Коли затримуєш дихання
Час, коли затримуєш дихання - безцінний.
Під водою - то не страшно, то було багато разів. То цікаво, бо в цей момент розглядаєш пісок на дні чи стебла водоростей.
У засцяній громадській вбиральні затримуєш дихання і вчишся цінувати чистоту. Очі виїдає, видихаєш, а всотувати повітря - не сила. Огидно.
Коли вперше цілувався. Дихання не затримував - воно саме спинилося. Не розумію чого і досі, але пам'ятаю і зараз, як все тремтіло усередині, а потім довго не міг відновити ритм роботи легень.
А ще припиняєш дихати навмисно, коли чуєш трупний запах - страшно. Не огидно - просто страшно. Розумієш, що поруч з цим місцем пройшла вона - та єдина, якої боїшся і на яку чекаєш усе життя.
А іноді дихання забиває вітер в обличчя. Чи удар у сонячне сплетіння. А іноді - захоплення, яке змушує подих застигнути на максимуму розширення легень. Оргазм спиняє подих так, що аж темніє у очах, а в голові грає скажений червоний вогонь, що випалює залишки кисню в крові. І від сльоз, що лиються без перестанку - теж спиняється подих, від неможливості вдохнути чи видохнути, коли горлянку душить спазм образи. Від краси, від жаху, від захоплення, від сморіду, від небезпеки, від диму тощо - від усього може спинитися дихання.
А іноді подиху чекаєш цілих дев'ять місяців. Потім добра акушерка б'є тебе по сраці і, вуаля - твоя затримка дихання скінчилася. Не бійся - дихай, не тримай себе - у тебе ще буде час затримати дихання і відчути переживання, які дарує цей дивний стан і зрозуміти, що час, коли ти затримуєш дихання - безцінний.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!