Золотий горизонт

Амалак роздратовано міряв кроками простір перед головним пультом керування на заставі Сіма. Його кроки глухо відлунювали в напруженій тиші рубки. Префект і Зігма мовчки крутили головами, проводжаючи його важким, стомленим поглядом. Навіть Сім, який за своїм звичаєм безцеремонно сидів на краю столу, тихенько сповз на підлогу й поспішно сховав під стільницю свій улюблений антикварний автомат подалі від гріха.

— Амалаку, заспокойся, — м’яко сказала Зігма, порушивши затягнуте мовчання. — Ми щось придумаємо, обов’язково придумаємо.

— Зігмо! — вигукнув Амалак, різко обернувшись до неї, його білі очі гарячково блиснули в напівтемряві. — За всієї поваги, Колиска лише за один місяць пожерла три зоряні системи! Вони не поспішають, вони методично, крок за кроком накопичують колосальну енергію. Час працює проти нас!

— Ну а ми що зараз можемо зробити? — префект Юстиніан скептично схрестив руки на грудях, хоча по його обличчю й тінях, що залягли під очима, було видно, наскільки сильно він схвильований тим, що відбувається. — Ви ж розсудлива людина, Амалаку. Має бути рішення.

— Та немає в нас зараз джерела енергії, здатного пробити їхню силову броню! — у розпачі вигукнула Зігма, безсило опустивши руки на холодну металеву консоль.

— Ну, по-перше, я не людина, — сухо й рівно зауважив Амалак, дістаючи зі стегнового кріплення контейнер із прохолодною синтетичною кров’ю. — А по-друге, наш диверсійний корпус тренується цілодобово, на межі можливостей. Воїни Сет, штрафники й бійці Атум у рукопашному бою тепер можуть перемогти абсолютно будь-кого. Пілоти Ра водять свої кораблі Галактикою буквально із заплющеними очима, — Амалак на секунду зупинився, важко дихаючи. — І це не художнє перебільшення. Аїра — маленька дівчинка з дикої планети — вже без жодних труднощів координує вісімнадцять перехоплювачів одночасно! Вісімнадцять! А ми, дорослі стратеги й учені двох всесвітів, не можемо вирішити найпростішого питання з джерелом енергії...

— Це дуже сумно, — тихо погодилася Зігма. — Але навіть ті технології, які ми використовували для силового утримання гігантського «Золотого горизонту», зараз недостатньо потужні для розв’язання цього завдання. Нам потрібен якісний прорив.

Позаду, з кутка, пролунав різкий, деренчливий металевий дзенькіт інструмента, що впав. Усі троє миттєво обернулися до Сіма.

— Ой, пробачте, будь ласка! — дроїд винувато блимнув синім світлом оптичних лінз. — Ключик упустив. Гайковий. Вибачте, заради богів, зовсім не хотів переривати ваші чудові емоційні гойдалки.

— Це ти зараз так з нас знущаєшся? — загрозливо примружився префект, роблячи крок уперед.

— Та як ви могли таке подумати! Ви ж великий, всемогутній імператор! — запричитав Сім.

Юстиніан мовчки підійшов до Сіма, одним швидким, відточеним рухом підняв легкого дроїда з підлоги й безцеремонно поставив його назад на стіл.

— Ви чого? — Сім перелякано відсахнувся від префекта, кумедно перебираючи маніпуляторами. — Я ж просто сиджу тут і дуже уважно вас слухаю.

— Саме так, мій маленький друже, — хижо примружився префект, наблизивши своє обличчя до його оптичних датчиків. — Слухаєш. Ми тут уже цілий місяць б’ємося над цією клятою проблемою, а ти стоїш у кутку й просто мовчки слухаєш.

Сім обережно зробив пів кроку вбік по гладенькій стільниці.

— Ану стій, де стояв! — суворо гримнув префект.

— Усе, став, стою... Мені просто страшнувато, якщо чесно, — тихо пробурмотів дроїд, зіщулившись під поглядом Юстиніана.

— Зазвичай тебе не заткнеш, — префект дивився просто в лінзи Сіма, не кліпаючи. — А тут цілий місяць ти просто мовчки слухаєш.

— А ви дуже спостережливий, пане Юстиніане, — заметушився Сім, намагаючись перевести тему. — Можна я швиденько схожу перевірю харчові принтери в харчоблоці, га? А то раптом раціон порушиться...

— Стій, я тобі сказав! Я ж теж увесь цей час спостерігав за тобою, так само як і ти за нами. Нічого не хочеш нам розповісти?

— То що мені казати? — Сім знову спробував зробити пів кроку вбік, шарудячи шарнірами. — Я просто не заважав... — дроїд часто й нервово заблимав лінзами.

Префект плавно підсунув ногою важкий стілець і, сівши просто навпроти дроїда, спокійно й вагомо промовив:

— Ти ж уже знайшов рішення, правда?

— Нічого я не знайшов, — Сім зробив ще одну відчайдушну спробу відступити. — Це ви в нас усі розумні, великі, а я так... просто запрограмований старими господарями гайки крутити.

— Ну ти й засранець, — повільно, із насолодою розтягуючи кожне слово, констатував префект.

— Я, Ваша Високоповажносте, за визначенням засранцем бути не можу через повну відсутність органічної фізіології.

— Сіме, ну правда, ти щось придумав? — стомлено, з м’яким благанням у голосі запитала Зігма.

— Пані, я... ну гаразд, придумав, придумав я! — голосно заголосив дроїд, картинно сплеснувши маніпуляторами. — Давно вже все придумав! Просто я дуже хотів особисто подивитися, як наш великий Юстиніан упорається із завданням, рішення якого лежало в нього просто під самим носом.

— То ти мені мстиш? — щиро здивувався префект. — За що?! А-а-а, я зрозумів... — Юстиніан підвівся зі свого місця. — За ту нашу давню розмову, коли ти пішов гуляти своїм арсеналом?

— Ну... так, — Сім винувато опустив металеву голову, втупившись у підлогу. — Некрасиво, звісно, вийшло з мого боку, але в мене відтоді віртуальна душа через це болить.

— Звідки в тебе взагалі душа, малий? — префект знесилено потер обличчя руками. — Я від тебе такого дитячого садка не очікував.

— Ну ви тоді мене дуже зачепили, — зніяковіло пробурмотів дроїд, переминаючись із ноги на ногу. — Усі такі великі, рятівники Галактики, що за простим гайковим ключем послати нікого...

— Якщо я тоді особисто чимось тебе образив, то прошу вибачення, — префект щиро розвів руки в боки. — Обіймемося на знак примирення?

— Ой, ні, не треба, — дроїд поспішно зіскочив зі столу подалі. — А то ще підхоплю від вас вірус імперської величі й не потраплю до свого персонального раю іржавих шестереньок.

— Ну пробач мені, визнаю, був неправий, — префект м’яко всміхнувся.

Дроїд у відповідь схвально блимнув лінзами.

— Але зате подивися, які в нас тепер натреновані, зіграні війська!

— Не без цього, звісно, — неохоче погодився Амалак. — Але попри це, Сіме, оголоси своє рішення нашого питання.

Сім поважно підійшов до головного пульта й активував мерехтливу голограму карти сектора. На ній засвітилися сузір’я й орбітальні шляхи.

— Дивіться. Ось зоря, біля якої Юстиніана й Квінта викинуло після розгрому ескадри адмірала де Брі. Пам’ятаєте її?

— Ну, пам’ятаю, — кивнув префект. — І що в ній особливого?

— Це ж білий карлик, розумієте?! Білий карлик — найрідкісніша, найпотужніша енергетична аномалія в цьому секторі. Це просто готова природна гармата, створена самим Всесвітом! Усе одно не розумієте?

Зігма й Амалак мовчки, вимогливо втупилися в Сіма.

— Зрозуміло з ваших порожніх поглядів, що ні, — підсумував дроїд. — Гаразд, пояснюю на пальцях. Якщо взяти й укласти колосальну енергію цього білого карлика в плазмову пастку, усередині якої перебуватиме надщільний тугоплавкий елемент — точно такий самий, як у снарядах Адохай, — то на виході ми отримаємо руйнівний заряд, який легко проб'є будь-який їхній силовий захист.

— Зачекай... Але як утримати таку нестабільну енергію білого карлика всередині пастки? — спантеличено запитала Зігма.

— Контур мертвого часу, ваш улюблений! — тріумфально вигукнув Сім. — Усе геніальне — просте. Сам елемент для такого снаряда має бути величезним. Але ми можемо взяти трофейний крейсер Адохай і залити в його головну сферу чистий вольфрам — ось вам і готовий ідеальний таранний снаряд.

Амалак завмер на місці, на всі очі дивлячись на сяючу голографічну схему:

— А як утримати й стримати отриману енергію зорі до її остаточного поміщення в Контур?

— Ну от, і ви туди ж... — розчаровано протягнув дроїд, похитавши головою.

— Ми беремо технологію подвійних щитів Адохай і... енергія зорі сама себе надійно запечатає всередині пастки подвійними полями, а наведений імпульс тієї ж зорі, який циркулюватиме між полями, просто не дасть їм розпастися! — схвильовано завершила думку Зігма, її пальці швидко забігали по віртуальній клавіатурі, проводячи експрес-розрахунок.

— Ну нарешті! Голос розуму в цій пустелі! — дроїд захоплено сплеснув маніпуляторами.

— Ну, припустімо, — префект знову задумливо сів на стілець. — А як ми доставимо цей Контур із киплячою енергією білого карлика до Колиски Адохай? Не тягтимемо ж ми цей нестабільний крейсер на буксирі через усю галактику?

— Так, ось на цьому місці я теж спочатку спіткнувся, — зізнався Сім, — поки уважно не переглянув запис недавньої тріумфальної появи флоту Кадеш.

— Ти розумієш, що саме цей бляшанник має на увазі? — префект здивовано повернувся до Зигми.

Дівчина на мить завмерла, зіставляючи масштаби, а потім весело розсміялася, закривши обличчя долонями.

— Ще одна жартівниця на мою голову, — префект голосно плеснув у долоні. — Гей, отямся, генію Амон! Поясни до ладу.

— Та просто цей крейсер потрібно відправити в гіперстрибок через те гігантське вікно переходу, яке формує головний корабель Кадеш, — пояснив Сім. — Воно в рази більше за стандартне й пропускає об'єкти набагато швидше, практично миттєво протягуючи їх крізь метрику простору.

Юстиніан із повагою та легким примруженням подивився на мерехтливого дроїда:

— Ти все-таки найбільш видатний засранець у цій галактиці, Сім.

— Я не пам'ятаю, ми з вами сьогодні вже говорили про фізіологію? — парирував дроїд, блимнувши синім.

Вислухавши божевільний план Юстиніана, адмірал Іші Шінакай із глибокою недовірою подивилася на префекта крізь мерехтливий екран тактичного термінала.

— Знаєте, дорогий Юстиніане... Коли ви минулого разу запропонували мені тимчасово сховати мій флот, я сприйняла цю ідею як єдиний можливий вихід на той момент.

— І правильно зробили, — м'яко усміхнувся Юстиніан.

— Не сперечаюся. Але те, що ви наполегливо пропонуєте мені зараз, це ж просто...

— Нездійсненно? — у фокус проєктора голограми безцеремонно вліз Сім. — Пані, щиро схиляюся перед вашою неземною красою та харизмою! — дроїд картинно вклонився. — Але це справді єдиний науково обґрунтований спосіб пробити захисні поля Колиски.

— А це ще хто? — спантеличено запитала адмірал, розглядаючи дроїда на своєму екрані.

— Це наш найкращий, незамінний спеціаліст із... із абсолютно всього, — представив його Юстиніан.

— Найщиріше дякую, — дроїд відважив ще один низький уклін.

— Ну, припустімо, я виділю один важкий корабель для цієї божевільної авантюри, — зітхнула Іші, постукуючи тонкими пальцями по столу. — Але де гарантії, що в нас усе вийде з першого разу?

— Пані, особисто я ніколи в житті не помиляюся в розрахунках, — гордо заявив Сім. — Мене створювали найкращі вчені Амон, а вони вже точно знали, що роблять. Хоча, зізнаюся, усі вони були трохи того... — дроїд кумедно покрутив маніпулятором біля своєї металевої скроні.

— А ви взагалі усвідомлюєте, якої жахливої сили буде цей вибух? — адмірал вимогливо подивилася просто на префекта. — Ви коли-небудь бачили, як вибухають зорі впритул?

— Ну от у нас у всіх і буде чудовий шанс на це подивитися! Цікаво ж! — захоплено вигукнув Сім.

— Цікаво йому, подивіться лишень на нього, — мимоволі усміхнулася Іші Шінакай, похитавши головою. Чарівність дроїда спрацювала і тут. — Гаразд. Я виділю вам корабель із найпотужнішим генератором гіперпереходу в нашій ескадрі.

— Ех, наробимо галасу на славу! — радісно вигукнув дроїд і миттєво зник із проєкції.

— Якийсь божевільний дроїд... — спантеличено пробурмотіла адмірал Кадеш і вимкнула зв'язок.