Ваша смерть нас покличе

АНОТАЦІЯ:

Містичним рятівником світу може виявитися будь-яка істота — жива чи мертва. Невидимі нитки зшивають створінь одне з одним та з місцем, у якому вони живуть. «Together we stand, divided we fall»(c). Якої трансформації має зазнати окремий індивід, щоб ціле вистояло?

«Так дивно, що жменька людей реально здатна вплинути на майбутнє А́йю Тіро́н. Я не розумію, як це працює. Світ занадто великий, щоб кілька десятків істот винесли його з глобальної пожежі на своїх плечах. Та і який із нас Загін Надії? Адже ми ненавидимо одне одного. Якби не клятва на крові, яку кожен із нас склав майстру Жино, «рятівники людства» розірвали б своїх поплічників голими руками. То чому саме ці істоти? Чому вони (ми!) мають такі жахливі стосунки? І що це означає для цілого? Може, ми — це проєкція світу? Або навпаки, світ — проєкція нас? І якщо кожен вивчить свої уроки, А́йю Тіро́н перестане потребувати порятунку… Яка маячня!»

_ _ _

ПЕРЕМОВА ВІД АВТОРКИ:

(Кількадесятий її варіант. І навряд чи остаточний)))

Це перероджена та видозмінена «Душа кольору пилу». У новій версії з’являться нові персонажі, а деякі старі розкриються з несподіваного боку.

За планом, у версії 2.0 мають бути:

— цілком нові (в плані подій, ідей чи розкриття персонажів) глави чи фрагменти тексту;

— опрацьовані-перероблені старі події: з новим розвитком, описані по-новому або з новими нюансами;

— шматки тексту, канібалізовані з першої версії «ДКП» (поки що важко сказати, який саме відсоток, але наразі є бажання, щоб нового тексту все ж було більше, ніж старого).

Також із нового: деякі герої помолодшають. Женцю треба було скинути N рочків, а інші персонажі до нього прив’язані, тож їх не можна лишити, як є.

*

Як людина, яка намагається бути чесною, мушу попередити: пишу я так собі (а подекуди навіть погано), а цей твір — так і зовсім страшне, сумне й невеселе. Як показала практика, перша версія книги комусь сподобалася, а комусь навпаки.

«Враження від твору, немов від благодійного концерту зеків-стриптизерів: наче є якісь гарні та оригінальні ідеї, але неприємний осад занепаду мистецтва залишився внаслідок деяких жахливих любовних ліній із недолугими кліше та еротичних сцен там, де б без них було значно краще» (Moonrise Darkness).

«Мені не надто сподобалась «ДКП» як література. Певно тому, що вона, мабуть, більш ідейний, ніж художній твір» (Дмитро Волохатченко).

*

Твір НЕ Є темним фентезі.

*

Ахтунг! Подекуди авторка практикує неспішну оповідь. Особливо на початку першої частини)).

*

Попри те, що тут мало не на кожному кроці когось б’ють, піддають тортурам, ґвалтують, вигадливо розчленовують чи просто якимось чином позбавляють життя та здоров’я, — це світла, проста й дещо наївна історія, насправді. З доволі прямолінійною світлою мораллю.

TRIGGER WARNINGS:

У творі піднімаються доволі важкі питання, зображуються (без смакування подробиць) ситуації та сцени, які можуть здатися вам неприємними або тригерними. Тож, можливо, вам варто утриматися від читання, якщо вас вибивають з емоційної рівноваги такі теми:

— Насилля (зокрема сексуальне — без романтизації);

— Селфхарм та саморуйнівна поведінка, думки про самогубство;

— Небажана вагітність (у тексті однозначно засуджується). Ця тема не є ключовою, але, сподіваюся, позитивно повпливає на деконструкцію шкідливого всюдисущого міфу про Діву Марію, який отруїв культуру загалом та літературу зокрема;

— Жорстокість до тварин, бої за участю тварин;

— Ув’язнення, тюрми;

— Тортури;

— Жорстоке поводження з дітьми, знущання над дітьми, насильство (зокрема сексуальне);

— Стокгольмський синдром (радше в лінії не-романтичній, аніж у романтичних));

— Розчленування.

*

Для любителів суто любовних колізій: на жаль, у творі разом із цим вам доведеться прочитати багато просто фентезі, пригод різних, простих (а часом не дуже) життєвих драм і всього іншого, що не стосується справ сердечних. Просто хотіла уточнити, аби не було розтрощених очікувань.

Якщо ви тут заради фентезі, пригод і оцього всього (що дивно, таких читачів «ДКП» теж мала): у версії 2.0 планується значно менше епізодів сексу (а описів цього діла — і поготів, особливо що стосується деталізації), але тут є/будуть любовні лінії, ахтунг! Можливо, вам краще це не читати. Я серйозно. На Аркуші багато конвенційно привабливих фентезі-текстів, не марнуйте часу на мій твір, він писався під доволі специфічну цільову аудиторію.

Також хочу попередити любителів гарної затишної картинки та любителів топорної моралі влоба: у творі змальовано нездорові стосунки (не лише романтичні), це зроблено навмисне й заради певної спасенної ідеї. Не всі художні твори пишуться для того, щоби персонажі кожним своїм кроком комфортили читача чи валідували його світогляд. Якщо ви шукаєте твір, який комфортно ляже вам на душу, то, припускаю, «Ваша смерть нас покличе» не є цим твором.

Попередження-2 для чутливих: у творі є світлі за ідеологією персонажі, які часом коять жахливі речі. Якщо вам неприємно від того, що протагоністи не завжди милі булочки, і навіть, бува, вбивають людей, то вам однозначно не варто читати цей твір.

*

Також мушу попередити, що я не шаную деструктивний культурний та соціальний вплив, зокрема гендерну соціалізацію та нав’язування суспільством певної сексуальної орієнтації (гетеро). Тому героїні, бува, недостатньо (або зовсім не) ЖГС-ні, а чоловіки недостатньо (або зовсім не) ЧГС-ні. І ні, це не баг, це фіча. Це не «нереалістичні персонажі», це спроба визирнути за межі культурного впливу.

Я не вважаю, що наша реальність — єдина можлива у всіх світах норма. Це лише один із варіантів розвитку, який реалізувався через певні причини та умови. Також мені дивно бачити, як люди вперто заперечують вплив соціуму на їхнє самовизначення, вподобання, бажання, мораль, визначення норми. Як на мене, люди фатально переоцінюють власну контрсуггестію)).

Мене більше цікавить, щоб герої були живими та справжніми, ніж «реалістичними» (реалістичними для кого? для людей-продуктів нашої культури?)).

*

Я не називаю своїх героїв «обраними» та не вважаю їх такими. Чому? Можливо, ви вловите ідею, яка стоїть за всім отим концептом, і тоді самі знайдете відповідь)).

*

Якщо ви таки вирішили читати цей твір, дякую вам за увагу та приділений час, на скільки б глав вас не вистачило)).