Зміст
  • Ліс 2020-2022
  • Собаки, які нас зустрінуть
  • Спрощення
  • Про Василя та Мотрю, та літературу
  • Радевичі
  • Гра у цифрові кості
  • Вагітна ніч
  • Радевичі, Інгулець 2021
  • Передвідїздне
  • Усвідомлення
  • Дивна ця гра, шахи.
  • Серпнева спека під Лодзем
  • Нагадування про смерть
  • Жирафобійня, 18+
  • Кава "3-v-1"
  • Кава і джини
  • Два дні у Лодзі
  • Веснянка
  • Коли гучність на повну
  • Сенси вокзалів
  • Про любов
  • Тихе місто
  • Перед Великднем
  • Замерзлі музи
  • Прогулянка вечірнім Лодзем
  • Про світло і смерть, 18+
  • Руда
  • Київ-2020
  • Зустріч 2021 року.
  • Про палєзне: рік риби
  • Залісся, що існує в реалі
  • Сонце взимку і Різдво 🌞
  • Спорчена шаурма. П'єса-мініатюра
  • Крига. Вітер. Два собаки
  • За тиждень набралося вражень...
  • Нескорений степ
  • Світло в голову і охолодження думок
  • Бог, якого не впізнаємо колись
  • Зустріч 2022 року
  • Відвідання статуї Христоса-Царя в Свебодзіні
  • Зруйновані малюнки
  • Вогняні кулі
  • Про верблюдів
  • Нитки із арматури
  • Кіт. Пес. Хрест.
  • Білий вірш на вісімнадцять синонімів білого
  • Смачний Всесвіт
  • Ломбард, лотерейка, аптека
  • Ніч і вітер на подиху довіри
  • AZZART
  • Кохана
  • Коли затримуєш дихання
  • Перед Великднем

    Слабке світло від свічки.

    Мерехтить.

    Світло відбивається в начищеній до блиску каструлі.

    За вікном – гавкають і скавучать два собаки. Чуються якісь не гучні голоси з надвору.

    Вовка не зважає на звуки. Він ледве веде очима за тінню від краплі стікаючого парафіну, що випливає з під самого кореня фітеля, перевалює за розім'яклий край свічки, і спочатку швидко, а потім повільно сповза до долу. Там крапелька парафіну застигне.

    Вовкіне підборіддя упирається в стіл. Він не ворушить жодним м`язом на обличчі. Крапля ще тече донизу білим стовбуром парафінового дрючка – з близької відстані свічка здається просто величезною. Запах підігрітого стеарину і кіптяви потрапляє до носа – трохи свербить. Але він не ворушить головою – не зважає, наче загіпнотизований. І дихання не чути – таке враження, що голова сама по собі заклякла на столі. Очі вперто дивляться на стікаючий парафін.

    Собаки скавучать і гавкають голосніше. Прочиняються двері, і заходять ті, чиї голоси він чув за вікном.

    – Прибери це звідси, – каже Петро.

    – Добре, – відповідає Ігарь, бере до рук каструлю і скидає до неї голову Вовки, – розрубаю на дві частини і собакам винесу, хай погризуть, щоб не гавкали. Хоч на Великдень наїдяться.

    Вони обидва посміхаються.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.