У що повіриш ти?

Колір – це мій спосіб сприйняття світу. І люди – не виняток. Вони бувають надзвичайно цікавими палітрами. Однотонними – вкрай рідко. В одному відтінку якогось із кольорів можуть бути хіба що діти до трьох-чотирьох років. Далі стають усе кольоровішими. Я бачу це з того часу, як себе пам’ятаю. Років у п’ять дізналася, що люди сприймають кольори інакше. Якщо перед ними руда дівчина у зеленій сукні, вони бачать рудий, зелений, тілесний і все. В моїх очах вона інакша. Коли зелена сукня висить на манекені, я бачу, що сукня зелена. Коли ж вона на дівчині, мені видимі кольори дівчини. 

Яна – це багато чорного зі смужками зеленого і золотого – три її базові кольори. Зелений має близько десяти відтінків – від найсвітліших до зрілої хвої. Чорний і золотий у чистому вигляді. Є ще вкраплення білого, але це справді не більше, ніж вкраплення. На перший погляд їх навіть не розгледиш. Сподіваюся, ви ж хоч приблизно розумієте, про що я. Ці кольори не мають жодного стосунку до одягу Яни, кольору її шкіри та волосся. Можливо, це кольори аури. Але я читала, що аура має бути у формі бутона/яйця, сфери (хто як напише) навколо людини. Кольори, які бачу я – це не якась абстрактна оболонка. Вони в самій людині. От подивіться зараз на того, хто поряд, а тепер уявіть, що у вас дещо змінився фокус зору, й там, де секунду тому ви бачили блондинку з персиковою шкірою, в тій самій формі сплітаються білий, відтінки синього та фіолетового. 

Що означають ці кольори? Яка мені радість з того, що я їх бачу? На друге питання можу відповісти легко – для художника таке бачення дає можливість створювати картини, які зачаровують і дивують усіх зі звичайним зором. Якщо говорити про фантазію – вона в мене не дуже розвинута. Наприклад, мені важко уявити Мертву дівчинку, яку бачила Яна. Вона описала її одяг, взуття, зачіску, і я можу намалювати в уяві ці окремі фрагменти, але не всю дівчинку заразом. Хтось бачить світ так, а хтось – інакше. Я бачу кольорових людей, Яна – сіро-чорну напівпрозору Ем Ді. 

Щодо першого питання, то з цим виникають складнощі. Я перечитала гігабайти інформації про значення кольорів. У тому числі й кольорів аури. Тільки всі ті визначення не надто прикладаються до людей, яких я знаю. От Яна – багато чорного кольору. Це не означає, що вона завжди похмура чи неприємна. Ніколи я не помічала у неї потягу до негативу, смерті. Та й у себе теж, а в мені також багато чорного кольору (я зараз знову не про одяг, хоча чорні речі теж люблю). Разом із чорним у Яні повно зеленого – кольору життя. І золотого – кольору Сонця, багатства. Останнє в житті Яни справді було. А саме життя? Якщо вона писала, що не зможе мати дітей, то визначення зеленого як кольору життя їй не пасує. Не можу я за кольорами ані розшифрувати її натуру, ані визначити долю. Та про все, що в ній бачила, пишу. Можливо, це якось допоможе.

Вже напевне не пригадаю, як там про наш гурт говорив Ігор, але він не помилявся щодо нашої дивності. Ну, хто з нас сімох нормальний у традиційному розумінні нормальності? Хіба що Ліна. Так, мабуть, її можна зарахувати до звичайних людей. Або ж вона для того і вивчала психологію, щоб якнайкраще прикидатися нормальною. Бо саме так найлегше вижити у цьому світі. Я не знаю про неї чогось особливого, але сам факт, що вона прийшла в «Dance of soul», а не в будь-який інший танцювальний гурт, навіює підозри, що і в ній є щось незвичне. Мабуть, вона й сама ще не знає, що. 

Найцікавіші речі завжди відбуваються всередині людини. Десь там, за зачиненими дверима душі. Я бачу кольори, але не душу. Туди не можу зазирнути, не можу розрізнити в ній янголів та демонів і сказати, на чиєму боці перевага.