Золотий горизонт

— Юстиніан відкрив свою скриню. У неяскравому, мерехтливому світлі чергового освітлення човника темно-бордова броня зі слідами численних минулих битв і досі зберігала глибокий, благородний колір.

— Настав твій час, — тихо промовив Юстиніан, дбайливо провівши кінчиками пальців по глибоких подряпинах на нагрудній пластині.

З боку могло здатися, що старий ветеран просто згадує минуле, схилившись над своїми обладунками. Власне, так воно й було, тільки цей ветеран зараз готувався зробити найважливіший, вирішальний крок у своєму довгому житті.

Одягнувшись у важкі обладунки, ретельно перевіривши магнітні замки й рухомі зчленування композитних пластин, префект кілька разів підстрибнув на місці — зовсім по-дитячому, перевіряючи баланс. Броня відгукнулася глухим, вагомим брязкотом. Він підтягнув кріпильний замок на лівому плечі й підстрибнув ще раз.

— Чудово, — тихо сказав сам собі префект. — Зовсім як раніше.

Важкий меч і два підступні кинджали з антиматерією звично зайняли свої місця на поясних магнітних кріпленнях. Префект завмер на секунду, про щось замислившись, а потім знову нахилився й дістав із самого дна скрині невелику булаву з круглим масивним навершям, всіяним гострими шипами. Натиснувши приховану кнопку біля основи руків'я, він плавно змахнув зброєю.

Навершя з тихим клацанням відокремилося від руків'я булави й тепер зависло в повітрі, ледь помітно тремтячи й поблискуючи отруйно-червоними вогниками на кожному гранованому шипі, а ледь видима тонка світна нитка з'єднувала ширячу кулю з руків'ям у його руці. Префект змахнув зброєю ще раз, посилаючи її вперед. Куля з шипами, підкоряючись короткому руху кисті, з тихим свистячим шелестом врізалася в товсту металеву перебірку човника, залишаючи на ній глибокі, оплавлені тепловим сплеском борозни.

Юстиніан здригнувся від різкого звуку й поспішно натиснув кнопку на руків'ї. Куля слухняно стала на своє законне місце, а хижі червоні вогники на шипах миттєво згасли.

— Розучився, однак... Так можна й покалічитися ненароком, — пробурмотів префект собі під ніс, акуратно вкладаючи небезпечну булаву назад до скрині. — Потім візьму, якщо справді буде потрібно.

Він із глухим стуком зачинив важку кришку скрині.

— Ну що ж, час, — сказав він сам собі, розправляючи плечі.

Юстиніан розвернувся й попрямував до виходу з житлового приміщення, рухаючись у напрямку шлюзового відсіку, де на нього вже віддано чекали офіцери застави, вдягнені в глухі бойові обладунки імперських гвардійців. Оглянувши їх, префект твердо віддав наказ:

— Стартуємо двома кораблями. Я, Зігма і Скард — на човнику, решта — на «Вороні». Усі все пам'ятають?

Офіцери синхронно, в унісон, кивнули головами.

— Чудово. Тоді в путь.

— Як вам у броні? — неголосно запитала Зігма, підійшовши й перевіряючи кріплення його наплічного щитка.

— Чудово, — втомлено усміхнувся префект, — ніби й не знімав її зовсім.

— Ви впевнені, Ваша Величносте?

— Я впевнений лише в тому, що коли нарешті її зніму, моя спина пригадає мені всі колишні гріхи й подвиги одразу.

— Це нічого страшного, — Зігма звичним рухом поправила свої обладунки. — У мене є цілющі настоянки Тиаї. Якщо що — одразу кажіть, Ваша Величносте.

— «Величносте», «Величносте»... Іди краще за штурвал, командоре, — без злості пробурчав Юстиніан. — Просив же по-людськи: не діставати мене більше цим «величносте».

Зігма, старанно стримуючи усмішку, змовницьки глянула на Скарда, який просто відвернувся до перебірки, не в змозі стримати беззвучний сміх.

— Ах так!.. Змовилися, значить?! — Префект жартома підштовхнув Скарда й Зігму в напрямку ходового містка човника. — Ворушіть суглобами, жартівники. Будете вдвох сьогодні на вахті стояти, поки я спатиму.

— Це несправедливо, пане префекте! — картинно обурився Скард, не повертаючи голови.

— А де ти в цій проклятій галактиці бачив справедливість, командоре? — неголосно засміявся Юстиніан.

Два кораблі з тихим гулом двигунів вийшли з довгого підземного тунелю застави й, стрімко набираючи висоту, зникли у свинцевих грозових хмарах планети. За кілька секунд високо в небі крізь щільні хмари пробилися короткі, сліпучі спалахи синхронних гіперпереходів.

— Що скажеш, Сім?

Адмірал тем Нагалан пильно й напружено дивився на мерехтливу голограму дроїда.

— Сіме, не томи, кожна хвилина зараз на рахунку, та й люди чекають, — Квінт похмуро вказав рукою на застиглих у тривожному очікуванні офіцерів Касти Сет, що зібралися навколо тактичного столу.

— Ну, ось що я вам скажу, — поважно й неквапливо почав Сім, налаштовуючи фокус своїх оптичних лінз. — Щодо щитів мені тепер усе цілком зрозуміло. Рішення інженерів Адохай, мушу визнати, примітивне, але по-своєму витончене. Вони здогадалися встановити додаткові генератори поля, але не для прямого посилення основного щита, а для створення своєрідного щита в щиті.

— Поясніть докладніше, — адмірал нетерпляче крутив у пальцях старий дерев'яний олівець, хмурячи густі брови.

— Усе просто, Ваша Високосте, — Сім весело блимнув індикаторами. — Ой, а це у вас у руках олівчик? Справжній?!

— Так, а що? — дещо здивовано перепитав адмірал, завмерши.

— І папір справжній?

Сім металевим маніпулятором указав на чистий білий аркуш, що лежав на столі.

— Ну так. А що, власне, не так?

— Пробачте, Ваша Високосте... Я, знаєте, маю давню слабкість до таких історичних раритетів. Не пожертвуєте мені цей олівець — як невелику премію за мою старанність?

— Та подарую я тобі олівець, Сіме, — не витримавши, коротко засміявся адмірал. — У мене в каюті є невелика колекція. Тільки тепер ближче до справи.

— Так, пробачте, — Сім миттєво посерйознішав і розгорнув перед ними складне об'ємне креслення. — Їхні генератори створюють два силові щити, один поверх іншого. А між ними утворюється замкнений простір, щільно заповнений магнітним полем... Ну, це як спробувати з'єднати два звичайні магніти однаковими полюсами один до одного. Зрозуміло?

— Поки що так, — кивнув Квінт, вдивляючись у силові лінії на схемі. — Чим конкретно це нам загрожує?

— Та, загалом, майже нічим, — безтурботно відповів дроїд. — Конструкція далеко не оригінальна й технічно не надто надійна. Річ у тім, що якщо верхній, зовнішній щит під сильним ударом фізично торкнеться внутрішнього, то обидва генератори миттєво згоряють. Примітивне коротке замикання.

— І саме для цього їм потрібне постійне магнітне поле між ними? Щоб шари в жодному разі не стикалися? — швидко запитав адмірал.

— Саме так, — кивнув дроїд. — Саме це й сталося, коли Квінт уперто лупцював зі своєї гармати в одне й те саме місце й буквально продавив зовнішній щит усередину. Бух! — і обидва щити луснули, мов звичайна мильна бульбашка.

— Але це займає надто багато часу в умовах реального бою, — похитав головою адмірал, — а в нас кожна секунда на рахунку.

У цей момент до адмірала на голограмі поспішно підійшов блідий офіцер зв'язку й, активно жестикулюючи, про щось тихо доповів. Тем Нагалан різко змінився на обличчі:

— Наші тактичні сервери зламали... щойно. Уся ескадра зараз залишилася без зв'язку й захисту!

— Це я, це я! Та не хвилюйтеся ви так! — замахав маніпуляторами Сім, перериваючи паніку. — Це я вас зламав і просто зараз у фоновому режимі завантажую до баз даних усіх ваших кораблів новий, оптимізований комплекс алгоритмів стрільби. Тож не хвилюйтеся.

— А попередити нас заздалегідь не можна було?! — роздратовано й голосно запитав адмірал, хапаючись за серце.

— Можна, але це надто довго. Спочатку потрібно попросити офіційного дозволу на отримання схвалення, щоб потім упровадити готове рішення... Ні, для мене це занадто складно. Я вирішив діяти напролом, — чесно зізнався дроїд.

Адмірал безсило розвів руками, важко зітхнувши:

— Я доповім де Брі про вашу чергову витівку, Сіме.

— Ну, не треба... Я ж хотів як краще. Уперше давайте просто забудемо, га? — Сім запобігливо блимнув лінзою й одразу обернувся до офіцерів Касти: — Вас я, до речі, теж щойно зламав... І Атум... І Ра також. Ну, щоб двічі не вставати й усе швидше вийшло.

Адмірал мовчки закрив обличчя долонею.

— Боги... Як так можна!..

— Ну от і чудово! — радісно підсумував Сім, проігнорувавши жест командувача. — Тепер ваші гармати стрілятимуть із набагато більшою інтенсивністю, але короткими, чіткими чергами, щоб не розплавити стволи завчасно — поки я нові не спроєктую.

— Це справді подіє в бою? — серйозно запитав Квінт.

— Так, я все до останньої секунди прорахував, — упевнено кивнув Сім. — Для Адохай це буде дуже неприємний сюрприз. А от із їхньою новою плазмою тут, звісно, є задачка...

— Пояснюй, — наказав адмірал, підсуваючи аркуш паперу.

— Ох, як би вам це простіше пояснити... — Дроїд почав розмірено ходити туди-сюди по палубі. — Ну, загалом, вони використовують у своїх гарматах не звичайний енергетичний заряд, а щільний плазмовий заряд навколо твердого фізичного ядра.

— Це як узагалі таке може бути? — щиро здивувався один із таксіархів Сет.

— А ось так. Маленька кулька з дуже тугоплавкого важкого металу вистрілюється зі ствола гармати одночасно зі спрямованим зарядом плазми. Виходить щось на кшталт мініатюрного метеорита в ревучому ореолі шаленого полум'я — ну, якщо зовсім на пальцях пояснювати. Саме цей прихований внутрішній елемент і створює колосальний кінетичний удар під час влучання.

— І як ми можемо цьому протистояти? — запитав Квінт.

— Можна, звісно, локально посилити щити. Прямим ударом їхнє ядро тепер не проб'є, але сам корабель із траєкторії польоту знесе й зіб'є абсолютно точно. Як саме технічно обійти цю проблему, я поки що, зізнаюся, не придумав, — винувато розвів маніпуляторами Сім.

— А якщо спробувати перехопити їхній постріл на підльоті нашою кулею-перехоплювачем? — Квінт запитально подивився на дроїда.

— Це, звісно, робочий варіант, але тоді витрата захисних куль у нас збільшиться в рази.

— Отже, нам потрібно докорінно змінити тактику ведення оборонного вогню й насамперед придушувати саме їхні плазмові гармати, — адмірал швидко робив короткі нотатки олівцем на аркуші паперу.

— Ой, ви ще й писати вручну вмієте, Ваша Високосте? Я щиро вражений!

— Сіме! — в один голос грізно гаркнули адмірал і Квінт.

— Ну, вибачте... Не втримався, — винувато буркнув дроїд. — Зате в мене є модифікована технологія Амалака й Зігми — теланієві фільтри. Я їх саме зараз удосконалюю під наші потреби.

Адмірал німо подивився на Квінта.

— Не поясните, капітане, що це за технологія?

— Давайте трохи пізніше, — похитав головою Квінт. — Нехай спочатку буде реальний результат.

— Гаразд, — адмірал постукав кінчиком олівця по столу, збираючись із думками. — Доведу ці зміни й нову стратегію до відома офіцерів ескадри. Будемо думати, як мінімізувати можливі втрати.

— Я б іще наполегливо порадив вам активніше використовувати пілотів Ра, — вставив дроїд. — Вони природжені майстри індивідуального пілотажу й зможуть гарантовано ухилятися від цих плазмових пострілів... Ну, принаймні від деяких із них.

— Записав, — коротко кинув адмірал. — Усього доброго, панове.

— Ви тільки олівчик мені не забудьте відкласти! — встиг голосно крикнути Сім перед тим, як зв'язок обірвався й голограма Нагалана розтанула.

— Ну ти даєш, Сіме! — вигукнув Квінт під стримані усмішки воїнів Сет, що стояли поруч.

— А що не так? — Сім виглядав щиро здивованим, блимаючи лінзами. — Я ж запропонував вам готове тактичне рішення!

— Жартівник ти, — з усмішкою махнув рукою капітан.

— Ну, не без цього, — охоче погодився дроїд.