Моє особисте пекло

Зранку, рівно о восьмій годині, до нас в кімнату зайшов чоловік і сказав всім вставати і йти на лекції. Я підвела голову, поглянула на нього і відразу, як тільки він вийшов, відкинулася на подушку, заплющивши очі. Господи, я всю ніч не спала через цих придурків - то Кріс скине ковдру, то Емре скине з ліжка, але вже не ковдру, а конкретно мене.

Гаразд, пора вже просто почати їх ігнорити і тоді можливо вони відстануть. Сподіваюсь.

Проте не встигла я ще нормально прокинутися як мені на обличчя вилилась вода. На смак це наче спрайт. Я швидко вискочила з ліжка і поглянула на цих двох дибілів, які з радісними пиками відбивали один одному п'ять.

— Придурки! — крикнула я і сама того не очікуючи плюнула на Емре і полетіла до ванної кімнати. За вчорашній день це стало моїм улюбленим місцем. Брюнет застиг мов статуя, так само як і Кріс, а тоді кинулися за мною до ванної. Але й тут фігня сталась. Варто нагадувати, що я по життю лох?

Тільки я забігла і зачинила двері на ключ, розвертаючись я буквально врізалася в голий торс шатена, від чого втратила рівновагу і вже падала на підлогу. Але реакція Ніка була набагато краща за мою і за кілька секунд до падіння, він все ж встиг мене підхопити. Прекрасно я зачинена й притиснута до стіни в одній кімнаті з одним із вовком зі стаї Кріса. А за дверима стоїть і хоче вибити двері і сам Кріс і ще один його вовк.

Чорт, руки Ніка сильно стискають мою талію. Хоть би він нічого не помітив. Мало мені того, що він майже наполовину оголений, так я тепер в його руках і притиснута до дверей, в які блондин із брюнетом так грізно колотять. На мить мені здалося, що він ось-ось нахилиться і прошепоче, яке в мене тендітне й зовсім не схоже на хлопчаче тіло. Або він просто почує, як шалено калатає моє серце від страху перед ним? І дідько, варто мені було подумати про це, як він справді нахиляється до мене і починає говорити, наче знущається з мене.

— Я так розумію, мене взяли в заложники? — але подивившись на мене в своїх руках, він усміхнувся і добавив — Проте, здається, це ти мій заложник.

У цей момент стук в двері припиняється і на мить все стає тихо, однак голос Кріса пояснює чому.

— Хто там? Нік? Ніколас, відчини двері! — почувся крик блондина, нащо Нік поклав палець на мої губи і нахилився до мого вуха.

— Мене тут нема, скажи, що сам до себе.

— Немає тут ніякого Ніколаса і двері вам ніхто не відчинить, — я вирішила не ризикувати і зробила те, що мені сказав сам шатен. Хлопець посміхнувся, однак рук від мене все ще не забирав.

— Як я люблю слухняних хлопчиків, — тихо, на саме вушко промурликав мені Нікі і нова хвиля мурашок пройшлася по спині. Здається, його губи випадково, а може і не дуже, зачепити мочку вуха.

— Фу блять, — прозвучав голос брюнета, — Ну сука, ти заплатиш за це, — в двері почали колотити з ще більшою силою, ручка то і діло піднімалась або опускалась і якщо раптом в них вдасться відчинити двері, я не просто буду трупом, я буду трупом, який самостійно просто звалився на них.

— Двері спершу відчиніть лохи, а потім щось і будете казати, — усміхнулась я і все ж спробувала скинути руки шатена з себе. Він відразу дав мені це зробити і я пішла до умивальника вмити обличчя.

— Блять, тільки вийди звідти і тебе розірву за таке, — зашипіли за дверима і хтось з них почав ще завзятіше шарпати ручку дверей.

Так ми з Ніком і просиділи у ванній поки хлопці не пішли. Ні я ні він нічого не казали і це було досить дивно. Ні ну серйозно, якщо вони всі друзі, то навіщо Нік прикриває мене? Чому просто не відчинив двері, а сказав, щоб я відповіла, що сама тут? В яку гру грає цей прекрасний, але такий підступний красень?

Після того як двері хлопнули, Нік перший вийшов з ванної, кивнувши на мене дивний погляд. Назвіть мене божевільною, але я буквально змогла в ньому прочитати "Сьогодні я врятував тебе знову, але це вже буде далеко не безкоштовно". І через кілька секунд після того як він вийшов, двері в кімнату знову відчинилися і зачинилися.

— Виходь, вони, здається, вже пішли.

Я вийшла взяла форму із шафки, яку нам поставили ще вчора і повернулась до ванної кімнати, зачинивши на замок двері.

Повернувшись за кілька хвилин я побачила, що Нік теж вже одягнений в неї сидить в очікуванні.

- Тобі просто прекрасно вона личить, — проговорив шатен і я, підійшовши до дзеркала, зрозуміла, що він правий.

Формою називали темні штани, білу сорочку, яка була трохи оверсайз на мені і піджак, який хлопці носили коли вже ставало прохолодніше. На мені це дійсно виглядало просто ідеально і я подякувала Луці, що ми з ним майже однакові.

— Тобі теж личить, — відповіла я, через дзеркало розглядаючи хлопця.

Звичайно йому його футболки і кофти пасували набагато краще, однак зараз, коли він був в сорочці, він виглядав просто як секс в переважно через те, що сорочка ретельно облягала всі його мускули і демонструвала накачане тіло. Зараз, коли ми були самі в кімнаті, момент з ним виглядав дуже і дуже інтимнимно, в основному через його тіло від якого очі так і не хотіли відриватись. Хлопець підкотив рукави, комір його сорочки був розстебнутий і демонстрував шматочок його гострої ключиці.

Мозок проти волі почав вимальовувати все його тіло. Накачані груди, рельєфний прес, жорсткі долоні, які ще кілька хвилин тому ніжно утримували мене від падіння у ванній. Весь цей неймовірний образ закінчувала його самовпевнена посмішка яка могла одночасно і виводити людей із себе і захотіти відчути ці солодкі губи на своїх губах, шиї, ключицях.

Від неправильності думок я відчула як починаю червоніти і різко відвернула голову, змушуючи припинити ці солодкі муки.

— Ти б знав як мені подобається ця форма на комусь. А точніше на тобі, — сказав хлопець і знову підійшов ближче розглядаючи нас в дзеркалі. Схоже помітивши мою реакцію, шатен провів рукою по своєму волоссю і відповів, — Гаразд, на мені це виглядає також дуже гаряче.

— Нам пора на пари?

— Ми вже запізнились на пари, — озвався Нікі і посміхнувся.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Ми з Ніком вийшли з гуртожитку і попрямували в бік школи. Хлопець постійно говорив і жартував, тому його компанія була для мене досить приємною. Уже підходячи ближче до школи, Нік визвався провести до кабінету. В принципі, я не була проти, оскільки знайти його зараз, тим паче, що я ітак вже запізнилась хвилин на десять, було б ще одним колом пекла. Чого не скажеш про шатена, якому, здавалося, було все одно на лекції і все це.

Вже знаходячись біля самого класу Нік відчиняє двері, пропускаючи мене вперед і опирається плечем. На його губах грає легка і спокійна посмішка. Побачивши нас разом в класі стала мертва тиша і всі погляди скерувалися на мене і Ніка.

— Доброго дня. Я вам першокурсника привів, не будете ображати? — насміхаючись проговорив Нік і перевівши погляд на мене просто додав. — Думаю не ризикнете. Він сам кого хочеш образить, — і вже виходячи з кабінету Нік поплескав мене по плечі, — Успіху на першій лекції, малий. Побачимось в кімнаті.

Коли я зайшла до кабінету, всі погляди звернулися на мене. І всі вони були або здивовані, до прикладу Емре, Сем, Кіліан, Тім ну і решту хлопців які зовсім не очікували, що за якимось першокурсником буде слідкувати старшокурсник. Ну або були співчутливі. Ну тут два варіанти це або через вчорашнє або через те що всі вже знають з ким в кімнаті я живу. Або і два в одному, Ендрю ж казав, що тут всі відразу знають хто живе у проклятій шостій кімнаті.

— Ви запізнились, — сказав спокійним тоном вчитель і показав на моє місце. Біля злобно усміхненого Емре блять. Серйозно? Доле, ти вирішила погратися зі мною?

— Вибачте, випадково сталося, — сказала я і пішла до своєї парти сідаючи на стілець. Позаду мене сидів Кіліан, зліва від мене Сем,а спереду на першій парті Тім.

— Навіть не скажеш, що це перший і останній раз? — поцікавився вчитель.

— Я не дуже хочу далі вас розчаровувати, — нервово посміхнувшись відповіла я, на штовхнувшись на лютий погляд.

Так стоп. А Емре хіба не повинен бути теж на третьому курсі як Кріс і Нік? Ну або хоть на другому? Нік розказував, що вони вже давно всі знають один одного, так якого біса Емре забув тут?

— Давно не бачились, верблюд, — неголосно, але й не тихо сказав Емре.

— Сподобався нинішній ранок? Хочеш завтра повторимо все? — відповіла я йому хоч і не так голосно як він.

— О і ти знову прийдеш на лекцію разом з Ніком? Знайшов собі матусю в його обличчі? — Емре зухвало усміхнувся — Думаєш він врятує твою дупу від мене?

— Оу, ну якщо тебе так турбує те, що я прийшов з ним то можливо тобі краще було б запитати його самого?

— Давайте ви свої коментарі будете тримати при собі на моєму предметі? Або поділіться з нами вашим прекрасним ранком і такою цікавою темою, — проговорив вчитель і з кожним його словом голос ставав голоснішим і голоснішим.

— Вибачте, — я підвелася зі свого стільця, — Я пересяду краще, щоб ми вас не відволікали і він не заважав мені пізнавати всю красу вашого предмету.

— Правда? Ну тоді будете сидіти разом до кінця навчального року. А тепер сядь на місце.

— І чому?

— Тебе відправити до директора за таку поведінку? Як тебе звати?

— Лука, — просто відповіла я. Емре сидів і просто тупо ржав дивлячись то на мене, то на чоловіка. Сам же вчитель на мене злобно дивився.

— Лука, вибачте за мій французький, — спокійно сказав чоловік, але наступні його слова були більш схожими на крик - хоча найімовірніше це і був крик, — Але швидко прямуйте до директора! — так це абсолютно точно був крик.

— Знаєте, зрадістю піду. Мені є що розказати за один день перебування тут, — відповіла я все таким ж спокійним голосом і переможно поглянула на Емре.

— Так стоп, він зі мною, — Емре схопив мене трохи вище від зап'ястя і потягнув на себе змушуючи знову сісти на місце. Чоловік важко видихнув і кивнув мені щоб я сідала.

— Ну тоді це пояснює його характер. Тепер розумію чого він на тебе так схожий. Ви просто як два брати, — сказав чоловік і стомлено потер очі, — І як мені цей рік вижити? Дайте я вже проведу урок.

— Продовжуйте, — сказала я. На місце я все ще не сіла, хоть рука Емре з кожною секундою все сильніше стискала мою руку, — Але пересадіть мене від нього.

— Ні, досить. Закрили тему, — вчитель повернувся спиною до нас і почав щось малювати на дошці. Мені нічого не залишалось крім того щоб сісти на стілець. Відразу після цього Емре забрав свою руку і нагло усміхався мені.

— "Він зі мною"? Що ти вже задумав? Дебіла ти шматок.

— Знаєш, я вже пожалів про це, — сказав брюнет і запустив руку в своє чорне, як вугілля волосся, — Якщо тебе відправлять до директора у тебе будуть проблеми і можуть вигнати, а ти занадто смішний щоб так просто тебе попхати. Особливо хочеться подивитись на тебе яким ти будеш коли будеш весь в крові лежати. Ми ж це так і не зробили, пам'ятаєш? І доречі, — хлопець нахилився до мене і проговорив на вухо, — Я тобі обіцяв рот розірвати за те, що нині було.

— Виганяють після першого походу до директора? — присвистнула я — І як ти тоді тут навчаєшся?

— А вгадай, — хлопець нагло усміхнувся.

— Ти тупий, але батьки багаті, — озвучила я найочевидніший і найправильніший варіант.

— Без "Ти тупий", — сказав він і штуркнув мене ручкою в бік, — Доречі, не хочеш розказати, що відбувається з Ніком? Зранку його не було в кімнаті. З ванної вроді начебто був його голос, але якби він був, то відчинив двері. Кріс сказав, що коли прийшов, у класі його не було, а тут, виявляється, він вирішив провести тебе. І що за хєрня відбувається?

— Мені звідки знати? Я вже казав, ваш дружок ви за ним і слідкуйте.

— Але за вчора він раз п'ять врятував тебе від Кріса. На Нікі це не дуже схоже. Точніше, взагалі не схоже.

— Чому ти не в класі з твоїм другом-придурком? — я вирішила швидко перевести тему на більш беспечнішу. Немає у мене ідей або варіантів, щоб пояснити чому Нік веде себе зі мною так дивно. Навіть самій собі пояснити.

— Тебе це не має хвилювати, я не в настрої через те, що ти зробив, тому чекай, що вечері ти так легко не вікрутишся як вчора. І вчора тебе від цього врятував Нікі, — хмикнув він і після цих слів Емре ліг на парту і здається почав засинати. Ну так ця ніч була важкою не тільки для мене, а й для моїх дорогих сусідів — саме ж вони мені спати не давали, а отже, й не спали самі.

Я просто малювала різні малюнки в зошиті, навчання ніколи не було моєю сильною стороною, тому цю роль я віддам братові, коли він мене змінить. Малюючи чорною ручкою я випадково зробила неправильний штрих і потягнулась до пенала за коректором, щоб замазати косяк. Замалювавши свою проблему і вже готова була засунути коректор назад у пенал, але збоку щось заволоділо моєю увагою. Емре повернув голову і тепер його волосся були спрямовані в мій бік, ну а обличчя в правий. Я поглянула на чорні пасма. Потім перевела погляд коректор, який все ще знаходився у мене в руках і знаєте, як у фільмах коли герой щось придумує над ним загорається лампочка. Ну ось така сама лампочка загорілась й у мене.

Хотілося щось зробити йому таке, щоб всі знали його справжню натуру, правда, мені здається, що всі ітак її знають. Провівши по чорному волоссю білою замаскою я написала на них "Урод". Ну а що? Коротко і ясно. Друзі шептали мені, що це фігова ідея, але я лише відмахувалась від них. Після чого відкрила камеру і сфоткала своє творіння. Скину Ріку най оцінить.

Лука: *фотоповідомлення*

Прочитано

Рік: "Це те, що я думаю?"

Лука: "Можливо. Вони мені спати не давали всю ніч. Я маю повне право поприкалуватись з них"

Прочитано

*Рік лайкнув ваше повідомлення і фото*

Рік: "Нічого не маю проти, просто будь обережний — за таке тобі точно може прилетіти"

Рік: "Вийшло доречі нічо так. Криво косо, але до моєї галереї піде)"

Я просто лайкнула його повідомлення і закрила наш чат. Якраз у цей момент дзвінок сповістив всіх, що почалась перерва. Всі хлопці, які вчились зі мною, встали з-за парт і косо подивились на волосся Емре, після чого поспішили вийти. Ми з друзями також рішили втекти подалі від сплячої красуні, проте вже у самих дверях, коли Кіліан вийшов, а ми з Семом ще були всередині, до класу зайшли Кріс і Нік. Кріс штовхнув мене своїм плечем з такою силою, що я вже готова була полетіти на підлогу, але Сем вчасно зупинив це. Блондин і шатен підходили до Емре, тому ми поспішили вийти за двері. Сем вийшов перший, а коли я вже виходила почула як Нік почав ржати, за ним і Кріс. Я повернула голову щоб побачити причину такого сміху і у цей самий момент чиїсь сильні руки штовхнули мене до стіну.

— А я причому? Я тут взагалі ніяким боком, — відповіла я, але судячи з очей Кріса він мені не дуже то і повірив.

— А хто? Він сам собі це написав? — з явною насмішкою спитав блондин і підійшовши до дверей, швидко їх зачинив і стис ручку, — Емре написав, що саме ти з ним сидиш.

— Що за хєрня? — спитав сонний Емре дивлячись на те, як Нік рже, а я була відштовхнута до стіни. А сам Кріс стоїть біля дверей, як довбаний охоронець блін.

— На, подивись як тебе наш сусід любить, — сказав Нік і протягнув брюнету телефон. Очі Емре за дві секунди загорілися. Він протягнув руку і торкнувшись своїх довгих пасм, швидко підскочив з парти і прилетів до мене. Кулак з силою влетів у мій живіт.

— Нікі, стань біля двері, — дав наказ Кріс і я почула як він прямує в наш бік.

— Сука, ти взагалі притрушений? Спочатку кроси, потім слюна, а тепер блять це? — Емре поглянув на Кріса, який з усмішкою підійшов до нас і сказав — Ну і якого хуя тільки я це повинен терпіти? Із нас трьох я найбільше страждаю, а вибити всю його дурь ви не даєте. Що за хєрня, Престон?

— Тихо, тихо. Спокійно, Емре, сьогодні ми з ним пограємось.

У цей момент Кріса і Емре хтось з силою відштовхнув назад. Глянувши на своїх героїв я здивувалась — це були Сем і Кіліан. Але хіба вони вже не вийшли з класу коли Кріс тримав двері? Я поглянула в бік дверей біля яких, спершись, стояв Нік. Зловивши мій погляд він дружньо посміхнувся і тут я зрозуміла - Нік сам відчинив їм двері, щоб вони відчепили блондина і брюнета від мене.

Хлопці хотіли встати і знову підійти до нас, проте пролунав дзвінок і вчитель, який до цього просто тихо дивився на все, що відбувається, вигнав старших із класу. Кріс вийшов все ще пропалюючи в мені дірку, а Нік просто спокійно посміхнувся і пішов слідом.

Я вже хотіла пересісти до Сема або на крайняк до Кіліана, але Емре з силою схопив мою руку і грубо посадив на місце. Я відсунулась від нього якнайдалі і вирішила написати Ріку. Він сам хотів знати всі брудні таємниці.

Лука: "Чел, у мене, схоже, трабли"

Повідомлення відправлено

Дивно, проте відразу після цього повідомлення Рік зайшов в мережу.

Рік: "Ага. Ну і чому ж я не здивований?)"

Рік: "Прилетіло за волосся?"

Лука: "Ну трохи та. Живіт болить, а так в принципі норм"

Переглянуто

Рік: "Ну Емре тобі за це поблажку не дасть"

Рік: "Бери своїх загублених і підемо нині на турніки. Самому нудно, а Дену ліниво"

Лука: "О, а я вже не загублений хлопчик? Як мило :)"

Переглянуто

Рік: "Не парся, ти завжди ним будеш, красавчик"

Красавчик йопта? Після цього повідомлення Рік вийшов з мережі. Ну і блять дуже добре, що вийшов, бо продовжувати розмову після *красавчик*, ну виглядає це, як мінімум, дивно.

— З ким переписуєшся? — прозвучало питання біля самого вуха. Емре без сорому і совісті дивився в мій телефон.

— А когось це не має єбати, — сказала я і відштовхнула його нахабну морду подалі. Правда удар вийшов настільки сильний, що брюнет ледь не впав зі стільця.

— Блять, я тебе точно придушу сьогодні. І ніхто з твоїх дружків тобі не допоможе.

Я проігнорувала Емре, який вже сидів в телефоні і набирав комусь повідомлення, і повернулась до Кіліана, спитала чи він після пар не хоче піти з нами на турніки на що отримала, як я і очікувала, схвалення.

Після закінчення пари я відразу пішла до друзів і дорогою на наступну пару спитала, що вони думають на пропозицію Ріка. Сем відразу кивнув, а Тім трохи розгубився і сказав, що має інші справи в гуртожитку. Ну що ж, його рішення. Раз не хоче, щоб ми його чіпали, тоді не будемо.

Наступна наша лекція була у досить молодої дівчини, яка відразу дозволила пересісти і я звичайно ж не замислюючись сіла біля Сема. Емре на початку пари попросився вийти і більше до кінця я його не бачила. Не просто до кінця цієї пари, а взагалі. Він просто звалив кудись з своїми дружками прогулювати пари. Звідки я це знаю? Тому що Рік, який вчиться разом з Крісом і Ніком, написав і спитав чи не сидять ці два дибіла з нами, на що я відповіла йому, що ні вони ні Емре тут немає.

Молода вчителька була дуже добра хоть більша частина тупо ігнорували її. Відповідала їй здебільшого тільки я, оскільки література і філософія були для мене досить легкими предметами, тому зі мною вона дуже мила. Сем помітивши це ткнув мене ліктем в бік.

— Не починай. Ти знову мені заздриш.

— А я що? Я навіть не встиг нічого сказати, — Сем спер голову на руку і широко посміхнувся, — Здається ти їй ну дуже сподобався. Не хочеш запитати в неї, чи вона заміжня? — хлопець пограв бровами, насміхаючись — Гаразд, а тепер я це вже сказав, тому моя совість чиста як білий лист.

— В тобі совість як лист? Її ще вітром не здуло?— наіграно здивувалась я, але відразу зморщилась. Живіт почав нестерпно колоти.

— Вийди до медпункту, — сказав Сем і відразу протягнув руку. Коли вчителька звернула на нього увагу її погляд миттєво перемістився до мене, — Йому потрібно в медпункт, можна?

— Ідіть обоє. Якщо що проведеш його.

— Я і сам можу, — сказала я і нахилила голову до вуха Сема, який ще сидів за партою, — Давай, тепер твоя черга її закохувати, поки конкурент буде лікувати бойові рани, — сказала я другу за що дістала легкий підзатильник.

— Я з тобою піду, хочу простежити, що ти живий і все нормально.

Нічого не відповівши я потисла плечима і ми разом вийшли з кабінету. Пройшовши вниз до медпункту, я постукала. В кабінеті, який був повністю оформлений в білих тонах, сидів досить молодий хлопець в медичному халаті і перебирав документи.

— Можна? — тихо спитала я боячись відволікти його. Хлопець підвів на мене погляд і його темні чорні очі уважно оглянули мене, зупинившись на моєму животі, де лежала моя рука.

— Болить живіт? — спитав спокійний голос і кивнув на стілець.

Сем залишився чекати в коридорі, а я не поспішаючи і досить обережно сіла на стілець. Будь-який зайвий рух завдавав більше дискомфорт, але під час дуже різких рухів було відносно боляче. Хоча до цього мені не звикати, не даремно ж я на боротьбу три роки ходила. А потім зламала собі зап'ястя і закінчилася моя світла смуга.

— Отже, що з тобою сталося? У тебе болить живіт і ти вирішив прогуляти пари? — задоволено спитав хлопець наче знав це точно.

— Ну скажімо так, близько. Мене вдарили в живіт, а на пари все одно. Я майже нічого не роблю, тому можу і йти.

— Оптимістично, — засміявся хлопець і, взявши якусь мазь, підійшов до мене, — Підніми футболку я намазаю тобі це і через пів години все мало б минути.

— Давайте краще я сам, — я хотіла забрати мазь з його руки, проте він відразу завів її собі за спину.

— Не будь дитиною, підніми футболку і я далі все сам зроблю.

— Ви не розумієте, прошу, просто дайте я сам це все зроблю.

Хлопець, в якого явно почали здавати нерви, вирішив усе зробити швидко й впевнено. Одна рука, у якій знаходилась пляшечка з маззю, була схована за спину, а інша одним різким рухом потягнула край моєї футболки вгору демонструючи плаский живіт і дивну білу пов'язку трохи вище.

Сука.

Я поглянула на нього, рука хлопця відразу опустилася і вільну руку він теж завів за спину. Його погляд був вражений, але обличчя залишалося спокійним.

— Дуже багато питань, — сказав хлопець і нарешті подивився на мене, — Гаразд, це багато чого пояснює в твоїй поведінці.

Не слухаючи його далі, я швидко перейшла кабінет і уже виходячи, я почула ззаду крик "Чекай", проте я уже зачиняла кабінет і попрямувала в бік туалету, забувши про все на світі. В голові крутилося тільки одне "Тепер він все знає". Сука, а це тільки перший день навчання. Що на мене далі чекає? Окей, не все так погано, просто намагатимуся більше не потрапляти йому на очі і не заходити сюди.

Дійшовши до туалету я сполоснула обличчя водою і поглянувши в дзеркало, нарешті помітила друга — в нього було досить дивний вираз обличчя і трохи зле і трохи схвильоване.

— Що ж, якщо ти мене нарешті помітив, може поясниш, що сталося? — спитав друг, дивлячись на те, як швидко я витираю паперовими рушниками своє обличчя

— Нічого. Все нормально, він намазав мене якоюсь маззю — та й усе, — я довіряю Сему, але зараз розказати йому, що саме там відбувалось просто не можу. Боже, як же мені набридло, він хоче допомогти і хвилюється, а я зараз стою перед ним і брешу, — Пішли на пару.

На решті пар я просто сиділа з Семом, а на останній взагалі були парти де могло сидіти троє і до нас підсів Кіліан. Ми весь час говорили і просто сміялись з усього. Ближче до кінця останньої пари мені прийшло повідомлення.

Рік: "Ну що? Хлопчики згодні піти з нами чи вони пас?"

Лука: "Сем і Кіл згодні, Тім сказав, що має справи. Де нам на тебе почекати?"

Прочитано

Рік: "Я чуток запізнюсь - реферат потрібно занести одному індюку"

Рік: "Йдіть на турніки і чекайте на мене там. Я незабаром підійду"

Лука: "Оке, будемо там чекати"

Прочитано

— Короче, після пар заносимо сумки в кімнати і йдемо самі на турніки. Рік підійде пізніше — йому потрібно занести якийсь реферат.

Хлопці лише кивнули і відсидівши останню пару, ми всі пішли в гуртожиток.

— Давай ми з тобою зайдем? — запропонувала Кіліан, коли ми вже підходили до шостої кімнати. Я похитала головою.

— Я сам. А ви йдіть до себе і теж віднесіть сумки. Все буде нормально.

— Може ти просто занесеш сумку до нас? А коли повернешся, забереш її, — сказав Тім і Сем з Кіліаном кивнули.

Ми попрямували в бік одинадцятої кімнати. Вона була дивно привідкрита, а коли ми зайшли в середину, стало ясно чому. Всередині стояв Ендрю і перебирав якусь стопку футболок, вибираючи, що саме він одягне.

— Тебе ще не грабували? — з насмішкою спитав Сем і закинув сумку на одне з ліжок. Хлопці повторили його дії і Тім поспішив зачинитися у ванній кімнаті.

— Ще ні, проте, думаю, це колись станеться, — посміхнувся хлопець і протягнув мені руку на знак вітання. Швидко потиснувши її, хлопець трохи розсміявшись спитав, — Я знову забув її зачинити?

— Це вже другий раз, — нагадав йому Кіл.

— Ну давайте будемо думати, що це дружній жест в бік Луки, — сказав він і потис плечима. Ми з хлопцями, нічого не розуміючи, поглянули на нього, — Що? В шостій кімнаті ніколи не буває спокійно і якщо раптом він захоче втекти звідти, тут йому двері завжди відчинені. У прямому сенсі, — сказав Ендрю і все ж обрав футболку, підійшов до дверей ванної, але вона вже була зайнята Тімом. Ендрю видав розчарований вой і повернувшись спиною до дверей, сперся на них.

— Як це мило з твого боку, — з сарказмом відповіла я, але все ж була вдячна, що він придумав мені місце, куди я можу прийти.

— Куди йдете? — спитав Ендрю і за секунд вже лежав на підлозі між проходом ванної кімнати, з якої вийшов Тім, і їхньої кімнати.

— А ти чого тут лежиш? Захворіти можеш. Хоча у таку спеку це, схоже, нереально, — сказав Тім і вже хотів переступити через Ендрю, як той підняв руку.

— Стояти! Я не вирости, якщо зараз переступиш! — гучно крикнув він. В кімнаті відразу стало гучно і смішно. Поки Ендрю піднімався, він встиг ще два рази підсковзнутись і на другий раз все ж знову впав.

— Оу, ну якщо ванна вільна, ніхто ж не проти якщо я її займу? — невинно спитав Кіліан і вже хотів переступити через лежачого хлопця.

— Не смій блять! — закричав Ендрю, втретє підводячись — І навіть не думай йти до ванної! Ти там, блять, засядеш на сто років.

Коли Ендрю вже майже піднявся, Кіліан все таки заскочив до ванної і зачинив двері. Хлопець почав гучно матюкатися і бити ногами об двері. Ми з Семом і Тімом просто спостерігали за цією сценою і просто сміялись.

Коли Ендрю через п'ять хвилин все ж відійшов від дверей і сів на своє ліжко проклинаючи рудого, двері до ванної відчинилися і з неї просунулась голова Кіліана.

— Хлопці, почекаєте трохи поки я ванну прийму? — спитав він і мило посміхнувся червоному від шоку і злості хлопцю, з якого ледь пара з вух не йшла.

— А до цього ти блять, що робив? — спитав він, на що Кіл просто потиснув плечима.

— Ну я спочатку прийняв душ, а тепер хочу ванну, — легко і просто відповів Кіл і знову повернув голову до нас, — Так не проти? — говорив він з хитрою посмішкою. Звичайно, жодної ванни він приймати не збирався, але реакція Ендрю на все це просто безцінна. Хлопець видав тихий стиснутий стогін і спокійно піднявся з ліжка.

— Ти труп, — сказав він і кинувся до ванної, проте не врахував один момент. На підлозі все ще було мокро відтоді, як Тім вийшов з ванної, і Ендрю знову полетів на підлогу. Кімната затонула в сміху і вже навіть сам Ендрю просто істерично почав заходитись сміхом, — Господи, другий раз на одному й тому ж місці. Я везунчик, — промовив він, піднявши догори руки як відома зірка.

— Ти живий хоч? — спитала я і підійшовши до нього протягнула руку. Та де там! Коли Ендрю схопив мене за руку на його губах заграла хитра посмішка і через секунду я вже валялася біля нього на підлозі, а хлопці ще дужче почали сміятись.

— Ну ти сам захотів, — сказала я і поповзла в бік крана з водою. Набравши холодної води я почала бризкати на свого нападника. Кіліан приєднався до мене, — На, ти хотів душ? Отримуй його.

Сем кинувся до мене, але теж підслизнувся і опинився з нами на підлозі. Поки ми дуріли, води стало в тричі більше.

— Спокійно, це все було задумано. Все під контролем, — сказав Сем і потягнувшись до моєї води почав бризкатись на мене. Кіліан стояв за два кроки від цього хаосу, тримався за живіт і сміявся настільки сильно, що аж зігнувся навпіл. Було відчуття, що він скоро почне задихатись від сміху.

— Ну ви і лохи звичайно. Як на рівному місці всі так можуть па... — договорити він не зміг і вже сидів біля нас проклинаючи воду. Тім, недовго думаючи, з розгону влетів до нас, через що ми з Кіліаном були вже ближче до ванни. Кхм, поправка. До ванної з величезною кількістю піни.

Нам вистачило буквально одного погляду, щоб зрозуміти один одного. Синхронно на наших губах заграла божевільна усмішка. Швидко запустивши руки у піну ми з Кіліаном почали розкидати її по хлопцям. Сем, Ендрю і Тім сміялись і намагалися відбитися від нас з Кіліаном, хоть виходило в них це набагато гірше ніж вони думали. Вся ця ситуація була наче з якоїсь комедії, де підлітки вирішили влаштувати пінну вечірку і зараз як малі діти кидались піною один в одного.

У Сема на синьому волоссі була невелика купка піни у формі корони. Кіліан лежав спираючись спиною на ванну у футболці, яка була повністю мокра і біла від піни. В мене все обличчя було мокре і в піні так само як і Ендрю, якому швидко набридло бути у футболці і тепер він сидів з голтим торсом, який був майже весь в піні. Тім, який чомусь з нас всіх найкраще виглядав раз за разом робив нам фотки після чого покидав кожному їх кожному із нас.

— Окей, подуріли і хватит. Рік вже десь проклинає нас, — сказав Кіліан і спираючись на ванну, піднявся на ноги й протягнув руку мені і Ендрю. Ми теж обережно піднялися, хоть Ендрю і ризикував знову впасти на підлогу, але на цей раз Сем вчасно підхопив його і поставив на ноги. Я протягнула руку Сему і допомогла йому піднятись, а Кіл і Ендрю тим часом допомогли Тіму.

— Так, а хто прибирати буде? — спитав Ендрю, дивлячись на весь безлад, який ми організували.

— Ну нам потрібно терміново йти, — сказав Кіліан перевдягнуши чисту білу футболку. Семові і мені пощастило більше і ми залишились у тих самих футболках, що і були до цього.

— Це взагалі не моя кімната, — радісно підняла я обидві руки.

— Мені теж потрібно йти, — кивнув Ендрю одягнувши сіру майку. Троє хлопців з милими посмішками та благанням поглянули на Тіма.

— Ее, я це сам прибирати не буду, — відразу замахав руками і запротестував Тім, — Коли всі повернетеся тоді і будем прибирати. Всі.

Хлопці кивнули і ми вийшли з кімнати.

— Ви куда збираєтеся? — спитав Ендрю спускаючись з нами сходами.

— На турніки вирішили трохи піти. Ти на пробіжку як завжди? — уточнив Сем, а я за тим часом переглядала повідомлення. Рік не писав значить, його самого ще немає.

— Угу. Потрібно тримати себе в формі.

Біля дверей стояло кілька хлопців і про щось говорили. Як тільки ми підійшли Ендрю привітався з ними, а ми просто попрямували далі на наше місце.

— Рік не писав? — спитав Кіл — Ми досить довго дуріли.

— Ні, не писав. І не дзвонив. Думаю його самого ще немає.

Дійшовши до місця призначення, хлопці вирішили розігрітись і трохи пробігтися, я залишилась на місці і сіла на траву, чекаючи, коли до нас приєднається Рікі.

Прикривши на мить очі, я відчула як мене з силою штовхнули. Сука, Рік. Я йому руку зламаю якщо це він. Ліниво розплющивши одне око, я побачила перед собою довольно усміхненого блондина. Блакитноокого, трясця вашій матері, блондина.

— Чого сидиш тут один? Де твої друзі? — самовдоволений голос різав слухав. Хотілось вдарити його в щелепу, щоб він замовк. І бажано назавжди.

— Кріс, відвали. Не бачиш я відпочиваю,- лінивим голосом відповіла я. Оглянувшись, я зрозуміла, що в повній жопі. Друзі ще десь бігають, Ріка все ще немає і не знати чи тепер він взагалі буде, а недалеко від нас, на тих самий турніках, де ми хотіли бути, стоять напівголі Нікі і Емре і тихо про щось говорять, дивлячись на нас з Крісом. Тільки зараз я замітила, що Кріс теж був наполовину без одягу.

— Ходи, покажеш як ти вмієш підтягуватись, — Кріс з силою бере мою руку своєю і змушує підвестися. Хоч як би я не опиралася, він просто не дає мені спокою.

— Та бля, не хочу. Відвали вже, — сказала я знову вириваючи свою руку з лап цього монстра.

— І чому ж не хочеш? Занадто слабенький для цього? — Кріс схопив мене за плече і змусив поглянути йому в очі — Як взагалі такий придурок як ти ще зміг так довго прожити?

— Набагато кращий за мене? — усміхнулась я і наштовхнулася на злий погляд. Упс, здається я знову нариваюсь на проблеми.

— Швидко на турнік. Хочу подивитись на твоє падінням обличчям в землю.

— Ти не може мене змусити це зробити, тому заспокойся і піди поплач трошки. Може, полегшає.

— Ти дозволиш йому так з собою спілкуватись? — крикнув Емре з азартом, спостерігаючи за нами.

— Ти думаєш не зможу? — повністю проігнорувавши крик Емре, спитав мене Кріс, піднявши одну брову.

— Не хочеш звалити від нього? — поцікавився Сем, який удвох із Кіліаном вже повернулися з пробіжки. Що ж тепер ситуація бере нові повороти.

— Не хочу. І що ти мені зробиш? — відповів Кріс, але все ж відпустив мене. За ці кілька секунд Нік і Емре підійшли до Кріса.

— Оу, а тобі показати? — у Сема буквально спалахнули очі. Зараз буде щось цікаве.

— А ти думаєш, що зможеш руку підняти на мене? І заради кого? Заради нього? — Кріс ткнув пальцем у мене — Він довго не проживе зі своїм довгим язиком і це всі знають, тому знайди краще інший об'єкт для захисту і показуй свої зубки комусь іншому, цуцик.

— Уж точно не тобі вирішувати як довго він буде жити, — відповів Сем і за секунду його удар вже досягнув Кріса. Між хлопцями зав'язалася бійка. Емре швидко схопив мене і повалив на землю, краєм ока я помітила, що Нік і Кіл не б'ються. Шатен просто тримає мого друга не дозволяючи йому втручатися в бійку. Що ж він очевидно, не любить бруднити руки.

Удари Емре були сильними, проте я легко їх блокувала і кілька разів змогла завдати йому удару, здебільшого постраждав саме його ніс з якого стікала струнка кров.

Через кілька секунд почувся свист і голосний грохот. Ми з Емре одночасно зупинились і поглянули в бік шуму, але не встигли ми повернути голови, як Емре хтось з грохотом відкинув назад. Я все ж спершу глянула на Кріса, який лежав біля якогось дерева. Сем лежав на траві і дивився в мій бік. Нік відпустив Кіла і вони обидва теж здивовано дивилися на хлопця в капюшоні, який стояв напроти мене. Повернувши голову я побачила білі кудрі і прекрасні карі очі.

Рік, не довго думаючи, зняв з себе капюшон і поглянув на усміхненого Кріса, який все ще лежав біля дерева, потім на Емре, потім на Ніка.

— Рікі, нам не потрібні проблеми, — сказав спокійно Нік і зробив крок вперед.

— Звичайно не потрібні, — відповів блондин і протягнувши мені руку допоміг встати, — Не потрібні, тому що ви троє і так одна ходяча проблема.

У цей момент почувся злий голос охоронця.

— Що тут відбувається? Всі до директора!

— Гаразд, дайте тільки переконаюсь, що з моїми друзями все нормально, — спокійно відповів Рік, на що охоронець лише кивнув і забравши з-під дерева Кріса попрямували в сторону школи. Емре і Нік пішли за ним, — Так, і як ви?

— Просто прекрасно, — відповів Сем. У нього дійсно все було досить непогано, кілька синців та й усе. Кіліан навіть не брав участь, а я... ну зі мною і так усе ясно.

— Може в медпункт на всякий пожарний? — запропонував Рік, оглядаючи нас трьох, — Турніки скасовуються. Не думав, що у перший же день навчання піду до директора.

— Пробач, — відповіла я і хотіла продовжити, як раптом Рік зупинив мене.

— Навіть нічого не говори. Все нормально і я радий, що все сталося саме так. Тим паче мені є що сказати йому, — Рік дивно усміхнувся і попрямував в бік школи.

— Просто йдемо до нашої кімнати, — тихо відповів Кіл, поклавши руку мені на плече. Я сумно кивнула і ми в цілковитій тиші попрямували в бік гуртожитку.