Моє особисте пекло

Не встигла я ще толком зайти до аудиторії, як кучеряві руді пасма Кіла почали метушитися навколо мене. Сем спокійно сидів на кріслі і з усмішкою оглянув мене з ніг до голови.

— Луко, ти взагалі мене чуєш? — спитав Кіл, похмуро дивлячись на мене.

— Вибач, друже. Признаю, зараз я зайнятий продумуванням плану, як прибити цю синю принцесу, — спокійно і чесно відповіла я Кілу, сідаючи за одну парту біля реготаючого Сема, — Повториш? — з благанням попросила я, повертаючись усім тілом до Кіла.

— Декан щойно скинув у загальний чат наказ, — знову почав говорити Кіліан, дивлячись на мене, як на придурка, — Тепер у нас цілий місяць буде замість фізри буде спаринги з третім курсом.

— Почекай, нагадай, як він це назвав? — промовив Сем, напружено над чимось думаючи.

— Бла, бла, бла, профілактична бесіда на кулаках, яка допоможе згуртувати перший курс, який прийшов сюди і третій курс, який наступного року випускатиметься, бла, бла, бла.

— Коли в нас фізра? Відчуваю, я на неї не піду, — промовила я, нащо Кіл і Сем усміхнулися.

— Сьогодні, — в один голос відповіли вони, а я голосно простогнала, ховаючи обличчя в долонях. Хлопці зірвалися сміхом.

— Я тобі більше того скажу. Мені щось здається, що раз це третьокурсники і вони так зациклені на підвалі, який ми робимо, то ставки будуть рости з кожним заняттям. Вони не звикли робити щось просто так, і можливо, захочуть відірватися за вчорашній програний бій.

— Ну на це момент у нас є Емре, — з посмішкою промовила я, і брюнет з'явився перед нами як за командою.

— Ніхєра, Луко. Після того, як ти розповів про вчорашнє я згадав чого мене так сильно дупа болить. І я щей сьогодні вже отримав від Кріса за це! — Емре припідняв свою руку з здертою шкірою на пальцях. Мда, вони коштують один одного, — А щодо підвалу, ви праві. Тільки забере його у вас не Кріс, а Кайден — йому занадто сильно сподобалось грати на це. Не знаю, навіщо йому ця купа мотлоху.

— Бачу, до сьогоднішнього спарингу з третім курсом ти вже готовий, — промовив Кіл, все ще дивлячись на руку брюнета, — А щодо мотлоху, ти повинен був показати нам приблизний план на клуб. Де він?

Ми всі троє в очікуванні поглянули на брюнета, а той у відповідь лише мило посміхнувся.

— Немає, — спокійно відповів він, сідаючи за свою парту. Ми з хлопцями переглянулися і знову повернули свої погляди на Емре.

— Аяз, — тихо, занадто спокійно промовила я. Хлопець одразу напружив свої плечі, — Ти знаєш, що нам в п'ятницю здавати проєкт тому старому придурку і директору? — Емре кивнув — Ти знаєш який зараз день?

— Середа, — сказав хлопець і одразу продовжив говорити, — Луко, вчора був лише перший день коли нам його дали. Ми повинні були попробувати різні варіанти, починаючи від «Думок на п'яну голову».

— І як? Прийшли тобі круті ідеї? — з усмішкою спитав Сем. Він абсолютно точно не хвилювався через вчорашнє, а просто відкрито насолоджувався цим.

— Не прийшли, — тихо буркнув Емре, — Все, гаразд, клянусь, завтра буде готово і в п'ятницю, ще перед лекціями, занесемо цьому індюку.

Ми з хлопцями лише махнули на нього рукою і Емре пішов до свого знайомого, голосно щось йому розповідаючи. Сем і Кіл теж щось обговорювали, а я просто сиділа і дивилася у вікно. Занадто дурне відчуття мене брало. Наче буде якась хєрня, проте з чим саме? З проектом чи з спортзалом і спарингом?

Відповідь не змусила себе довго чекати.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Швидко змінивши свою форму на спортивну в туалеті роздягальні, я з хлопцями вийшла в самий спортзал. Третій курс, в якому вже були знайомі пельки, стояли недалеко і тихо про щось шушукалися. За кілька секунд пролунав гучний крик тренера.

— Отже, стаєм по парах. Я називаю ім'я і прізвище, ви стаєте один навпроти одного і не чіпаєте поки я вам не скажу! — чоловік, років трохи менше сорока, стояв в спортивному костюмі і кричав на весь зал. Крик був настільки сильний, що деяким довелося навіть вуха затуляти — здебільшого ті, хто хотіли повипендрюватися і стали ближче до нього.

Як по іронії долі розділили нас просто ідеально.

Кіліан Мерфі і Ден Тобсон, хоч вони майже одразу знайшли спільну мову. Емре і Теодор, які теж стояли трохи далі і схоже вже на щось спорили.

Сем Клейн і Ніколас Ремсі. От тут виникли проблеми. Вони обоє мали такий вигляд, так наче хочуть повбивати один одного, і від їхнього вигляду всередині все починало тремтіти.

Лука Вайс і Кайден Хілс. Ага, так. Ви все правильно зрозуміли. Я буду проти того самого Кайдена, з яким вчора грала.

Ми з ним встали один напроти одного і усміхнулися такому випадку.

— Не очікуй, що я буду піддаватися. Я хочу витиснути з тебе все, на що ти здатний. І навіть більше, ніж ти думаєш.

— О, повір я буду лише за, — кивнула я йому з нахабною усмішкою, обмотуючи руки бинтами.

— Бився колись? — раптом запитав Рік, який бозна-звідки з'явився біля мене, і я лише кивнула на його слова. Краєм ока я помітила як його губи стиснулися в одну лінію. Най не думає, що я занадто проста. В мене були і гірші випадки, єдине що мене хвилює це перука, яка може злетіти в будь-який момент. Гаразд, головне про це не думати

Тренер подув у свисток і між хлопцями зав'язався спаринг.

Кайден бив точно в ціль. Його перший удар був потужним, але абсолютно аматорським: він просто з усього маху замахнувся правою рукою, сподіваючись знести мене одним махом, проте отримавши від мене лише ухиляння, почав закипати через невдалість свого швидкого і переможного плану, тому вирішив одразу захопити центр, насипаючи серії тепер вже важких, щільних ударів. Я відчувала ліктями кожен його випад, навіть коли встигала ставити жорсткий блок — сила в цього придурка була дика, руки після кожного зіткнення просто німіли. Проте він діяв занадто скуто. Кай зациклився на верхньому рівні, намагаючись поцілити мені суто в голову, через що його замахи ставали широкими, передбачуваними і занадто відкритими.

Поки він вкладав усю тупу силу в кожен замах, мій стиль був іншим. Я увімкнула чисту аналітику й тактику, про яку хлопець чомусь зовсім забув. Я працювала на витримку, змушуючи цього розпещеного мажора виснажувати самого себе. Не лізла напролом, проте час від часу, коли ситуація була вкрай критична, мої кулаки чітко і впевнено зустрічали удари рижого. Щоразу, коли його кулак летів уперед, я робила короткий крок убік або назад, спрямовуючи його атаку в порожнечу, і миттєво наносила свій — швидкими, хльосткими серіями у відповідь. Коротка двійка в корпус, крок назад, зустрічний у щелепу. Після першої моєї відповіді, Кай завмер на секунду, на його обличчі миттєво з'явився подив — він явно не звик, що йому дають таку технічну відсіч, проте швидко взяв себе в руки.

Почався щільний обмін. Ми сипали ударами один одного, і ця гра на витривалість давала свої плоди — Кайден починав важко, хрипко дихати, його рухи ставали повільнішими, а руки інстинктивно опускалися від утоми. Хлопець діяв занадто скуто й брудно: він не думав про захист, а просто сипав важкими ударами наосліп. Ні, ну серйозно, його замахи були настільки широкими й відкритими, що мені навіть напружуватися не доводилося, аби бачити їх за секунду до вильоту. Якби тут замість мене стояв професійний боєць, Кая давно б уже винесли нокаутом.

Найбільше мене зараз вибивав божевільний страх за перуку. Кожен його близький до голови промах, кожен потік повітря біля мого обличчя змушував серце битися гостріше і швидше. Якщо хоча б один його боковий зачепить голову по дотичній — клята перука злетить на очах у всього першого і третього курсу. Ця паніка змушувала мене рухатися ще швидше, буквально вираховувати кожен його крок наперед і передбачати кожну його помилку.

В один із моментів я помітила, як навколо нас все затихло. Всі хлопці просто перестали битися й вилупився на наш спаринг, навіть тренер забув про свій свисток. І я не могла зрозуміти: ми останні залишилися чи просто стали занадто цікавим видовищем для всіх? Проте я не дозволила цьому питанню повністю засісти в голові і відволікти мене, тому просто продовжила свою гру з рижим.

Кайден, схоже, теж помітив це, судячи по тому як на його обличчі з'явилася диявольська усмішечка.

— Покажемо шоу, Вайс? — промовив він наступаючи з новими ударами. Було видно, що він втомлений, але йому в кайф уся ця метушня і увага — він явно кайфував від уваги залу, поводився зухвало і намагався просто задавити мене своєю вагою.

Проте шоу було не довгим.

Під час наступного його промаху, я підловила ідеальну секунду. Кайден, уже помітно втомлений, вирішив знову вкластися в один сильний удар і замахнувся лівою рукою надто відкрито. Він повністю провалився у власну атаку і втратив баланс. Його занесло вперед, захист повністю зламався, а весь тулуб залишився незахищеним.

Я зафіксувала стійку, різко скрутила тіло, вкладаючи всю вагу і швидкість в останній удар, і з усього маху вдарила його в живіт. Навіть через бинти я відчула, як мій кулак жорстко зустрів його прес. Хлопець аж відлетів назад від сили і важко впав на коліна, миттєво хапаючи ротом повітря й тримаючись обома руками за живіт.

Він програв мені. І це було офіційно і перед тренером і перед двома курсами. Від безсилля в тілі я теж впала на коліна, важко дихаючи. Ниюче зап'ястя, про яке я вже встигла забути, останнім часом знову дало про себе знати.

Ми з Кайденом були занадто втомлені, щоб вставати і продовжувати спаринг, тому ми просто стояли на колінах один навпроти одного і намагалися повернути дихання до норми. В залі ніхто не говорив, було надто тихо, наче вони очікували, що якихось слів повинні дочекатися саме від нас. Навіть фізрук стояв з шокованим обличчям і намагався збагнути, що робити далі.

Кай важко видихнув і врешті-решт підвів на мене свій погляд. Якби я не очікувала побачити там злість чи обіцянку розплати, Кай лише усміхнувся. Тихо, без злості, образи чи ненависті.

— Лука Вайс... — тихо, роблячи паузу для важкого вдиху, промовив він. — Ти вже вдруге доводиш, що дуже цікавий хлопець. Я вражений... і можливо навіть почав визнавати твою силу. Ти виграв, я визнаю поразку. Крісу не пощастило, що з ним у кімнаті саме ти.

Пересилюючи слабкість, я важко підвелася на ноги і зробила крок уперед, простягаючи йому руку. Кай по-дружньому посміхнувся і, прийнявши мою допомогу, теж підвівся на ноги.

— Будь обережний, ти занадто цікавий експонат, Вайс, — тихо додав він, обтрушуючи спортивні штани.

Проте мені передихнути не дали. Хтось міцно схопив мене за комір футболки і потягнув у бік найближчої лави. Хтось з білими пасмами волосся, залізною хваткою і спокійною ходьбою.

— Показуй руки, малий. Бився ти без сумнівів круто, але твої зап'ястя тобі це не пробачать, — Рік грубо посадив мене на неї, і присівши накорточки навпроти, почав обережно розв'язувати мої руки, — Болить?

— Не дуже. В мене вже є травмоване зап'ястя, яке знову почало нити, тому крім нього я більше нічого не відчуваю.

— А мав би, — відповів Рік, оглядаючи мої руки, — У тебе всі кісточки збиті. Ти точно Кайдена бив, а не стіну?

— Рік, я в нормі, — спокійно відповіла я блондину і поглянула в бік Сема і Нікі, до яких вже почав підходити тренер. Схоже зараз буде ще один бій, — Мені потрібно йти. Якщо цей демон скалічить мого дизайнера, підвал у п'ятницю мені доведеться здавати з трупом всередині.

Я спокійно підвелася, і Рік лише кивнув, дивлячись на мене знизу вгору. Зробивши кілька широких кроків, я підійшла до хлопців і сперлася плечем об стіну.

— Ремсі, покалічиш його, і моїм наступним суперником будеш саме ти, — спокійно відповіла я, ловлячи погляд карих очей. Сем мило посміхнувся мені і знову повернув свій погляд на Нікі.

— Звичайно, звичайно, — проспівав шатен і нахиливши корпус трохи ближче до мене промовив, — Дивився уважно. Це шоу лише для тебе, — і, відхилившись, самовпевнено усміхнувся моєму другові, — Ну що ж, подивимося нащо здатний твій дружок, Вайс.

— Ой гадаю, я зможу тебе здивувати, котяра, — самовпевнено відповідає Сем роблячи випад вперед. Нікі граціозно відхиляється, проте удар у відповідь не завдає.

А взагалі мені цікаво, як Нікі буде битися? Він ж говорив, що ніколи не морав руки об когось. Його сильна сторона — язик, який зараз йому нічим не допоможе. Невже він все ж буде змагатися?

— Семюель, твої удари такі ж дешеві, як і та вишнева херня, яку ти вчора притягнув до нашої кімнати.

— Зате вони летять точно в ціль. Хочеш спробувати на смак? — запитав хлопець роблячи ще одну спробу. Нікі перехопив його руки і швидко вийшов із залому.

— Ти надто багато на себе береш першачок. Ваші двох ігри виглядають жалюгідно. Зменш оберти, — сказав Нік,і і тут я геть не зрозуміла, що відбувається. Вони наче і змагаються, але чому Нікі лише говорить? Де удари чи рух? Чи він хоче вивести Сема із себе, а потім добити? Хто його знає, цих хлопців.

— Жалюгідно, Ремсі — це коли старшокурсник контролює кожен крок свого сусіда. Тобі не здається, що ти занадто сильно опікуєшся ним? — Сем робить удар правою рукою, нащо Нікі злегкістю блокує його випад своєю. Проте він не врахував, що удар повинен був піти на лівий бік і саме лівою рукою, яку він не встигає відбити.

— Луко, скажи своєму дизайнерові, щоб він захищав голову. Ваш бізнес-план на підвал розпадеться так само швидко, як і його авторитет просто зараз, — відповів він, відштовхнувши від себе Сема і тримаючись одною рукою за лівий бік. Я не встигаю сказати і слова, як Сем різко усміхається йому.

— Поки що на підлогу летиш ти, шатенчик. Менше пафосу, більше блоків, — хлопець знову став у стійку, готовий нанести ще одного удару, проте тихий сміх шатена вибиває його з розуміння.

— Коліна біля фонтану, вишневий блиск, обійми... Сем, скажи чесно, ти переплутав академію бізнесу з клубом побачень? Наступного разу, я особисто проконтролюю твій виліт, — промовив він, відступаючи на пів кроку вбік і ухилючись від удару Сема. Після чого зробив крок вперед, розвернув свій корпус і опинився в нього за спиною, проте діяти не поспішав. Він грався з ним і раз за разом кидав на мене насмішкуваті погляди.

— Спробуй, Ремсі, — прохрипів він, повертаючи корпус назад до Нікі. Його очі починали небезпечно горіти, — Але зараз ти будеш лише ковтати повітря після моїх випадів? Чи можливо нарешті вже зробиш щось?

— Навіщо мені щось робити? — здивовано промовив Нікі дивлячись в блакитні очі, — Ти так відчайдушно намагаєшся випендритися перед Вайсом? Шкода, що він зараз дивиться на твої промахи з іспанським соромом.

— Ей, не приплітайте мене сюди. Я лише глядач, — незадоволено буркнула я, але обидва хлопці, схоже, просто проігнорували мене.

— Він дивиться на те, як я збиваю з тебе цю твою фірмову милу посмішку, — відповів Сем роблячи ще одну атаку на шатена. Мімо. Хлопець знову робить граціозний вихід вбік і уникає, — Та твою ж, ти битися не вмієш чи що? Якого хрена ти лише втікаєш?

— Захищай лівий бік, Клейн, — тихо промовив шатен, знову стаючи позаду і проводячи рукою по боці синьоокого. Той моментально зреагував і схопив його руку заводячи йому самому за спину, — Бо твої нахабні спроби залізти в мою кімнату закінчаться тим, що ти вилетиш звідси з розбитим носом.

— І як ти мене звідси викинеш? Твоя фальш тріщить щоразу, коли Лука просто сідає поруч зі мною. Менше пафосу, Ремсі, пропустиш удар, — відповів він, і вже хотів опустити Нікі на коліна, проте шатен швидко змінив цей план і якимось дивним чином викрутився.

Цікаво, а вони взагалі пам'ятають, що я тіпа все ще тут? Я їх чую і все таке? Нє? От і мені здається, що нє. Ну що ж, так навіть цікавіше, не будемо їм заважати, правда ж?

— Я виб'ю з тебе цю дурну впевненість, Семюель. На моєму полі ти граєш за моїми правилами і Вайс — не твій приз, — процідив крізь зуби Нікі. Його маска ідеального хлопця починає тріщати, як і маска впевненого в собі Сема.

— Знаєш чому він надає більшу перевагу мені? Як раз через це. Вайс взагалі не приз, щоб його ділити, але поруч зі мною він хоч посміхається, а не проситься вийти у вікно. Ніколас, прийми вже той факт, що твоє поле занадто тісне для такого, як Лука. Змирися, ти вже програєш.

— Замовкни, — процідив Нікі, нарешті зробивши перший різких рух. Це був не удар, це був захват, яким він заламав руки Сема міцно притискаючи до стіни, — Ти думаєш, що знаєш його, бо він панькається з тобою? Ти для нього просто тимчасовий щит від Кріса, не більше. І шкода, що твій щит тріщить після кожного мого блоку.

— Мій щит витримає все, що потрібно. А от твій пафос зараз епічно полетить на мати, — проричав він, відштовхуючись від стіни і скидаючи з себе закольцовані руки шатена, —

— Як тебе взагалі з ними допустили грати? Це проти правил, — раптом подала я голос, дивлячись на довгі пальці Нікі, які були, як і завжди, повністю увішані кільцями.

— Правила зроблені щоб їх порушувати, Луко. Запам'ятай це.

— Не всі з тобою згодні в цьому, Ремсі, — прозвучав раптово голос просто над моїм вухом. Рікі підійшов до нас і став недалеко від мене дивлячись теж на цю картину.

— Шилд, тобі взагалі краще піти далі десь погуляти, — мило промовив Нікі і Рік на це лише кивнув.

— Просто прийшов за Лукою. Він хотів переконатися, що ти не зламаєш психіку його другові, а я приніс бинти, — Рік поклав руку на моє плече і я трохи повернула голову до нього, — Пішли. Я допоможу тобі обробити збиті кісточки.

— Яка мила картина, — промовив Нікі з ніжною посмішкою дивлячись на нас, — Шилд, твоя турбота про мого сусіда занадто мила. Проте, наступного разу тримай краще свої руки при собі, якщо не хочеш щоб тобі їх теж зламали.

— Ремсі, ну ти сьогодні прямо як лев, — Сем часу не гаяв і вже міцно притискав Нікі колінами до підлоги дивлячись згори донизу, — Вперше бачу, щоб хтось так боявся, що мій друг вибере мою компанію, замість похмурого кутка. Рік, давай сюди бінти, я сам все зроблю. Тебе твій супер чекає.

— І буде чекати далі. Нічого йому не буде, — сухо відповів він, і вхопивши мене за футболку, знову потягнув, але вже у бік роздягальні.

— В нас є ще одна незакінчена справа, — за спиною промовив Нікі, який міцно тримав руку Сема.

Рік завів мене всередину роздягальні і підвів до умивальників. Перевіривши воду він взяв мене за зап'ястя і почав змивати кров.

— Чесно? Я навіть не хочу знати, що між ними двома відбувається і причому тут ти, — промовив він, змиваючи вже запечену кров на моїх руках. Я тихо зашипіла.

— Сам не знаю. Вони надто дивні останнім часом. Обидва, — відповіла я, краєм ока дивлячись на обличчя Ріка, — Можна питання? Про що ти говорив вчора, коли Мікаель дістав шприц?

— Не зрозумів, — хлопець зупинився і підняв на мене примружений погляд.

— Ну, ти сказав, що тебе цим не налякати і тобі кололи ще гірше. Що це значить? — невпевнено вирішила я запитати блондина.

— Луко, це довга історія, — він продовжив змивати кров, але дивлячись як він закусує губу, я розумію — колись він може розповісти. Наче прочитавши мої думки, він обережно відпустив мене і потягнувся за бинтами, паралельно кажучи: — Пам'ятаєш, я тобі казав про одне важливе питання? Коли я тобі його поставлю, я розповім тобі цю історію. Просто не хочу, щоб вона зайвий раз доходила до чиїхось вух. Мені потрібно тобі довіряти.

— Розумію, — тихо відповіла я з ледь помітною усмішкою.

Рік робив все обережно і в тиші. Потім він попросив піти до стійки з рушниками, яка була в кількох кроках від цих самих умивальників, але в темряві, щоб протерти від води зап'ястя і змастити їх кремом. Підійшовши туди я обережно почала витирати, поки хлопець попрямував до медичного кабінету Келя за іншою маззю.

У цю мить до роздягальні зайшли два хлопця. Їхніх облич я не бачила, проте чула голоси. І цього мені вистачає з головою, щоб сховати своє обличчя в долонях і тихо простогнати. Ні, в баню, мене немає. Най роблять і горять, що хочуть, я більше не відповім ні слова.

— Ти програв цей раунд, Клейн. І якщо я ще хоч раз побачу твої руки на шиї Вайса або почую про "принцеску" — твій ручний бренд буде у тебе на голові. Ним же ти хотів помітити свою територію?

— Помітити територію? Не сміши! Думаєш, що я відберу у тебе те, що ти ховаєш в шостій кімнаті? Ніколас, ти занадто сильно бісишся через звичайного хлопця. Чому? Боїшся, що твій ідеальний контроль трісне, якщо Лука дізнається, який ти насправді?

Обидва підійшли до умивальників, а я спробувала як найсильніше притиснутися до стіни. Вони. Мене. Не. Побачать.

— Ти занадто близько підходиш до моїх планів. Ще один крок — і ринг закінчиться для тебе лікарнею. Повір, я зможу зманіпулювати Крісом, щоб відправити тебе туди.

— Як страшно, — насмішливо промовив Сем, знімаючи свою футболку, — Чим ще будеш мене лякати?

— Я не лякаю. Я кажу факти, що знаю, як руйнувати людей без жодного удару кулаком. Не змушуй мене думати, як викинути тебе з першого курсу, просто забудь про Вайса, — Нікі почав ліниво знімати свої кільця з пальців, паралельно стежачи за кожним рухом Сема.

— Ти можеш маніпулювати ким завгодно. Але від Луки саме ти прибереш нахєр руки. Або я обіцяю: наступного разу ринг закінчиться по-іншому.

— Семюель, я серйозно. Залишай свій флірт для дівчаток за межами академії, — голос Нікі вперше за весь час став надто серйозним.

— Мій флірт працює бездоганно там, де треба. А ти продовжуй злитися в кутку, тобі це дуже пасує, Нікі. Я знаю, ти бісишся, що Лука зі мною посміхається, а від твого погляду його просто тошнить, — з волосся хлопця стікали краплі води і падали на обличчя, потім перетікали на шию, прес, — Будь розумніший, Ремсі. Відступи.

Сука, ну що за фігня з тобою, Ліко?! Нє, ну а ви, що думали? Самі побудьте тут на моєму місці, погляньте, яка обоє просто прекрасні, сексуальні і харизматичні хлопці сперечаються за вас, а потім вже вирішуйте, як я можу думати про такі деталі перед ними.

— Я знаю про нього те, що тобі навіть у твоїх голубих фантазіях не снилося.

— Ти знаєш лише сухі факти, — Сем гучно розсміявся, змочуючи своє обличчя водою, — А я знаю, як змусити його серце битися частіше. І твій крижаний контроль тут безсилий.

— Я знаю кожну його слабкість, Клейн. І я цілком серйозно знищу будь-кого, хто спробує скористатися його довірою, — відповів Нікі, миючи руки під водою. Поглянувши на Сема, він усміхнувся і додав: — Твій макіяж потік, синьоокий. Марш у куток за рушником і мені захопи.

— Слабкості? Ти бачиш лише те, що він дозволяє тобі бачити. Не думай, що ти єдиний хто вміє читати людей у цій школі, — відповів він, повертаючись в мій бік.

— Яка ж у вас тут цікава бесіда, — насміхаючись промовив Рік, який вже встиг повернутися. Плечі Нікі напружилися, а Сем, як завжди, лише ліниво посміхнувся, — Луко, гадаю тобі було цікаво слухати це все, правда?

Погляд Ріка перемістився на мене, і в цю мить я відчула, як просто починаю падати. Сука, я скоро почну ненавидіти блондинів!

Нікі одразу перевів погляд з Ріка на мене, і його очі збільшилися буквально вдвічі. Сем теж поглянув на мене, і посмішка за мить злетіла з нього. Він закусив губу і сховав обидві руки собі за спину.

— Луко, друже, ти давно тут? — мило, але з істеричними нотками промовив друг. Повністю проігнорувавши його запитання, я буквально по складах промовила.

— Що. Це. Нахрен. Було?

— Про це будете потім думати, що було і що буде далі. Мікаель сказав, щоб ти пішов до нього. Йому самому потрібно оглянути тебе і дати потрібну мазь, — відповів Рік і просто мовчки вийшов з роздягальні, прямуючи назад до зали.

— Луко, — тихо промовив Нікі, але я лише похитала головою. Змірявши обох хлопців поглядом, я підтиснула губи.

— Потім поговоримо, — кинула я, швидким кроком прямуючи до виходу. Зараз похід до Мікаеля виглядає як порятунок.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Йоу, чуваки!!! 🐾

Я бачу по лічильнику, що ви сюди заходите й читаєте пекло. Мені капець як приємно, що ви зі мною. Але дайте вже якусь реакцію, що я не пишу в пустоту і вам дійсно цікаво це читати. Вам не важко, а я надихаюся писати ще масштабніше коли бачу, скільки людей читає і залишає відгуки чи лайки на мою творчість ✨