цікавістю.

- Ніяких секретів, люба моя подруго, але давайте вже йти додому, - спантеличено відповіла, а в голові прийшло усвідомлення щойно почутого і я посміхнулася.

Обов’язково скористаюся порадою. Дійсно, мої емоції, мої сили, моє самопочуття змінилося. Навіть ця нудота, яка час від часу переслідує мене…

Ми, нарешті вийшли з кабінету, Віола зачинила двері і здала ключ пану Стефу, який посміхнувся, поглянувши на мене і я відчула таке тепло від нього. Він начебто благословив мене, як люблячий дідусь. Може він має якісь специфічні сили і щось знає. Я посміхнулася у відповідь і подякувала, а він ментально сказав: “Бережи себе, дитино”.

На вулиці вже темно і прохолодно. Ми з Жанет пішли додому, але ця квартира вже не є моїм домом, бо там немає його, мого коханого. Я прийняла рішення і ми маємо переїхати сьогодні до гуртожитку, бо залишатися у цій квартирі вже не можу. Без нього я там почуваюся самотньою, покинутою, знищеною.

- Ліндо, - Жанет заговорила після довгого мовчання, - Подумай ще раз, може не варто. А якщо він повернеться, а тебе там не має?

- Він не пам’ятає мене! - стрималася, щоб не перейти на крик, - Якщо він повернеться, то знайде двох незнайомих дівчат у квартирі, яку винайняв на рік. Тому не умовляй мене.

- Гаразд. Вибач, хотіла як краще.

Зібралися ми швидко та поприбирали. Речей у нас було небагато, та ми все одно перемістилися в гуртожиток, по-перше, щоб не нести валізи в руках, а по-друге, Жанет не може поки що тут жити, бо офіційно вона не має відношення до університету. Коли влаштується на роботу, тоді отримає окрему кімнату, а поки що поживе у мене. Тому й заходити їй у приміщення гуртожитку не варто. А я мала показатися, тому перенеслася до парку і, трохи прогулявшись, зайшла до гуртожитку, привітавшись з комендантом.

Ми приготували вечерю. Точніше сказати, Жанет все робила, а я навіть не встигала за нею, тому просто сіла на стілець і споглядала, як завзято вона поралася на кухні, бо дуже скучила за цією роботою. Смачно повечеряли й постелилися. Моя подруга відразу вляглася і засопіла, а до мене сон не приходив. Її сьогоднішнє припущення щодо мого стану розбудили надію в серці, а ще й слова Маври про те, що я вже не сама… Впевнена, вона мала на увазі не чоловіка, що поруч зі мною, а нашу з ним дитину.

Ніяк не могла заснути і надумала собі, що маю понишпорити у кімнаті Влада. Так, він там давно не з’являвся, проте, можливо, я знайду щось, що допоможе мені шукати його. Тихенько встала з ліжка і перемістилася до нього в кімнату. Що шукати й де, я не уявляю, але маю діяти. Не можу просто втрачати час. Заглянула в шафу, під ліжко, на кухні і, навіть, в туалеті, але нічого особливого не побачила. Та здаватися не збиралася.

Заплющила очі і звернулася до своїх темних сил за допомогою, щоб отримати хоча б натяк якийсь, бодай щось…Зробила глибокий вдих видих і розплющила очі. Першим, на що я звернула увагу, була книга на столі. Я швидко підійшла й схопила її, розгорнула й перевернула, продуваючи сторінки. На стіл опустився невеликий лист паперу. Записка!!!

Відклала книгу, обережно взяла листочок і розгорнула:

“Кохана моя, Ліндо! Я не знаю, що трапиться далі, але передчуття тривожні, тому ти маєш знайти скриню. Вона тут, у цій кімнаті, просто прочитай закляття, яке у тебе в записнику, щоб знайти втрачене. Я кохаю тебе.”

Раптом я згадала, що він натякав колись на те, що необхідно навідуватися у гуртожиток, перевіряти кімнати. Що залишив там щось для нас, щось, що може знадобитися пізніше. Закляття зі свого записника я знаю напам’ять, тому, не гаючи часу, прочитала і побачила примарне мерехтіння блакитного сяйва під ліжком. Дивно, ще хвилину тому там нічого не було. От хитрун, а обіцяв же не використовувати мою магію. Хоча це закляття не має побічної дії, але все одно посварю, коли повернеться.

Дістала скриню і відчинила. Добре, що хоч ключа не додумався сховати десь, в іншому місці. Скриня була наповнена грошима і зверху знову записка: “Це нам на перший час. Якщо зі мною щось трапиться, я хочу, щоб ти використала ці гроші на своє майбутнє. Пам’ятаєш, ти хотіла відремонтувати маєток бабусі?”

Звичайно ж я все пам’ятаю, але забирати гроші було якось незручно. Тому я закрила скриню, заховала назад, під ліжко і прочитала закляття, щоб ніхто її не бачив. Потім вигадаю, що з цим робити. Я знаю, що ці гроші він збирав зі своїх гонорарів, які отримував за перемоги у боях, намагався забезпечити нам майбутнє. Я йому вдячна за це. Але шукала я інше, бо мені потрібно його знайти, навіть, якщо він мене не згадає. Повернулася у свою кімнату, я вляглася в ліжко і, поринувши у свої думки, непомітно заснула.

Зранку прокинулася, а на столі вже чекає сніданок і кава парує. Я привіталася і підійшла до столу, позіхачи сіла й поглянула на жваву дівчину, яка перевершила сама себе. І коли вона встигла все це приготувати? Я потяглася за кавою, а Жанет прудко вихопила чашку і сказала тоном нудної мамці:

- Ця кава мені! Тобі не можна, я заварила какао. Сподіваюсь ти любиш таке.

- Люблю. Дякую, подружко. І що б я робила без тебе?

- Думаю, ти жила би безтурботно і щасливо, - засміялася Жанет, - Які плани на вихідні?

- Зараз хочу сходити до муніципалітету, щоб скасувати заяву на одруження.

- Не варто, - сумно відповіла, - Якщо бажаючи не явилися, заява анулюється автоматично. Повір, я теж через таке пройшла.

- Сумувати не будемо. Пропоную просидіти вдома і ласувати те, що ти наготувала.

- Так, а ще треба обговорити, як будемо діяти у понеділок, - з помітною тривогою промовила Жанет і відкусила сирник, замастившись сметаною.

- Все буде добре, не переживай. Я буду поруч і ВІН нікому не нашкодить… - сказала і відчула, що маю бігти до туалету... Ця ранкова нудота...

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.