Ніч і вітер на подиху довіри
Ніч зібралася на побачення з Вітром. Йде, причипурилась, вся в зірках. Тиха і спокійна, ступає виважено, повільно, щоб не розгойдати свою пітьму, яка може поглинути місяць і зорі. Бо в повній пітьмі Вітер її може і не знайти.
Вітер ласкавий і теплий: він знає, що дівчата люблять кохатися у теплі. Він просувається обережно, щоб максимально зібрати тепло при землі. Він знаходить Ніч, легенько пестить темне листя, серед якого вона чекає його.
Ніч трохи хвилюється – вона завжди хвилюється при зустрічі зі своїм коханцем, нервово поправляє своє волосся. І тому, у південій частині неба, з нього випадає декілька зірок.
Зірки розбиваються об атмосферу – атмосфера тверда, заздрісна, насичена різного ступіня агресивності газами і не любить, що в неї щось потрапляло без її згоди. Атмосфера злісно шкварчить розбитими зірками. Ніч – засмучується.
Вітер бачить це і пригортає Ніч до себе, щоб вона не сумувала за розбитими зірками. Впевнено і зосередженно він напоює теплом кожну її хвилину. Ніч тане в його обіймах і забуває про зірки. Вони кохаються.
Кохаються до нестями, до повного розчинення одне в одному. Вона перетворюється на тягучу густу імлу у глибоких байраках і балках, і на легке тонке марево при землі у лісах та степових ярках, яке Вітер розвіює по всіх усюдах.
Ніч випадає росою на трави і листя.
Роса блищить – в ній розчинилися зірки, якими Ніч прибрала своє волосся. Вітер носиться серед трав і гілок – збирає зоряне світло: завтра Ніч буде темною, то він подарує їй те, що встигне зібрати, поки випарується вода. Він знову буде теплим, і знову кохиметься з нею – вона знайде його за власним втраченим сяянням.
Він знає це – тому і збирає її сяйво. Вона знає це – тому і кохається з ним. Бо дарують одне одному турботу, яка тече осяяною зорями любов'ю, і гріє теплим подихом довіри.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!