Навія 4

Епілог:

— Коханий, а давай сьогодні полинемо в гості до Морени.

— Айґуль, я розумію, що ви подруги, але не можна ж так часто літати в гості. Ми ж минулого тижня у неї гостювали.

— Ну, милий, ми ненадовго. Ти поки поспілкуєшся з Рівкою і Максимом, то я розповім Морені одну цікаву історію. Уявляєш, молилася до мене минулого тижня одна дівчина: закохалася в парубка, а він із бідної сім'ї, і батьки її ніяк не погоджувалися благословити їх.

— І що?

— А я влаштувала так, що коли він зрубав у лісі дерево наступного дня, то дерево впало й провалило нору.

— І?

— А в тій норі він знайшов скриньку зі срібними монетами. Тепер батьки дівчини швиденько готуються до весілля, щоб такого багатого нареченого якась інша не вкрала в них.

— Ти моя розумнице, — я обійняв і поцілував її в губи, — ну добре, полинемо до твоєї подруги, тільки ненадовго.

— Чому ж так?

— Та справ багато: там хтось когось образив, а там навіть убив, от і моляться люди про помсту, а мені доводиться всіх вислуховувати, та потім ще й вигадувати, яку помсту кому влаштувати. Той з коня впав ,та шию звернув. У другого під ногою щабель проломтвся і він впав з драбини і все ж потрібно так організувати щоб той хто молився зрозумів - Бог почув,бог допоміг.

— Якщо чесно, то мені не подобається твоя робота — бути богом помсти нецікаво, забагато жорстокості й крові.

— Звичайно, ти права, кохана. Бути богинею кохання набагато цікавіше, але якщо чесно, то оті сльози й шмарклі, що літрами проливають закохані, коли моляться до тебе, також, мабуть, іноді набридають.

— Ха, але бачив би ти, який щедрий енергетичний потік іде до мене, коли я їм влаштовую щасливий фінал і вони на капищі проливають сльози щастя, дякуючи мені за успішне розв'язання їхньої любовної проблеми.