Ваша смерть нас покличе

(розділ доповнюватиметься в процесі написання книги)

ЗМІСТ:

1) Країни, народи, географічні об’єкти

2) Організації, альянси, інституції

3) Персонажі

4) Доми Сірої Коси

Не планувався як розділ для читання! Тому раджу пропустити його, якщо ви ще не починали основний текст. Це радше довідник, до якого можна звертатися, якщо ви забули, хто є ким і що є чим, В ПРОЦЕСІ читання твору)).

Просто читання цього розділу від А до Я загрожує смертю від нудьги! Авторка попередила.

А ЩЕ, якщо ви тільки починаєте читати роман, для вас у довіднику МОЖУТЬ БУТИ СПОЙЛЕРИ!!! (хоча авторка намагатиметься їх уникати, наскільки це буде можливо).

Нагадую, що в загальній анотації до книги (а також у коментарях до цього розділу) є клікабельна політична мапа трьох континентів.

_ _ _

1) КРАЇНИ, НАРОДИ, ГЕОГРАФІЧНІ ОБ’ЄКТИ:

А ТХІ

Пустельна посушлива країна на півдні Серединного Континенту. Клімат за класифікацією Кеппена-Гейгера — BWh: жаркий аридний клімат, середня температура за рік перевищує 18 °C, мало опадів.

Жителі: див. статтю «Тхен».

А́ЙЮ ТІРО́Н

Назва світу, у якому відбуваються основні події роману. Походить від фрази «Нір А́йю Тіро́н», що в перекладі з інна́ро — мови Овальних Островів — означає «створений словом».

АТЛАСНИЙ ГРЕБІНЬ

Високий та довгий гірський хребет, що відділяє Ліс (також відомий як «Західна Пустка») від Вілле́ни та інших країн Проклятого Кола (див. окремі статті в цьому глосарії). Є непрохідним, тож надійно захищає жителів Лісу та його нечисленних людей-союзників від загарбницьких посягань.

Нодри (жителі Лісу) називають цей хребет Білі Гори.

БІЛІ ГОРИ

Див. Атласний Гребінь.

ВІЛЛЕ́НА,

Країна на заході Серединного Континенту. Серце колишньої Імперії Дзіре́у. Ця країна — усе, що лишилося від колись великої імперії. Та західні реваншисти не опустили рук. Потроху «старша сестра» повертає собі «блудні» країни, що свого часу насмілилися відколотись. Поки що без офіційного злиття. Але фактично на всій території Проклятого Кола (так називають конгломерат підпорядкованих Церкві країн; називають за межами власне Кола)) панує диктатура Церкви.

«Тихі» офіційно заборонили магію. Але неофіційно не стидаються її використовувати задля зміцнення власних позицій (пересічні громадяни, звісно, про це ні сном, ні духом).

До того, як Церква Тихої Радості, очолювана Преподобним Єза́ріє, захопила абсолютну владу в країні та встановила релігійну диктатуру, Вілле́на була монархією. Преподобний Єза́ріє знищив усю королівську родину, але залишив інститут аристократії.

Є політичним центром об’єднання, яке противники називають Проклятим Колом (щось типу нашої «осі зла»)). Див. окрему статтю.

Столиця Вілле́ни — Масса́нає.

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ЖИТЕЛІВ: синювата шкіра, кучеряве темно-червоне волосся, дуже темні (візуально аж до чорного) очі.

КЛІМАТ: помірний континентальний. Dfa, Dfb за Кеппеном-Гейгером:

— Зона D — Середня температура найхолоднішого місяця нижче 0 °C. Принаймні один місяць має середню температуру вище 10° С.

— f (без посушливого сезону)

— a (спекотне літо, в більш південних регіонах) — середня температура найспекотнішого місяця вище 22 °C.

— b (тепле літо, в північних та центральних регіонах) — середня температура найспекотнішого місяця нижче 22° С, середня температура принаймні 4 місяців на рік вище 10° С.

Південь країни зачіпає зону субтропічного клімату.

ДАТТО́РА,

Країна на північному сході Серединного Континенту. Офіційно, республіка змішаного типу. Фактично — керується Оксамитовою Ложею, зокрема її головою — метром Та́рсом Ваа́рною.

Крупний (у тому числі й за розмірами території) гравець на Серединному Континенті… та на всіх інших також, бо руки загребущі, а бажання впливу — непомірне. Колишній центр імперії, Датто́ра зберегла звички та самосприйняття «старшого», особливо у стосунках із колишніми «своїми» народами, які відділилися.

У столиці (Рубінове Місто) базується Оксамитова Ложа — один із найдавніших, найсильніших та найвпливовіших магічних орденів на Серединному Континенті (а, можливо, й на трьох інших також). Голова Ложі (за сумісництвом фактичний правитель Датто́ри) — метр Ваа́рна, за словами однієї з героїнь твору, «тримає мало не третину світу за яйця».

КЛІМАТ: помірний континентальний. За класифікацією кліматів Кеппена-Гейгера — Dfa (зокрема Рубінове Місто), Dfb:

— Зона D — Середня температура найхолоднішого місяця нижче 0 °C. Принаймні один місяць має середню температуру вище 10° С.

— f (без посушливого сезону)

— a (спекотне літо) — середня температура найспекотнішого місяця вище 22 °C.

— b (тепле літо) — середня температура найспекотнішого місяця нижче 22° С, середня температура принаймні 4 місяців на рік вище 10° С.

ФЕНОТИП жителів: русяві, з помірно світлими очима (сірі, блакитні). Світла шкіра.

ДІССО́О

Болотиста країна з вологим кліматом, що розташована у центральній північній частині Серединного Континенту. Вже кілька поколінь партизани Діссо́о ведуть війну з режимом диктаторів. Користуючись слабкістю та нестабільністю держави, деякі країни Південно-Східної Підкови (див. окрему статтю) запустили свої мацаки в Діссо́о. Взаємодіючи одночасно і з повстанцями, і з офіційною владою, вони зміцнюють свій вплив, за безцінь скуповують природні ресурси та мають іншу вигоду. Зокрема й така «людяна і прогресивна» Сіра Коса (що вона там коїла, ми побачимо очима деяких персонажів у третьому томі циклу «Душа Кольору Пилу»).

КЛІМАТ: за Кеппеном-Гейгером, Dfb — помірний континентальний:

— Зона D — Середня температура найхолоднішого місяця нижче 0 °C. Принаймні один місяць має середню температуру вище 10° С.

— f (без посушливого сезону)

— b (тепле літо) — середня температура найспекотнішого місяця нижче 22° С, середня температура принаймні 4 місяців на рік вище 10° С.

ЗАХІДНА ПУСТКА

див. «Ліс»

ІМПЕРІЯ ДЗІРЕ́У

Розпалася за чотириста років до основних подій роману. Вона мала в своєму складі землі теперішньої Вілле́ни, а також багатьох країн, захоплених нею. Мешканці Лісу — но́дри (див. окрему статтю про Ліс та но́дрів) віками вели кровопролитні війни з імперцями, яким так і не вдалося захопити лісовий народ та їхні території. Звісно, но́дрів нерідко захоплювали як рабів або джерело магічних артефактів (як от кістки та пір’я з крил людиноптаха), але загалом вони втримали Ліс.

Країни, що заселені людьми і зараз є союзниками но́дрів, — Мала́м, Фа́ і частина Черепа Дракона — також були колись завойовані Дзіре́у. У цьому є певна іронія, але саме Імперії треба подякувати за те, що жителі цих територій (які раніше ворогували з но́драми) почали шукати дружби та союзництва з дітьми Лісу.

КВІТКА СІФФЛІ́ДІ

Пустельно-кам’яниста посушлива країна в західній частині Південного Континенту, має багато гір. Її особливістю є те, що завдяки специфічним умовам тут двічі на рік квітнуть ефемери. Ось що каже з цього приводу одна з персонажок роману: «Країна з дивною назвою «Квітка Сіффлі́ді» цілком заслужила своє ймення. Хоч і недовго живуть і пишаються тут пустельні ефемери, зате регулярно й аж двічі на рік. Для посушливого та місцями геть безживного краю, яким був майже весь Південний Континент, це рідкісний вийняток, подарунок долі. Інші місця, бува, роками чекають на свій квітковий килим. Для свята барв мають правильним чином зійтися зірки, тобто умови: невисока температура, помірні дощі, які зволожують, а не перетворюють рівнини на шалені потоки бруду, і ще бажано, щоб тривалі хмари нагодилися».

Примітка з Вікіпедії: «Ефемери — екологічна група трав'янистих однорічних чи багаторічних рослин, що завершують повний цикл розвитку за дуже короткий і зазвичай вологий період року. Пустельні ефемери переважно ростуть у степах та пустелях, з винятковою швидкістю закінчують свій розвиток і через 2-10 тижнів, коли настає посуха, цілком чи частково відмирають»

КЛІМАТ. Північ Квітки Сіффліді (де відбуваються події, описані в Увертюрі) — BSh за класифікацією Кеппена-Гейгера, жаркий семіаридний клімат.

— Зона B: сухий клімат. Характеризується незначною кількістю опадів або повною відсутністю опадів.

— Середня температура за рік перевищує 18 °C, відносно(!) багато опадів.

Південні регіони Квітки — BWh: жаркий аридний клімат, середня температура за рік перевищує 18 °C, мало опадів.

ЛІС

Територія, що простяглася по всьому заходу Серединного Континенту (північний та центральний захід). Решті континенту ця територія відома як Західна Пустка. Назва радше політична, і ажніяк не «географічна» — бо ж там росте давній ліс, і ніякої пустки там немає.

Ліс населений но́драми (див. окрему статтю про них) — магічними істотами, що подекуди більше нагадують тварин і рослин, ніж людей. Хоча є й доволі антропоморфні види.

Класифікація кліматів за Кеппеном-Гейгером:

Через велику протяжність з півночі на південь, відокремленість від решти континенту високими горами, а також сусідство океану, зачіпає багато кліматичних зон. Зокрема Dfa з Dfb — помірний континентальний клімат:

— Зона D — Середня температура найхолоднішого місяця нижче 0 °C. Принаймні один місяць має середню температуру вище 10° С.

— f (без посушливого сезону).

— a (спекотне літо) — середня температура найспекотнішого місяця вище 22 °C.

— b (тепле літо) — середня температура найспекотнішого місяця нижче 22° С, середня температура принаймні 4 місяців на рік вище 10° С.

Також присутній Cfa — субтропічний морський клімат:

— Зона С — Середня температура найхолоднішого місяця вище 0 °C і нижче 18 °C. Принаймні один місяць має середню температуру вище 10 °C.

— f (без посушливого сезону).

— a (спекотне літо) — середня температура найспекотнішого місяця вище 22 °C.

І куди ж без зони А)). Зона А — вологий тропічний клімат. Середня температура кожного місяця вище 18 °C. Af — клімат екваторіальних лісів, середня кількість опадів кожного місяця більше 60 мм.

НО́ДРИ

Також відомі як Діти Лісу. Жителі території, яку на Серединному Континенті переважно називають «Західна Пустка». Але фактично це ліс, де мешкає безліч унікальних істот і рослин. Слово «но́др» походить від «но́дрох» — «природа», «джерело», «істина». Єдина раса, яка може брати магічну силу з Джерела Землі (чародії людської раси можуть черпати з трьох Джерел: Вода, Повітря, Вогонь).

Див. також статтю «Ліс», де теж є трошки про різновиди но́дрів.

ОВАЛЬНІ ОСТРОВИ

Архіпелаг, що лежить біля південно-східного узбережжя Серединного Континенту. Ця сукупність невеликих гористих острівців за формою нагадує овал, звідки й назва. Омивається водами Чорнильного Моря. Є уламком однієї з найдавніших цивілізацій та культур в А́йю Тіро́н. З їхньої мови походить сама назва «А́йю Тіро́н».

Має 13 островів, що входять до складу єдиної держави. Форма правління — монархія. Але на кожному острові — своя держава в державі з місцевими правителями та їхніми порядками, які іноді можуть суттєво відрізнятися від порядків на сусідньому острові.

Столиця Овальних Островів як держави — Райя́ра, розташована на Острові Жайворонка.

НАСЕЛЕННЯ Овальних Островів часто промишляє піратством і не надто шанує владу. Але готове порвати будь-кого, хто піде війною на Острови (див. нижче історію одного такого невдалого завоювання).

Жителі здебільшого мають дуже впізнаваний фенотип: невисокі на зріст та жилаві, дуже смагляві, з чорним прямим волоссям, мають очі помаранчевого кольору.

КЛІМАТ — середземноморський. Csa за класифікацією кліматів Кеппена-Гейгера:

— Зона С: помірний клімат. Середня температура найхолоднішого місяця вище 0 °C і нижче 18 °C. Принаймні один місяць має середню температуру вище 10 °C.

— s (сухе літо) — найсухіша кількість найсухішого літнього місяця становить 1/3 найвологішого зимового місяця.

— a (спекотне літо) — середня температура найспекотнішого місяця вище 22 °C.

МОВА Овальних Островів — інна́ро (у перекладі: «та, що об’єднує»). Вирізняється твердою вимовою приголосних та інтенсивними короткими голосними, які тяжіють у передній ряд. Образно кажучи, острів’яни нібито крутять слова на кінчику язика (на відміну від «сірих», які нібито прагнуть слова проковтнути).

ІСТОРІЯ одного невдалого завоювання Овальних Островів (від лиця одного з персонажів книги — Ое́не):

Якщо зібрати під єдине командування всі піратські посудини Овальних Островів, то будь-якому коло́су буде непереливки. Років триста тому один не в міру нахабний цар Пуї з країни Хібе́рі (Південний Континент) вирішив піти війною на Овальні. Щоб, значить, завоювати та зробити їх своєю колонією — бо ж навіщо іще нападати на державу, яка стирчить собі посеред моря і нікого не чіпає.

По-перше, ідея захопити країну, що суцільно складається з невеликих гористих острівців, маючи таку кількість війська, як у нього, — від самого початку була так собі (наскільки Ое́не міг судити, зважаючи на свої мізерні теоретичні знання військової справи).

По-друге, державний флот Овальних за рекордний термін виріс разів у вісім. Пірати та контрабандисти, які за своє життя не заплатили до скарбниці жодної йє́рри податку, які роками носа додому не показували, наймерзеннішими словами паплюжили монаршу династію та місцеву владу, — усі як один стали на захист рідної землі. За власною ініціативою. Щоправда, висунули королеві ультиматум: трофеями ділитися не будемо, усе награбоване… тобто, захоплене в чесному бою — наше. «За однієї умови, — відповіла тодішня правителька Орі Милосердна, — Ви принесете мені голову Пуї».

Сказано — зроблено. Флот нахабного загарбника до Овальних Островів навіть не доїхав, морські демони в людській подобі общипали його дорогою. Додому на Південний Континент повернулися не всі. До числа «не всіх» входив також і ініціатор цього дійства — великий та непереможний (в минулому) цар.

Примітка: йє́рра — назва національної валюти двох країн: 1) Овальних Островів (овальна йє́рра), 2) Три́воллє (тривольська йє́рра).

ОНО́Р

Країна на заході Серединного Континенту (столиця — Соно́ре). Східний сусід Вілле́ни (див. окрему статтю про цю доволі важливу для Континенту та подій країну). Входить до Проклятого Кола (про нього теж є опрема стаття). Хоча офіційно Оно́р є незалежною країною, проте вілле́нці тут порядкують, як у себе вдома і вважають Оно́р однією зі своїх відсталих провінцій. Це зокрема ілюструє посада керівника країни: Оно́ром править… губернатор.

Як і в усіх країнах Проклятого Кола, магія в Оно́рі офіційно заборонена.

Оно́рці — типова деградована нація з величезним почуттям меншовартості. Майже всі оно́рці говорять вілле́нською та прагнуть стати вілле́нцями. Оно́рця від вілле́нця можна відрізнити за фенотипом, хоча ці два народи й мають деяку зовнішню схожість: шкіра синювата, але не такого насиченого відтінку, як у вілле́нців; волосся руде та кучеряве, але блякліше (у корінних жителів Вілле́ни воно темно-руде, аж до темно-червоного); світліші очі — темно-карі або сині, а не чорні чи синьо-чорні.

КЛІМАТ: помірний континентальний. Dfb за Кеппеном-Гейгером:

— Зона D — Середня температура найхолоднішого місяця нижче 0 °C. Принаймні один місяць має середню температуру вище 10° С.

— f (без посушливого сезону)

— b (тепле літо) — середня температура найспекотнішого місяця нижче 22° С, середня температура принаймні 4 місяців на рік вище 10° С.

СЕ́ДІ, СЕ́ДО

Се́до — колишня країна в південній частині Північного Континенту (розпалася на дві — Се́мі-Еє́ та Міо́ті), се́ді — її народ. Пращури «сірих».

Див. також статті «Сювеїти» та «Сірі народи, сірі країни».

СЕ́МІ-ЕЄ́, МІО́ТІ

Країни на півдні Північного Континенту, що утворилися після розпаду Се́до. Їхнє населення є далекими родичами «сірих».

Див. також статті «Сювеїти» та «Сірі народи, сірі країни».

СІРА КОСА

Півострівна (+ острів) держава, що розташована на центральному сході Серединного Континенту. Парламентська республіка. Столиця — місто Мере́. До складу Сірої Коси також входить острів Ом. Сіра Коса вважається найпрогресивнішою країною на континенті, якщо говорити про соціальний розвиток та права людини. Є одним із найрозвинутіших та найвпливовіших гравців на Серединному Континенті.

КЛІМАТ — субтропічний морський. Cfa за класиікацією Кеппена-Гейгера:

— Зона С: помірний клімат, середня температура найхолоднішого місяця вище 0 °C і нижче 18 °C. Принаймні один місяць має середню температуру вище 10 °C.

— f (без посушливого сезону)

— a (спекотне літо) — середня температура найспекотнішого місяця вище 22 °C.

МОВА — е́ (така назва)). Деякі особливості мови: вона дуже «задня», гортанна (це стосується навіть звуку «і»). На слух — співоча й тягуча, з великою кількістю голосних. Усі приголосні вимовляються м’яко. Немає «р», «й» «а».

Звук «р» відсутній у будь-якій його варіації. Навіть назву своєї столиці «сірі» вимовляють приблизно як «Меіе́». Невелике пояснення, як ця грайлива й нехарактерна для е́ літера все-таки опинилася в назві міста. Нинішня столиця СК є одним із найдавніших поселень, заснованих вигнанцями-се́ді (див. статтю «сірі народи, сірі країни») на новій землі. На той час у їхній мові ще був дзвінкий альвеолярний «р» (а також «а», яке пізніше також вийшло з ужитку серед носіїв мови е́). У часи описуваних подій «р» і «а» залишилися лише в ела́ті (мова країни Елате́).

ЗОВНІШНІСТЬ корінних жителів: див. статтю «сірі народи, сірі країни». У континентальних (півострівних) жителів очі здебільшого світлі (блідо-зелені), у острівних жителів (що проживають на о. Ом) здебільшого карі.

«СІРІ»

На противагу терміну «сірі народи» чи «сірі країни» (див. окрему статтю «сірі народи, сірі країни»), просто «сірі» вживається здебільшого для позначення жителів Сірої Коси. Але іноді контекстуально може бути вжито на позначення всіх «сірих» народів.

«СІРІ НАРОДИ», «СІРІ КРАЇНИ»

«Сірі народи» вживається для позначення жителів чотирьох країн, що є нащадками давнього народу се́ді з Північного Континенту (їхня країна мала назву Се́до; зараз розкололася на Се́мі-Еє́ та Міо́ті). Через розповсюдження деспотичного релігійного культу Сюве́ частина се́ді вимушена була поїхати з рідного краю. Втікачі оселилися на території, яку зараз займають «сірі країни»: Сіра Коса, Елате́, Не́в-Бесо́дес, О́е Сі́но, Сегомо́н. Щоб зайняти ці території, вони з боями витіснили місцеве населення — народ пешуа́ні, що нині змушений тулитися в невеличкій, відрізаній від моря країні з назвою Бичача Печінка.

Див. також статтю «Сювеїти». А більш детально історія «сірих» описується у Частині 01, розділи 3 та 13 (або, можливо, в новій версії це буде 14))).

ЗОВНІШНІСТЬ «сірих» народів: платиново-біле волосся, світла шкіра, високий зріст та міцна статура. Очі здебільшого світлі (багато в кого — блідо-зелені), але можуть бути й карі, зелено-карі, темно-сірі.

ТХЕН

Народ країни А Тхі (див. окрему статтю). Їх можна впізнати за високим зростом, дуже темною (візуально майже чорною) шкірою, кучерявим волоссям бордового кольору. Такого ж кольорі й очі у більшості жителів.

ШИ́РСТ

Країна на південно-західному узбережжі Серединного Континенту. Незважаючи на географічне положення, входить до Великого Союзу (див. окрему статтю). Свого часу між країнами сходу та Проклятим Колом (див. окрему статтю) було ціла багаторічна битва за Ши́рст — не військова, а політико-економічна. Об’єднання держав Сходу дуже цінує Ши́рст і докладає зусиль, щоб утримати його на своїй орбіті.

Також ця країна відома як Країна Великих Ремісників. Не найрозвинутіша економіка на континенті, але має потужний промисловий потенціал. Держави сходу залюбки аутсорсять у Ши́рст свої виробництва. Наприклад, виготовлення хела́рових виробів.

МОВА — до́маттер, є однією з міжнародних. На ній худо-бідно говорить вся північ Південного Континенту, бо ши́рстівці — активні торговці.

ЖИТЕЛІ мають зеленувату шкіру темного відтінку, майже чорні очі, жорстке та кучеряве волосся.

_ _ _

2) ОРГАНІЗАЦІЇ, АЛЬЯНСИ, ІНСТИТУЦІЇ:

ВЕЛИКИЙ СОЮЗ

По суті, це розширена Північно-Східна Підкова (ПСП; див. окрему статтю). У цей блок ПСП зібрала країни з різною географією, але переважно це південний схід Серединного Континенту. «Якщо ти недостатньо розвинений економічно, але хочеш здаватися крутим і прогресивним, — велкам до нас! Інакше потрапиш до Проклятого Кола й попрощаєшся навіть із найменшою перспективою розвитку, — ніби каже своїм менш розвиненим союзникам Підкова. — І коли-небудь ви станете такими кльовими й сильними, як і ми! (Якщо ми вам дозволимо, звісно)» До Великого Союзу входять країни самої Підкови та союзні.

ДРЕВО

Таємна (і загадкова навіть для деяких своїх членів)) децентралізована організація. Має різні «гілки», які дуже обмежено контактують між собою — з метою підвищення безпеки. Основна стратегічна місія — збереження світу, боротьба з основними загрозами, що виникають. Деякі гілки ставлять собі за мету встановлення справедливого, людяного та мирного ладу на всіх континентах, у всіх країнах. Практикує інфільтрацію своїх членів у різні владні та силові структури різних держав.

ЦЕРКВА ТИХОЇ РАДОСТІ

Політеїстична релігійна організація, що є основним владним органом у Вілле́ні й так званих Країнах Проклятого Кола.

ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК

Міжнародний орган охорони порядку. Працює над розкриттям злочинів і пошуком порушників закону, якщо справа виходить за межі однієї країни. Наприклад, офіційно за Чорним Женцем (паралельно з іншими негласними ловцями) полював саме Загальний Порядок, оскільки А́йнар здійснював свої великі діяння на території декількох країн Серединного Континенту.

(також див. Порядок)

МИЛОСТИВИЙ НАГЛЯД

Інституція у Сірій Косі, що опікується тими білими марами (чародіями, які не здатні контролювати власну силу), які знаходяться поза межами Притулку Великої Милості (див. відповідну статтю) і які залишилися під дахом Дому Білої Мари. У функції наглядача входить регулярна перевірка соціальної придатності таких магів. Що буде, якщо милостивий наглядач вирішить, що підопічний втрачає душевну рівновагу та може становити небезпеку для інших? Він передає інформацію спеціальній комісії, і тепер дефективний чародій мусить уже цим людям довести, що спроможний нормально жити в суспільстві. Інакше його запроторять назад до Притулку.

Якщо «білу мару» бере під опіку інший Дім (таке теж трапляється), то віднині саме цей Дім несе відповідальність за дії магічного «інваліда», зокрема потенціальні руйнування чи травми в оточення. Проходити регулярний контроль Милостивого Нагляду вже не потрібно.

Ось, наприклад, як описує цю установу один із персонажів — Ое́не: «Але коли вже ти біла мара, то мусиш перебувати під контролем до кінця свого жалюгідного життя. Щомісяця приходити в Милостивий Нагляд для співбесіди: там привітний інспектор намагатиметься вивести тебе з рівноваги й у такий спосіб довести, що до життя ти не придатний. Чомусь кожен другий милостивий наглядач вважав за мету свого життя запроторити піднаглядних назад до Притулочку. Дуже милостиво».

ОКСАМИТОВА ЛОЖА

Датто́рський магічний орден, один із найдавніших та найвпливовіших на Серединному Континенті. Голова Ложі — метр Та́рс Ваа́рна.

ПІВНІЧНО-СХІДНА ПІДКОВА

Союз незалежних держав, найрозвиненіших країн Серединного Континенту. Умовно, це всі країни навколо Лазурової Затоки — схід континенту. Якщо заштрихувати на карті територію всіх країн, які входять до ПСП, то за формою вийде щось на кшталт підкови.

ПОРЯДОК

Служба підтримання громадського ладу. Умовно, поліція. Окрім локальних (в рамках окремої країни) Порядків, які структурно не пов’язані між собою, є ще Загальний Порядок — міжнародна служба поліції. Див. окрему статтю.

ПРИТУЛОК ВЕЛИКОЇ МИЛОСТІ

Установа у Сірій Косі. Закритий заклад, куди збувають дефективних магів, які не здатні контролювати власну силу. Щоб такі чародії не наробили біди, їх заковують у хела́р (спеціальний сплав; див. розділ з магічним глосарієм), щоб позбавити сили, і ховають подалі від світу в Притулку. Умови утримання там, незважаючи на назву, не надто приємні.

ПРОКЛЯТЕ КОЛО

Не є альянсом чи організацією в офіційному сенсі цього слова. Так на сході називають сукупність країн, які де-факто знаходяться під владою Вілле́ни та Церкви Тихої Радості.

САЧОК

Контррозвідка Сірої Коси (винесена в окреме відомство, що іноді створює конфлікти).

СЮВЕЇТИ

Прихильники монотеїстичного релігійного культу бога Сюве́, що розповсюдилася півднем Північного Континенту. Ця релігія є дуже прозелітською, більше того — навіть загарбницькою. Людей робили вірянами за допомогою терору та переслідувань. Ось як це описує один із персонажів книги: «Колись давно, у країні під назвою Се́до (якої вже немає) мешкав народ се́ді. І все б нічого, але на їхніх землях почав поширюватися культ бога Сюве́, який нічого не міг запропонувати своїм послідовникам, окрім жорстокості, утисків, привілеїв для жменьки обраних, болісного знищення незгодних і сумнівних благ для всіх, хто посередині. Не всі жителі Се́до прийняли релігію сювеї́тів, багато хто намагався протестувати й боротися. Але послідовників кровожерливого бога виявилося більше. Противників «релігійного прогресу» почали планомірно винищувати. Тому се́ді, які не бажали підкорятися, посідали на великі кораблі та вирушили на Серединний Континент шукати нову домівку».

Див. також статті «Сірі народи, сірі країни» та «Се́ді, Се́до».

ТЕНЕТА

Служба внутрішньої розвідки Сірої Коси.

ТОРГОВИЙ СОЮЗ

Міжнародне об’єднання купців. Функціонує в більшості країн Серединного Континенту (за винятком Проклятого Кола та деяких країн півдня та південного заходу), а також у деяких країнах Північного та Південного континентів.

ЯДРО

Служба зовнішньої розвідки Сірої Коси.

_ _ _

3) ПЕРСОНАЖІ:

А́ЙНАР — ЧОРНИЙ ЖНЕЦЬ

А́йнар із клану Кейю́нме-Ла́рте, на прізвисько Чорний Жнець. Маг Вода-Повітря. Уродженець Овальних Островів (народився на Острові Жайворонка). У молоді роки став вигнанцем на рідній землі та у «рідній» професії (піратство, перевезення контрабанди). За версією Загального Порядку — страшний терорист, диверсант і вбивця. За версією народного поголосу — страшний та невтомний борець із несправедливістю, гроза сильних (та зажерливих) світу цього.

Був спійманий мисливцем за головами із Сірої Коси та доставлений у місцеву в’язницю. Зв’язаний обрядом приборкання-підкорення та відданий під опіку Ое́не, який працює на зовнішню розвідку Сірої Коси.

На момент початку основних подій мав майже повних 25 років (25 йому виповнилося в квітні, десь приблизно за місяць після перекування).

Основний дар — цілительство — був втрачений через трагічні події (про які розповідається у третій книзі циклу «Душа кольору пилу») і виродився у некромантію.

ВАА́ЛЛА (Раато́р Ваа́лла)

Уродженець Датто́ри, маг Оксамитової Ложі (п’ятий ранг; це доволі дрібний ранг). У його квартирі робили обшук А́йнар з Ое́не під час першої міжнародної місії. Згадується в главі 01.10 (і трошки в 01.16 або 01.17), з’являється (ненадовго) в главі 01.11. Учень старого мага Ше́ри (див. відповідну статтю).

ВАА́РНА (метр Ваа́рна)

Тарс Ваа́рна, він же «старий козел», «старий павук» та ще багато прихильних епітетів. Уродженець Датто́ри. Голова Оксамитової Ложі. Метр Ваа́рна є одним із найвпливовіших людей на Серединному Континенті, а можливо й на двох інших також. За словами однієї з героїнь твору, «тримає мало не третину світу за яйця». Маг Повітря-Вогонь.

ВЕ́Л

Уродженець Сірої Коси, агент Ядра (зовнішньої розвідки). Любить виголошувати розлогі тиради, за що від колег дістав прізвисько «кабінетний філософ». Має друзяку на ймення Хо́н (див. окрему статтю), з яким вони періодично кпинять над одним із головних персонажів роману — Ое́не.

ВО́

Во́ Ґенхеві́м-еле́, уродженець Сірої Коси. З Дому Дикої Верби. Не має магічної сили. Служитель Ядра (зовнішньої розвідки Сірої Коси), начальник відділу, в якому служать більшість основних та другорядних героїв роману. Особистий наставник Се́, яка є особистою наставницею Ое́не. Не має трьох пальців на правій руці. На момент початку основних подій мав 46 років.

ВОЕНЕМІ́ЕН

Военемі́ен До́ем-еле́ (-і-о́ме), для своїх скорочено — Во́ен. З Дому Сірого Орла (який вважається колискою еліти). Виходець із давнього аристократичного роду Сірої Коси (соц. інститут аристократії вже прикрили, але хто ж завадить давнім родам відчувати свою вищість над плебсом))). Власне, постфікс «-і-о́ме», який уже вийшов з ужитку, носила знать Сірої Коси. Не має магічного дару. Старший брат одного з головних героїв — Ое́не. Найстарший з чотирьох дітей До́ем-еле́. На момент появи в романі (в Увертюрі) мав 32 роки.

ДЕ́РРІШ (преподобний)

Де́рріш сін-Йо́вер, уродженець Ши́рсту. У молодому віці переїхав до Вілле́ни, де зробив кар’єру священника Церкви Тихої Радості. На момент основних подій живе в Сірій Косі та просуває там релігію Тихих. На відміну від свого колеги Кіре́нна (див. окрему статтю), який більше концентрується на майбутніх породіллях, Де́рріш спеціалізується на будинках розпусти. Ось, що каже про нього одна з персонажок твору: «Вік — близько тридцяти. Владний, схильний до жорстокості. Чародій. Любить прикраси, зокрема браслети. Носить їх по кілька штук на обох руках. Можливо, серед них є і хела́рові. Періодично відвідує борделі, і потім жінки, які його обслуговують, тиждень не можуть не те, що «працювати», а і просто ходити».

ДО́ЕМ-ЕЛЕ́-І-О́МЕ (сім’я)

До́ем-еле́ (-і-о́ме) — одна з найвпливовіших сімей у Сірій Косі та за її межами. Давній аристократичний рід. І хоча інститут аристократії було скасовано в Сірій Косі вже пару століть як, До́ем-еле́ (-і-о́ме) досі вважають себе вищими. Втім, не вони єдині; всі колишні -і-о́ме й досі вважаються елітою країни та належать до Дому Сірого Орла (найпафоснішого в Сірій Косі).

За традицією багатьох колишніх -і-о́ме, члени сім’ї До́ем-еле́ мають вигадливі пафосні імена, над якими іронізують інші персонажі роману)).

Батько: Хеішемі́ен До́ем-еле́.

Матір (нині покійна): Хінсе́е До́ем-еле́, мала магічний дар (Вогонь-Вогонь).

Діти, від найстаршого до наймолодшого:

— Военемі́ен (див. окрему статтю про цього персонажа). Різниця з Ое́не: 11 років.

— Соменсе́тео. Різниця з Ое́не: 9 років.

— Хеові́ем. Різниця з Ое́не: 6 років.

— власне, Ое́не (Оене́іем), має дефективний магічний дар (див. окрему статтю про цього персонажа).

«ДРАКОН»

Серійний убивця, який орудує в околицях Мере́ — столиці Сірої Коси. Катує та позбавляє життя проституйованих жінок. «Драконом» його прозвали за незмінні опіки, які знаходили на тілах жертв.

Е́ЙНУАР

Е́йнуар Ріе́лла Да́у Лама́рі, для своїх скорочено — Нуа́р. Магеса Землі. Уродженка Лісу, походить з раси но́дрів. Вид — а́рвем: це антропоморфні істоти (один із епізодичних персонажів зневажливо назве Нуа́р «людиноящірка»), прямоходячі, мають хвіст, не мають волосся.

У Е́йнуар на шкірі ростуть різного розміру кристали сапфіру та аквамарину — як луска. Це одна з особливостей виду а́рвемів. Час від час лусочки відпадають, і на їх місці виростають нові. Тож ласі до збагачення люди відловлюють а́рвемів та тримають у неволі, збираючи коштовне каміння-луску, коли воно відпадає.

На момент появи в романі (в Увертюрі) мала 19 років.

ЕЙТЕ́НІЄ

Уродженець Вілле́ни. Священник Церкви Тихої Радості. Маг Повітря-Вода. Менталіст (має дар впливу на людську свідомість), тому є частиною особливого наглядового відділу Церкви, яке зокрема відповідає за «промивання мізків» (буквально)) церковної братії та моніторинг лояльності. На момент появи в романі (в Увертюрі) мав 27 років.

ЄЗА́РІЄ (Преподобний Єза́ріє)

Уродженець Вілле́ни. Голова Церкви Тихої Радості, по суті — фактичний єдиновладний правитель Проклятого Кола. Не має магічного дару.

ЙЄ́ЛЛІ

Йє́ллі із клану Ме́нве-Німа́рте, уродженка та жителька Республіки Три́воллє. Мисливиця за артефактами Надії. Магеса Вогню та Води. Як висловився про неї один із персонажів, «підсмажить і замочить». На момент появи в романі (в Увертюрі) мала 32 роки.

КЕУ́Л

Кеу́л Рра́нд, один із «листків» організації Древо, з гілки Синього Вітру. Куратор і єдиний друг Мірі́сті Сохівері́ді. Молодший брат Май-Шимі́ (дівчини, що є полонянкою Йє́ллі Ме́нве-Німа́рте). Маг Повітря-Повітря. Уродженець Міо́ті (колишня Се́до), Північний Континент. Напівкровка: мати міотійка, тобто, дальня родичка «сірих», а батько — з Амї́н-Роте́рра. Цей персонаж з’являється в Увертюрі, глава 1.

КІРЕ́НН (преподобний)

Уродженець Оно́ру — країни, яка сусідствує з Вілле́ною (див. окрему статтю про цю доволі важливу для Континенту та подій країну) і є частиною Проклятого Кола (про нього теж є опрема стаття). Оно́рці — типова деградована нація з величезним почуттям меншовартості. Майже всі оно́рці говорять вілле́нською та прагнуть стати вілле́нцями. Оно́рця від вілле́нця можна відрізнити за фенотипом, хоча ці два народи й мають деяку зовнішню схожість (див. окрему статтю про Оно́р).

Преподобний Кіре́нн має приблизно 40 років на момент початку основних подій. Є священником Церкви Тихої Радості. На початку твору живе в Сірій Косі та просуває там релігію Тихих. На відміну від свого колеги Де́рріша (див. окрему статтю), який більше спеціалізується на будинках розпусти, Кіре́нн концентрується на майбутніх породіллях.

КЬЯШ

Уродженка А Тхі. Народилася на самому заході країни-пустелі, за хребтом Вай Йа. Проживає у Сірій Косі. Служить у Ядрі (зовнішня розвідка). Магеса Вода-Вода. Менталістка (має дар впливу на людську свідомість). Основний дар — цілительство — був втрачений і виродився у некромантію. Мала кохану, на ім’я Ніа́ла, яка зникла безвісти і яку вони з Ме́оном розшукували. На момент появи в романі (в Увертюрі) мала 26 років.

ЛІЕ́НЕ

Проституйована дівчина. Перша жертва серійного вбивці на прізвисько Дракон (див. окрему статтю), яку знайшли в людному місці (в борделі). До того жертв маніяка знаходили виключно в полях, лісах та інших безлюдних місцях на природі.

ЛО́ЕМ

Ло́ем Тохе́вен-еле́, уродженець Сірої Коси (народився на острові Ом). З Дому Дубового Листя Маг Вогонь-Вогонь. Служить у зовнішній розвідці (Ядро). На момент початку основних подій мав 34 роки. На початку 1-ї частини заграє до одного з головних персонажів — Ое́не (або тому здається, що заграє)).

МАЙ-ШИМІ́

Май-Шимі́ Рра́нд, хранителька одного з артефактів Надії. Магеса Вогонь-Вогонь. Одна із «листків» організації Древо, з гілки Синього Вітру. Полонянка Йє́ллі Ме́нве-Німа́рте. Старша сестра Кеу́ла, куратора Мірісті. Уродженка Міо́ті (колишня Се́до), Північний Континент. Напівкровка: мати міотійка, тобто, дальня родичка «сірих», а батько — з Амї́н-Роте́рра. Ця персонажка з’являється в Увертюрі, глава 4 (хоча згадка про неї виринає ще в главі 1).

МЕ́НІЕЛ

Агент Ядра (Сіра Коса). Гаряча голова. «Не проходило й року без чергової догани йому від вищого керівництва — за гарячковість та надто свавільний підхід до завдань, за нехтування законами (як власної країни, так і чужих), наплювацьке ставлення до приватної власності чи листування. Втім, за версією самого шибайголови, ним завжди рухали виключно чуття справедливості та патріотизму. А що мимохідь чийсь там маєток підпалив випадково, то вибачайте: спочатку інтереси Сірої Коси, а потім добробут корупціонерів держави N. Від звільнення цю гарячу голову рятувала лише надійність: якщо Ме́ніелу давали завдання, він його виконував».

МЕ́ОН

Ме́он Не́іс-еле́, уродженець Сірої Коси. В романі жодного разу не згадується Дім Ме́она, тож його приналежність лишається загадкою навіть для самої авторки, і навіть(!) для Хі́ема Не́ши-еле́, для якого взагалі мало що є загадкою, особливо в Сірій Косі))).

За своє відносно довге та буремне життя змінив багато професій. З останніх: працював у Діссо́о як служитель Загального Порядку (де й зустрів А́йнара з Овальних Островів; цю історію буде розказано в третій книзі циклу «Душа кольору пилу»), потім був мисливцем за головами (упіймав Чорного Женця та привіз у Сіру Косу), ще потім став позаштатним служителем локального Порядку у Сірій Косі.

Не має магічного дару.

На момент початку основних подій мав 47 років.

МІРІ́СТІ

Мірі́сті Сохівері́ді, магеса Вогонь-Вогонь. За вишколом та вихованням — убивця й диверсантка. Дочка втікачів-злочинців, напівкровка: мати — біла, колишня злодійка родом з Ере́ї. Батько — чорний, з Ре́нну. Народилася на Дока́ррені — Вільному Острові. «Цей великий уламок суші облюбували люди, що мали складні стосунки з законом тих країн, з яких тікали. Зокрема, з цієї причини (і з багатьох інших, звісно ж) обстановка на Вільному Острові була... відповідною» (уривок з тому третього).

Живе в Датто́рі, офіційно працює на Оксамитову Ложу. Особиста довірена помічниця метра Ваа́рни, голови Ложі. Неофіційно — «листок» Древа (гілка Синього Вітру). На момент появи в романі (В Увертюрі) мала 26 років.

НҐОН-ЦУ

Колишня злодійка, а нині відома в широких колах ворожка. Магеса Повітря-Повітря. Судячи з зовнішності, уродженка країни, яка знаходиться десь у південній частині Південного Континенту. В Увертюрі (глава 6) згадується, що Нґон-Цу довгий час жила в пустельній країні під назвою Квітка Сіффлі́ді. На момент появи в романі мала 55 років.

НІА́ЛА

Ніа́ла Танеле́, дочка емігрантів з Елате́ (звідти й нехарактерне для Сірої Коси ім’я та прізвище), народилася у Сірій Косі. Магеса Вогонь-Вода. Кохана Кьяш… Тобто, була нею, поки за трагічним збігом обставин їй не випалила душу Мірі́сті Сохівері́ді. Тепер Ніа́ла — щось на кшталт служниці, що не має власної волі, особистості, спогадів та прагнень. Жива зброя Мірісті. Вперше з’являється в Увертюрі, розділ 1. Згадується також в Увертюрі, розділ 2.

НО́ЕЛ-БО́ ДІ-ЕЛЕ́ — ВОГНЯНИЙ ШАКАЛ

Уродженець Сірої Коси, Служитель Порядку з Дому Прудконогого Собаки. Маг Вогонь-Повітря. Вперше з’являється у частині 01, розділ 05 (« Ігри з живими людьми»). Се́, Ое́не та А́йнар стикаються з ним у борделі, коли йдуть визволяти дівчину. Власне, Но́ел-Бо́ Ді-еле́ був клієнтом тієї дівчини, який підвісив її в зашморгу на каркасі ліжка.

ОЕ́НЕ

Ое́не До́ем-еле́, уродженець Сірої Коси. Служитель Ядра (зовнішня розвідка). Учень Се́. Куратор-попечитель перекованого злочинця (Чорного Женця). Офіційне ім’я, яке йому дали в його аристократичній (колись) родині — Оене́іем, як Оене́іем Переможець. Але тссс, не нагадуйте про це самому Ое́не, він страшенно не любить своє офіційне ймення. З багатьох причин. Постфікс «-і-о́ме» (який колись носила знать Сірої Коси, коли ще клас аристократії не було офіційно скасовано) до його прізвища теж краще не ліпити, Ое́не цього не любить)).

Маг Повітря-Повітря. Але є нюанс… Ое́не — дефективний маг, який не може керувати своїм даром. Тобто, є білою марою й належить (принаймні на початку роману) до Дому Білої Мари. У сім років, після одного трагічного випадку та непорозуміння, сім’я від нього відмовилася й запроторила у Притулок Великої Милості.

Наймолодший з чотирьох дітей До́ем-еле́. На момент початку основних подій мав 23 роки.

СЕ́

Се́ І-еле́, уродженка Сірої Коси. З Дому Дубового Листя. Служителька Ядра (зовнішньої розвідки), наставниця Ое́не. Магеса Повітря-Вогонь.

СЕ́БОН

Співробітник лабораторії Ядра (Сіра Коса).

СІТЕ́

Управителька борделю «Ніжна Квітка» (агломерація Мере́ — столиці Сірої Коси). Цей дім розпусти — перше людне місце, в якому знайшли жертву серійного вбивці на прізвисько Дракон (див. окрему статтю). До того жертв маніяка знаходили виключно в полях, лісах та інших безлюдних місцях на природі.

ХЕТТ

Маг Землі. Уродженець Лісу, походить з раси но́дрів. Вид — ра́міу: це антропоморфні істоти, яких умовно можна назвати людинокотами чи котолюдьми, прямоходячі, мають хвіст. Друг дитинства і бойовий товариш Е́йнуар. На момент появи в романі (в Увертюрі, розділ 5) мав 19 років.

ХІ́ЕМ

Хі́ем Не́ши-еле́, уродженець Сірої Коси. Один із найвпливовіших (офіційно та неофіційно) людей Коси, Підкови (ПСП), Великого Союзу та, можливо, всього Серединного Континенту. Деякі персонажі, хто в курсі, називають Хі́ема «Архітектор Змін». Маг Повітря-Повітря. Голова Дому Чорної Змії. На момент появі в романі (Увертюра, розділ 4) мав 57 років.

ХО́Е (вона ж Сомеі́н-еле́, вона ж «жінка-онагр»)

Хо́е Сомеі́н-еле́ з Дому Білої Змії, уродженка Сірої Коси. Магеса Вогонь-Вогонь. Членкиня Ради Ядра (зовнішньої розвідки). Уперше з'являється в частині 01, глава 06. Також показує себе у главах 14-15 першої частини, в яких веде дипломатичну бесіду з головою Церкви Тихої Радості — преподобним Єза́ріє. На момент появи в романі мала 52 роки.

ХО́Н

Уродженець Сірої Коси, агент Ядра (зовнішньої розвідки). Його робочий стіл сусідствує зі столом одного з головних героїв роману — Ое́не, над яким Хо́н періодично кпинить.

Має друзяку на ймення Ве́л (див. окрему статтю).

ЧА́РНА

Уродженець іншого світу. Демон, який може з людини (ну, умовно; на вигляд як сорокарічний чоловік у самому розквіті чоловічих сил)) перекинутися в огроменного козла. Ча́рна, сам про себе: «Я колись був демоном і випивав сили з людей!» В Увертюрі (глава 6) згадується, що Ча́рна довгий час жив у пустельній країні під назвою Квітка Сіффлі́ді. Приятель ворожки Нґон-Цу. Ось що каже про нього сама ворожка: «Скоро сімдесят років, як цей йолоп топче землі аж двох світів, а здорового глузду — кіт наплакав».

ШЕ́РА (А́ррі Ше́ра)

Уродженець Датто́ри, колишній маг Оксамитової Ложі, один із головних дослідників темного ефіру. Це його щоденник марно намагаються розшифрувати більшу половину твору)). Співпрацював із сім’єю До́ем-еле́. На момент появи у першій книзі пан Ше́ра має близько сімдесяти років. Останнії літа коротає в Притулку Великої Милості в Деншо́ (Сіра Коса) під ім’ям Ісе́о Нем-еле́. Наставник Раато́ра Ваа́лли (датто́рця та мага-«ложечника»). З’являється у главі 01.16.

_ _ _

4) ДОМИ СІРОЇ КОСИ:

(секція буде доповнюватись, якщо в процесі переписування тексту вигулькне ще якийсь Дім)

Більшість жителів Сірої Коси мають так звану приналежність до певних Домів — щось на кшталт гільдій. Доми збирають під своїм «дахом» людей із певними навичками, навчають їх, розвивають таланти молодого покоління (аби потім використати їх для зміцнення свого політичного впливу). Деякі Доми можуть створювати власні навчальні заклади для підопічних. Буває, що декілька Домів, які мають схожі напрями діяльності (до прикладу, бойові мистецтва), об’єднуються, аби створити спільну школу.

Примітка: Доми не обов’язково замінюють спеціальну або вищу освіту (у Сірій Косі є університети, училища, спеціалізовані школи). Вихованець якогось дому може паралельно вступити й до формального закладу освіти.

Нижче представлений список деяких Домів Сірої Коси, які прямо чи опосередковано згадуються у творі. Але цей список НЕ Є повним і вичерпним переліком Домів СК.

БІЛОЇ МАРИ

Туди за замовчуванням (якщо їх не візьме до себе інший Дім) потрапляють чародії, які не вміють керувати своїм даром.

Пов’язані персонажі: Ое́не.

БІЛОЇ ЗМІЇ

Головна зброя цього Дому — інформація. Це, якщо можна так сказати, Дім «м’якого впливу». Серед підопічних цього Дому, зокрема, — таємні дипломати. Також багато «білих змій» працюють у розвідках Сірої Коси.

Пов’язані персонажі: Хо́е Сомеі́н-еле́

ДИКОЇ ВЕРБИ

Згідно з внутрішньою міфологією самого Дому, його символ трактується як «схоплення та придушення». Готує воїнів «широкого спектру застосування». Основні принципи — гнучкість, стрімкість, безжалісність.

Пов’язані персонажі: Во́.

ДУБОВОГО ЛИСТЯ

Серед вихідців із цього Дому багато дипломатів, правників, офіцерів. Підопічних цього Дому ще називають «Непохитні», позаяк під «дахом» цього Дому ціняться принциповість та вірність певним ідеалам — і в різний (іноді доволі дивний та жорстокий) спосіб взрощується в підопічних.

Пов’язані персонажі: Се́, Ло́ем.

ЛЕТЮЧОЇ СТРІЛИ

Лучники, арбалетники, майстри духової зброї. Туди ж — фахівці з онагрів, баліст, списометів та всього іншого, що дозволяє запустити снаряд у повітря.

ПРУДКОНОГОГО СОБАКИ

Тут готують слідчих, які потім йдуть здебільшого в Порядок.

Пов’язані персонажі: Но́ел-Бо́ Ді-еле́.

СЕМИ ВІТРІВ

Мореплавці.

СІРОГО ОРЛА

Зібрав під своїм «дахом» аристократію (позаяк у Сірій Косі зараз офіційно немає інституту аристократії, то в Дім Сірого Орла стікають нащадких давніх елітних родів). Ось що каже один із персонажів книги про цей Дім: «Один із найнепотрібніших Домів, який я знаю. Ось що вони роблять, хотів би я знати? У чому полягає їхня функція? Це ж просто збіговисько самозакоханих гівноїдів, які вважають себе обраними й гадять на тих, хто під ними». Не всі громадяни Коси, у тому числі й викопоставлені, серйозно сприймають Дім Сірого Орла.

Пов’язані персонажі: вся сім’я До́ем-еле́, крім вигнанця-Ое́не.

СІРОГО МАНГУСТА

Воїни, що спеціалізуються на особистій охороні та виконанні невеликих, але делікатних завдань, пов’язаних із підвищеною небезпекою та дуже високим рівнем секретності.

СНІГОВОГО ОРЛА

Цей Дім зібрав під своїм дахом сильних світу цього: політиків, дипломатів тощо. Як висловився про цей Дім один із персонажів, «уособлення закону, справедливості та праведного гніву держави, що відкрито висуває ультиматуми ворогам, якщо того вимагає гра».

СПІВОЧОЇ СТАЛІ

Майстри холодної зброї, військові (зокрема керівний склад).

СПІВОЧОЇ СТРУНИ

Тут зібралися музиканти, диригенти, режисери, актори, композитори, танцюристи, декламатори віршів та інші діячі сцени.

Пов’язані персонажі: Тіе́но-Шиу́ні Ді-еле́.

ТАНЦЮЮЧОЇ ІСКРИ

Коучі, мисливці за талантами, менеджери з розвитку талантів тощо.

ТАЛОЇ ВОДИ

Неофіційно його ще називають Домом Делікатних Угод або Ексклюзивних Угод. Не обов’язково це посередництво у справах інтимного характеру, подібні випадки радше є винятком (ринком так званих «сексуальних послуг» займається Дім Червоного Павича). Люди Талої Води здатні вирішити питання та задовольнити потреби, які не може задовольнити, скажімо так, традиційна торгівля. Дістати рідкісну книгу… Організувати поїздку на край світу в країну, до якої зазвичай ніхто не наважується поїхати… Виступити посередником у делікатному спірному питанні, коли обидві сторони побили вже всі горщики і, здавалося б, нічого вже не можна врятувати… Знайти дорослого сина, який вирішив погратися в доросле життя і втік з дому, не бажаючи вступати до Університету Чисел, як наказує батько… Все це та багато іншого залагоджують «сірі» , які належать до Дому Талої Води.

ЧЕРВОНОГО ПАВИЧА

Дуже молодий (п’ять років) Дім. Виник після того, як проституцію декриміналізували у Сірій Косі. У цьому Домі розкошують сутенери та наглядачки, тобто люди, які займають позиції посередників між клієнтами та жінками (вкрай рідко — чоловіками), які їх обслуговують. Рядові повії теж формально знаходяться під протекторатом цього Дому. Але більшість проституйованих жінок не мають приналежності взагалі (а також особливого бажання вступати під «дах» Дому Червоного Павича — з названих вище причин).

ЧИСЕЛ

Математики, економісти, бухгалтери тощо.

ЧОРНОЇ ЗМІЇ

Дім об’єднує (і виховує, звісно ж!) під своїм дахом воїнів, таємних убивць і диверсантів. Спеціалізується на таємних справах, іноді вельми кривавих. На відміну від Дому Білої Змії, цей можна назвати Домом «жорсткого впливу».

Пов’язані персонажі: Хі́ем (він є головою цього Дому).