Моє особисте пекло

З Семом ми просиділи не довго, може ще хвилин десять і він пішов на лекції, а я, забравши флешку, яку приніс Нікі, тим часом вирішила трохи підготуватися до захисту цього ж проєкту.

Хлопці були на парах рівно до третьої години і коли вони повернулися я вже чекала на них в одинадцятій кімнаті.

— Ми йому навіть не погрожували. Він сам з нами пішов, коли ми сказали, що будемо робити останні штрихи в презентації, — одразу промовив Кіл, заходячи перший в кімнату. За ним зайшов Сем і, хоч як дивно було це бачити, Емре.

— Як приємно бачити, що хоч десь тебе не потрібно затягувати силою, — відповіла я, дивлячись на Емре, який лише показово закотив очі, — Логотип наш. Кріс повернув його нам.

— І не лише він доречі, — промовив Емре і зловивши мій скептичний погляд гордо відповів, — Я був приманкою. І трохи підстрахунком.

Ми з хлопцями лише похитала головами. Звичайно, ніхто не сумнівався в тому, що Емре був причетний до розбірок. Особливо якщо там ще була бійка. Кіл вставив флешку у свій комп'ютер. Робота почалася. Останній ривок.

Все йшло гладенько. Ми вставили обрані маски, доробили дрібні деталі і підправили шрифти на деяких слайдах. Кіл вставив наші підписи у сховані місця, які стають видними лише коли натискаєш спеціальну кнопку і остаточно розібралися зі всіма нюансами. Коли ми почали змінювати кольори для кіберспортивної зони комп'ютер рижого почав просто до ненормальності зависати. Кіл, на якого вже почала діяти третя кружка кави, почав сильно психувати і раз за разом стогнати, що ніхєра путящого з цього не вийде.

— Годі! Мені це набридло! — черговий раз викрикнув Кіліан, сильно стукаючи пальцями по клавіатурі. Ніякого результату на екрані не було видно — Спочатку нам дали якусь херню, потім забрали логотип! Логотип повернули, а тепер хуйня з компом! Луко, Сем, Аяз, признайте вже, що ніхуя в нас не вийде.

— В нас повинно вийти, Мерфі! — у відповідь крикнула я на нього. Тепла долонь Емре лягла мені на плече заспокоюючи.

— Але не виходить, Луко! Не виходить, — простогнав хлопець, ховаючи обличчя у своїх долонях, — Мені здається, що це все просто провальний момент.

— Кіл, досить. Все нормально, почекай трохи, можливо зараз розвисне, — відповів Сем, кладячи руку на його пасма, — Ей, друже. Ну поглянь на нас. Ти не один тут мучишся.

— Я знаю як його збодрити! — вигукнув Емре, з хитрою посмішкою прямуючи в бік дверей — Нікуди його не відпускайте і слідкуйте щоб він через вікно не вийшов! Я зараз!

Хлопець сховався за дверима і Сем важко видихнув хитаючи головою.

— Все ще не розумію, як він потрапив саме нам, — промовив друг, ліниво перебираючи руді пасма Кіла. Сам рижик виглядав так наче зараз точно вийде у вікно.

— Кіліан, опануй вже себе в руки. Ми всі втомилися, але через таку хєрню точно не можна давати задню! — промовила я холодним тоном, дивлячись в зелені очі. Хлопець скривився і вже хотів щось відповісти, проте я швидко заткнула його — Кіл, ми не можемо просто так взяти і здатися. Нахєра ми тоді так багато часу витрачали на це? Нахєра спускалися в цей довбаний підвал? Нахєр Кріс і Емре діставали нам флешку? Тобі самому хоч не шкода всього часу, що ми згаяли за цим?

— Якщо нічого не виходить — краще просто скласти руки і здатися.

— Якщо нічого не виходить — краще намагатися далі, розібратися де проблема, і мать твою, зробити так щоб все вийшло і було ще краще.

— Він правий, Кіл, — відповів Сем, дивлячись на руді пасма волосся.

— В пізду вас двох, — хлопець різко встав, скидаючи з себе руку Сема і вже хотів попрямувати до виходу, — Ви завжди згодні один з одним, і ніхто блять не може зрозуміти, що я намагаюся донести.

— Кіліан, будь ласка, повернись на місце, — якнайспокійніше намагалася промовити я, але хлопець здається навіть не хоче мене чути. Я швидко піднялася коли рука рижого вже була на дверній ручці і зробивши кілька широких кроків перехопила його руку, — Хрена з два ти кудись підеш. В тобі зараз говорить твій кофеїн і стрес. Коли ти відпочинеш ти подумаєш: "Блять, який ж я придурок. В нас все було просто ідеально, а я через свої психи зруйнував це".

Хлопець дивився на мене важким поглядом, але я відчула як його рука, яка була накрита моєю, послабила стиск ручки.

— А якщо ні? Якщо нічого не вийде і в неділю ми просто зганьбимося? — тепер він говорив спокійно, без крику і тієї злості, яка була до цього.

— Не опозоримося. Просто довірся нам і довірся врешті-решт собі, — я обережно забрала його руку з ручки і він дозволив мені це зробити, — Не примушуй мене дати тобі в чоло, щоб ти остаточно заспокоївся.

Ці слова вплинули на хлопця і він розсміявся, хитаючи головою. Зробивши кілька кроків назад до крісла і присівши в нього він вже спокійніше почав розбиратися в кодах.

— Не дарма ж я тебе кепом називаю, — радісно промовив Сем, дивлячись мені в очі з милою посмішкою.

— Ти його ще принцескою називаєш до речі, — відповів Кіл, косо дивлячись на друга. Блакитноокий лише закотив свої небесні очі і сперся ліктем на крісло рижика.

— Хочеш тобі теж щось придумаю? — тихо промурчав Сем, з хитринкою дивлячись на працюючого друга.

Саме в цей момент до кімнати буквально залетів брюнет з якимось брудним підносом і трьома чашками з дивною рідиною в середині.

— Налітайте! — радісно вигукнув Емре ставлячи перед нами піднос — Так, рижий, ти перший. Тримай і оціни мої шедеври.

Кіл взяв чашку з рук брюнета, на обличчі якого була чиста радість, але його очі, де буквально танцювали чортики, видавали його з потрохом. Рижий поглянув на нас з Семом, і друг вирішив підтримати його теж взяв чашку. Я вирішила почекати вердикту хлопців і лише після цього братися за чашку.

Кіл зробив ковток і в останню мить виплюнув все собі під ноги, ледь не зачепивши клавіатуру, починаючи сильно кашляти. Сем теж робить ковток, але значно менший. Реакція та сама, проте тепер все полетіло на брюнета, який до цього моменту просто стояв і ржав з цього.

— Аяз, блять, ти яку херню їм дав? — здивовано запитала я, ловлячи погляд сірих очей. Емре примружився і простягнув мені ще не зачіплену чашку.

— А ти спробуй і сам скажеш. І взагалі, це вам не якась дешева херня, а справжній турецький чай. Правда солі і перцю там значно більше ніж треба, але це допомагає прийти до тями, правда рижий?

— Я тобі цей чай зараз на голову вилю! — заревів Кіл, встаючи з крісла — Сука, Аяз! —кхм, так, хлопець став саме в ту калюжу куди сплюнув свою порцію чаю.

— Турецький ти дебіл, краще біжи звідси, бо я зараз твоє турецьке коріння цією фігньою напою, — промовив Сем, витираючи рот сухою серветкою.

— Емре, краще реально біжи, — спокійно відповіла я, відкидаючись на спинку стільця.

— Блять, було б ще куди! — різко промовив Емре хлопаючи себе по кишенях. — Я думав, що ви цінуєте справжню красу чаїв, але ж блять, не думав, що ви мене будете в ньому топити!

— Ти зачинив двері на замок? Аяз, я тебе зараз точно задушу, — процідив крізь зуби Кіл, і вони разом з Семом почали наближатися до брюнета.

— Тихо, спокійно, ми все можемо влагодити без бійки. Луко, капітане, рятуй мене! — голосно заволав Емре, коли руки Сема схопили його притискаючи до ліжка. Кіл підійшов до мене з милою усмішкою.

— Луко, ти ж не будеш це пити?

— Забирай, — відповіла я, підсуваючи пальцем напій до рижого. Кіліан забрав чашку і підійшовши до хлопців схопив Емре за підборіддя відкриваючи йому рот і заливаючи половину всередину, — Не вбийте тільки його. Хоча, презентація готова, він нам не потрібен, — задумливо промовила я і потиснувши плечима продовжила: — Робіть як хочете.

Кіл залив половину чаю йому в рот і Емре спокійно випив все, лише трохи скривившись.

— Я думав там все гірше. Так синьоокий, давай краще ти мене відпустиш і я спокійно вип'ю все що там є. Я тобі не Лука, щоб ти мене затискав десь.

— Сем, тільки попробуй його відпустити. Ти за одну ніч з синього станеш зеленим, — спокійно промовила я, ловлячи погляд блакитних очей. Сем здивовано поглянув на мене, але руки з Емре не прибрав.

— Виливай вже все. Цього турка хрін чим візьмеш, — промовив Сем Кіліану і вони вилили всю іншу чашку йому в рот. Проте замість цього Емре виплюнув все на футболку Сема.

— Ти охренів?! — рикнув Сем, на мить відпускаючи руки Емре, але цього вистачило щоб хлопець відскочив вбік.

— Брейк! — крикнула я, коли Сем почав занадто швидко наближатися до брюнета — Сем, Аяз, годі вже!

— Ну ви обоє як мінімум зараз мокрі через чай. У вас багато спільного, — промовив Кіл, але зловивши погляд Сема все таки замовкнув.

— Емре, ще одна така витівка і клянусь, ти полетиш з цього вікна на оце дерево, — промовив Сем, киваючи в бік вікна і водночас з цим знімаючи з себе мокру футболку. Сука, тут в кожного повинно бути таке прекрасне тіло чи що? Там десь в умовах вказано, що тіло має виглядати так, щоб при одному погляді на нього одразу захотілося провести долонею.

Сем, перехопивши мій погляд, нахабно усміхнувся і вирішив сидіти далі без одягу. Змусивши себе все ж відвести погляд, ми продовжили працювати з кодами. Тепер вже пішло ще швидше через чай Емре. Від шоку паніка Кіла миттєво зникла і тепер кожного разу коли Кіл починав закипати, брюнет підсував йому його чашку з ще половиною цього "дива світу" за що отримував по голові від Сема.

Ближче до вечора все було готово просто ідеально. Саме в той момент коли все було вже закінчено, а ми з хлопцями вже спокійно валялися на ліжках до кімнати хтось постукав. Емре, піднявши свою дупу, нарешті знайшов своє ключі в кишенях і пішов відчиняти двері. На порозі з'явилися білі пасма.

— Відколи ти став дворецьким? — холодно запитав Кріс заходячи до кімнати. Його губа була трохи підпухлою, схоже, від удару, а на пальцях застигли краплі крові. Його погляд ковзнув по всій кімнаті, в тому числі і по нам з друзями, і зупинившись на мені він промовив — Я хочу поглянути на ваш результат. Ви будете показувати все моєму батькові, тому зараз я хочу переконатися, що у вас точно все під контролем і не буде жодних проблем.

— У нас завжди все під контролем, — відповіла я, встаючи з ліжка і киваючи блондину на крісло навпроти робочого столу рижого. Кіл тим часом відкрив презентацію на компі і передавши мені мишку відійшов назад до ліжка удобно вмощуюючись на ньому. Кріс сів на одне крісло, я на інше. Хлопець закинув одну ногу на іншу і схрестивши руки почав слухати, як я розповідаю. Першим на черзі в нас кіберспортивна зона, яку Кріс одразу розкритикував.

— Вайс, якого милого тут все фіолетове? Це кібер зона для еліти чи якась дискотека? Мій батько звик до суворості і не зрозуміє цих неонових експериментів.

— Це стильно, Престон, — відповіла я, закотивши очі, — Якщо ми зробимо стіни сірими, то це буде більше нагадувати про нудний офіс. Фіолетовий колір не тисне на очі і повністю занурює у гру.

— Та сам подивись на слайд, — хлопець подається вперед, — Чому столи стоять у три ряди просто навпроти диванів з PlayStation? Ті, хто грають на плойці, будуть заважати тим, хто сидить за компами!

— Престон, спеціально для твоїх гучних друзів я продумав звукопоглинаючі матові перегородки між диванами і компами. Можеш ревіти на свою "Фіфу" скільки завгодно — ніхто навіть писку не почує, — пояснив Кіл, стаючи позаду нас.

— Кріс, визнай, що коли світло падатиме на столи, то кібер зона буде найсексуальнішим місцем у Кроуфмані, — прозвучав насмішкуватий голос Сема з ліжка.

— Ви взагалі уявляєте, яка там буде температура через три години перебування там? Це місце буде просто довбаною банею! Енергомережа витримає таке навантаження разом з кондиціонерами?

А от про це я взагалі не подумала. Взагалі. І це, бляха, треба швидко міняти і думати щось.

— Витримає, — через кілька секунд промовила я. Голос трохи тремтів, тому я змусила себе взяти в руки, — Кіл продумав все так, що повітря в цій зоні буде охолоджуватися кожні сорок секунд. Воно також підведене через підлогу до системних блоків. Навантаження розподілене на три фази, які будуть підключені через окремий щиток.

— Престон, ти за кого мене маєш? — Кіл сперся руками на моє крісло і поглянув на блондина, — Охолодження прораховано до міліметра. Це лише початок, а Сем вже роздягнутий від спеки твоїх тупих запитань, а компи працюватимуть стабільно і без перебоїв.

— О так, Кріс, кондиціонери Кіла дмуть просто мені в спину, так що повна свіжість. Хлопці дійсно прорахували кожен міліметр, — відповів друг, проводячи рукою по своєму пресі. Сука, зосередься на презентації!

— Гаразд, хрен з вами! — Кріс знову відкинувся на спинку стільця і вже сам перегорнув наступний слайд, де була нова кімната. Бар і клуб. — Вайс?! Чорний, матовий бар і сірий граніт? На чорному буде видно кожен відбиток пальця і розлитий алкоголь. Хто це буде прибирати?

— Для цього ми до речі і обрали олеофобне матове напилення. На ньому не лишається слідів, а темний граніт — це залізобетонна класика. І в повністю темному приміщенні неонові вивіски бару будуть ще краще кидатися в очі, — повідомила я, дивуючись, як легко все йде.

— Чувак, ти чув взагалі щось про преміум? — запитав Сем і мій погляд знову на мить ковзнув по ньому. Він сидів повністю відкинушись на подушках і підперши рукою свою голову. — Граніт коштує як половина твого байку і твій старий тільки за один погляд на цей люкс підпише все що треба.

— А якщо будуть плями, Емре особисто витре їх своєю мокрою футболкою. Йому не звикати, — відповів Кіл, з усмішкою дивлячись на все ще кисле обличчя брюнета.

— Не хочу знати до чого тут це, — буркнув Кріс, тикаючи пальцем у другий слайд, — Барна стійка стоїть майже впритул до переходу у кіберспортивну зону. Якщо там буде людей тридцять, які будуть біля бару, вони повністю заблокують прохід! Ті хто будуть йти грати, будуть штовхати тих хто йде бухати. Це буде хаосом, Вайс!

— Для цього напівкругла стійка і має таку форму. Вона спрямовує людей всередину залу до диванів. Зона для проходу в кіберспорт вільна від стільців. Навіть ти чи Емре нап'ється біля бару, Кіл або Сем спокійно пройдуть повз вас.

— Чому я одразу маю напитися?! — одразу почав обурюватися брюнет, махаючи руками — Я взагалі-то буду стояти біля входу і контролювати всіх! Ніякого хаосу не буде, барна зона — це моя територія, там все буде заєбісь!

— Окей, визнаю. Чорний матовий бар — це жир. Але ти зробив тут стійку з елітним алкоголем. В академії Кроуфмана навчаються неповнолітні перший і половина другого курсів. Якщо хтось зафіксує хоч одного першокурсника зі склянкою біля бару — ліцензію клубу анулюють за мить, а батька оштрафують. Як ти збираєшся перевіряти вік людини, яка до вас приходить?

Ну так, звичайно, куди ж ми без юридичних питань. В голові почала з'являтися каша, від незрозумілості, що робити далі.

— Ми, — я замовкла на мить, ловлячи насмішливий погляд крижаних очей, — Ми звичайно ж не будемо перевіряти паспорти на барній стійці. Це ж тупість! Кіл пропише всі студентські імена і вікові категорії. Коли вони захочуть зробити замовлення стійка сама буде показувати — є їм вісімнадцять чи ні. Якщо немає тоді система заблокує бармену доступ і замовлення скасується автоматично!

Я відчула як хтось стукнув мене по плечі. Повернувши голову я зустрілася з зеленими очима, які дивилися на мене з бажанням прибити.

— Вайс, бляха, ти знущаєшся?! Ти хоч може уявити, як важко буде це все прописати? У мене мозги згорять вже за секунду додавання.

— Кіліан, не скигли або Емре тобі зараз знову свій чай принесе, — почувся сміх Сема, — Краще пиши коди. Наш кеп щойно геніально врятував свою дупу. Престон, ти такий романтичний коли піклуєшся про нас.

— Сем, блять, закрий рота і вдягнися, — фиркнув Кріс, перегортаючи останні слайди. Покер, — Скажи, що ти, блять, жартуєш?! Якого тут роблять вишневі стіни і... і все вишневе! Семюель, твій кошторис просто космічний, знаєш скільки це все буде коштувати?

— Вишневий це колір розкошу і приватності. Матові стіни не відбивають вспишки камер, що дає мажорам повну анонімність під час ставок. Кріс, твій батько окупиться за перші партії гри третього курсу.

— Але чому сукно на покерних столах бордове? У всьому світі зелене! Він заспокоює, а від вишневого у мажорів очі повилазять за годину.

— Престон, зелений колір заспокоює тих, хто боїться програти останні штани. Нам не треба спокій, нам треба азарт! — замість мене відповів Емре, дивлячись на блондина як на придурка. Я лише потисла плечима — І взагалі. На бордовому сукні карти виглядають набагато багатше.

— Ну більярд — це окей, це просто жирний преміум. Але якого хуя в кутку роблять ці крісла-мішки? Ти вирішив відкрити дитячу ігрову посеред покер-руму? Мій батько сяде в цей мішок, провалиться своє дупою і закриє цей бізнес ще до початку презентації!

— Які крісла-мішки? — я миттєво нахиляюся до екрану і бачу в лівому нижньому куті дійсно намальовані декілька крісел. Сука, Аяз, приб'ю — Кіл, негайно видали їх з фінальних рендерів! Це чернетка Емре. Замість мішків там стоятимуть два масивні кутові крісла з чорної шкіри та невеликий столик для сигар і попільнички. Повний лаунж для тих, хто чекає своє місце за столом, а крісла-мішки я зараз запхаю комусь в те місце, на якому він буде на них сидіти!

— Ееей, кеп! Ну за що?! Я ці мішки спеціально там малював, щоб сидіти з комфортом і підраховувати бабло від ставок, поки Кріс біля стійки тупить!

— Емре, заспокойся, — Сем почав ще більше реготати з паніки брюнета, — Твій комфорт буде закінчуватися там, де починається бізнес-клас Кроуфмана. Скажи дякую, що Лука взагалі залишив більярд.

Поки хлопці спорили за крісла, а Кіл видаляв мішки і міняв їх на нормальні крісла я відчула теплу долоню, яка торкалася моєї шиї. Просто на місце де був багряний слід.

— Що це? — тихо запитав хлопець уважно розглядаючи його крізь свої пальці.

— Не важливо, — в тон йому відповіла я, зміщуючи комір кофти на бік і ховаючи слід під ним, — Зосередься на презентації.

Кріс зробив як я і сказала і одразу прибрав руку з моєї шиї. Коли Кіл повернув нам право переглядати презентацію Кріс продовжив мучити зону покеру.

— Дививсь сюди. Ти поставив більярдний стіл у лівий нижній кут, навпроти нижнього краю покерного столу. Яка між ними відстань? Два метри? Якщо хтось замахнеться києм, щоб розбити кулі, він буквально вдарить ліктем гравця, який сидить за покерним столом.

— Відстань прорахована, — невпевнено кажу розуміючи наскільки сильно починає закіпати голова. Якщо так само важко буде перед його батьком — я сама вийду через вікно, — Білярдний стіл буде стояти впритик до стіни, а три нижні місця майже постійно будуть вільними, тому що це місце низьких ставок. А для київ ми замовляємо укорочені варіанти для закритих приміщень. Ніхто нікого не зачепить, Кіл вже прораховував радіус розмаху.

Кімната знову наповнилася реготом Сема. Він повністю проігнорував Кріса, який казав йому одягнутися і далі сидів наполовину голим.

— Я вже бачу, як Кріс отримує києм по затилку, коли намагається підглянути карти в Ніколаса. Кіл, залиш радіус, це буде наш найкращий елемент шоу!

— Клейн, закрий рота, — огризнувся Кріс, дивлячись на мого друга серйозним поглядом, — Починаю розуміти, чого ти так бісиш Нікі. Кіл, перевір зазори. Мій старий особисто візьме кий, щоб перевірити відстань від стіни, я його знаю.

Сем нахабно виставив середній палець і провів ним по своєму язику, чим ще більше взбісив Кріса. Блондин підскочив, але його погляд зачепився за екран і тіло опустилося назад в крісло. Кілька хвилин він дивився на екран і раптом розсміявся стукнувши себе долонею по чолі.

— VIP-лаунж, бордовий покер, елітний більярд. Все виглядає ідеально, проте є одне "Але". Мажори третього курсу не вміють програвати тихо. Якщо Кір чи Ден програють у покер, почнеться жорстка бійка. Вони рознесуть шкіряні крісла і розіб'ють дзеркала. Адміністрація закриє клуб одразу, як тільки побачить фінгал на комусь з синка міністра. Що з цим будеш робити? Як будеш захищати майно мого батька від цих бід?

Я сиділа з відкритим ротом. Сука, а от над цим я взагалі не подумала. Краєм ока я поглянула на на обличчя інших хлопців. Вони всі сиділи з кам'яним обличчям і навіть Сем перестав сміятися.

— Безпека прорахована через приватну охорону, — відповіла я сівшим голосом. Господи, якщо так само буде в неділю я точно труп, — На вході стоятимуть двоє найманих боксерів, яких оформимо як "персонал бару". Кожне крісло і стіл застраховані від цього. Проте якщо якийсь синок розіб'є столик чи ще щось, його батьки отримують такий судовий позов, що їм дешевше буде купити нам новий підвал.

— Кріс, просто признай, що наш кеп — сама найгеніальніша людина у світі! — вигукнув Емре.

Кріс задав ще безліч питань і під кінець презентації голова йшла обертом. Ну зате я знаю багато цікавих фішок і над чим ще можна поробити. Кріс не лише завалював мене питаннями, а ще і допомогав з їх вирішеннями, коли голова вкрай починала глючити. Врешті-решт хлопець підвівся з свого ліжка.

— Визнаю. Ти дійсно геній, Вайс. Презентація вийшла ідеальна, відповіді твої сильно кульгають, але гадаю ти справишся. Не облажайся головне. Таку жилу шкода буде втратити.

— Невже? — вигукнув Емре підстрибуючи на ліжку — Самому Крісу Престону щось сподобалося? Не вірю, ущипніть мене! Ай, блять, Клейн, це було виразно сказано! — друг лише потис плечима, теж піднімаючись з ліжка.

— Сказав ущипути, я ущипнув. Що не так? — підійшовши до нас він поглянув на мене з легкою посмішкою — Вайс в нас дійсно геній. Не налажай, друже, — його рука заповзла у моє волосся легенько струшуючи його. Хоть би перука не впала!!!!

— Пішли, вже пізно. Продуктивний сьогодні день, — промовив Емре, обвиваючи мене і Кріса руками. І вперше за весь час ми з Крісом поглянули один на одного і кивнули. Сьогодні ми з ним згодні. Годі вже пригод. Вони будуть чекати на нас завтра.