Моє особисте пекло

Невідомий: "Кріс"

Лука: "Я ж тебе заблокував! Як, бляха, ти мені пишеш?"

Надіслано

Невідомий: "Луко, не змінюй тему. Що взагалі відбувається? Нахєра вам ділянка мого батька?"

Лука: "Дякую за турботу, Престон, але твій батько оцінить. Чекай від свого "асистента" прекрасних новин"

Надіслано

— Що скажеш на це? — запитую я і повертаю екран до обличчя Емре. Брюнет кілька секунд дивиться на нього і раптом починає сміятися.

— Скажу, що на нас дійсно чекає повний піздец. Проте, з такою башкою, тобі немає про що хвилюватися. Ну хіба що Кріс тебе вночі придушить подушкою, — сказав він і потис плечима. Звучить багатообіцяюче.

Я відклала телефон. Телеграм показав, що надійшло ще кілька повідомлень, проте я вирішила їх навіть не читати. Просто вимкнула телефон і відкинулась на спинку стільця.

— То що? Будемо думати чи залишаємо це на завтра? — запитав Кіліан, протираючи двома пальцями куточки свого ока.

— Зараз я точно пас. Думайте самі, а я звалюю, — саме в цю мить пролунав дзвінок, і Емре швидко звалив з аудиторії.

Ми з хлопцями забрали свої сумки і пішли на інші лекції, одноголосно вирішивши, що думати будемо потім.

От так просто і спокійно минули інші лекції. Весь час я сідала біля Сема, а Кіл сидів або перед нами і то й діло повертався до нас, або ззаду, і тоді вже ми з Семом, гойдаючись на кріслах поверталися до нього.

Вже коли закінчилися пари ми вирішили прогулятися до фонтана. Погода була сонячна, але не така пекельна, як в Україні.

Вибравши одну з лавок, ми присіли на неї і Кіл одразу відкрив свій ноутбук, починаючи щось в ньому шукати.

— Ви як хочете, а я планую зробити кіберспортивну зону просто прекрасною і просто ляльковою, тому я погнав шукати дизайн комп'ютерних столів, — сказав він спокійним тоном і його пальці швидко залітали над клавішами, — А ви починайте думати за покер. Часу не багато.

Сем, який тепер вирішив сісти між нами, закинув руку мені на шию і робить легкий залом.

— Друже, ми якщо пропишемо покерну зону, цей старий шматок дебілу просто заплаче від безвиході. Луко, а ти взагалі в карти грати вмієш? Чи твій максимум — це дурень на ляща? — насмішливим голосом запитав мене Сем.

З мене вирвався легкий і щирий сміх. Занісши лікоть, я легенько вдарила друга в живіт, на що він по-акторськи схопився за нього і буквально відкинувся на Кіліана. Рижий поглянув на нас двох як на дебілів, і на його губах розцвіла весела усмішка.

—Серйозно, дурак? Завали, синьоокий, і не суди всіх по собі. Я тебе в покер розмажу, що ти навіть не помітиш.

— Звучить як виклик, — таємниче промовив Сем, і примруживши очі, поглянув на мене, — Ловлю тебе на слові, принцеско.

— Кіл, карти маєш?

— Звичайно, вони ж завжди зі мною. Почекай, дай тільки знайду, в якій кишені, — сарказтично сказав рижик і плеснувши себе по кишенях штанів, розвів руками, — Не мій день. Схоже, не в тих штанах.

— Ми все одно рано чи пізно дізнаємося, хто з нас краще грає. І повір, те, що я вибю з тебе під час цієї гри може кардинально все змінити, — спокійно сказав хлопець. Його погляд був примружений, губи стиснуті в одну білу лінію.

— Дивіться не програйте свої душі там, — сказав Кіл, гортаючи щось у ноутбуці, — Як взагалі думаєте, Емре дійсно щось придумає з клубом чи зляється?

— Думаю, ніфіга він не зробить, — важко видихнувши промовив Сем.

— Ну тоді вся інша робота на вас двох.

Сем закидає руку на плече Кіла і клацає язиком. Його сині пасма недбало падають йому на обличчя і схоже не лише йому. Кіл у цей момент морщиться і прибирає голову друга зі свого плеча, паралельно з цим чхаючи. Сем з радісною усмішкою дивиться на друга.

— Ой, Кіл, не капай на мізки. Зі мною тут сам геній тактики. От він і зробить всю роботу замість мене, а потім, коли все вже буде готово, програє мені в покер роль командира, і всі заслуги будуть моїми, — з радісним обличчям промовив Сем, а я від шоку аж присвистнула.

— План ідеальний, якби він не робився щодо мене. Мене тут тільки дві речі бентежать. Перша: чому я повинен взагалі щось робити? Ідею я вам дав, далі самі.

— Еее! Луко, кидаловом пахне, — одразу стрепенувся Кіл, але я лише відмахнулася від нього.

— І друга — це чому ти, бляха, думаєш, що я програю тобі? Я тебе розмажу в них так, що ти будеш в одних трусах по школі бігати, — задоволено усміхнулася я, дивлячись на Сема.

Хлопець розсміявся, а Кіл тепер остаточно дивився на нас як на ненормальних.

— Ну ні, друже, це ти вже перегнув. Моє дизайнерське вбрання занадто дороге для твого першокурсницького бюджету.

— Правда? Покажеш? — насмішливо запитав Кіл, який схоже змирився з тим, що працювати сьогодні ми не будемо, і відставив свій ноутбук убік.

Хлопець із блакитним волоссям повернувся обличчям до мене і стріпнувши волосся, що його металеві кульки на чокері забилися одна до одної, відкинув голову назад, спираючись на Кіла.

— Звичайно, милий. Підемо в нашу кімнату і я весь твій, — солодко промовив Сем і ігриво провів рукою по шиї Кіла. Хлопець шоковано поглянув на мене, а я лише розсміялася з цього.

— Чекай, чекай, чекай. А я? Ось що значить бути третім лишнім.

Сем простягнув руку до мене і, схопивши трохи вище ліктя, шарпнув до себе. Я буквально впала на накачане тіло хлопця.

— Оу, Луко. А ти безшкетник. Ну якщо хочеш, тоді гаразд. Розділіть мене, але дивіться не повбивайте один одного.

— Я в цьому точно не беру участь, — одразу підняв обидві руки Кіл.

— Береш, рижик, береш, — насмішкуватим тоном відповіла я, на що Кіл лише закотив очі.

— Як ми взагалі від теми проекту перейшли до теми твоїх трусів? — спитав Кіл відсуваючись подальше від нас. Тепер Сем лежав на лавці, а я все ще лежала на ньому. Якщо думаєте що це дивно, то я зараз вас ще більше здивую. Сем наче був і не проти того, щоб я лежала на ньому, навпаки, він ще й гладив мою спину рукою.

— Ну, як виявилося, у мене дуже цікаві труси. Сам починаю їм заздрити, — хмикнув хлопець і потягнувся.

— Я не хочу зараз думати про роботу. Хочеться відпочити, — сказала я, намагаючись вже змінити тему з трусів на щось нейтральніше.

— А доведеться. Ти тільки подумай, якщо він так відреагував в переписці, то як Кріс буде трястися, коли побачить наш проєкт і сюди приїде його батько, — відповів Кіл і встав розминаючи плечі, — Якщо чесно, мені навіть трохи лячно. Якщо його старому не сподобається дизайн і він дізнається, що ми були в його підвалі, нас каструють нахєр.

— Та годі тоді Кіл, — на губах з'явилася лінива усмішка, — Якщо блондинчик і захоче щось зробити нам назло, то в нього не вийде.

— Впевнений? — запитав Кіл, озираючись навколо, наче щось шукає. Я лише кивнула.

— Якщо рипнеться — повторимо курс лікування на кастетах. До речі щодо покеру. Сем, запиши кудись, що ставки там будуть не на бабки. Мажори будуть грати не на гроші, а на акції компаній, ключі від тачок або байків, ну або на брудні таємниці один одного. Думай, це буде досить непогана ідея, щоб виділити все.

— Брудні секрети кажеш? — на губах Сема заграла диявольська усмішечка — Вайс, ти мені подобаєшся все більше і більше. Здається, у твоїй голівоньці сидить справжній кримінал і незаконність.

— О, погнали купимо води. Я вмираю вже, — відповів Кіл, підхопивши свій ноут і попрямувавши у бік автомата з водою і різними снеками.

— Серйозно? У парку? — скептично сказала я, дивлячись на автомат.

— А чому ні? Тут часто пити хочеться і щоб не тягнути з собою можна відразу на місці купити, — відповів рижий вибираючи напій. Його ноутбук видав цікавий звук і Кіл поспішив перевірити його.

— Не поняв. А де вода? — відповів Сем, дивлячись на кожного з нас. Я лише потисла плечима, і в той момент, як Кіл раптом болісно простонав.

— В душі не знаю де твоя вода. Пацани, я зараз вскриюсь. Ліцензійний софт для 3D—моделювання коштує як новий байк. Якщо я куплю його зараз зі своєї картки мене тато приб'є і до кінця навчання я вже точно зможу перейти на безкоштовний суп у їдальні, — сказав він, і дивлячись на Сема, затряс його плече, — Сем, бляха, тряси вже той автомат сильніше. Він винен мені тридцять баксів.

Сем, закотивши очі, з розгону влітає плечем в автомат, і банка з гучним стуком падає йому в руки. Я скривилася.

— Від вас так багато шуму, — сказала я кривлячи обличчя.

— Хто б казав, принцеса, — сказав Сем, нахабно усміхаючись мені, і повернувшись кинув банку газованки Кілу, — Ось так треба вирішувати проблеми, рижик, — і похлопавши його по плечі мовив, — Вчися поки я живий.

— Щодо софту — спиши бабки з бюджету Емре. Він в нас другорічник з багатими батьками, який, я впевнений, ніфіга не робить. Це досить нормальна тема, тим паче, що в нього стовідсотково є заначки, — спокійно сказала я відкриваючи свою воду. Вона на щастя пішла одразу, — Ну, Сем, підтримай. Скажи цьому рижому панікеру, що ми не помремо з голоду.

— Кілі, розслабся. В нас тут такий ахуєний план, що якщо ми лише покажемо ескізи, він нас ще там на місці розцілує за халявні бабки, — відповів Сем і зробив ковток мохіто, — Пф, а я думав. На жаль безалкогольний, — оголосив він нас показово кривлячи обличчя.

— Головне не казати Емре, що ми збираємося віджати його гроші. Він й так не в найкращому настрої через Кріса, що точно перегризе кабель від твого ноута.

— Ей, це святе, — сказав хлопець притискаючи його до грудей. Сем лише закотив очі і нахилившись до мене промовив, але так, щоб рижий теж почув.

— Я тобі клянусь. Він дівчину свою не так буде любити як той свій ноутбук.

— Не хвилюйся, головне що ти в мене будеш завжди на першому місці, — фиркнув Кіл дивлячись на нас. Сем із милою усмішкою поглянув на мене і закинув руку на мою голову. А точніше, сука, на перуку.

— Бачиш, він знову обрав мене. Не бійся, цього разу я не дам тобі відчути себе третій зайвим, — тихо проворкував Сем мені на вухо.

— Навіть не хочу знати, що відбувається у вас в кімнаті, — я швидко захитала головою і обоє хлопця з посмішками поглянули на мене.

— Думаю, саме час дізнатися це, — запропонував Кіл, стаючи з іншого боку і теж закидаючи на мене руку.

— Думаю, саме час піти вибивати відповіді про клуб з Емре, — важко видихнувши сказала я. Було важко це казати, та й в цілому щось казати, коли біля тебе стоять два прекрасні, сильні і веселі хлопці. Зараз шоколад, який я відчула від Сема в першу нашу зустріч з силою вдарив в ніс, але тепер до нього додалися ще нотки одеколону Кіла.

Занадто прекрасне поєднання.

Вирвавшись із їхніх хваток, я повернулася до них з милою усмішкою.

— Все, обіцяю, завтра точно буду з вами ночувати. Тільки не потрахайтеся перед мною, прошу вас. Не ламайте мою дитячу психіку.

— Ми подумаємо, — спокійно сказав Сем склавши руки на грудях, — Клянись, що будеш завтра з нами. Ми вже сто раз домовлялися і все марно.

— Клянусь його ноутом.

— Ти якщо завтра не прийдеш я тобі його в одне місце засуну, — відразу вигукнув Кіл, а ми лише почали ще більше сміятися.

— Гаразд, ми з Кілом поповзли в нашу кімнату. Заходи, як буде нудно, але спочатку твоє завдання. Вибити з Емре ідеї для клубу. Якщо почне вимахуватися, тоді скажеш, що за фейсконтроль може навіть не мріяти.

— І постарайся не вмерти в шостій кімнаті. Бо щось мені підказує, що Престон там вже всю кімнату розбив на шматочки. А нас твої мізки ще будуть потрібні.

Сем поплескав мене по плечу і його рука одразу заповзла в моє волосся, тріпаючи його.

— Давай, кеп. Не нудьгуй тут без нас. І якщо Кріс почне притискати, тоді кажи, що в покері карти на роздягання ми ще не затвердили!

— А ти я бачу вже так і хочеш це зробити, — незадоволено цокнула я, на що отримала примружений грайливий погляд.

— Притиснути тебе чи зіграти? — спокусливо запитав Сем, закусуючи губу і не дочекавшись відповіді підморгнув мені, розвернувся на п'ятах, попрямуючи разом із Кілом в бік гуртожитку.

Я залишилася стояти сама. Настрій після жартів і розмови з хлопцями покращився, проте телефон, на який постійно находили нескінченні повідомлення Кріса, не давав забути про все з головою.

Зробивши глибокий вдих і поправивши утяжку під сорочкою, я рушила до гуртожитку. Пора вже повертатися до демонів у лігво і вибивати відповіді з Емре.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Відчинивши двері до своєї кімнати, в обличчя одразу вдарив густий сигаретний дим, від запаху якого я одразу почала кашляти. Посеред кімнати на зсунутих тумбочках, вже валялися розкидані колоди карт.

— Як же я сподіваюся, що ви тут задихнулися в цьому диму, — прохрипіла я, і підійшовши до вікна, відчинила його, паралельно вдихаючи приємний запах свіжості.

Тепер мені можна було краще розглянути картину. Кріс різко із огидним звуком відсунув стілець на якому сидів і прямує в мій бік. За столом сидить Нікі, який перетасовує карти, та ще четверо невідомих мені хлопців, і у двох із них, включаючи Нікі, в зубах були сигарети. Емре не видно.

Один із хлопців одразу весело й водночас трохи хижо усміхнувся мені.

— О прийшов наш офіціант! Вааайс, — хлопець смачно розтягнув моє прізвище, наче смакуючи його, — Престон тут розпинався, що ти тепер його особистий пес. Де кава?

— Ден, стули пельку. Вайс, сука, ти нарешті зволив прийти?! — голос Кріса більше нагадував крик, і злість там посідала далеко не останнє місце — Бляха, малий, ти взагалі страх втратив, якщо заблокував вже другий мій номер? Якого хуя ти задумав з підвалом мого батька?!

— Престон, завали пельку і сядь на своє місце, ти заступаєш мені світло. Нагадати, що твій асистент заварив тобі зранку таку пекельну каву, що ти ледь не виплюнув свої легені? Якщо продовжиш кричати, я більше ніж впевнений, що він тобі підсипе щось серйозніше за розведену жижу, — спокійно відповів Нікі, дивлячись на мене холодним поглядом, — Луко, твій бос тут вже годину рве і метає. Розкажеш нам, як ти збираєшся реанімувати цей склеп зі щурами? Чи ти вмієш дивувати тільки Келя в медпункті?

— Ооо, Престон, так це той самий безсмертний першокурсник, який поставив тобі пластир на щелепу? — хлопець з темним волоссям і яскравими зеленими очима почав голосно реготати — Я думав, там прийшов термінатор, а не якесь цуценя. Ей, малий, врятую поки твою задницю. Збігай мені в буфет за колою, поки Кріс твою задницю по стіні не розмазав.

— Кір, завали. Не лякай малого, — мовив брюнет із сигаретою в зубах, клацаючи запальничкою, — Кріс, ти теж охолонь. Навіщо стільки крику через першачка? Ей, новенький... Лука, так? Ми тут краєм вуха почули вашу розмову в парку, і Емре розповів нам декілька деталей. Не хочеш розповісти, як ти планував крутитися в підвалі Престона-страшого?

— Не здається, що вас це їбати не має? — запитала я, коли нарешті відновила дихання після густого диму.

— Які ми грубі. Інші ваші сусіди були поспокійніші ніж цей, — незадоволено цокнув хлопець, звертаючись до Нікі. Шатен лише потис плечима і погляд сірих очей незнайомця знову повернувся до мене, — Якщо ви обісретеся перед інвестором, Кроуфман вас у тому підвалі живцем закопає. А ми можемо зробити так щоб закопав. Тому краще не хами, — його губи розтягнулися в широкій усмішці.

— Та ну. Ну тоді спробуйте, з радістю подивлюся, як ви це будете робити, — сука, і відколи у мене взагалі так багато хоробрості? Вони майже в два рази більші за мене за всіма параметрами, і їх тут як мінімум четверо, плюс Кріс. Нікі точно не буде мене чіпати, якщо він вже знає, хто я.

— Малий, — звернувся до мене четвертий хлопець. Знаю, не про це треба думати, але голос у нього приємний, — Престон тобі зараз не може врізати через директора. Але всі інші під цей бан не попадають. Просвіти нас, що ти там наплів Емре, що він такий впевнений у вашому плані?

— Впевнений, що зможеш це зробити? — нахабна усмішка сама з'явилася на моєму обличчі і, судячи з того, як напружилися плечі Нікі, старші вже були на межі — Я вже кілька днів живу тут і чомусь все ще живий. Давай, може, хоч ви зможете втихомирити мене, якщо дружки тут безсилі.

Хлопець щиро розсміявся і чомусь тепер напружилися плечі не лише у Нікі, а й у інших хлопців. Невже не Кріс є ватажком третього курсу?

— Що ж хлопці. Мені подобається цей хлопець. Скільки погроз йому висловили, а він і оком не моргнув, ще й огризається.

— Кай, — почав говорити хлопець з сигаретою, але він лише відмахнувся від нього. Холодний погляд синіх очей, який ніяк не в'язався зі щирим сміхом, пройшовся мої тілом з ніг до голови.

— Ей, асистент, у нас лід закінчився. Збігаєш за ним? — на губах Кая з'явилася дивна усмішка.

— Кай, так? — спокійно запитала я підходячи до столу з хлопцями. Блакитноокий хлопець із мідним волоссям ледь помітно кивнув із цікавістю, дивлячись на мене — Лід розтопився, бо у вас тут занадто гаряче через паніку Престона. Більше немає.

— Повтори, блять, — проричав Кріс вхопивши мене за комір сорочки. Саме в цю мить до кімнати зайшов Емре з пляшкою чогось міцного.

Брюнет одразу помітивши мене й Кріса радісно усміхнувся.

— Луко, а ми на тебе вже зачекалися. Твої синьоокі друзі дуже довго тримали тебе у своїх обіймах.

— Які ще обійми? — Кріс буквально застиг дивлячись на Емре, після чого, переводячи погляд на мене — Вайс, блять, ти якого хуя твориш? Ти мій асистент, якого біса ти терся біля когось?!

— Ого, Кріс, твій раб знайшов собі нового господаря? — хлопець із сірими очима почав голосно ржати — Швидко все ж першокурсники перестрибують з ліжка на ліжко.

— Що блять? — голосно вигукнула я, дивлячись на цього відморозка. Схоже, мій самоконтроль починає тріщати по швах.

— Так, пацани, блять, закрили всі роти! Ден прибрав свої копита з мого крісла. Лука — офіційно мій бізнес-партнер, професор так вирішив, — втрутився Емре підходячи до єдиного вільного місця в цьому колі, — Малий такий план для клубу підкинув, що ми з цього підвалу будемо лопатами гребти ваші бабки. Не смійте чіпати мого кепа!

Ден зневажливо фиркає і дивиться на брюнета, як на придурка.

— Емре, тебе що, першачок покусав? Ти став захищати дрібних малюків? — на його губах з'явилася нахабна усмішка — І що далі будеш з ним робити? Хочеш собі в ліжко?

— Бачите, хлопці? Наш Аяз уже в рабстві у першокурсника, — холодно відповідає Нікі, не припиняючи тасувати карти в руках. Він ліниво підсуває ще один стілець ногою, не зводячи з мене важкого погляду, — Луко, сідай за стіл. Кріс занадто злий щоб думати мізками, Емре грає як першокласник, хлопцям нудно, а я, — хлопець замовк на мить, і на його губах заграла хижа усмішка, якої я ще ніколи не бачила, — А я просто люблю дивитися, як новенькі намагаються вижити.

Кріс владним жестом кладе свою руку мені на плече і нахиляється до мого вуха.

— Бачиш, Вайс? Вони всі думають, що мають над тобою владу, бо вони тут вже давно, а ти новенький. Давай, покажи їм, наскільки сильно вони помиляються. Не опозорся сам і не зганьби мене.

— Давай, малий. Тео якраз шукає, кому програти свій новий годинник, — промовив Кай, дивлячись з усмішкою на друга. Шатен цокнув.

— А Кайден тут якраз скаржився, що на третьому курсі всі грають занадто передбачувано, — з такою самою усмішкою промовив Тео.

— Лука Вайс, — тихо промовив Кір, дивлячись на мене, — Багато чуток шириться про тебе. Твої руки тремтять, малий. Ти або шалено боїшся нас або щось приховуєш.

— Що мені буде, якщо я буду грати з вами? Яка вигода? — холодно запитала я, сідаючи на крісло біля Нікі. Сам шатен нахабно усміхнувся.

— Ми чули, ти збираєшся зробити в підвалі покерну кімнату, де мажори гратимуть на брудні секрети. Яка ж іронія... Давай на це саме зіграємо.

Нікі роздає всім карти, а Кай буравить мене своїми очима з лінивою усмішкою.

— Ласкаво просимо на третій курс, малий. Правила прості: граєм в блекджек. Виграєш — Аяз відкриє тобі фішки вашого клубу, а ми допоможемо довести ідею до ідеалу. Програєш — розповідаєш свій найбрудніший секрет, який ти так старанно ховаєш. І зранку повзеш робити Престону каву, але цього разу за всіма правилами етикету.

Стоп. Сука. Вони щось знають? Ні, не може бути! Вони просто беруть на понт. Нікі не міг їм розповісти. Він не може мене ревнувати до Мікаеля, а судячи як йому запало в голову те, що я там була — точно ревнує, і при цьому розповісти всім іншим.

Нікі затягується димом і нахиляє голову до мене. Випускає його просто на мою щоку і тихо, щоб почула лише я, промовляє.

— Побачимо, чи зможеш ти обіграти мене. Бо якщо програєш, мені доведеться особисто нагадати тобі, хто в цій кімнаті господар твоїх таємниць, мила. Обережніше з картами. Якщо ти блефуєш так само погано, як ховаєш свої таємниці, ця ніч закінчиться дуже погано, — хлопець віддалився від мене і вже спокійним тоном промовив, — Ну що, асистент, ризикнеш? Чи твої карти працюють тільки під наглядом Сема в парку?

Серце б'ється як ненормальне. Я буквально чую його у своїх вухах, і страх липким комом підступає до горла. Всі ці хлопці — аналітики, і будь-який страх помітять за дві секунди. Треба щось робити.

Проте голос мене не підвів. Жодної ноти страху, жодного стрибка емоцій. Лише тихий і контрольований тон.

— Руки тремтять, бо я зранку все ж вирішив спробувати каву Кріса. З радістю буду тобі таку приносити щоранку, — нахабно усміхнувшись, промовила я, дивлячись на блондина.

— Коли програєш, ти особисто стаєш на коліна переді мною і моїми пацанами і проситимеш вибачення за кожне своє нахабне слово, — тихо проричав Кріс, — Грай, Вайс. Подивимося чи вмієш ти ще щось крім як кидатися дурними словами і махати кулачками.

— Ставки прийнято, — радісно відповів Кай, кинувши мені першу карту, — Подивимося, чи ти такий крутий гравець, як про тебе пліткують інші.