Золотий горизонт

Флагман Адохай вистрілив. Цей момент адмірал запам'ятав на все життя.

Яскравий спалах плазмового заряду на мить засліпив світлові фільтри й сенсори. Немов крізь товщу води, величезна яскраво-зелена куля повільно — як здалося адміралові — попливла у бік його корабля. Пройшовши наскрізь крейсер, що летів попереду, й випарувавши його, заряд невблаганно наближався до передніх захисних полів флагмана Імперії. Кіларій тем Нагалан краєм ока помітив первісний жах в очах офіцерів на містку.

Плазма вдарила в щити флагмана з такою силою, ніби народилася нова наднова… але, мов тала вода, енергія повільно розтеклася по мерехтливому захисному полю, розсіюючись у порожнечі. Адмірал рвонув комір мундира — ґудзики з дзвоном посипалися на металеву підлогу.

— Ну, дякую, де Брі, — промайнуло в нього в голові.

— Не стріляти! — крикнув він операторам. — Не рухатися, чекати команди!

Офіцери завмерли. В ефірі, однак, панував хаос:

— Ми атакуємо! Їхня зброя не пробиває наші щити!

Ефір заповнили крики й накази першої лінії штурмовиків.

— Нічого не робити! Усі під трибунал підете! — гаркнув адмірал.

Але було запізно. Перша лінія штурмовиків і легких есмінців, проігнорувавши наказ, увімкнула двигуни на повну потужність і понеслася на флот Адохай. Адмірал завмер, мовчки дивлячись, як ворожий флот у відповідь випускає полчища винищувачів. Очевидно, усвідомивши, що поквапилися з атакою, імперські кораблі почали змінювати вектор руху, намагаючись уникнути лобового зіткнення, але було вже пізно.

Космос вибухнув спалахами плазмових і лазерних пострілів. Адмірал відкинувся в кріслі й заплющив очі.

— Ваша високосте, треба щось робити! Вони ж усі загинуть! — вигукнув перший помічник.

Тем Нагалан повільно повернув до нього голову й промовив:

— Вони щойно виконали вирок трибуналу самим собі. Усім замовкнути й чекати.

За кілька хвилин усе було скінчено. Уламки імперських кораблів дісталися перших рядів противника… лише уламки. Винищувачі ворога, розправившись із нападниками, вишикувалися клином і на максимальній швидкості рушили до флоту Імперії. За ними прийшли в рух важкі крейсери Адохай, відкриваючи вогонь.

У цей момент на першу лінію оборони вийшли п'ятдесят важких штурмовиків «Ворон», оснащених новими автоматичними гарматами. З їхніх бомбових відсіків з'явилися кулі-перехоплювачі, займаючи позиції позаду штурмовиків.

— Відкрити канал зв'язку, — спокійним голосом наказав адмірал.

На екранах з'явилися командувачі Сет і Атум.

— Панове, ви все бачили, — сказав адмірал. — Наказую: маневр один згідно з планом, чітко дотримуйтеся інструкцій.

Командувачі мовчки кивнули, віддаючи накази своїм офіцерам.

Клин винищувачів невідворотно наближався, а крейсери почали маневр охоплення імперської ескадри з двох боків, беручи її в кліщі й завдаючи ударів по кораблях, що висіли під захисними полями. Щити спалахували, поглинаючи енергію плазми.

— Трюм, на екран! — скомандував адмірал.

На дисплеї з'явилося приміщення трюму, де довкола сиділи голограми дітей-пілотів. Вони були в шоломах, відкинувшись у кріслах. Їхні руки ширяли в повітрі, пальці ледь ворушилися — вони чекали.

— «Ворони», швидкий вогонь! — скомандував адмірал.

Штурмовики відкрили поодинокий швидкий вогонь по клину, що летів на них. Захисні поля винищувачів спалахували в місцях влучань снарядів. Рівний стрій клина почав вкриватися поодинокими вибухами. Винищувачі, чиї щити були пробиті, зникали в яскравих спалахах. Офіцери на містку напружено стежили, як ворог, не зважаючи на втрати, набирав швидкість. Крейсери Адохай уже майже наполовину охопили імперські кораблі, посилюючи вогонь.

— «Ворони», в атаку! — гаркнув адмірал.

Важкі штурмовики, набираючи швидкість, відкрили шквальний вогонь. Довгі черги теланієвих снарядів потягнулися до ворожих кораблів. Космос вибухнув. Ряди ворожих суден зникали в сліпучих розривах, простір тремтів від кількості палаючого металу. Стрій штурмовиків прошив клин ворога, залишаючи після себе кипляче море уламків, і припинив вогонь, узявши курс на серце ворожого флоту.

— Маневр два! — скомандував адмірал.

Кулі-перехоплювачі відокремилися від «Воронів» і розлетілися в різні боки, хаотично засипаючи «кліщі» крейсерів, що охопили імперську ескадру. Утворюючи трикутники й квадрати, вони з шаленою швидкістю закручувалися в мерехтливі спіралі, обсипаючи кораблі ворога потоками пострілів.

Захисні поля крейсерів спалахували, пропускаючи хаотичні удари. Ось трикутник перехоплювачів, обертаючись, врізався в головний крейсер лівої «клешні», одразу за ним, витягнувшись у блискучу смугу, один за одним у корабель ударили ще три кулі. Крейсер здригнувся, уламки броні полетіли в простір, остання куля пробила головну сферу, зносячи місток. Приголомшені офіцери спостерігали, як один за одним кораблі противника почали зникати в хмарах вибухів, а з бомбових відсіків «Воронів» з'являлися все нові й нові перехоплювачі.

— Ескадро, вперед! — скомандував адмірал. — Не виходити зі строю!

Імперський флот повільно рушив уперед. Не всі капітани виконали наказ: деякі есмінці супроводу, хоч і ненабагато, але залишали рівний стрій і швидко за це розплачувалися. Вогонь важких гармат флагмана Адохай та його крейсерів уже знищив десяток корветів і есмінців. При кожному вибуху тем Нагалан болісно морщився.

— Маневр три! — скомандував він. — Панове, ваш вихід!

Ескадри Сет і Атум, скинувши маскування, стрімко вдарили у фланги вже палаючих «кліщів» противника. Дезорієнтовані ударами перехоплювачів, капітани крейсерів не помітили наближення ворога й поплатилися за це. «Кліщі» розпадалися на окремі осередки опору. Сет і Атум розпочали тотальне знищення ворога.

— Пілоти, у центр! — скомандував тем Нагалан.

Кулі залишили догораючі рештки кораблів і вишикувалися перед порідшалим ланцюгом «Воронів», що заливали вогнем центр ворожого флоту. Флагман Адохай почав відходити назад, а перед ним вишикувалися ряди кораблів, які його захищали. Повільно пропалюючи оборону Адохай, втрачаючи свої корвети й есмінці, порідшала імперська ескадра рухалася вперед.

— Нам не вистачить сил, великі втрати! — доповів перший помічник.

— Усього вистачить! — зло кинув адмірал. — Ну де ж вони? Кірне, чим ще можеш здивувати? — звернувся він до командира пілотів.

Голограма підлітка з'явилася поруч. Він стягнув шолом, обливаючись потом.

— Можемо розсікти їх, але це останній удар. Куль більше немає, хлопці вже втрачають свідомість.

У цей момент позаду ворожого флоту спалахнули численні вікна гіперпереходів — ескадра Ра відкрила шквальний вогонь, зносячи кораблі противника. Полетіли ракети «Хмара», вкриваючи космос яскравими спалахами й поглинаючи залишки ворожого строю.

— Усе, сержанте, — усміхнувся адмірал. — Дякую, більше нічого не треба, виводь своїх хлопців.

— Ну от і політали, — усміхнувся Кірн, і його голограма розчинилася.

Флагман Адохай і кілька десятків кораблів, що залишилися, набираючи швидкість і переслідувані кораблями Ра, змогли вирватися з кільця й піти в гіперпростір.

— Утік, сволота… — з досадою кинув адмірал. — Добиваємо всіх!

На екранах з'явилися командувачі союзників.

— Дозвольте абордаж? — запитав воїн Атум. — Думаю, Сет теж не відмовляться.

— На ваш розсуд, панове. Але майте на увазі: власними силами. Нас добряче потріпало, допомогти не зможемо.

— Без питань, — сказав командувач Сет. — Упораємося самі.

— Подумайте десять разів, панове, — сказав адмірал. — Я розумію ваше прагнення заволодіти технологіями, але це лише перша битва, і тепер вони знають, на що ми здатні. Ну, а так — наважуйтеся.

Перший помічник доповів, що безповоротно втрачено близько тридцяти відсотків ескадри, ще двадцять відсотків кораблів зазнали серйозних пошкоджень.

— Це дуже багато, — похитавши головою, сказав адмірал. — І це лише перша битва.

Та смак перемоги вже вита́в у повітрі. На зв'язок вийшов командувач Ра:

— Вітаю, пане адмірале.

— Де вас носило?! — грізно запитав тем Нагалан. — Ви в останній момент з'явилися!

— Усе згідно з планом, пане адмірале, — здивувався командувач.

— Та не зважайте, — адмірал втомлено потер очі. — Це я бурчати зволив, маю, так би мовити, право. А з'явилися ви в потрібний момент, шкода, що флагман вислизнув.

— Ми відстежили за енергетичною активністю залишки флоту Адохай, вони стрибнули в бік однієї з тактичних станцій.

— Зализуватимуть рани й знову прийдуть, — похмуро промовив адмірал.

— Думаю, так, — командувач Ра був серйозний. — Ми чекаємо підкріплення від герцога й залишаємося у вашому розпорядженні.

— Чудова новина, — втомлено усміхнувся адмірал. — Сподіваюся, інші Касти наслідуватимуть ваш приклад.

Бої поступово стихали, залишки флоту Адохай знищувалися або бралися на абордаж. Зайшовши до своєї каюти, адмірал поправив мундир, провівши рукою по місцях із відірваними ґудзиками. Комунікатор лежав на столі. Він простягнув руку й натиснув виклик.

Голограма Імператора Тархулара з'явилася тієї ж миті. Імператор був схвильований і швидко перебира́в смарагдові чотки.

— Доповідайте, тем Нагалан!

— Ваша Величносте, ми перемогли, — випалив адмірал.

Чотки недбало полетіли убік, Імператор підвівся.

— Ви впевнені, адмірале? Я просто перепитую, мабуть, від хвилювання.

— Так, Ваша Величносте. Є втрати, але ми перемогли.

— А як наші нові друзі з Каст? — примружився Імператор.

— Усі діяли, як добрий годинник, ніхто не займався самодіяльністю… ну майже ніхто.

— Що ви маєте на увазі? — насупився Імператор, уважно вислухавши доповідь про втрати серед «золотої молоді».

— Туди їм і дорога, дорогий тем Нагалан, зекономили час катам, — Імператор грюкнув кулаком по столу. Шрам на його щоці налився багряним кольором. — Невиправні, навіть перед лицем смерті.

Глибоко зітхнувши, Тархулар струснув кистями рук, розминаючи тонкі пальці.

— Пане адмірале, — офіційно почав Імператор. — Я пишаюся, що поруч зі мною є такі люди, як ви, і прийміть мою щиру подяку. Як віддячити вам матеріально, я ще подумаю. І неодмінно подайте списки тих, хто відзначився, Імперія повинна знати своїх героїв.

— Неодмінно, Ваша Величносте. Хотів би особливо відзначити дії… пілотів Кірна.

— А-а-а, адмірале, цей хлопчина здивував і вас? Зізнаюся, я вже чув про цих… граків та їхніх командирів.

— Якби не ці діти, нам довелося б утричі важче, — сказав адмірал. — Зізнаюся, їхня майстерність просто не вкладається в голові, це вже на межі мистецтва.

— О, як ви загнули, тем Нагалан — «мистецтво», — Імператор задоволено опустився в крісло. — Зізнаюся, дорогий мій, у мене є ідея заснувати кафедру в Академії й запросити туди Кірна і… як там звати другого хлопчину-грака?

— Карі, Ваша Величносте.

— Саме так. Уявляєте пики цих дворянських снобів… — Імператор голосно розсміявся. — Але годі, адмірале, зараз не час для веселощів. Робіть запит на поповнення, — Імператор став серйозним і говорив жорстко. — Ваша ескадра має бути приведена до бойової готовності не більш ніж за тиждень, усе необхідне отримаєте негайно. І навчайте, навчайте новачків! Якщо зустрінете, скажімо так, «нерозуміння» з боку блакитної крові — що ж, дозволяю діяти на ваш розсуд. А тепер відпочиньте, друже мій, і дякую вам та вашим людям.

Голограма Імператора зникла. Адмірал сів у крісло й за звичкою взяв до рук книгу. Перегорнувши кілька сторінок, він заплющив очі й поринув у глибокий сон.