Золотий горизонт

— Гіраде, друже мій, як ваші справи? — Префект дивився на похмуре обличчя полковника, що проступило на голограмі.

— Не називайте мене більше своїм другом, пане префекте! — Косички на бороді полковника тремтіли від обурення.

— Ви виконували надзвичайно важливу місію, полковнику. Від неї, можливо, залежить результат війни.

— Не брешіть мені, Юстиніане! — полковник одним ковтком осушив склянку якогось напою.

— Сподіваюся, це спиртне, Гіраде? Вам треба заспокоїтися.

— Ви послали мене і моїх людей, бойових офіцерів, збирати гнилизну по всьому фронтиру! Я не можу дивитися в очі своїм людям! Один ледь, загалом, не застрелився від сорому!

— Заспокойтеся, полковнику, заспокойтеся, — примирливо сказав Префект. — Ви скоро все зрозумієте. Випийте ще, мабуть.

— Із задоволенням! Юстиніане, я, між іншим, раніше не пив на службі, а тепер...

— Це не страшно, друже мій.

— Навіщо ви так із нами, Юстиніане?

— Ну все, полковнику, припиніть істерику, — в голосі префекта промайнули металеві нотки. — Як наші підопічні і що показують прилади?

Полковник відпив зі склянки, уникаючи прямого погляду.

— Нормально наші підопічні. Розмножуються — наче з ланцюга зірвалися.

— Ви ж запечатали комплекси?

— Звісно, запечатали. Та й не вийдуть вони на поверхню, там же повітря немає.

— Так, зовсім забув, — префект уважно дивився на полковника. — Продовжуйте, дорогий друже, від вас багато залежить.

— От якби ви пояснили свій план, я був би спокійний, — Гірад благально подивився на Юстиніана.

— Обов'язково поясню, вже зовсім скоро. До речі, — Гірад трохи заспокоївся, — як ви й казали, кілька кораблів Адохай постійно чергують у системі, ховаються на супутниках. Але ми їх бачимо. І ескадра Атум теж уже тут, посилено патрулює систему, як ви й наказували.

— Чудово, друже мій! — префектові явно сподобалися новини. — Я все поясню, а поки що продовжуйте.

— Є, продовжувати, — приречено сказав полковник і відключився.

Префект поправив мундир і вийшов на палубу ангара Вежі. Там проходило шикування, і Варг, активно розмахуючи руками, давав останні настанови екіпажам:

— Я вам ще раз повторюю: я вимагаю чітко дотримуватися плану! Скинули бомбу — і відразу в стрибок. Влучила, не влучила — це вже неважливо. Найважливіше — ваше життя. Усім усе зрозуміло?

Ра і штрафники, насупившись, кивали головами.

— Де Атум поділися? — запитав Варг.

— Та вони все ще тренуються, — сказав один із пілотів.

— Уперті хлопці... — Варг дістав улюблену пляшку, подивився на неї й сховав. — Ну що, панове, по конях!

На мить стрій завмер по стійці струнко, а потім пілоти кинулися до своїх кораблів.

— Варгу, можна вас на хвилину?

— Тільки швидше, префекте, я теж лечу.

— Ви скоригували план ударів згідно з моїм проханням?

— Так, звісно, не зрозуміють тільки навіщо, але, мабуть, це важливо, — відповів центуріон.

Юстиніан підійшов і поклав руку на плече Варга.

— Дуже важливо. Надзвичайно важливо, — переконливо сказав він.

— Ну гаразд, — дещо здивовано відповів Варг, — усе зробимо якнайкраще.

— Ну, вперед, друже мій. І повертайтеся, прошу вас.

— Та повернуся я, — сказав Варг. — Ще встигну вам набриднути!

Центуріон бігом кинувся до свого корабля, де на нього вже чекав пілот Ра. Двісті чотири екіпажі на старих кораблях Адохай, набираючи швидкість, стрибали в гіперпростір.

Варг, сидячи на місці стрільця, кілька разів провів рукою по пульту керування стрільбою, поправив екрани й автономний приціл на шоломі. Пілот Ра скоса подивився на центуріона.

— Не хвилюйся так, — сказав він. — Я все зроблю максимально точно.

— Я не хвилююся, — сказав Варг, — я за інших переживаю. Кормові сенсори ти відкалібрував? — запитав він у пілота.

— Звісно, пане центуріоне, усе перевірив десять разів.

На екрані пливло марево гіперпростору. Варг потягнувся до пляшки, але відразу відсмикнув руку.

— У тебе хоч ім'я є? — запитав він у пілота. — А то тренувалися разом, а я й не спитав.

— Кас, — відповів пілот. — Мене звати Кас.

— А де ваше улюблене «Ра» в імені? — здивувався Варг.

— Та ще не заслужив, — усміхнувся пілот.

— От упораємося із завданням, тоді, може, дадуть дозвіл на ім'я родини.

— Як у вас усе суворо, — Варг усміхнувся. Цей молодий хлопець подобався йому своєю зосередженістю та педантичністю.

Варг знову провів рукою по панелі.

— Скільки ще до місця?

— Хвилин десять ще, пане центуріоне, я вже запустив алгоритм другого стрибка, усе чітко за графіком.

— Так, чудово, — Варг поклав руку на спусковий гачок і ввімкнув приціл на шоломі. — Усе, як домовлялися, Касе. Коротко.

— Так точно, — серйозно сказав пілот, уважно дивлячись на прилади. — Приготувалися, десять секунд... Вихід!

Марево гіперпростору згорнулося в одну пульсуючу точку. Раптом перед очима виникла гігантська сфера транспорту Адохай. Поїдений іржею корпус затулив увесь екран. Корабель вискочив на шаленій швидкості всього за сотню метрів від транспорту.

— Скидання!

Автономний приціл шолома впіймав у перехрестя мітку. Кнопка спуску м'яко втопилася в руків'ї. Варгові ніби почулося, як клацнули затискачі, що утримували бомбу під крилом. Унизу транспорту промайнув щит, що підіймався. Слід бомби, яка неслася з шаленою інерцією просто в гігантську сферу...

— Стрибок!

Пілот опустив руку на кнопку активації двигуна. Точка енергії перетворилася на марево гіперстрибка, але за частку секунди до цього на екранах промайнув спалах.

Корабель пішов у гіперпростір. Варг і Кас дивилися один на одного, боячись навіть зітхнути. Першим отямився пілот:

— Вийшло?

— Давай картинку з кормових сенсорів! — гаркнув Варг. — У мене що, лінзи на дупі?

— Є сенсори, — пілот тремтячою рукою пробігся по панелі.

На екрані з'явився той самий слід бомби, що летіла, врізаючись у сферу транспорту, і спалах вибуху. Запис привів обох до тями.

— А-а! Вийшло! — закричав Варг. — Ми створили це божевілля!

Він стягнув шолом із зовсім мокрої голови й відкинувся в кріслі. Кас простягнув руку:

— Дайте ковтнути, а то в мене зараз серце зупиниться.

— На, ковтни, тільки трішки, — Варг простягнув пілотові пляшку. Вони зробили по ковтку.

— Ніколи раніше не куштував спиртного, — сказав Кас, теж знімаючи шолом.

— Ну тоді вітаю з втратою цноти! — засміявся Варг.

Друге скидання пройшло так само напружено, як і перше. Знову напруження, вихід із гіперстрибка, бомба, що летить, і відхід. Тільки тепер у картину був вписаний слід енергетичного пострілу. Переглядаючи запис, Варг тицьнув пальцем в екран:

— Вони нас чекали, друже.

Кас зблід.

— Отже, перші атаковані каравани передали інформацію про напад, і її прийняли розумні капітани.

— Виходить, так, — погодився похмурий Варг. — Швидко зорієнтувалися, сволоти... Чую, будуть втрати.

Корабель вискочив у точці збору. Там уже було кілька кораблів. Поки гіпердвигуни остигали, зі стрибків виходили все нові й нові кораблі. Усього сто вісімдесят шість. Коли стало зрозуміло, що більше ніхто не з'явиться, похмурий Варг віддав команду стрибати додому. Їхній корабель пішов у стрибок останнім — Варг до кінця сподівався, що ось зараз з'явиться ще хтось. Але дива не сталося.

— Фіксую численні викиди енергії, — сказав Сім. Голограма префекта стояла поруч, дивлячись на екрани.

— Я досі не можу повірити, що це можливо, — сказав Префект, похитуючи головою.

— Звісно, можливо, як завжди, — безтурботно кинув Сім. — Як ви й припускали, тепер основні неушкоджені ресурси перебувають у потрібному нам секторі. Я захоплений вашим передбаченням, пане префекте.

— Це якраз і не складно, — сказав Юстиніан. — Тепер Адохай або завдадуть головного удару там, де нам зручно, або... або я жорстоко прорахувався.

— Тактичні станції цього сектора на якийсь час відрізані, — сказав Сім, показуючи об'ємну карту.

Юстиніан уважно вдивлявся в візерунок зірок, який уже намертво відбився в його свідомості.

— Я фіксую зниження потужності реакторів тактичних станцій, ось тут і тут, — дроїд позначив дві локації в далеких секторах.

— Вочевидь, їм уже повідомили про збій постачання ресурсів, — сказав префект. — Швидко вони працюють.

— Спрацював ваш план, — сказав Сім, залазячи просто на стіл. — Два каравани з цього сектора стрибнули не до своїх станцій, а туди, куди ви й передбачали. Я, чесно кажучи, під враженням, — кліпнувши синьою лінзою, сказав Сім.

Префект потер руки:

— Отже, попалися!

— Розповідайте, — Сім сів на край столу, смішно бовтаючи ногами.

— Що розповідати? — здивувався префект.

— План свій викладайте! — Сім блиснув лінзами. — Навіщо ви відправили офіцерів дев'ятої Вежі скуповувати прострочені продукти по всьому фронтиру?

— А ти звідки знаєш?

— Та я ж за вашим розпорядженням складав польотні завдання, — сказав дроїд.

— Це я проґавив, — потираючи підборіддя, сказав Префект. — Гаразд, тобі розповім, просто боюся наврочити.

— Ой, та годі! Таємниці великих! — вигукнув Сім. — Я ще й кошти з імперської скарбниці переказував за весь цей непотріб, який закуповували ваші люди. Навіщо — я зрозуміти не можу.

Префект усміхнувся:

— Система Сагадан.

Він указав на карті точку неподалік від Потрійного сектора.

— Так, що в нас у цій системі? — сказав дроїд, виводячи інформацію. — Не зрозумів... мертва система. На двох планетах великі покинуті комплекси з видобутку алмазів. Копальні виснажені, а комплекси законсервовані. І більше тут нічого немає.

— Правильно кажеш, мій залізний друже, — сказав Префект. — Не так давно, на моє прохання, до цих комплексів з імперських лабораторій завезли кілька десятків мільйонів щурів. Ти не відстежив ці дії, тому що система мертва й нікому не потрібна.

— Навіщо стільки щурів? Не розумію, — Сім розгублено дивився то на карту, то на префекта.

— Наступний крок, — Юстиніан указав на Потрійний сектор. — Кораблі Імперії та Ра зняли зі своїх кораблів маскувальні генератори й встановили їх у містах сектора, приховуючи життєві сигнали.

— Якась нісенітниця, — сказав дроїд. — Навіщо закуповували зіпсовані продукти в таких кількостях?

— Щоб годувати щурів, — засміявся Префект, — щоб жерли й розмножувалися активніше! До речі, там зараз дислокується ескадра Атум. Тепер зрозумів, навіщо нам потрібна система Сагадан?

— От промайнув імпульс, який ви, біологічні, називаєте думкою, — сказав дроїд.

— Та все просто, — сплеснув руками Префект. — У системі з'явилися сотні мільйонів живих сигналів під землею. Розвідники Адохай їх фіксують, але не бачать, що це не люди. А в Потрійному секторі сигналів стало менше.

— Так, далі я сам, — сказав Сім, встаючи на столі. — Тобто, з точки зору Адохай, Потрійний сектор евакуюють до системи Сагадан, і, відповідно, біологічний ресурс, такий потрібний Адохай, перетікає туди? Правильно?

— Так, правильно, — кивнув Префект.

— І, отже, свій головний удар вони перенесуть туди й не штурмуватимуть Потрійний сектор?

— Так, друже мій. Ми перенесли місце головної битви туди, куди потрібно нам. Тепер зрозуміло?

— Я на вас образився, — схиливши голову, сказав дроїд.

— Це чого ж? — здивувався Префект.

— Та тому що я думав, що я найрозумніший у цьому секторі Галактики, а виявляється, ви мене на «раз-два» перестрибнули. Це фіаско!

Юстиніан від душі засміявся:

— Ну не сумуй, Сіме, без тебе це було б неможливо.

— Гаразд, піду я поблукаю в арсеналі, — сказав дроїд, зістрибуючи зі столу. — Це мене заспокоює.

«Щури, зіпсовані продукти, покинуті копальні — як це можна було все докупи зліпити?» — лунало коридорами застави вслід за Сімом, що віддалявся.