Золотий горизонт

Планета Кана Крі була місцем дислокації корпусу «Схід Сет». Розташована далеко від торговельних маршрутів, у невеликій системі зі складним імперським номером, планета ідеально підходила для бази воїнів Сет. Скелястий материк із великою кількістю гірських систем і постійними бурями, що спричиняли збурення в атмосфері, ніби був створений для такого місця, як база корпусу. А автономна енергетика, заснована на енергії вітрів, давала практично невичерпний запас. Крім того, два супутники й безліч сателітів надавали багато місця для аванпостів і секретів, тож наблизитися до планети непомітно було практично неможливо.

«Гарне місце ти обрала, Ніанаро, — влаштуємо ми, пане полемарху, екскурсію», — сказав сам собі Квінт.

Вікно гіперпереходу схлопнулося, випускаючи «Людожер» у холодний космос. Квінт провів рукою по рукаву мундира, де поруч із капітанськими нашивками тепер красувався круглий шеврон полемарха Сет.

«Людожер» неквапливо летів до планети, коли датчики тривоги неприємно задзеленчали, сповіщаючи про небезпеку. На екрані з’явилися дві червоні точки, що дрейфували поруч із невеликим полем астероїдів.

«Дивно, хто б це міг бути?» — подумав Квінт.

Система видала аналіз даних: розвідники Імперії.

«Удвічі дивніше», — Квінт спрямував корабель у бік імперських бортів.

Надісланий запит на ідентифікацію одразу був прийнятий, і у відповідь надійшли розпізнавальні коди ескадри адмірала тем Нагалана.

«Дивачить адмірал, — із підозрою подумав капітан, — або не адмірал».

Сканери вивели на екран зображення кораблів. Звичайні розвідники, з гербами Імперії та номерами на бортах… ось тільки в одного в борту зяяла величезна пробоїна. Квінт підняв захисні поля, розвідники зробили те саме.

«Щоб адмірал відправив у рейд корабель із такими пошкодженнями? Та не може такого бути!» — подумав Квінт, і в цю мить гармати розвідників виплюнули перший залп плазмових зарядів.

«Та в кораблів цього класу ніколи не було плазмових гармат, тільки лазерні турелі! — промайнуло в голові Квінта. — Адохай!»

Потужні заряди вдарили в захист «Людожера». Корабель здригнувся. Згустки енергії не пробили щит, а повільно вбралися в нього, але сам удар був такої сили, ніби в штурмовик Квінта врізалася брила астероїда. Іскри полетіли з панелей приладів, звіт про пошкодження ряснів червоними символами непоправної шкоди.

— Прокляття!

Квінт перевів усю енергію на лобові щити, ухиляючись від наступних залпів. В’язка плазма, ліниво відокремлюючись від жерл гармат, набирала воістину шаленої швидкості, врізаючись у щити «Людожера».

«Щось новеньке», — промайнуло в голові капітана.

Система впіймала в приціл один із кораблів. Квінт натиснув на гашетку. Довгі лінії теланієвих снарядів потягнулися до ворожого корабля. Щити розвідника спалахнули незвичним червоним світлом, поглинаючи першу чергу. Друга черга все ж пробила захист, і від корабля полетіли в космос уламки бронелистів. Квінт перевів вогонь на другий корабель, намагаючись влучити по двигунах.

Кораблі противника, набираючи швидкість, заклали стандартні віражі ухилення, але система ведення вогню «Людожера» не випускала їх. Черги дістали й другий корабель. Щити знову спалахнули червоним світлом, поглинаючи вибухи теланієвих снарядів, але вже наступні влучання пробили щити, розносячи двигун розвідника.

На екрані зв’язку з’явився значок виклику. Воїн Сет, що з’явився, глянувши на Квінта, одразу відключився, і вже за кілька секунд на екрані виникли три точки, що швидко наближалися з боку планети.

— Підмога не завадить, — сказав собі Квінт, продовжуючи вести вогонь по противнику.

Розвідник, що втратив двигуни, рухаючись за інерцією, продовжував обстріл. Заряди плазми, врізаючись у щити, струшували корпус «Людожера», на екрані з’являлося дедалі більше пошкоджень. Одна з гармат заклинила від влучання й тепер розстрілювала боєкомплект просто в порожній простір.

«Так, якщо він поцілить у бічний щит, мені кінець», — подумав Квінт.

Відчайдушно смикнувши штурвал, Квінт спрямував ніс корабля в бік противника, і заклинена гармата пройшлася довгою чергою по правому борту розвідника від носа до корми. Влучання снарядів створювали на щиті ворога червону хвилю, що відбивала удари, але все ж Квінт пробив захист. Снаряди, зносячи бронелисти корми, влучили в паливний реактор. Вибух миттєво поглинув розвідник, розкидаючи в космосі розплавлений метал.

Знерухомлений перший корабель продовжував огризатися потоками плазми. Квінт, заклавши граничний віраж, вийшов у лоб розвіднику. Втопивши кнопку гашетки, він спустошував магазин гармати, посилаючи в лобові щити безперервну чергу. Щит ворога, сяючи червоним світлом, почав прогинатися, виразно з’явилася вирва в місці влучання, і за мить щит луснув, мов мильна бульбашка, викидаючи в простір яскраві згустки енергії. Ще мить — і місток розвідника перетворився на киплячий вир металу, що пропалював нутрощі корабля.

Квінт прибрав палець із кнопки стрільби. Понівечений корабель противника плив у космосі, розкидаючи уламки.

Між «Людожером» і розвідником промайнуло ланка «Кобр». Квінт ударив по кнопці зв’язку:

— Не стріляти! Він нам потрібен для вивчення!

Винищувачі, скидаючи швидкість по великій дузі, наблизилися до «Людожера». На екрані з’явилося обличчя Грана.

— Ваша високосте, ви цілі? — запитав він.

— Цілий я, цілий, — витираючи піт із чола, сказав Квінт. — Довго копаєтеся, пане таксіарху! — сердито кинув капітан.

— Ви, схоже, чудово впоралися, пане полемарху, — шанобливо сказав Гран. — Ми все бачили.

— Ще трохи — і я б із вами не розмовляв, — відкинувшись у кріслі, видихнув Квінт. — Уламки всі зібрати, до останньої заклепки. Це важливо.

— Буде виконано, пане полемарху, — сказав Гран. — Я вже викликав ремонтних ботів, усе зберемо, не хвилюйтеся.

— Гаразд, я потроху полечу на базу, а ви прочешіть тут усе дрібним гребінцем. Як це ви пропустили кораблі ворога?

— Вони представилися підрозділом Імперії та ескадри адмірала тем Нагалана, дали правильні коди, — виправдовувався Гран.

— Гаразд, потім поговоримо, таксіарху. Тут багато незрозумілого, — кинув Квінт, беручи курс на планету.

«Людожер» увійшов у бушуючу атмосферу планети, прямуючи за ланкою «Кобр». Насилу втримуючи пошкоджений корабель, Квінт не зводив очей з екрана з прокладеним курсом. Одна за одною виходили з ладу системи штурмовика, і Квінт уже подумав, що час прощатися з життям, коли просто з бурі показалися великі освітлені ворота посадкового ангара.

Зачепивши опорою палубу, «Людожер», розкидаючи іскри, зупинився, важко завалившись набік. До корабля з усіх боків бігли воїни Сет і персонал бази. Двері шлюзу опустилися, випускаючи клуби чорного диму та їдкий запах горілої проводки. Квінт, похитуючись, вийшов і сів просто на палубу, судомно розстебнувши мундир. Біля нього одразу з’явився медичний дроїд із кисневою маскою, і капітан, надсадно кашляючи, робив глибокі вдихи чистого повітря.

Воїни Сет оточили його й понівечений корабель, у їхніх очах було видно явне сум’яття. Нове озброєння й броня не врятували корабель від пошкоджень у бою, хоча й зберегли життя полемарха.

— Як ви, Ваша високосте?

Над Квінтом схилилася молоденька кирпатенька дівчина з шевроном медика.

— Нормально… — Квінт глибоко вдихнув і закашлявся.

— Дихайте повільно, — спокійним голосом говорила дівчина, роблячи уколи пневмошприцами просто крізь тканину мундира.

За хвилину Квінтові стало легше. Він підвівся, розправляючи пропалений у кількох місцях мундир і знімаючи маску.

— Панове, дякую за турботу, усе гаразд.

Після цих слів на металеву палубу з гуркотом упав відірваний бронелист із «Людожера».

— М-да… На відміну від мого корабля, — невесело додав Квінт.

Пошкодження були такими, ніби якийсь божевільний велетень із захватом гатив по штурмовику астероїдом.

— Ми все полагодимо, Ваша високосте, — запевнив Квінта хлопчина-технік, уже щосили віддаючи команди ремонтним дроїдам.

— Постарайтеся, будь ласка, — щиро попросив Квінт. — Це корито мені дуже дороге.

— Не сумнівайтеся, — сказав технік і зник усередині пробитого корпусу.

Квінт увімкнув комунікатор, і за хвилину в повітрі зіткалася голограма адмірала тем Нагалана.

— Щось сталося, капітане? Я зайнятий, у нас ставка.

— Чудово, пане адмірале, — кивнув Квінт. — Дивіться.

Камера комунікатора захопила пошкоджений корабель.

— Це мені привіт від Адохай, пане адмірале. Хочу зауважити, що це були навіть не крейсери, а розвідники. У них з'явилася нова зброя.

Адмірал тривожно застукав пальцями по столу.

— Ми знову вразливі, капітане?

— Ми ще не знаємо масштабів використання цієї зброї, — сказав Квінт, — тому будьте обережнішими. Особливо Атум — вони вже надто гарячі хлопці.

— Дякую за попередження, капітане. Що думаєте робити?

— Зараз же зв'яжуся із Сімом. Думаю, він запропонує рішення.

— Так, увесь час випускаю з уваги вашого геніального дроїда.

— Я вам наполегливо рекомендую, тем Нагалане, залучити до патрулювання сектору пілотів Кірна, щоб не наражати на небезпеку живі екіпажі.

— Чудова ідея, капітане, дякую. Я зараз же зв'яжуся із сержантом. Ви самі цілі, капітане?

— Так, усе нормально, чого не скажеш про мій корабель і два розвідники Адохай.

— Слава богам, капітане. Бережіть себе, і дякую.

Адмірал відключився, а Квінт одразу набрав Сіма. Як завжди, голограма життєрадісного дроїда привітно помахала маніпулятором.

— Привіт, Квінте! Як справи?

— Ось як, — переводячи камеру на понівечений корабель, відповів капітан.

— Нічого собі! — вигукнув дроїд, заблимавши лінзами. — Ти що, з лінкором бився?

— Ні, Сіме, лише з двома розвідниками. У них нова зброя.

Описавши сам бій, Квінт надіслав пакет даних.

— Проаналізуй, треба рятувати становище.

— Це я вже зрозумів, — стурбовано сказав Сім. — Мені б ще уламки їхніх кораблів подивитися.

— Буде тобі на що подивитися, ось вони, тягнуть.

Квінт перевів камеру на ангар, до якого потужні захоплювальні промені затягували понівечений остов корабля Адохай.

— Чудово, Квінте! Я не сумнівався у твоїх розумових здібностях! — зрадів Сім і відразу ж закричав технікам: — Гей, ви! Відійдіть подалі від моєї власності! Не підходити, не чіпати, не дихати в бік зразка! Я сам усе огляну. Капітане, виділи мені пару спритних хлопців, щоб я не летів до вас, мені руки знадобляться.

Квінт перевів погляд на командира техніків, і той усе зрозумів без слів.

— Виділимо все, що потрібно, пане полемарху. Охорону зараз виставимо, всю ділянку палуби буде накрито силовим щитом.

— А він мені подобається! — вигукнув дроїд. — Такий юний і такий кмітливий. Я приступаю!

Голограма дроїда, переключившись на комунікатор техніка, жваво рушила до понівеченого корабля Адохай. До Квінта підійшли Гран і Карая.

— Пройдімо, Ваша висо...

— Досить цього офіціозу, — перебив Караю Квінт. — Перепрошую за різкість, але вже нудить від цих титулів.

— І як же нам до вас звертатися? — запитала дівчина.

— Звертайтеся просто на ім'я, мені так звичніше.

— Але це якось неправильно, — насупився Гран. — Ви ж командувач.

— Можете під час звернення кланятися, — пожартував Квінт, викликавши усмішку в обох командирів. — Гаразд, Квінте, пройдімо до вашої каюти, вам треба привести себе до ладу.

— Ось це гарна ідея, — погодився капітан, — ведіть, турботливі ви мої.

Невелика, але затишна каюта сподобалася Квінтові: усе було максимально простим і функціональним. Змивши із себе кіптяву недавнього бою, Квінт відчув себе набагато краще. На ліжку лежав ретельно випрасуваний мундир Касти Сет, але не чорного кольору, як у всієї чоловічої половини командування, а глибокого синього відтінку. На рукаві красувалася капітанська нашивка Імперії, а над нею — кругла емблема полемарха Сет.

«Ну звісно, свій шеврон треба було обов'язково над імперським пришити, — усміхнувся Квінт. — Ну діти, чесне слово».

Форма ідеально припала до фігури.

«Як це вони так вгадали? — здивувався капітан. — Око — алмаз».

— Збирай таксіархів, — сказав Квінт Грану, виходячи з каюти.

— Уже всі чекають, — відрапортував той.

— Як це ви так із формою вгадали, га?

— Так це Карая, — усміхнувся Гран, — вона на око будь-який розмір визначає.

Таксіархи зібралися в залі управління.

— Отже, панове, давайте без передмов, — сказав Квінт. — Ви бачили, на що здатен ворог, і зараз Сім аналізує їхні нові можливості.

При згадці дроїда багато командирів мимоволі усміхнулися.

— Я розумію вашу реакцію, панове, але зовнішність оманлива. Наш союз завдячує перемогою над ворогом саме Сіму. Зараз, мабуть, ви здивуєтеся ще більше.

Квінт викликав Кірна.

— О, привіт, капітане! — Кірн озирнувся, віддавши жартівливу честь командирам Сет через голограму.

— Так, сержанте, не бентеж моїх підопічних. Потрібна допомога.

— Та будь ласка, Квінте, тільки адмірал подчисту забрав усіх пілотів для патрулювання сектору.

Квінт із досадою ляснув долонею по столу:

— От не подумав я раніше. Треба було парочку твоїх хлопців притримати.

— Ну, не зовсім усіх, — змовницьки підморгнув Кірн, — дещо залишилося персонально для тебе.

Кірн обернувся й поманив когось до себе. Перед здивованими командирами постала маленька дівчинка-ґрак із величезним шоломом у руках.

— Добрий день усім, — дзвінко сказала вона, — я Аїра.

Гран, беззвучно відкривши рота, вказав рукою на дівчинку.

— Перепрошую, Квінте, а це...

— Це, друже, один із найкращих моїх пілотів, — обійнявши Аїру за маленькі плечі, сказав Кірн. — Зовнішність оманлива.

— Привіт, Аїро, — Квінт присів навпочіпки поруч із нею. — Потрібна твоя допомога.

— Так, пане капітане Кві. Я допомагати берегти. І якщо бій — то ворога підривати!

Нервовий сміх командирів Сет прокотився залом.

— Потрібно прикрити патруль у наших союзників Касти Сет, вони теж воюють зі злими богами.

— Так, капітане Кві, я все зробити, — дзвінко відповіла Аїра.

— Ось і добре, — Квінт підвівся. — На час несення служби в зоні підпорядкування Касти Сет присвоюю тобі звання тессерарія корпусу «Схід Сет». — Він обернувся до Караї: — Будьте ласкаві, зробіть для тессерарія Аїри шеврони та знаки розрізнення.

Карая з цілком серйозним обличчям кивнула.

— Послухай, Аїро, у ворога з'явилася нова зброя. Треба прикрити патруль кількома перехоплювачами, зможеш?

— Так, капітане Кві, але я літати навколо. Тренування, — кивнувши, серйозно сказала дівчинка.

— Дозволяю тессерарію Аїрі тренуватися під час патруля. Приступиш за командою таксіарха Караї, — Квінт показав на дівчину.

— Я йти готуватися, — сказала Аїра, зникаючи з проєкції.

— Дякую, Кірне, чудовий вибір, — подякував Квінт. — Не дивуйтеся, панове, — Квінт звернувся до притихлих командирів. — Не в образу буде сказано, але в цієї малечі на рахунку більше збитих кораблів, ніж, мабуть, у вас усіх разом узятих. І з нею я буду за вас спокійний. Готуйте патруль не менше ланки штурмовиків, Аїра прикриє в разі проблем. А поки чекаємо відповіді від Сіма. І, панове, — Квінт, усміхаючись, розвів руками, — обличчя простіші, дива тільки починаються!