Золотий горизонт

— Дрібні групи по одному-два винищувачі або легкі штурмовики просочуються всередину сектора, — доповідав начальник розвідки, чий голос ледь тремтів від утоми. — Ми, звісно, виявляємо й знищуємо їх багато в чому завдяки програмам стеження, які нам передав якийсь Сім.

Офіцер розгублено подивився на адмірала де Брі:

— Перепрошую, я не знаю повного імені та звання цього Сіма.

— Нічого страшного, — спокійно відповів адмірал, навіть не піднявши голови від карт. — Він уже точно від цього не страждає, повірте.

Начальник розвідки з явним подивом подивився на де Брі, а потім на тем Нагалана. Такого кричущого недотримання субординації з боку вищого командування за ними ніколи раніше не помічалося.

— Продовжуйте, — сухо сказав тем Нагалан. — У нас надто мало часу.

— Ми виявили великі з'єднання противника за два-три гіперстрибки від кордонів сектора, — поспішно продовжив офіцер, вивівши на екран нові тактичні позначки. — Вони ретельно маскуються, але таку колосальну кількість кораблів приховати неможливо. Зонди Сіма передають нам зображення в реальному часі, це величезна допомога.

— Що б ми взагалі робили без цього малюка... — сумно зітхнув де Брі, і тінь лягла на його обличчя. — Нас би вже давно розмазали по Галактиці. Яка загальна кількість кораблів вами зафіксована?

— У всіх локаціях, якщо уважно порахувати... — зам'явся начальник розвідки.

— Коротше! — різко перебив його де Брі, вдаривши долонею по столу.

— На сьогодні готових до бою — десять тисяч кораблів, — із явним, непідробним переляком у голосі видавив із себе розвідник.

— Ідіть, працюйте, — безбарвним, крижаним голосом наказав де Брі.

Розвідник не змусив себе довго вмовляти й миттєво вискочив із зали нарад, тихо зачинивши за собою важкі двері.

— Ну що, схоже, ми в повній дупі, — похмуро констатував тем Нагалан, відкинувшись на спинку стільця.

— У всеосяжній, — глухо кивнув де Брі. — Скільки в нас зараз боєздатних кораблів? — похмуро запитав він.

Тем Нагалан задумливо почав виводити на чистому аркуші паперу химерні геометричні фігури старим олівцем.

— Готових до бою — чотири тисячі, якщо рахувати разом із важкими штурмовиками. Ще п'ятсот бортів прибудуть завтра просто з метрополії Імперії. — Тем Нагалан на секунду замислився, прикусивши губу. — Близько тисячі дадуть Касти — більше в них фізично немає. Плюс двісті — корпус «Схід Сет» під командуванням нашого капітана Квінта.

— П'ять тисяч сімсот, — сухо підсумував де Брі. — Катастрофічно мало, зважаючи на нові плазмові гармати Адохай.

Адмірали важко перезирнулися в напівтемряві зали. Тем Нагалан повільно натиснув кнопку комунікатора. За кілька секунд у самому центрі зали нарад сформувалася яскрава голограма Сіма.

— Ого! Аж два адмірали одночасно зацікавилися моєю скромною персоною! — як завжди, весело й бадьоро вигукнув дроїд, картинно й низько вклоняючись.

— Вітаю, Сіме. Ми тут вирішили... — де Брі раптом запнувся, добираючи слова.

— Дізнатися, як у мене справи, мабуть? — жартівливо підморгнув лінзою дроїд.

— Саме так, — похмуро відповів тем Нагалан.

— Ну, не треба так сильно страждати, панове адмірали, не все так погано в нашому королівстві.

— У противника десять тисяч кораблів з екіпажами, готовими йти до самого кінця, а в нас загалом — лише якихось п'ять тисяч сімсот, — гірко сказав де Брі.

— Неправильна у вас інформація, панове, — Сім похитав механічною головою. — У Адохай на цей момент — сімнадцять тисяч кораблів.

Адмірали миттєво зблідли, втупившись у мерехтливого дроїда мертвими поглядами.

— Не може бути! — вигукнув вражений де Брі. — Але ж наша розвідка щойно доповіла...

— Погана у вас розвідка, — безцеремонно перебив його Сім, — украй неуважна.

— Ну, тоді нам точно кінець, — приречено й тихо промовив тем Нагалан, упустивши олівець на стіл.

— І знову хибне твердження, панове!

Дроїд безцеремонно всівся просто на край віртуального столу, весело бовтаючи ногами в повітрі.

— Я зараз із великим задоволенням поділюся з вами своїм детальним аналізом.

— Що ж, будь ласка, викладай, — кивнув де Брі, зібравшись із силами.

— Отже. Прямої протидії новим плазмовим гарматам Адохай я поки що, зізнаюся, не знайшов, і це погано, — чесно сказав дроїд, — зате я виявив деякі їхні ключові особливості.

Адмірали перетворилися на суцільну увагу й затамували подих.

— Так приємно, коли тебе так уважно слухають одразу два адмірали! — Сім коротко засміявся сухим металевим сміхом. — У мене просто душа співає від такої картини. Перепрошую, панове, — тут же смикнув себе дроїд, посерйознішавши, — тепер по суті. Їхні нові гармати становлять реальну загрозу лише на коротких дистанціях, фактично в ближньому бою. Річ у тім, що їхній твердий внутрішній елемент досить швидко деградує й повністю розпадається в просторі після пострілу.

— Це справді хороша новина, — з полегшенням зітхнув де Брі.

— Ну, загалом так, — погодився дроїд, — але ваші штурмовики й маневрені винищувачі все одно перебувають під величезною загрозою. Із безумовно хороших новин ще те, що мені вдалося детально вивчити ту міну, яку нещодавно здобув Квінт.

— Що ще за міна? — щиро здивувався тем Нагалан, повернувшись до колеги.

— Міна однієї дуже давньої, давно зниклої цивілізації, — дроїд поважно підняв угору правий маніпулятор. — І я вже зміг виготовити на наших автоматичних лініях близько п'яти тисяч штук.

— І як конкретно це нам допоможе? — де Брі нетерпляче застукав пальцями по столу.

— Ще й як допоможе, панове! Вибухівка в цій міні просто феноменальної, небаченої потужності, — гордо заявив дроїд. — Крім того, я вже превентивно посилив генератори силових щитів на абсолютно всіх ваших кораблях, а також завантажив у їхні бази новий алгоритм ведення стрільби.

— Але ж їх усе одно сімнадцять тисяч! — вигукнув де Брі, блиснувши очима.

— Так, — спокійно підтвердив дроїд, — і це лише поки що. Буде більше, це я вам точно кажу. Але ви, панове, чомусь забули при цьому порахувати підрозділ легата Варга. Я особисто до межі посилив усі їхні трофейні крейсери й імперські штурмовики. Разом — ще триста важких кораблів до нашої скарбнички.

— Це, звісно, щиро тішить, але не змінює головної суті: вони нас просто задавлять числом, — похитав сивою головою тем Нагалан.

— А ми їх візьмемо хитрістю! — радісно вигукнув дроїд, виблискуючи оптичними лінзами.

— Якщо в тебе є готовий план — викладай, — наказав де Брі.

— Із величезним задоволенням, панове адмірали. Ми їх витончено заманимо просто на наше нове мінне поле.

Адмірали помітно пожвавилися, присунувшись ближче до проєктора.

— О, бачу характерний блиск в очах! — задоволено констатував Сім. — Я зараз усі навігаційні дані перешлю вам на термінали. І ще: у нас же тепер є теланієві фільтри.

— Та що це за фільтри такі, про які всі твердять?! — нетерпляче й голосно запитав тем Нагалан.

— Це спеціальні фільтри, які ефективно пригнічують чужу волю й свідомість, використовуючи спрямоване випромінювання особливої частоти, — змовницьки відповів дроїд. — Ну, що тепер скажете?! Шанси поступово вирівнюються?

— Ну, принаймні оптимізму в цих цифрах я бачу значно більше, — визнав де Брі, уважно переглядаючи щойно надіслані дроїдом графіки й дані. — Це справді може спрацювати. Дякую тобі, Сіме, ти вселив у нас надію. — Де Брі шанобливо схилив голову. — Ми негайно розробимо новий оперативний план з урахуванням твоєї інформації.

— От і чудово, дорогі мої адмірали! Тільки ви начальника вашої розвідки, будь ласка, одразу не страчуйте. Він, загалом, не винен — просто в мене технічних можливостей на порядок більше, та й я банально розумніший, — скромно підсумував дроїд.

— Без жодних сумнівів, дорогий Сіме. Якщо з'явиться бодай щось нове, негайно повідомляй нам.

— Звісно, панове. «Дорогий Сім»… Ах, як же приємно це чути! — вдоволено промуркотів дроїд і миттєво вимкнувся.

Ніанара, сильно накульгуючи на поранену ногу, повільно вийшла з розкритого шлюзу корабля. Поруч із нею невідступно, крок у крок, ішла підросла Асет, ловлячи на собі перелякані й здивовані погляди персоналу бази. А коли слідом за ними зі шлюзового відсіку безшумно з'явився велетенський Рах і мовчки зайняв місце праворуч від Квінта, у чергових техніків очі в буквальному сенсі полізли на лоба.

Рівні, застиглі на палубі ряди воїнів корпусу синхронно віддали честь своєму командувачу.

— Як же добре бути вдома… — тихо сказала Ніанара, обережно спираючись на підставлену руку Квінта. — Бачу, у вас тут на заставі все в повному порядку.

— Звісно, в порядку, — Квінт дбайливо підтримував дівчину за лікоть, допомагаючи йти. — Ми тут із ними, можна сказати, остаточно знайшли спільну мову.

— І вкотре я щиро вражена, капітане. І вашими прихованими здібностями, і вірністю моїх воїнів. І, чесно кажучи, я дуже рада. Сподіваюся, ви ж не збираєтеся усувати мене від участі в майбутній кампанії? — запитала вона, зазирнувши йому в очі.

— Звісно, збираюся, — Квінт миттєво посерйознішав. — Куди вам зараз воювати з такими ранами?

Ніанара стала зібраною й суворою:

— Як же ця битва мине без мене?

— Два командувачі на одну базу — це занадто багато, Ваша Світлосте, — твердо, зробивши виразний наголос на останніх словах, відрізав Квінт. — Нам щойно надійшов новий оперативний план від адміралів де Брі та тем Нагалана. У нашого корпусу в цій грі — особлива, автономна місія.

— Сподіваюся, ви посвятите мене в неї?

— Звісно, — кивнув Квінт. — План адміралів хороший, але його потрібно серйозно доопрацювати на місці, і тут мені життєво необхідна ваша професійна думка.

— А ви хитрий лестун, капітане… Перепрошую, пане полемарху, — ледь помітно усміхнулася дівчина.

Квінт обережно провів Ніанару до її особистої каюти й допоміг зручно влаштуватися в глибокому кріслі.

— Давайте відразу відверто, Ніанаро, без жодних недомовок і дипломатичних реверансів.

— Давайте, Квінте, — Ніанара вказала рукою на вільне крісло навпроти. — Присядьте.

Квінт сів, його обличчя зараз виглядало дуже напруженим, а погляд — суворим.

— Ви так довго добираєте слова? — Ніанара пильно подивилася на капітана. — Припиніть, не варто.

— Гаразд. Але вам буде дуже неприємно це почути, попереджаю одразу.

— Я слухаю.

— Ваші люди — чудові, безстрашні воїни й чудові пілоти, майстерність багатьох із них варта найвищої похвали. Однак… під вашим безпосереднім командуванням у цій конкретній бійні вони всі неминуче загинуть, Ніанаро. І не тому, що ви поганий чи недосвідчений командир, а просто тому, що ви досі не розумієте справжньої логіки Адохай.

— То просвітіть мене, Квінте. Може, я нарешті зрозумію, — тихо, безбарвним голосом попросила дівчина.

— Цього не можна просто пояснити словами, це потрібно відчувати, бачити, спостерігати. Для Адохай повністю чужі будь-які базові цінності цього Всесвіту. Вони сприймають абсолютно все живе навколо виключно як ресурс, не більше того. Я прошу вас зараз особисто поговорити з вашими таксіархами й переконати їх… сліпо, беззаперечно підкорятися моїм наказам у бою. Це єдиний шанс, який може врятувати їм життя.

Ніанара низько опустила голову, розглядаючи свої долоні. Було виразно видно, наскільки їй неприємні й болісні ці різкі слова Квінта, але жорсткий прагматизм і здоровий глузд цього разу знову взяли гору.

— Добре, капітане… Я зроблю все так, як ви просите, — у її негучному голосі виразно звучала гірка вимушеність розуміння неминучого. — Але я все ж хотіла б особисто брати участь у цій кампанії.

— Ні, і це більше не обговорюється, — Квінт був непохитний, мов гранітна скеля.

— Але!..

— Для вас у мене буде особливе, значно важливіше доручення… Перепрошую за різкість.

— Ну, доручіть мені, полемарху Квінте, хоч щось, — сумно й вимучено усміхнулася Ніанара.

Квінт трохи підвівся зі свого місця й нахилився ближче до дівчини:

— Насправді це буде дуже серйозне, стратегічне завдання, і опосередковано ви повноцінно братимете участь у майбутній битві. Лише віддалено.

В очах дівчини миттєво промайнула жива зацікавленість:

— Ви щиро мене інтригуєте, капітане.

— Є одна нова експериментальна технологія, і ви займете місце Зигми поруч з Амалаком на координаційному посту. Він уже, до речі, в курсі всієї цієї схеми.

— Ну що ж… Раз ви з такою впевненістю кажете, що це справді важливо для спільної справи, я, звісно, згодна, — було видно, що така несподівана пропозиція припала Ніанарі до душі.

— Щоб вас зайвий раз не перенапружувати перельотами, Амалак особисто прибуде сюди з усім необхідним обладнанням. Я залишу на базі кілька чергових ланок штурмовиків для захисту периметра та повноцінну роту охорони.

— Це розумно, — схвально кивнула Ніанара.

— Корпус зараз перебуває в режимі максимальної бойової готовності, ми можемо знятися й вилетіти будь-якої миті, тому поговоріть зі своїми людьми якомога швидше, прошу вас, — попросив Квінт, підводячись.

— Так точно, ваша високосте! — жартівливим тоном по-військовому віддала йому честь Ніанара, і напруження між ними остаточно розтануло.

Поки Ніанара вела важку розмову зі своїми таксіархами в залі нарад, на залиту вогнями палубу бази з глухим гулом приземлився важкий човник у супроводі ескортної ланки «Кобр». Із відкритого шлюзу швидкими, широкими кроками вийшов Амалак, а слідом за ним — двадцять кремезних воїнів-граків у глухій броні.

— Квінте, вітаю! — Амалак був у вкрай збудженому, напруженому стані.

— Щось сталося? — швидко запитав Квінт, помітивши, що очі Амалака набули яскравого, насиченого червоного відтінку, що в його раси завжди вказувало на граничне напруження емоцій.

— Сили Адохай почали масово шикуватися в похідні порядки, і, що найголовніше, до їхнього флоту щойно прибули чотири величезні флагмани. Найближчим часом вони повним складом вирушають у напрямку Потрійного сектору.

— Отже, і нам час, — Квінт кинув короткий, рішучий погляд на готові до негайного старту кораблі корпусу, що завмерли в ангарах.

— Ваша місія критично важлива, капітане, дотримуйтеся початкового плану, прошу вас, — Амалак вагомо поклав свою важку руку йому на плече. — Я ні на мить не сумніваюся, що наш план спрацює, капітане, але потрібно чітко, крок за кроком робити саме так, як я казав.

— Я все зроблю якнайкраще, не хвилюйтеся, — запевнив його Квінт. — Головне, щоб наші адмірали в секторі не підвели у вирішальний момент.

— Не підведуть, — Амалак важко зітхнув і трохи заспокоївся, його очі поступово повернули свій звичний, спокійний білий колір. — У цій складній комбінації зараз задіяно абсолютно все, що ми маємо, і це, мабуть, наш єдиний реальний шанс схилити удачу на свій бік.

У цей момент до них швидкими кроками підійшла Ніанара, супроводжувана відданою Асет.

— Розташовуйтеся, — вона привітно вказала Амалаку на просторе технологічне приміщення, розташоване поруч із палубою. — А цей вражаючий супровід вам навіщо? — Вона з цікавістю кивнула в бік завмерлих гвардійців-граків.

— Це на випадок можливого штурму бази диверсантами, — серйозно відповів Амалак. — Найкращі, перевірені воїни мого племені, повірте мені на слово.

— Сперечатися не буду, — Ніанара з повагою подивилася на високих, м'язистих крилатих бійців. — У нас тут, як я розумію, теж дуже відповідальне завдання.

— Так, Ваша Світлосте, — кивнув Амалак. — У певний, критичний момент бою воно може стати вирішальним для всієї ескадри.

— Тоді командуйте, потроху звикатиму до незвичної для себе ролі підлеглої, — цілком серйозно сказала дівчина.

— І ще ось що… — Амалак обернувся назад до шлюзу човника й підбадьорливо помахав рукою.

Із темряви шлюзового відсіку, боязко й часто озираючись навсібіч, повільно вийшла маленька Аїра. Поруч із нею поважно йшли два масивні воїни-граки, явно приставлені до маленької пілотеси виключно з метою особистої охорони. Дівчинка несміливо підійшла до Амалака й, упізнавши знайомі обличчя, тепло усміхнулася Квінту та Ніанарі.

— Добрий день усім. Мене просити приходити сюди.

Вона з дитячою цікавістю роздивлялася навколо, по-дитячому кумедно розглядаючи колосальні склепіння величезної бази й здивовано кліпаючи своїми великими очима.

— Мені коштувало просто неймовірних, титанічних зусиль переконати Ка Гра відпустити Аїру зі мною в цю поїздку, — тихо зізнався Амалак.

— Так, дивовижно, — хитнув сферичним шоломом Квінт. — І що ж ти зрештою пообіцяв їхньому грізному вождю?

— Я сказав йому, що тут Аїра перебуватиме під постійним особистим захистом ста найкращих, елітних воїнів Касти Сет.

— І ти, мушу визнати, дуже близький до істини — я якраз залишаю тут для оборони цілу роту охорони, ну і плюс твоїх граків.

— Її унікальні здібності дуже знадобляться нам тут, на координаційному посту, але ж вона, по суті, ще зовсім дитина, — тихо зітхнув Амалак, дивлячись на дівчинку.

— Аїро, ти побудеш тут зовсім недовго, а щойно все закінчиться, ми відразу ж повернемо тебе додому, — лагідно сказав Квінт, присівши перед нею.

— Нічого, капітане Кві! — Аїра безтурботно махнула своєю маленькою ручкою. — Я хотіти дивитися інше місце, тут дуже цікаво.

Вона зробила два кроки вперед і підійшла впритул до Квінта, зазираючи йому в обличчя:

— Тільки я дуже, дуже хотіти шокад… У тебе є маленький шматочок?

— Шоколад! — здогадалася Ніанара й щиро розсміялася. — Звісно, є, маленька. Зараз тебе обов'язково нагодують після дороги й дадуть найсмачніші ласощі.

— Ласо… Складне якесь слово, — кумедно зморщила носик Аїра. — Шокад буду їсти, а ласо мені не треба.

Квінт, усміхаючись на весь рот, покликав рукою Караю:

— Подбай, будь ласка, про нашу важливу гостю та її суворих супутників.

— Усе буде зроблено якнайкраще, командире, — усміхаючись, відгукнулася дівчина й гостинним жестом указала дорогу в напрямку харчоблоку бази: — Прошу за мною.

Прибулі граки й Аїра слухняно рушили слідом за нею.

— Від природжених умінь цієї дитини зараз залежить надто багато, — тихо сказав Амалак, проводжаючи її поглядом. — Навіть наш найкращий інструктор Кірн не може повторити в повітрі те, що жартома робить ця малеча.

— Що ж, панове, — Ніанара обвела всіх присутніх суворим, зібраним поглядом, — у такому разі не гаймо часу й займімося справою.

У цей момент комунікатор Квінта знову дрібно замерехтів сигналом вхідного виклику. Яскрава голограма Сіма з'явилася просто на металевій палубі ангара.

— О, та я бачу, всі вже в повному зборі, чудово! У мене є свіжі гарячі новини, друзі. Пані, маєте сьогодні чудовий вигляд! — Сім галантно вклонився Ніанарі.

— Дякую, — стримуючи усмішку у відповідь, кивнула дівчина.

— Отже, панове. Чотири важкі флагмани Адохай одночасно з'явилися в точках дислокації своїх передових флотів. Противник розпочав масові скоординовані стрибки в гіперпростір. За моїми розрахунками, вони вийдуть у реальний космос сектора лише один раз, і після цього одразу почнеться тотальна атака. Тож наша кампанія офіційно розпочалася, адміралам у сектор я вже все доповів.

— Дякую, Сіме, Амалак говорив нам про флагмани, — Квінт різко обернувся й покликав до себе чергового офіцера Сет: — Оголошуй старт. Вилітаємо рівно за пів години.

Офіцер коротко, по-військовому кивнув і стрімголов побіг виконувати розпорядження.

На заставі Кана Крі оглушливо завила сирена загального бойового збору. Сотні пілотів і техніків поспішно, без зайвої метушні вантажилися у свої кораблі.

— Удачі нам усім, — Квінт притиснув кулак до грудей, віддаючи честь Ніанарі та Амалаку.

— Бережи себе в бою, капітане, — тихо сказала дівчина, дивлячись на нього із прихованою тривогою. — Хто знає, можливо, після перемоги я все ж таки зможу якось переманити тебе до себе на постійну службу.

— Це навряд чи, звісно, але однаково дякую, — усміхнувся Квінт.

За пів години двісті модифікованих кораблів корпусу «Схід Сет» один за одним із ревом залишили гостинну базу й на максимальній тязі пішли в гіперпростір.