Золотий горизонт

І тієї ж миті на командному пункті бази пронизливо й люто завила сирена бойової тривоги. Просто в повітрі перед Квінтом розгорнувся величезний тактичний екран, на якому висвітився важкий крейсер Адохай, що щойно вийшов із гіперпростору на самій околиці системи. Неподалік від нього, судячи з показань датчиків, опинилася трійка чергових «Воронів» із патруля.

— Ой, як несподівано... — Сім сплеснув маніпуляторами. — А в нас якраз щойно оновлення алгоритмів стрільби повністю завантажилося!

— От і перевіримо на практиці, — жорстко кивнув Квінт. — Гране, зв'язок із пілотами — швидко! Сіме, максимально посиль сигнал Аїри.

— Уже зроблено, капітане! — Сім, кумедно й швидко перебираючи своїми металевими ногами, жваво побіг у напрямку виходу, до решток збитого ворожого розвідника. — За мною, генії ремонту! — на ходу крикнув він спантеличеним технікам. — Потрібна ваша термінова допомога!

Техніки, переглянувшись, гуртом кинулися слідом за дроїдом, навіть не питаючи офіційного дозволу у своїх командирів.

— Усе нормально, — випередив обурення Квінт, повернувшись до Грана. — Нехай ідуть, повчаться в нього.

Таксіарх лише невдоволено хитнув головою:

— Жодної субординації... Отримаю я з них потім.

— Відставити зараз обурення. Нам потрібен результат, — коротко скомандував Квінт.

Тим часом на головному пульті вийшли на прямий зв'язок пілоти штурмовиків патруля.

— Короткі, концентровані черги строго в одну й ту саму точку. Просто робіть те, що я кажу, і не ставте зараз жодних зайвих запитань, — безапеляційно й твердо наказав у мікрофон Квінт. — Аїро, прикривай їх! Атакуй теж строго в одну точку, ваше головне завдання — будь-якою ціною вивести з ладу носові плазмові гармати крейсера.

Над палубою ангара, судячи з гулу, вже важко підіймалися дві додаткові ескадрильї чергових «Воронів».

— Я лечу з вами, — Квінт рішуче зробив крок у напрямку льотної палуби.

— Ні! — Гран жорстко, виставивши руку, перегородив Квінтові дорогу. — У нас є кому битися, Ваша Високосте.

— Так, командувачу, ваш досвід для нас безцінний, дозвольте цього разу ризикувати іншим, — Карая та ще кілька таксіархів щільною стіною стали перед Квінтом.

— Ах ви...! — Квінт уже хотів був виплеснути якесь різке, соковите фронтирне лихослів'я, але вчасно стримався, важко видихнувши. — До центру управління, швидко!

Екрани на головному посту наочно показали, що важкий крейсер Адохай узяв курс цілеспрямовано на планету, стрімко набираючи хід. Його підняті силові щити й зловісно сяючі гармати головного калібру говорили самі за себе. Два штурмовики патруля спритно обійшли гігантський крейсер з обох боків, а третій зайняв вигідну позицію просто з корми.

Першою, без тіні страху, вдарила Аїра. Розкрутивши свій улюблений бойовий трикутник перехоплювачів в одну суцільну, шалено сяючу спіраль, вона прицільно вдарила по носовій гарматі ворога. Сяюча вогняна спіраль пронеслася просто перед самим носом крейсера, буквально заливаючи його щити суцільними чергами лазерних променів. Силовий щит Адохай глибоко прогнувся всередину, утворивши вирву яскраво-червоного, пульсуючого кольору, але все ж витримав удар. Автоматичні оборонні турелі крейсера одразу відкрили шквальний, хаотичний вогонь по зухвалих перехоплювачах, але спіраль Аїри тієї ж миті розсипалася на три окремі кулі, які продовжили шалену, хаотичну стрілянину по щитах гіганта.

У ту ж мить штурмовики патруля відкрили злагоджений вогонь, цілячись строго в одну точку з різних боків ворожого корабля. Плазмові гармати крейсера здригнулися й виплюнули свій перший лютий залп. Потоки в'язкої плазми, зловісно сяючи отруйно-зеленим світлом, прошили простір, намагаючись уразити верткі штурмовики, і водночас величезний корабель Адохай продовжував збільшувати швидкість, уперто рухаючись просто до планети.

— Оборонні бастіони, повна готовність до бою! — наказав у мікрофон Квінт.

На скелястих схилах гір Кана Крі почали поспіхом відкриватися важкі, ретельно замасковані вогневі гнізда, системи ведення вогню вже намертво фіксували крейсер, що наближався.

Один із зелених плазмових зарядів крейсера все ж ковзнув по штурмовику Касти Сет. Модифікований щит чесно поглинув основну енергію, не давши миттєво знищити корабель, але страшний кінетичний удар ядра був настільки сильним, що штурмовик шалено закрутило й понесло у відкритий космос. Пілот відчайдушно, аж до хрускоту в суглобах, намагався вирівняти пошкоджену машину, коли другий плазмовий удар буквально розколов штурмовик на дві рівні частини. Розкидаючи навсібіч снопи іскор, уламки корабля розлетілися в просторі.

Квінт, не відриваючи лютого погляду від екранів, жорстко віддав команду:

— Наземні гармати — вогонь!

— Але ж це надто далеко, — Гран спробував було вказати на тактичні позначки відстані на екранах.

— Не обговорювати! — гаркнув Квінт, ударивши кулаком по панелі. — Створити суцільну стіну вогню просто по курсу цілі! Аїро, бий йому по двигунах разом зі штурмовиками!

Захисні кулі дівчинки знову закрутилися в сяючу спіраль, заходячи на ціль із тилу. І тієї ж миті головні гармати крейсера Адохай виплюнули черговий масований залп плазми у бік планети. Десь на середині шляху ці зелені згустки зіткнулися віч-на-віч зі снарядами та променями, що неслися з планети.

Космос на мить перетворився на бурхливий океан чистого вогню. Щільна стіна зарядів із планети лоб у лоб зіткнулася з плазмою крейсера, успішно перехопивши й погасивши весь залп.

Гран густо почервонів і винувато відступив від Квінта на крок.

— Вибачте, командире... Більше такого не повториться, — тихо сказав він.

— Сподіваюся, — відрізав Квінт, не обертаючись. — Підкріплення, взяти крейсер у кліщі й вогонь, вогонь!..

Кулі Аїри разом із курсовими гарматами штурмовиків обрушили на корму крейсера справжній вихор вогню. Їхні спільні залпи припали точно в одну точку. Щити Адохай востаннє спалахнули яскраво-червоним світлом і, осяявши темний космос потужним спалахом, із тріском луснули. Шалені блискавки залишкових розрядів пробігли по обшивці тепер уже повністю беззахисного крейсера.

Наступний консолідований залп перетворив маршові двигуни гіганта на безформне звалище металевих конструкцій, що зі свистом плавилися. Але інерція важкого крейсера була настільки великою, що він, навіть утративши тягу, продовжував стрімко мчати просто на планету.

— Вони коригують курс маневровими! — крикнув Гран, вдивляючись у дані. — Вони йдуть на прямий таран нашої бази!

— Аїро, місток! Знеси йому місток! — щосили закричав Квінт, стискаючи побілілі кулаки. — Наземні бастіони, не припиняти вогонь!

Трикутник захисних куль дівчинки, немов у сповільненій зйомці, по великій дузі обігнав падаючий корабель Адохай. Кулі знову закрутили шалену вогняну спіраль і, дивом ухиляючись від хаотичних пострілів уцілілих турелей, з усього розмаху врізалися просто в командний місток крейсера, випалюючи його зсередини.

Якоїсь миті величезний корабель Адохай судомно здригнувся й почав розвалюватися на шматки.

— Усім ескадрильям — негайно знищити великі уламки! Запобігти будь-яким влучанням по території бази! — важко дихаючи, скомандував Квінт.

Він різко обернувся до зблідлих, застиглих офіцерів Касти Сет. Карбуючи кожне слово, Квінт крижаним тоном промовив:

— Ніколи більше не смійте втручатися й стримувати мене, коли я намагаюся врятувати ваші життя.

Залишивши приголомшених таксіархів Сет стояти біля пульта, Квінт розвернувся й швидкими кроками попрямував до своєї каюти. Скинувши з плечей важкий формений кітель, він відкрив кран і просто підставив голову під потужний потік холодної води.

— Відповідати за інших — це до біса складно, — тихо сказав він своєму мокрому відображенню в дзеркалі.

Ретельно привівши себе до ладу, Квінт зі спокійним і нудьгуючим виглядом попрямував назад до ангара, де вже один за одним зі свистом приземлялися ланки штурмовиків. З його наближенням тривожний гул голосів воїнів Сет миттєво стих. Настала незвична, дзвінка тиша, яка, здавалося, фізично відбивалася від сірих металевих стін ангара.

— Із бойовим хрещенням вас, панове, — спокійно й рівно сказав Квінт, обвівши пілотів поглядом. — Робіть висновки. Що з підбитим штурмовиком?

Пілоти, які стояли попереду, лише похмуро похитали головами.

— Ясно, — Квінт повільно розстебнув верхній ґудзик мундира. — Тепер ви всі побачили це на власні очі. Сподіваюся, в цій тиші я зараз виразно почую дзвін ваших розбитих ілюзій. Усім відпочивати... і робити правильні висновки.

У цю мить на палубі ангара м'яко засвітилася голограма Аїри. Дівчинка підійшла ближче до капітана, дивлячись на нього знизу вгору сумними очима.

— Я робити... Захищати... Але не встигнути, — тихо й сумно сказала вона, опустивши голову.

— Ти молодець, — Квінт без вагань опустився на одне коліно просто перед нею, щоб їхні очі були на одному рівні. — Ти величезна молодець, Аїро. Висловлюю тобі офіційну подяку від імені всього командування! — підводячись на весь зріст, голосно й чітко промовив він на весь ангар.

І вже дорогою назад до центру управління Квінт із посмішкою почув, як суворі воїни Касти Сет у нього за спиною почали дружно, щиро аплодувати маленькій Аїрі, що стояла посеред палуби.